4. Аспекти фізичного виховання, його засоби в українській етнопедагогіиі

Народна педагогіка визначає такі аспекти фізичного виховання:

1) піклування про здоров'я дитини до її народження;

2) піклування про здоров'я, розвиток дитини по її народженню, розвиток її рухової активності («Росте як на дріжджах», «Ро­сте, як качка на воді», «Як дитина бігає і грається, то їй здоро­в'я усміхається»), прищеплення елементарних гігієнічних на­вичок, систематичне купання. В Україні поширений був зви­чай класти в першу купіль квіти і трави, висловлюючи маля­тку добрі побажання. Так, у купіль хлопчика клали любисток (щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний, як дуб), а також барвінок (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобровий),

а в купіль дівчинки - ромашку (щоб була рум'яна), кали­ну (щоб красна була), гілочку вишні (щоб гарна була), любисток (щоб люб'язна була);

3) застосування природних і спеціальних (штучних) засобів фі­зичного виховання.

Природні засоби: сонце, повітря, вода, харчування, рух, відпо­чинок, одяг, чистота, охайність («Будь здоровий, як вода», «Люди часто хворіють, бо глядітись не вміють», «Тяжку хворобу лікує добре харчування»).

Штучні засоби: рухливі ігри, спортивні поєдинки, силові зма­гання і випробування, плавання, забава, вільні рухи на свіжому повітрі, режим, розваги, свята, гімнастика, гартування тіла, побу­тові умови.

Народна педагогіка вважає, що сила проявляється й розвива­ється в праці («Без діла псується сила», «Без діла сидіти, то можна й одубіти», «Щоб працювати, треба силу мати»).

5. Козацька система тілесного виховання

Заслуговує на увагу цілісна система тіловиховання (фізичного виховання) доби козацтва в Україні. Історики зазначають, що козаки були високими на зріст і надзвичайно сильними. Вони прагнули розвивати в собі богатирську силу і дух, у чому домага­лися вражаючих успіхів. Козаки проявляли міцний фізичний гарт, високу техніку самооборони в таких ризикованих видах діяльності, як лови, змагання зі стихійними силами природи. Козаки влітку спали просто зоряного неба, вони ґрунтовно зна­ли народну медицину і її рецепти. Козаки, маючи міцне здоро­в'я, майже не знали хвороб. У січових і козацьких школах пере­хід з одного класу в інший супроводжувався народними дитячи­ми забавами, іграми, фізичними вправами.

У школах хлопчиків учили молитися Богу, добре триматись у сідлі, рубати шаблею і відбиватися, влучно стріляти з рушниці, добре списом колоти. Важливе місце належало також форму­ванню в учнів уміння плавати, веслувати, керувати човном, пере­ховуватися від ворога під водою.

На свята народного календаря влаштовували змагання на силу, спритність, прудкість, винахідливість, точність влучення в ціль тощо. Традиційними були різноманітні змагання на конях. Козацька молодь систематично розвивала природні задатки, удо­сконалювала тіло й душу в іграх, танках, хороводах, різних ви­дах змагань і боротьби.

Існувала ціла система відбору і вишколу молодих людей для козацької служби. Досвідчені козаки, козацька старшина уваж­но і прискіпливо, з відповідальністю перевіряли загартованість і витривалість новобранців у спеку і холод, дощ, сніг і інші стани погоди. До тих, хто хотів бути козаком, висувалися вимоги — бути сильною, вольовою, вільною, мужньою людиною; володіти рідною мовою, присягнути на вірність Україні, сповідувати хрис­тиянську віру. Козаки створили спеціальні фізичні і психофізич­ні вправи, спрямовані на самопізнання і саморозвиток, тілесне, психофізичне і моральне вдосконалення.

Фізично розвинені козаки володіли різними видами зброї (рушниця, мушкет, шабля, спис, аркан) і своїм тілом. Вінниць­кий полковник Іван Богун заслужено вважався кращим фехту­вальником Європи: він по-лицарськи бився двома шаблями в руках, перемагаючи в бою відразу кількох противників. У бага­тьох країнах Європи й Азії славилось високе мистецтво козаків вести наступальні й оборонні бої, створювати неприступні для ворога табори, споруди з дерева, землі і каміння.

Іноземці свідчили, що козаки могли «кулею гасити свічку». Популярною у козаків була система единоборств. Найвідоміша становить основу козацького танку гопак.

Відомими є козацькі системи боротьби «гойдок» (призначена для розвідників-пластунів, ніби «приклеювання» до суперника, повторення всіх його рухів), «спас» (оборонний характер, філіг­ранне відпрацювання блокування дій супротивника). Педагогі­чний потенціал мало й козацьке характерництво, пов'язане з розвитком внутрішніх сил, можливостей, здібностей, енергії, во­лодінням екстрасенсорикою, чаклунством, умінням впливати на психіку ворога, «заворожувати» його, вивідувати військові таєм­ниці. Характерники вміли залякати ворога, навіяти йому інфор­мацію про свою силу і непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Вороги нерідко вірили, що козаки могли брати голими руками розпечені ядра, обминати кулі тощо. Є наукова інформація про те, що козаки спеціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли «тіло грає» (бо­льові удари не відчувалися). Такі козаки миттєво концентрували внутрішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника.

Ці дивовижні факти визнає сучасна наука, хоча переконливе їх пояснення і обґрунтування належить майбутньому.

Постійно самовдосконалюючись, козаки, зокрема, оволодіва­ли специфічними вправами, доводячи невичерпні можливості свого організму. Академік Д. Яворницький писав про козаць­ких велетнів тіла і духу, зокрема, про «козарлюгу Васюринського, який «тільки дихне, як від того подиху людина падала з ніг». Тілесне і психофізичне загартування козаків було складовою різнобічного виховання козацької молоді. Завдання дослідни­ків сьогодення - за кодом, закладеним у комплексах вправ, тре­нувань, змагань, видах боротьби, відтворити козацьку гімнасти­ку, динаміку форм, структуру рухів, а також інші невідомі ком­поненти цілісної системи козацького вдосконалення і самовдос­коналення.

Значення фізичного виховання в народній педагогіці зумовлю­ється його вагомим внеском у зміцнення підростаючого поколін­ня, його фізичного розвитку, збільшення тривалості життя, фор­мування в молоді найважливіших морально-вольових якостей.

Література для самостійного опрацювання

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. - К., 1991.

2. Измайлов А.Э. Народная педагогика. - М., 1991.

3. Летіла сорока по зеленім гаю (українські народні ігри). - К., 1990.

4. Приступа Е.Н., Пилат B.C. Традиції української національної фіз­культури. - Л., 1991.

5. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори. - К., 1977.

7. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. -К., 1974.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте суть і завдання фізичного виховання в українській етно­педагогіці.

2. Які народні ігри ви знаєте?

3. Які народні засоби естетичного впливу в українській етнопедагогіці?

4. Підберіть народні прислів'я про здоров'я та красу людини.