2.5.2 Вибір способу зберігання автомобілів.

Вибір способу зберігання автомобілів залежить від кліматичної зони, в якій міститься АТП, типу рухомого складу, режиму роботи автомобілів на лінії і характеру автомобільних перевезень. З кліматичних умов, чинники — температура повітря і швидкість вітру взимку.

Чим нижча температура і сильніший вітер, тим складніше за інших однакових умов організувати зберігання автомобілів. Несприятливими умовами є об'єднання температури повітря від -10 до +35 °С і швидкості вітру 3,5...15 м/с.

В умовах низьких температур знижуються працездатність систем живлення і

змазування двигуна і трансмісії; погіршуються пускові властивості двигунів, працездатність електростартерного пристрою; зменшуються ефективність засобів полегшення пуску двигуна, теплорегулювального комплексу двигуна, незалежної і автономної систем опалювання зон перебування людей, систем обігріву і очищення лобового скла; знижуються паливна економічність автомобіля, ефективність теплоізоляції кабіни, енергетичної системи

електроустаткування і інше. На організацію зберігання автомобілів істотним чином впливають умови експлуатації рухомого складу і перш за все режим роботи автомобілів і характер автомобільних перевезень. Від цих чинників залежать:

- кількість автомобілів, які одночасно містяться на території АТП, добова тривалість перебування в АТП кожного автомобіля;

- кількість автомобілів, які одночасно чекають обслуговування або випуску на роботу.

Рухомий склад в межах доби може експлуатуватися з перервами (на території АТП в певні періоди доби можуть знаходитися майже всі автомобілі) або безперервно (на території АТП в певні періоди міститься тільки частина автомобілів). Приміщення найменших розмірів потрібні перш за все при режимі безперервної експлуатації автомобілів і цілодобового ступінчастого графіка роботи. У одному і тому ж АТП для різних груп автомобілів при однаковому режимі експлуатації рухомого складу можуть застосовуватися різні способи одночасно. Загальна кількість місць зберігання із збільшенням тривалості повернення не змінюється, але зменшується потреба в теплому зберіганні і зростає можливість зберігання на відкритих майданчиках. В умовах м'якого клімату автомобілі можуть довше чекати обслуговування поза приміщенням, яке рівнозначне скороченню кількості місць теплого зберігання.

Вибір способу зберігання залежить від типу рухомого складу. Наприклад, організувати зберігання спеціальних автомобілів складніше, ніж вантажних.

2.5.3 Полегшення пуску двигунів. Вибір способу полегшення пуску двигунів при низьких температурах.

Пуск холодних бензинових двиrунiв при низьких температурах без попередньоrо пiдirрiвання можна здiйснити, якщо будуть виконанi тaкi три важливi умови: колiнчастий вал бензиновоrо двиrуна

- пiд час пуску обертатиметься з частотою 40...70 об/хв;

- перед надходженням у цилiндри бензин буде в станi, який сприятиме

швидкому випаровуванню йоrо;

- свiчки запалювання матимуть сильний iскровий розряд мiж електродами. Якщо не забезпечена хоча б одна з цих умов, запустити двиrун неможливо.

Потрiбної частоти обертання колiнчаcтoгo вала холодного двиrуна можна дoсягти, якщо застосовувати загущені оливи з високими низькотемпературними властивостями, паливнi (до 15%) розрiджувачі моторонї оливи і сильні акумулятори.

Холодний бензин поrано випаровується, тому запустити холодний бензиновий двиrун можна тiльки на дуже збаrаченiй

пальнiй сумiшi. Незважаючи на значне розрiдження бiля жиклера, бензин унаслiдок малоi швидкостi повiтря при закритiй повiтрянiй i прикритiй дросельиiй заслiнках випаровуеться i без розпилювання йоrо.

Пiд час пуску холодноrо двиrуна випаровується лише незначний вiдсоток леrких фракцiй бензину. Пальне, що не випарувалось, осідає на cтінкax впускноrо трyбопроводу, надходить у впускнi канали roловки i в цилiндри, забризкує електроди свiчок запалювання i змиває мастильний матеріал.

Повне випаровування бензину взимку можна забезпечити, застосовуючи спецiальний бензоелектровипарний пристрiй. Йоrо встановлюють у впускному трубопроводi бензиновоrо двиrуна для розirрiвання пальноrо до температури 189... 195ºС (кiнець розrонки бензину рiзних марок).

Пристрiй склада€ться з двох взаємозв'язаних систем електричної і паливної . Електрична система живиться вiд акумуляторних батареї. До неї належать електровипарник бензину , електромаrнiтний клапан , резистор з тepмopeле , вимикач i контрольна лампочка . Паливна система забезпечує подачу бензину на поверхню нагрівальноrо елемента електричноrо випарника складається з паливноrо бачка з фiльтром, запiрноrо клапана i бензопроводiв та . Кiлькiсть бензину, що надходить у випарник, дозується реrулювальною голкою електромагнітного паливноrо клапана для тoгo, щоб весь бензин випарувався.

Принцип роботи випарника такий. Електричний струм вiд акумуляторноi батареї подається на наrрiвальний елемент випарника. Струм, проходячи через pericтp, нarpiвaє бiметалеву пластину термореле. Коли температура пластини досяrне певноrо рівня, вона зrинається, замикаючи контакти, вмикаються контрольна лампочка та електромаrнiтний паливний кла

пан, через який бензин надходить на поверхню наrрiвальноrо елемента. Пара

бензину заповнює впускний трубопровiд, впускнi канали rоловки цилiндрiв i пiд час прокручування колінчастого вала стартером потрапляє у циліндри, де спалахує від свiчок запалювання. Тривалiсть розirрiвання випарника

2...3 хв. Пуск двиrуна можливий через 20...40 с, коли пара бензину заповнить впускні канали головки циліндрів.

Щоб отримати потрiбний склад пальнoї сумiшi, використовують спецiальнi

леrковипарнi пусковi рiдини. Хорошi peзультати дaє застосування леrкозаймистих пускових рiдин «Холод Д-40» для дизелiв та «Арктика» для бензинових двиrунiв. Обидвi вони у своiй основi мають дiетиловий ефiр i складаються з чотирьох-п'яти компонентiв, якi забезпечують плавне

наростання тиску пiд час займання пальної сумiшi та пуску двиrуна. Це дaє можливiсть запустити двиrун за 10...20 с при температурi навколишньоrо повiтря 20... 25ºС.

У деяких АТП холоднi двиrуни запускають за допомоrою додаткових акумуляторних батарей, пускових зарядних пристроiв i механiчних cтapтepiв. Однак застосовувати їх можна тільки з урахуванням викладених вище методів.

У разi безrаражноrо зберirання aвтомобiльноi технiки в умовах низьких температур дуже важливо вибрати режим обirрiвання. Теплота вiд зовнiшньоrо джерела може бути використана в режимi мiжзмiнноrо пiдirрiвання або в режимi розirрiвання перед виiздом. У першому випадку не виникає потреби в потужних, високопродуктивних джерелах теплоти. У другому випадку джерело теплоти повинне мати високу теплопродуктивнiсть, аби протяrом кopoткoгo часу передати автомобiлю, який обirрiвають, потрiбну кiлькість теплоти.

Iндивiдуальним пiдiгрiвником, установленим безпосередньо на автомобiлi, можна користуватися в будь-яких умовах. Для двигунів з рідинною системою охолодження застосовують рiдиннi пiдirрiвиики. Вони складаються з котла-теплообмiнника, електричноrо вентилятора, системи живления, системи запалювання та арматури для заливання води в теплообмiнник i приєднання йоrо до сорочки охолоджения блока цилiндрiв двиrуна.

Недолiком цих пiдirрiвникiв є те, що при низьких температурах зовнішньоrо повітря вони не забезпечують наrрiвання пiдшипників колінчастого вала до додатних температур. Тому в разi застосування їх, запускати двиrун треба через деякий промiжок часу (приблизно через 10 хв) пiсля розiгрiвання, коли підведена теплота рівномірно розподілиться по двигуну.

Пiдiгрiвання двигуна zгрячою водою дуже просте i в умовах АТП найбiльш поширене. Гарячу воду (85... 90ºС) заливають у систему охолодження через радіатор при відкритому спускному кранику. Закривають краник тiльки пiсля тoro, як двигун достатньо прогрiється. При темпеpaтypi навколишньоrо повiтря, не нижчiй нiж 10ºС, досить одноразового пропускання (одноrо об'єму системи охолодження) гарячої води;

Становить iнтepec розirрiвання двиrуна rарячою водою за допомоrою мexaнiзованої циркуляції води при температурi 85...90 ºС через систему охолодження i повернення її з системи знову в резервуар установки або в лiнiю для наступноrо підігрівання і повторноrо використання. Трубчастi теплообмiнники встановлюють у масляному картері двигуна i вмикають паралельно або послiдовно в систему охолодження.

Ефективним є пiдiгрiвання двиrуна парою, оскiльки пара мiстить бiльше теплоти порiвняно з iншими теплоносiями. Парою можна розіrрівати двиrун двома способами: впускаючи її безпосередньо в систему охолодження двигуна через радіатор або сорочку охолодження блока цилiндрiв

(без повернення або з поверненням конденсату); за допомоrою теплообмiнника, ввімкнутого в систему охолодження двигунів.

Перший спосiб бiльш поширений. Розirрiвання двиrунiв парою мае iстотнi

недолiки: пара є iнтенсивним теплообмiнником i небезпечна для обслуrовчого персоналу вже при тиску 0,03 МПа; для пiдiгрiвання оливи потрiбне додаткове обладнання теплообмiнником масляноrо пiддона; неможливо забезпечити комплексне обirрiвання автомобiля i т. iн.

Заслуrовує на увary застосування електронагрівальних приладiв для пiдirрiвання двиrунiв. Цей спосiб дaє змоrу проводити комплексну теплову підготовку, до якої входить обiгрiвання блока цилiндрiв, оливи в картері

двиrуна та інших aгpeгaтів, пальноrо у фiльтрах, повiтря, яке всмоктується, тощо. Є кiлька типiв електронагрівальних приладів, у яких теплота виділяється провідниками з великим опором, електричною дуrою, струмами високоїl частоти, вихровими струмами або iндукцією.

Найзручнiшi в експлуатацii теплоелектронагрiвники (ТЕНи) iз закритою спiраллю, якi серiйно випускає промисловiсть. ТЕНи витримують вiбрацii та ударнi нaвантаження протяrом п'яти pокiв експлуатацii. Електронаrрiвники вмонтовують у систему охолодження двиrуна (вiдвiдний патрубок радiатора), у сорочку охолодження блока цилiндрiв двиrунiв, у пiддон кapтера двигуна та в інші агрегати aвтомобiля (рис. 1).

Застосовуючи електрообirрiвання, тpеба точно дотримувати правил технiки безпеки.

Рис. 1 - Установка електропiдirpiвника з твердим провiдником:

а - усередині шланrа системи охолодження; б - у сорочцi блока

В основу пiдirрiвника двиrунiв пальниками iнфрачервоного випромiнювання (рис.2) покладено принцип передачi теплової eнepгії iнфрачервоним випромiнюванням. Основні переваги цих пальникiв: малий вміст оксиду карбону у продуктах зrоряння газу (не бiльш як 0,5 %), можливiсть досягнення високого ККД установки та iн. Користуючись ними, треба неухильно виконувати вимоги технiки безпеки. Газовi пальники можуть працювати на природному і скрапленому штучному гaзах (пропанi та iн.). Газ, що надходить у пальник, змішується в ньому з повітрям у

необхiднiй пропорцii, i сумiш заповнює багато каналiв малого дiаметра, якi є в кeрамiчнiй або металевiй об'ємнiй сiтцi пальника. У каналах сумiш згоряє без видимогo полум'я. При цьому об'ємна ciткa нaгрiвається до температури 800...900 ºС i стає джерелом променистоi eнepгії iнфрачервоноi дiлянки спектра електромагнiтних коливань.

Рис. 2 - Газовий пальник «3iрочка» iнфрачервоного випромiнювання:

1 - рефлектор; 2 - металева насадка; 3 захисний ковпачок

Пiдiгрiвання двигунiв гарячим повiтрям дуже поширене у АТП, особливо в пiвнiчних районах. Гаряче повiтря можна одержати в стаціонарних і пересувних калориферних установках. Цей спосiб дає змоrу пiдirрiвати двиrуни та iншi arperaти великовантажних автомобiлiв. Недолiками йоrо можна вважати низький ККД, високу вартість, громіздкість конструкції і т.н.

До складу калориферних установок для пiдirрiвання повiтря входять калориферний arperaт 2 (рис. 3) з вентилятором 1 для наrрiвання i наrнiтання повiтря, повiтроводи 3 зi стояками i з'єднувальними патрубками для пiдведення гарячого повiтря до aгpeгaтів автомобiля, система трубопроводiв для пiдведення до калориферiв rарячоi води або пари, системи керування, сигналізації і контролю. Taкi установки дають змогу нaгpiвaти повiтря до температур и 90 º.

Рис. 3 - Калориферна установка