§4. Форми ренти

Сучасна економічна наука розрізняє такі форми ренти:

• диференціальна рента першого і другого роду (І і ІІ);

• монопольна;

• економічна (чиста економічна);

• інфрамаржинальна.

Диференціальна рента є властивою для галузей з нееластичною пропозицією основного фактора виробництва – землі, її надр, рекреаційних цінностей. До таких галузей належать: сільське господарство, у якому виникає диференційна земельна рента І і ІІ роду; будівництво, пов’язане із рентою за розташуванням; добувна промисловість, для якої є характерною диференційна рента І роду.

Умовами утворення диференціальної земельної ренти є:

1. Наявність відмінностей: а) у рівні природної родючості земельних ділянок, впливу кліматичного фактора; б) розташуванні ділянок; в) продуктивності додаткових інвестицій у землю. Сума цих відмінностей загалом характеризує якість кращих і гірших земель. Застосування сучасних технологій в аграрному виробництві підвищує родючість гірших земель, розвиток транспорту сприяє зменшенню відмінностей у розташуванні різних ділянок. Однак остаточно ці відмінності не можуть бути усуненими.

2. Обмеженість земель взагалі, а кращих і середніх ділянок, зокрема.

Причиною виникнення диференціальної земельної ренти є монополія на землю як об’єкт господарювання.

Як саме утворюється диференціальна рента?

На кращих і середніх землях праця є більш продуктивною – вона створює більше продукції з меншими витратами. Оскільки більш урожайні землі обмежені, то сільськогосподарське виробництво не може здійснюватися тільки на високоефективних ділянках. Необхідність задоволення потреб економіки в продуктах харчування і сільськогосподарській сировині вимагає обробітку також і гірших земель. Ринковий характер відтворення здійснених виробниками витрат вимагає відшкодування витрат як на родючих, так і на неродючих ділянках.

Якби ринкова ціна сільськогосподарської продукції встановлювалась за рівнем середньогалузевих витрат, як це відбувається в інших галузях (як, наприклад, у промисловості), то на гірших землях виробництво взагалі припинилося б. У такому випадку неминучим був би дефіцит продукції сільськогосподарського виробництва. Навпаки, у промисловості з легкістю можна відмовитися від гірших умов виробництва, побудувавши нові, високооснащені підприємства і цим самим забезпечити більш високий рівень пропозиції товарів. Ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію за умов дефіциту буде зростати під впливом попиту до того рівня, що стане економічно доцільним її виробництво й на гірших землях.

У зв’язку з цим, виникають запитання: які елементи доходу відшкодовує найгірше підприємство? Чи отримує воно прибуток? Яку величину прибутку привласнюють користувачі кращих земель? Відповіді на ці запитання можна отримати, розглянувши механізм формування додаткового прибутку в землеробстві за допомогою наступної таблиці 14.1.

Табл. 14.1. Механізм формування додаткового прибутку

(Диференціальної ренти і) у землеробстві

Ділянки	Зовнішнівитрати (грн.)	Середня норма прибутку (%)	Нормальний прибуток (грн.)	Валові витрати ТС ( грн.)	Продукція Q ц/га	Індивідуальні витрати АТС (грн.)	Ціна 1 ц Р (грн.)	Сукупний виторг TR ( грн.)	Диф. рента І TR-ТС ( грн.)
1	100	10	10	110	5	22	22	110	-
2	100	10	10	110	10	11	22	220	110
3	100	10	10	110	11	10	22	242	132

У таблиці 14.1 показано процес формування доходів на трьох земельних ділянках однакової площі, але різної продуктивності: на першій ділянці урожай складає 5ц, на другій – 10ц, на третій – 11ц. З 1 га. Припустимо, що розмір зовнішніх витрат капіталу на кожній з ділянок дорівнює 100грн. Середня норма прибутку як результат міжгалузевої конкуренції складає 10%, відповідно, величина нормального прибутку буде становити: (100 х 0,1) – 10грн., а валові витрати виробництва – 110грн. При урожайності 5 ц з одного гектару на першій ділянці індивідуальні витрати виробництва становитимуть: 110 : 5 = 22грн., на другій: 110 : 10 = 11грн., на третій: 110 : 11 = 10грн. Ціна одного центнера продукції визначається індивідуальними граничними витратами найгіршої ділянки, її рівень – 22грн. Сума сукупного виторгу першої ділянки співпадає з валовими витратами і складає 110 грн., з другої – 220грн., з третьої – 242грн. Різниця виторгу і витрат на другій ділянці – 110грн., а на третій – 132грн. є особливою формою надприбутку, що утворилась як результат кращої родючості. Вона й привласнюється землевласниками другої і третьої земельних ділянок у формі орендної плати як рента, а саме – диференціальна рента І (за родючістю). Підприємці ж, які орендують другу і третю земельні ділянки, отримують прибуток величиною 110грн. і 132грн. Власник першої земельної ділянки створює лише нормальний прибуток величиною 10тис. грн., його земельна рента дорівнює нулю.