Архаїка

Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини I тисячоліття до н. е. і увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера.

Класика

Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII–IV ст. до н.е). Цей період зазвичай називається класичним. У зв'язку з розвитком внутрішнього світу особистості з'являються численні форми лірики і драми, а також багата прозаїчна література, що складається з творів грецьких філософів, істориків і ораторів.

Еллінізм

Третій період античної літератури, виникає на новому щаблі великого рабовласництва. Замість невеликих міст-держав класичного періоду, виникають величезні військово-монархічні організації. Внаслідок цього елліністичний період часто трактувався як деградація класичної літератури. Цей період займає величезний проміжок часу — з III ст. до н. е. до V ст. н. е. Початок цього культурно-історичного періоду пов'язаний з діяльністю Александра Македонського. Виникає жанр прозового роману. 

Час Риму

У цей період на арену літературного розвитку виходить молодий Рим. В його літературі вирізняють:

 етап республіки,

 «золотий вік»

 літературу пізньої античності 

Перехід до середньовіччя

У ці століття відбувається поступовий перехід до середньовіччя З'являються описи діяльності святих та інших діячів церкви. У подальші століття латинська мова залишається мовою церкви. На варварських землях, що належали Західній Римській імперії, латинська мова суттєво впливає на формування молодих національних мов. На цих землях поширюється вплив римо-католицької церкви.

17. Слов'янська міфологія - вірування давніх слов'ян, були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою. Слов’янська міфологія характерна тим, що вона — всеосяжна і являє собою не окрему область народного уявлення про світ і всесвіт (як фантазія або релігія), а знаходить втілення навіть у побуті — будь то обряди, ритуали, культи або землеробський календар, демонологія (від домових, відьом і лісовиків до банників і русалок).

18. Архітектуру Київської Русі можна поділити на 4 періоди:

Перший період

Кінець X — 30-і роки XI століття, коли під впливом візантійської будівельної техніки і архітектури зароджується і починає свій розвиток кам'яна монументальна архітектура. Це був час будівельної діяльності Володимира Великого у Києві та його сина Мстислава у Чернігові.

Другий період

Охоплює 30 — 50-і роки XI століття. Це був час будівництва Ярослава Мудрого. Розширюється територія міст, зводяться міцні укріплення, будуються палаци, зводяться великі собори. Головною особливістю споруд стає багатоповерхове завершення.

Третій період

Друга половина XI — початок XII століття, коли будуються храми, які найбільше відповідають потребам і канонам православної церкви та з'являються місцеві архітектурні школи.

Четвертий період

Охоплює 20-80-ті роки XII століття. У цей період остаточно формуються місцеві архітектурні школи. Споруди будуються у романському стилі. Церква стає не тільки храмом, а й окрасою міста. Розвивається будівельна техніка, виникають нові конструктивні прийоми.

Загалом у мистецтві Київської Русі, як і в мистецтві Західної Європи, архітектурі належало провідне місце. 

19. Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.

Культура Середньовіччя отримала часом неадекватну, але досить оригінальну оцінку в творах науковців, літераторів, політичних діячів. Діячі Просвітництва та літературно-філософської думки XIX ст. вважали Середньовіччя втіленням величі католицизму та примату сліпої віри над розумом, розквіту монархій та станових привілеїв, влади грубої сили й дикості. Але найголовнішим надбанням цього часу стало творення нових націй, їхніх індивідуальних мов та культур, що сягали своїм корінням у тогочасну мову міжнаціонального спілкування - латину.

Найхарактерніших рис середньовічна культура набула з X ст. У цей період у суспільстві створюється розвинута соціальна структура: розвиваються міста, а разом з ними - ремесла, торгівля, школи і університети, мистецтво в усіх основних його видах.

У період раннього західноєвропейського Середньовіччя культура перебувала під впливом католицької церкви. До рук церкви потрапила й система освіти.

Основою західноєвропейського середньовічного світогляду було християнство, що визначило основну рису його світогляду та філософії -теоцентризм. Тобто будь-яка проблема Середньовіччя, в тому числі й проблема людини, розглядалася в контексті ідеї Бога та виводилася з неї.