1. Періодизація української культури.

1 Прадавня українська література( до XIV). Це усна народна творчість і книжне письменство.

2 Давня українська література(XIV-XVIII) Це література XIV-XVст. , полемічна література , історична проза

3.Нова українська література XIX- початокуXX . Це література 40-60 роківXIX.

4. Новітня українська література(XX-початокXXIст.) . Це «Розстріляне Відродження», Українська література періоду розпаду СРСР й утвердження національної і державної незалежності України.Література на сучасному етапі .

2.Культура духовна і матеріальна

Матеріальна культура-перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища існування. Під матеріальною культурою розуміють сукупність предметів, пристроїв, споруд, тобто штучно створений людиною предметний світ.

Духовна культура-це продукт духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді (уявлення , вірування,почуття,переживання) доступні всім людям – це продукт суспільного розвитку і її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

3.Дослідження української культури вченими.

Найбільш значною узагальнюючою працею західноукраїнських учених, що висвітлювала культурний процес на Україні від найдавніших часів до 30-х років XX ст., була «Історія української культури» (1937) за редакцією І. Крип’якевича. У книзі, розрахованій на масового читача, містився досить глибокий аналіз трьох ділянок культури: побуту (І. Крип’якевич), літератури (В. Радзикевич) та мистецтва (М. Голубець); до останнього додано невеличкі розділи про театр (С. Чарнецький) та музику (В. Барвінський). Це видання могло б стати серйозним джерелом знань для зацікавленого читача, але, на жаль, воно, як і більшість названих нами досліджень, трималося у спецфондах. Остання з виданих узагальнюючих робіт – «Тисяча років української культури» (1985) М. Семчишина. Написана у науково-популярному стилі вона подає процес розвитку української культури в різні періоди нашої історії, періодизацію цього процесу та його особливості. М. Семчишин, за його словами, зосереджує основну увагу на «національності культури», прагнучи показати культуру «означеної спільноти, духовної спадщини суспільства і його традицій». Значний вклад у вивчення історії української культури вніс Іван Огієнко (1882-1973) – історик церкви, культуролог, філософ, мовознавець, письменник, автор перекладу «Біблії» на сучасну літературну мову, перший ректор Українського університету. У спадщині І. Огієнка – близько тисячі праць, і більшість з них присвячена проблемам нашої культури. Серед найбільш значних – кількатомна «Наша літературна мова», в якій опрацьовано тисячі історичних і етнографічних джерел та літературних творів, «Історія українського друкарства», «Дохристиянські вірування українського народу», «Українська церква за час Руїни», «Візантія й Україна», «Князь Костянтин Острозький» та інші

4. Функції культури:

- Адаптивна функція(полягає у забезпеченні адаптації людини до зовнішнього середовища)

-Інтегративна функція (полягає у об*єднанні людей у соціальні групи, народи , держави)

- Інформативна функція ( функція нагромадженого соціального досвіду)

- Креативна функція

- Комунікативна функція (полягає в переданні історичного досвіду поколінь)

-Нормативна функція ( правила поведінки, що стають основою моралі)

-Релаксаційна функція ( забезпечує фізичний та психологічний відпочинок людини)

-Перетворювальн а функція ( полягає у тому , що культура є знаряддям творчої діяльності людей з метою задоволення їх потреб)

-Сигніфікативна функція

-Транслійна функція ( функція передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого) .