70.Скит Манявський як духовна пам’ятка.

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир бере свій початок від Скита Манявського, заснованого в другій половині 13 століття. Саме в цей час в Манявські гори прийшли ченці, як проповідники віри Христової та засновники скита-монастиря. Цей монастир був заснований на північний схід від сучасного, на відстані приблизно 820 метрів, в святому місці Українських Карпат в районі «Блаженного каменя».

«Блаженний камінь» - дивовижний витвір природи, камінь-брила розміром 10x3 метри з гротом. Природна ніша в скелі має ширину біля 4-х метрів, висоту 1,5 метра і на 2 метри врізається в гору.

За народними переказами та твердженнями окремих істориків, саме з цього місця розпочав свою богоугодну історію Скит Манявський. Ченці Києво-Печерського монастиря вийшли з Києва в напрямку Карпат, шукаючи чудодійну воду, яка повинна бути схожою з водою «Києво-Печерською». Вони зупинилися біля каменя – печери з цілющим джерелом. Облаштувавши в печері житло, ченці молитвами, водою та зібраними травами зцілювали хворих та немічних.

На місці, що зветься «Блаженний камінь» , в 1281 році було засновано Хресто-Воздвиженський монастир. Письмові свідчення заснування монастиря як чернечої громади слід брати з 1608 року. Засновниками були галичани Іван Вишенський та Йов Княгинецький, обидва вихованці Афону (Атосу) , що з грецької означає Свята Гора.

В 1621 році монастир отримав Грамоту Ставропігії від патріархів Константинополя й Олександрії. Це було унікальне в Європі право прямого підпорядкування Патріарху Царгородському. В 1628 році на Київському соборі Скит наділили званням прота (головуючого) . До його протії належало 556 монастирів.

6 вересня 1785 року монастир закрили….

Нова Україна народжується з минулого. Ці дві категорії роз`єднати неможливо. Із глибини пізнання духовних скарбів, створених нашими попередниками, неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах нашої незалежності.

З Божою ласкою, 28 травня 1998 року цей монастир було відкрито.

71. Софія Київська. Мозаїки і фрески Софії Київської.

Видатною пам’яткою стала Софія Київська, побудована за Ярослава Мудрого (1037–1067*. Це вже не була копія храму візантійського, хоч надихнула на її створення саме Царгородська Софія, а досить оригінальна церква, якій не було “пари на всій півночі, від сходу до заходу”. Мозаїки Софії Київської первісно займали площу 640 кв. метрів, з яких збереглось тільки 260. Вони – зразок рідкісної краси мозаїчного малярства, що збереглися до наших днів у первісній красі. Найвідоміші мозаїки – “Оранта”, “Євхаристія”, “Благовіщення”. Палітра кольорів просто вражає – наприклад зеленого кольору використано 35 відтінків, золотих і срібних тонів – 25, жовтих, вохристих і коричневих кольорів – 44, червоних – 31. Фрески збереглися набагато гірше, але також вражають своєю майстерністю. Доповнюють внутрішню оздобу храму ковані двері, мозаїчна підлога, різьблення та мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого. Сама церква кілька разів перебудовувалася, особливо змінився її вигляд у 17–18 столітті, коли вона набула рис барокової архітектури.