Склад графічної частини дипломного проекту

Аркуш 1 – Арматурно-опалубкове креслення базового виробу. Наприклад, для залізобетонного виробу викреслюють три проекції виробу; окремі вузли, що пояснюють конструктивно-технологічну характеристику виробу; арматурні елементи і закладні вироби; розташовують таблиці: характеристика виробу, відомість витрати сталі, відомість арматури.

Аркуш 2 – Технологічне обладнання. Викреслюється три проекції та вузли вибраного обладнання. По завданню керівника проекту замість технологічного обладнання може бути накреслена технологічна схема виготовлення виробу (в аксонометричній проекції) або план цеху з циклограмою роботи технологічного та транспортного обладнання.

Аркуш 3 – План і розрізи цеху. При реконструкції цеху викреслюється план діючого цеху до реконструкції, план цеху після реконструкції, поздовжній та поперечний розрізи в масштабі 1:200. На аркуші приводяться таблиці характеристики технологічних постів, експлуатацію обладнання.

Аркуш 4 – Технологічна карта. Представляються таблиці і графіки: характеристика виробу, схеми організації робочих місць, характеристику армування, графік тво, циклограми робіт виготовлення виробу, циклограми роботи кранів, схему поопераційного контролю, перелік обладнання, порядок приймання продукції, схеми складування та стропування виробу.

ВСТУП

Бетон можливо вважати одним з стародавніх будівельних матеріалів. Із нього побудовані галереї єгипетського лабіринту (3600 років до н.е.). бетонні роботи виконували також карфагеняни (Аргоський акведук, виконаний із бетону на вапняному в’яжучому і мармуровому щебені). В Мексиці знайдені бетонні фундаменти давно щезнувшої культури. Значна частина Великої китайської стіни (ІІІ століття до н.е.) також виконана із бетону.

Римляни вперше застосували бетон у ІІ століття до н.е. у підводних спорудженнях при будівництві молу із бетонних масивів в порту Калікула поблизу Неаполя, а також при будівництві храму Пантеона (початок н.е.), який був увінчаний бетонним куполом діаметром 42,7 м.

В середні віки бетон застосовувався обмежено, спочатку його використовували для будівництва масивних стін та устрію фундаментів, але до ХV століття використання його повністю призупинили, і навіть способи його приготування та укладки поступово позабулися.

Друге народження цього матеріалу відноситься до початку ХІХ століття. Воно пов’язане з появленням нових гідравлічних в’яжучих – гідравлічного вапна, романцементу і особливо портландцементу. Портландцемент був отриманий англічанином Джозефом Аспдіним у 1824 році. Це дата відрахунку нової ери у історії бетону. Майже в цей час цемент був получений Єгором Челієвим (Росія), але він не запатентував свій винахід.

У 1836 році у Франції з’являється перший твір про бетон, написаний Годвіним – “Природа і властивості бетону і їх використання у будівництві до теперішнього часу”.

У 1885 році з’являються перші залізобетонні конструкції. У 1891 році професор Інституту інженерів шляхів сполучення (Петербург) М.О. Белелюбський поставив широкі експерименти з залізобетонними конструкціями.

У 1895 році опубліковані перші досліди з технології бетону професором Військово-інженерної академії І.Г. Малюгою, в яких були показані залежність міцності і щільності бетону від ступеня ущільнення трамбуванням, кількості води затворювання і складу розчину.

У 1896 році німець М.Кенен запропонував перший метод розрахунку залізобетонних конструкцій.

У 1908 році Міністерством шляхів сполучення затверджені “Технічні умови для залізобетонних споруд”, які у 1911 році були замінені новими технічними умовами з додатком “Норм для розрахунку міцності залізобетонних споруд”. Це перші норми і правила розрахунку ЗБК, виробництва робіт і контролю якості бетону.

Важливий вклад в розвиток науки про бетон зробили Д.А. Абрамс (США), М.М. Бєляєв (Росія).

У 1928 році Е.Фрейсине (Франція) виготовив перші попередньонапружені конструкції, а в 1951р. він же подав ідею вібрування бетонної суміші.

На початку 60 років ХХ століття отримав розвиток спосіб електротермічного напруження арматури. В історично короткі терміни бетон і залізобетон зайняли провідне становище у сучасному капітальному будівництві. В теперішній час у світі щорічно випускається біля 2 млрд.м³ бетону і залізобетону.

На початок 90 років ХХ століття виробнича продуктивність заводів ЗБК в Україні складала 35 млн.м³. Але економічна криза наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. призвела до різкого зменшення випуску бетону і залізобетону. Зараз в Україні випускається 4,5 млн.м³ збірного залізобетону. Більшість підприємств працює не на повну потужність, біля 50% заводів припинили своє існування.

У теперішній час стає необхідність не будувати нові підприємства з випуску залізобетону, а реконструювати і модернізувати ті заводи, які працюють.

Україна має достатню сировинну базу для розвитку виробництва ЗБК. На території України працюють 15 цементних заводів (3 з них у Донецькій області), 15 заводів з випуску керамзитового гравію, 2 заводи з випуску шлакової пемзи (Маріуполь, Кривий Ріг). Майже в кожній області є кар’єри з добування піска та інших будівельних матеріалів.

Арматуру випускають на металургійних заводах у містах: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Керч, Алчевськ, Єнакієве, Макіївка, Донецьк, Маріуполь.

Основними напрямками розвитку збірного залізобетону в нашій країні є:

• зменшення ваги будівель і споруд за рахунок збільшення випуску конструкцій з легкого та ніздрюватого бетону;

• підвищення ступеню заводської готовності виробів і конструкцій за рахунок збільшення випуску об’ємно-блочних конструкцій;

• економія цементу (збільшення марки цементу, використання хімічних добавок) та сталі (використання арматури високих класів, використання стеклопластикової арматури);

• вдосконалення заводської технології.

Промисловість збірного залізобетону України – це досить могутня, технічно озброєна галузь будівельної індустрії, яка поставляє будівництву 20% матеріальних ресурсів.

Виробництво збірного залізобетону України базується в основному на потоково-агрегатних технологічних лініях, які випускають 55-58% усіх виробів, обсяг конвеєрних ліній не перевищує 15%, стендове виробництво становить 27-30%.

Останнім часом розширилося використання високомеханізованих та автоматизованих технологічних ліній другого покоління. Це касетно-конвеєрні лінії; стендові лінії безопалубкового формування.

На сучасному етапі і в осяжному майбутньому бетон і залізобетон у нашій країні і за кордоном залишатися найважливішими конструктивними матеріалами для будівництва. Затрати праці та енергії на монтаж металевих і збірних залізобетонних конструкцій приблизно однакові, але трудові та енергетичні затрати на виробництво 1м³ збірного залізобетону значно нижче за витрати на еквівалентну кількість металевих конструкцій і становлять: за трудовими затратами 75%, за витратами умовного палива 50%, за витратами електричної енергії 40%, за капіталовкладеннями 67%.

На сучасному етапі, у зв’язку зі зниженням попиту на випуск залізобетонних конструкцій, на кожному заводі є вільні виробничі потужності.

Тому доцільно не будувати нові підприємства, а здійснювати реконструкцію та технічне переозброєння існуючих підприємств.

В процесі технічного переозброєння здійснюється комплекс заходів, які направлені на підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих цехів або ділянок виробництва, агрегатів, установ, в наслідок чого здійснюється впровадження нової техніки і технології, механізація і автоматизація виробничих процесів, модернізація та заміна застарілого обладнання новим – більшої продуктивності. Проводиться виявлення і усунення вузьких місць, покращення організації і структури виробництва та загально-заводського господарства, забезпечення приросту продукції, покращення її якості, підвищення продуктивності праці, покращення умов і організації праці та технічних показників роботи підприємства.

На підставі цього у дипломному проекті розглядається питання реконструкції діючого у складі заводу формувального цеху з випуску дорожніх плит покрить на плити аеродромних покрить при реконструкціі аеропорту.