3. До питання щодо формального та реального статусу Московської Слов’яно-греко-латинської та Києво-Могилянської академій

Як відомо, офіційно статус академії Києво-Могилянський колегіум отримав завдяки клопотання (чолобитної) митрополита Варлаама Ясинського до Петра I із проханням надати колегії повних прав академії (власне кажучи, підтвердити це право, надане грамотою від 1694 року). Клопотання було підтримано колишнім вихованцем і префектом Києво-Могилянського колегіуму, на той час місцеблюстителем патріаршого престолу, найближчим соратником Петра I Стефаном Яворським, який особисто звернувся до нього із пропозицією задовольнити подане клопотання. В результаті прохання Київського митрополита було задоволено в формі царської грамоти від 26 вересня 1701 року, надісланої на ім’я ректора Києво-Могилянського колегіуму Прокопія Колачинського, який певний час обіймав цю посаду і у статусі ректора академії, тобто отримав честь бути першим ректором Києво-Могилянської академії.

Водночас існує цілком офіційний документ, що свідчить про заснування в 1685 році в Москві Слов’яно-греко-латинської академії, дати, що покладається дослідниками точкою відліку народження першого (відповідно Києво-Могилянської академії другого) на теренах колишньої Російської імперії закладу вищого (академічного) типу, ба й більше, саме із заснуванням Московської Слов’яно-греко-латинської академії в російській історико-філософській літературі пов’язується також дата становлення професійної філософської освіти як такої (1).

В цьому зв’язку вважаємо доречним надати нижче певні уточнення.

Перша, доволі квола спроба поставити питання про необхідність уведення бодай початкової освіти серед російського духовенства з метою подолання їх суцільного невігластва («грамоте мало умеют»), тобто тих, хто мав би опікуватися духовним розвитком свого народу, була здійснена у 1551 році на так званому Стоглавому соборі. Проте питання це на довгі роки залишилося без відповіді, а самі наставники ще тривалий час не мали «для серйозної розумової праці ані шкіл, ані університетів» (2).

Вдруге питання про створення шкіл ставиться вже у другій половині XVII століття. Одначе і на цей раз російський державній владі не вистачило, за Г.Флоровським, «не стільки знань, скільки перспективи, культурної і духовної» (3).

На відміну від можновладців, таку перспективу передбачав відомий у Росії благодійник, просвітник, меценат і державний діяч Ф.М.Ртищев (1626-1673), який заснував поблизу Москви на власний кошт «училищний монастир», до якого у 1646-1647 роках запросив 30 ченців, викликаних ним із України. Мета новоствореної школи убачалася у навчанні всіх бажаючих граматиці, слов’янському, грецькому і латинським мовам, а також риторики і філософії.

Як наближена до царя Олексія Михайловича, особа, Ф.М.Ртищев спонукав останнього надіслати на ім’я Київського митрополита Сильвестра Косова грамоту (1649 року), якою наказувалося «чтобы … учителей, божественного писания ведущих к Еллинскому яз… навычных, в Москве для справы біблії на время пристал», через те, що «они божественного писания ведущи и Еллинскому языку навычны и с Еллинского языка, на словенскую речь перевести умеют и латинскую речь достаточно знают».

На вимогу самодержавця до Москви були відправлені вихованець Києво-Братської школи, викладач латинської, грецької і церковно-слов’янської мови у своїй альма матер (1639-1649), автор створеного для спудеїв вказаної школи славнозвісного лексикону («Лексикон греко-слов’яно-латинський», який залишився у рукопису), Славинецький Єпіфаній (-1676).

Прихильник грецької орієнтації в просвіті і богослов’ї Славинецький Єпіфатій був, за спогадами його учня Євфімія, «муж многоученый, не только грамматики и риторики, но и философии и самця теологи известный бысть испытатель, и искуссный разсудитель, и опасный претолковник греческого, латинського, славенского и польського языков». Перебуваючи у Москві, Славинецький керував перекладом Біблії на слов’янську мову, а також займався викладацькою діяльністю у заснованому Ртищевим училищі.

Цією ж грамотою до Москви був викликаний Дамаскін Птицький – вчений монах Києво-Печерської лаври для перекладу Біблії і викладача риторики Ртищевського училища, а також редактор і перекладач, вихованець Києво-Братської школи ієромонах Києво-Братського монастиря Арсеній Сатановський для перекладу Біблії на грецьку мову і викладання риторики у вказаному училищі.

Саме це училище у повному його складі було переведено згодом в Заіконоспаський монастир як основи заснованої у 1685 році (за іншими джерелами, у 1687 році) Слов’яно-греко-латинської академії.

За всім тим, вирішальну роль у заснуванні і обґрунтуванні змісту і спрямованості навчальної програми цієї академії відіграв, як визнається всіма дослідниками, письменник драматург, перекладач, богослов, просвітник і педагог, вихованець Києво-Могилянського колегіуму, учень Лазара Барановича, Симеон (Самуїл) Полоцький (1629-1680).

Викликаний за наказом царя Олексія Михайловича до Москви в якості викладача згаданої вище Заіконоспаської (Ртищевської) школи, він звернув на себе увагу царської особи, яка призначила його придворним поетом і наставником своїх дітей. Користуючись своїм становищем при дворі, Полоцький виголосив перед царем у 1666 році промову, у якій прямо вказав на необхідність «изыскати премудрости», шляхом створення навчального закладу, покликаного підвищенню рівня освіченості чиновників як для державної служби і церковної справи, так і для населення Московської держави загалом.

Цієї мети слугував складений і поданий царю у 1678 році С.Полоцьким «Академічний привілей», тобто статут майбутньої академії. Згідно із «привілеєм», навчальна програма мала б включати обов’язковість оволодіння слов’янської, грецької, латинської і польської мов, а також семи вільних мистецтв: граматики, піїтики і риторики, діалектики, музики, астрономії, геометрії, філософії і богослов’я.

Укладений за взірцем Київської академії, проект із його відвертою орієнтацією на Західно-Європейський досвід, зустрів серйозний супротив з боку прихильників грецької орієнтації (перш за все, з боку московського патріарха). «И поднимается спор: должна ли эта школа быть славяно-греческой или латинской. Этот вопрос сразу же осложнялся и обострялся соперничеством заезжих греков и киевских выходцев. В общем, конечно, киевляне были выше этих греческих скитальцев, слишком часто только искателей приключений и выгод. Но завести они могли и хотели школу латинскую, - и не только по языку, но и по духу… Греки же, даже и явные латинофроны, всегда подчеркивали решающее значение греческого языка … от него же имеете просвещение ваше в вере православной, оставили естя и мудрость» (4).

Поданий після смерті С.Полоцького і перероблений його учнем по Заіконоспаській школі Сильвестром Медведєвим новому царя Федору Олексійовичу проект не отримав затвердження через смерть останнього і вкотре після чергового перероблення був поданий на схвалення цариці Софії у 1685 році.

У підсумку «Привілея» так і не було затверджено, а відкрита Слов’яно-греко-латинська академія скеровувалась без будь-якого проекту, проте із відвертою грекофільською орієнтацією. Провідниками зазначеної орієнтації виступили запрошені зі Сходу вчені-ченці брати Ліхуди (Іоаннікій і Софроній), з ім’ям яких і пов’язується дата початку навчальної діяльності у Слов’яно-греко-латинській академії.

Ліхуди читали, головним чином, курс граматики, поетики і риторики (грецькою мовою) і лише упродовж березня-серпня 1690 навчального року, тобто протягом неповних шести місяців), початковий курс натуральної філософії із частиною, що містила тлумачення книжок Аристотеля про душу і ґрунтувалося на коментарях до вказаних книжок, зроблених свого часу Томою Аквінським. Досвід цей не пішов далі пробного каменя, а незабаром за різних обставин Ліхуди і зовсім залишили (у 1694 році) викладацьку діяльність в академії, програма навчальна якої завершувалася на риторичному класі. Про невисокий авторитет академії серед російського населення може слугувати чисельність бажаючих отримати в ній (принаймні на початковому етапі її існування) відповідну освітню підготовку. За різними джерелами кількісний склад коливався від 104 учнів у 1685 році, та від 28 до 76 – у 1687 році, від 32 до 64 чи 163 – у 1688 році, і 182 – у 1689 році (5).

Місце Ліхудів зайняли його учні – Ніколай Семенов і Федор Полікарпов (1670-1731) – перекладач, редактор московської друкарні (автор праці «»Лексикон треязычный, спречь речений славенских, еллинографических и латинських сукровище из различных древних и нових книг собранное и по славянскому алфавіту в чин расположенное», 1704 р.), які протягом декількох років (до 1699 року) викладали в академії граматику, піїтику і риторику грецькою мовою (латинська мова не студіювалася за наказом Ієрусалимського патріарха) і врешті-решт залишили академію у 1699 році, залишивши функцію викладача ченцю Чудова монастиря Іові.

Стан, що склався із програмою підготовки слухачів Слов’яно-греко-латинської академії, яка за своїм реальним змістом не виходила за межі прийнятих на той час нормативів, що висувалися перед навчальними закладами типу колегій, або училищ підвищеного типу, не міг залишитися осторонь уваги вищого керівництва держави, яке почало активні дії у подоланні жалюгідної ситуації, в якій опинилася академія наприкінці XVII століття.

Спроба патріарха Адріана реанімувати грекофільську орієнтацію шляхом запрошення із Сходу нових вчителів греків (зокрема Панагіота і ієромонаха Діонісія) завершилася невдачею через небажання останніх приїжджати до Москви. Стурбований загрозливою ситуацією, що склалася із плачевним рівнем підготовки в академії («хоча і є своя школа, да користі в ній мало»), Петро І запропонував патріарху Адріану надсилати учнів до Київської академії.

Проте Адріан не поспішав із виконанням якнайвищої пропозиції, сподіваючись на можливі перетворення з боку Паладія Роговського (1655-1703) – учня Ліхудів, який, не завершивши курсу навчання в академії, студіював у багатьох європейських закладах освіти, де і отримав звання доктора філософії і богослов’я. повернувшись у 1699 році на батьківщину, Роговський був призначений на посаду ректора цієї академії (1700 р.), яку обіймав до своєї передчасної смерті (1703 р.). Як визнається, на посаді ректора Паладій Роговський сприяв відходу її від орієнтації своїх попередників у напрямку зближення із Західно-Європейською наукою і культурою, що аж ніяк не позначилося на загальному стані освітньої підготовки в академії, яка продовжувала наближатися до свого занепаду.

Нарешті, роздратований Петро І вдається до більш рішучого і радикального для подальшої долі академії кроку – призначає на посаду протектора Московської Слов’яно-греко-латинської академії вихованця Києво-Могилянської академії, її колишнього префекта (1694) і автора прочитаного ним у 1691 році оригінально філософського курсу (між іншим, курсу, що підписувався ним як такий, що складений «на арені православно-руської Києво-Могилянської академії»), відомого проповідника і церковного діяча Стефана Яворського (1658-1722).

«С окончанием века, – не без суму констатує Г.Флоровський, – наступает псевдоморфоза и в Московском просвещении… Москва борется с наступающим из Киева латинофильством. Но нечего было противопоставить из своих залежавшихся и перепутанных запасов. Призываемые греки оказывались мало надежными, при всей их эрудиции… и побеждает Киев…» (7).

Треба визнати, що на посаді протектора Стефан Яворський не надто гаяв часу і тут же запросив до Московської академії цілий корпус професорів і викладачів Києво-Могилянської академії. Зокрема Рафаїла Краснопольского (-1711) – вихованця цієї академії, який по її закінченню (1693 р.) займався викладацькою діяльністю.

Йосифа Туробойського – вченого, письменника і викладача риторики Києво-Могилянської академії, який став першим професорам риторики Слов’яно-греко-латинської академії, а також першим її префектом (1703 р.), а також Афанасія Соколовського, Григорія Гошкевича, М.Конського і Антонія Стрешковського.

Принагідно зазначимо, що упродовж майже усього XVIII-го століття у Слов’яно-греко-латинській академії філософію (і психологію як її розділу) викладали, окрім вказаного вище Йосифа Туробойського, такі вихованці Києво-Могилянської академії, як Феофілакт Лопатинський, Гедеон Вишневський, Стефан Калиновський, Гавриїл Бужинський, Антоній Кувечинський, Порфирій Крайський, Георгій Щербацький, Стефан Прибилович, Іоанн Козлович, Володимир Каліграф. Загалом протягом 1701-1762 навчальних років до Москви виїхали 95 могилянців: серед них 21 із 23 обіймали посаду ректора і 23 із 25 – посаду префекта.

Чи не найпомітнішою фігурою у складі викладачів Слов’яно-греко-латинської академії першого десятиріччя її діяльності був вихованець Києво-Могилянської академії Теофілакт Лопатинський (бл. 1680-1741), знавець класичних і східних мов, математики, філософії, перекладач, державний діяч, «найосвіченіша людина свого часу», письменник, другий віце-президент Св. Синоду, архієпископ Тверський і Каширський.

Здобувши початкову освіту у Києво-Могилянській академії, Теофілакт Лопатинський продовжив навчання за кордоном (зокрема в колегії Афанасія Великого у Римі). Як прихильник богословського напряму Стефана Яворського і опонент Теофана Прокоповича, сприяв виданню «Камня веры» С.Яворського (в 1728 р.), на захист якої написав і видав окрему книгу («апокризис, или ответ на писание ответно Франциска Буддеа и пр.»), за що був звинувачений «в злоумышленных, непристойных и продерзостных рассуждениях и нареканиях», водночас і у політичній неблагонадійності і позбавлений архієрейства і ув’язнений до Виборгської фортеці. У 1740 році був звільнений і відновлений у архієрейському сані і невдовзі упокоївся (8).

Як префект, а отже, і професор філософії Слов’яно-греко-латинської академії, Лопатинський склав і читав впродовж двох навчальних років (1704-1706) філософський курс («Аристотелів трівій, викладений українською Мінервою протягом двох років, три розділи філософії, логіка, фізика і метафізика, пройдені шляхом перипатетиків, методом, що використовується у школах, Афінах Олексієвських, святої ясновельможної царської величності у Москві, осяяні Аполлоновим світлом Яворського і публічно викладені після того, як вічна мудрість знайшла ясний шлях з неба на землю року 1704, 9 вересня»), який і заклав початок систематичної філософської освіти в Слов’яно-греко-латинській академії.

Призначений на посаду ректора академії (1706-1722), Лопатинський розпочав також і систематичне викладання в академії богословського курсу (1706-1710). В цьому зв’язку не буде зайвим послатися на свідчення іноземця, який відвідував Київ у 1661 році, про те, що вже на той час, можливо і раніше, вивчення могилянцями філософії і богослов’я не сприймалося як якесь несподіване і виняткове явище (9).

Таким чином, фактично і за всіма тогочасними уявленнями про статус вищого (академічного) навчального закладу, дату народження Слов’яно-греко-латинської академії як повноцінного закладу вищої освіти в Росії треба віднести до 1706 року, тобто року уведення в програму навчання академії богословського класу.

Далеко не зайвим в цьому контексті буде нагадати про те, що завдяки активним діям московського митрополита Платона (Левшина), ло речі випускника Московської Слов’яно-греко-латинської академії, остання вже у 1775 році перетворилася у чисто духовний закритий становий (приймалися діти із родин церковнослужителів) навчальний заклад, отримання яким у 1814 році статусу вищого закладу духовної освіти мало винятково формальний характер (10).

Не позбавлене інтересу питання щодо самостійності і оригінальності філософських (головним чином психологічних) поглядів Лопатинського (11), якому приписується честь першого, хто почав знайомити студентів із поглядами Декарта. Така постановка питання аж ніяк не є штучною, адже ми не можемо не зважувати на висновок Г.Шпета проте, що на час, що тут розглядається, Московська академія «и по форме и по духу становится копией академии Киевской» (12). Очевидно, що змістовна відповідь на поставлене питання може дати компаративний аналіз, здійснення якого чекає на свого дослідника.

На завершення повернемося у якнайстислішому викладі до історії заснування в Україні першого на теренах колишньої Російської імперії вищого навчального закладу академічного зразку.

Як відомо, перша спроба Петра Могили надати колегіуму статус академії була здійснена у 1633 році і була підтримана польським королем Владіславом ІУ, що було підтверджено відповідною грамотою. І хоча цей привілей не був підтриманий польським сеймом, є всі підстави вважати, що саме цим роком можна датувати фактичне заснування першого в Україні вищого навчального закладу.

Офіційний статус колегіум як академічний заклад освіти був закріплений Гадяцькою угодою 1658 року між Польщею і Україною, а саме першою статтею цієї угоди, згідно з якою "Академію Київську дозволяє його королівська милість і стани коронні установити, вона такими прерогативами та вольностями має задовольнятися, як і Академія Краківська... Його королівська милість, пан наш милостивий, і стани коронні та Великого князівства Литовського дозволяють також другу академію там, де побачать їй принагідне місце, яка буде заживати таких прав і вольностей, як і Академія Київська. Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їм буде потрібно, буде вільно відкривати без утруднень і вільні науки відправляти, і книги друкувати" (13).

Історична очевидність існування і діяльності академії у статусі вищого навчального закладу була зафіксована також королівською грамотою від 1670 року, якою констатувалося, що : "Оскільки Київська академія здавна була забезпечена! привілеями, то і тепер ми дозволяємо і зараз з тими ж таки вольностями і правами відновити і відбудувати її, оскільки військо про те виразно просило. Дано у Варшаві] дня 23, місяця грудня, року Божого 1670 Міхал Король" (14).

Підписана 11 січня 1694 року царями Іваном і Петром Олексійовичами, грамота "...велели дать грамоту на содержание и утверждение прежних училищ или школ, давно при том Братском монастьре основание имеющие для учення философской и богословской науки детей великороссийских и малороссийских всяких чинов жителей и из иньїх стран приходящих"(12), хоча і не мала у своєму змістові терміну «академія», проте була не більше як сором’язливою згодою із давнішним історичним фактом діяльності в Україні першого вищого навчального закладу Західно-європейського типу, тобто академії.

Примітки

РОЗДІЛ І

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ПСИХОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ ХУІІ СТ.

1.1.Києво-Братська школа: українська психологія на шляху

до інституалізації (1615-1632)

[1] Роменец В.А. «Познай самого себя». Психология на Украине в ХУІІ -ХУІІІ вв. // Психологический журнал. – 1989. - №6. – С.131-139.

[2] Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХУІ –початок ХУІІ ст.). – К.: Наукова думка, 1980. – 372 с. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХУІ –ХУІІІ ст. – К.:Наукова думка, 1966. – 250 с.;Линчевский М.З. Педагогия древних братских школ и преимущественно древней Киевской Академии // Линчевский М.З. Полное собр.соч.. В 3-х т. – К., 1906. Т.1. – С.46-180.; Нічик В.М. Філософія в Київській Братській школі // Філософська думка. -1982. –№2. – С.53-72; Ничик В.М. Роль Киево-Могилянской академии в развитии отечественной философии // Философская мысль в Киеве:Историко-философский очерк. –К.:Наукова думка, 1982. – С.105-148.; Нічик В.М. Реформаційні й гуманістичні ідеї в братських школах // Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні.-К.:Наукова думка,1991. – С.235-300. Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХУІ – початок ХУІІ ст.). Тексти і дослідження. – К.: Наукова думка, 1988. – 566 с.; Паславський І.В. З історії розвитку філософських ідей на Україні (кінець ХУІ- перша третина ХУІІ ст.). – К.:Наукова думка,1984. – 128 с.: Хижняк З.І. Спадщина Києво-Могилянської академії, стан її вивчення в Україні та за рубежем // Наукові записки. Ювілейний випуск, присвячений 385-річчю КМА. Національний університет «Києво-Могилянська академія»,2000. –Т.18. – С.13-18.

[3] Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн (ЗУІІ-ХУІІІ ст.) – Тернопіль.: Збруч,1999. – 128 с.; Болховитинов Е. Описание Киево-Софиевского собора. Прибавление 41. Краткое сведение о начале Киевской академии. Киев, 1825. – 111 с.У додатку до даної публікації наводяться стислі відомості про історію КМА, спосіб викладання у КМА філософії та її викладачів. Див. також Болховітінов Є. Вибрані праці з історії Києва. 0 К.:Либідь, 1995.- С.247-262.; Горський В. ХУІІ сторіччя в історії української філософії // Україна ХУІІ століття: суспільство, філософія, культура. Зб.наук.пр. на пошану пам»яті професора Валерії Михайлівни Нічик – К.:Критика,2005; Ісаєвич Я. Перші українські академії // Київська старовина. – 1998. - №6. – С.3-11.; Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636). – Київ.: Наукова думка, 1990.- 192 с.;

Пасічник І. Острозька академія в історії української освіти та культури //www.ualogos.kiev.ua ; Пасічник І., Кралюк П. Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях у ХУІ ст.// Наукові записки. Серія «Філософія». Матеріали наукової конференції «Віра і разум в історії слов’янської філософії» (до 430-річчя з дня народження М.Смотрицького).–Острог.: Вид-во Національного університету «Острозька академія»,2008. – С.14-24. Острозька академія ХУІ-ХУІІ ст. Енциклопедичне видання. – Острог, 1997.; Кралюк П.М. Роль Острозької та Замойської академії в українській культурі // www. ansvu.org.ua;

Розпочатий у 1994 р. процес відродження Острозької академії завершився наданням їй у 2000 році статусу національного університету. У 1689 році Замойська академія отримала статус університету, який припинив своє існування у 1784 році.

[4] Максимович М.О. Датує час створення у Києві Київської братської школи 1589 роком на тій підставі, що на той час, як вважає історик, у Києві існувала Богоявленська школа підвищеного типу (« была возвышена перед другими приходськими школами киевскими»), яка була знищена пожежею у 1614 році.

Проте через брак документальних підтверджень факту існування вказаного навчального закладу Максимович М.О. долучається до фактично встановленої (фундуш Галшки Гулевичівни) дати заснування Києво-Братської школи, а саме – 1615 роком (див. Максимович М.О. Записки о первых временах Киевского Богоявленского братства // Максимович М.О. Киев явился градом великим…Вибрані українознавчі твори. – Київ.:Либідь, 1994. – С. 112-136.

[5] Пелех П.М. До 300-річчя (1647-1947) найстаршого вітчизняного курсу психології // Наукова сесія (2-5 лютого 1948 р.). Тези доповідей. – Київ.: Науково-дослідний інститут психології,1948. – С.53-56.

[6] Аскоченский В.И. Киев с древнейшим его училищем Академиею. – К.:Унив.тип.-1856. Ч.1.-370 с.; Ч.2.-567 с.; Булгаков М. История Киевской Духовной Академии. Сочинение воспитанника ее иеромонаха Макария Булгакова. – Спб.: Типография Константина Булгакова,1843. – 226 с.;

Голубев С.Т. История Киевской духовной академии. Период до-Могилянский.- К.: Унив.тип.,1886.-Вып.1.- 352 с.; Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХУІ-ХУІІІ ст.. –К.: Наукова думка,1966. – 250 с.; Ісаєвич Я.Д. Перші українські академії // Київська старовина. -1988.-№6.-С.3-11.; Линчевский М. Педагогия древнейших братских школ и преимущественно древней Киевской академии // ТКДА.-1870.- №7,8,9.; Максимович М.О. Записки о первых временах Киевского Богоявленского братства // Киев явился градом великим…// Вибрані українознавчі твори. Київ.: Либідь, 1994. – С.112-136.; Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХУІ- початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – Київ.: Наукова думка, 1988. – 566 с.; Пелех П.М. З історії вітчизняної психології ХУІІ ст. // Нариси з історії вітчизняної психології ( ХУІІ-ХУІІІ ст..). Зб.ст.за ред.проф.Г.С.Костюка. – Київ.: Радянська школа,1952. – С.5-79.; Петров Н.И. Киевская академия во второй половине ХУІІ в.- К.:Тип.Г.Корчак-Новицкого,1895. -171 с.; Роменець В.А. Історія психології ХУІІ століття. Навчальний посібник.- К.: Вища школа,1990. – 365 с.; Роменец В.А. «Познай самого себя»: Психология на Украине в ХУ11-ХУ111 вв. // Психологический журнал. -1989. - №6. – С.131-139.; Рыбаченко В.Ф. Исторические и психологические предпосылки становлення свободной индивидуальности в общественном бытии Украины ХУ11 в. // Исторический путь психологии прошлое,настоящее,будуще. Сб. тезисов Международной конференции. – М.:Ин-тут психологи РАН,1992. – С.89-92.; Титов Ф.И. Киевская Академія как братская школа // Титов Ф.И. Императорская Киевская Духовная Академія в ее трехвековой жизни и деятельности (1615-1915): Историческая записка.- Киев.:Гопак,2003. – С.33-85.; Хижняк З.І. Спадщина Києво-Могилянської академії, стан її вивчення в Україні та за рубежем // Наукові записки. Ювілейний випуск, присвячений 385-річчю КМА. Національний університет «Києво-Могилянська академія». – Київ.: КМ «Академія», 2000. – Том.18. – С.13-18.

[7] Горский В.С. Историко-философское истолкование текста. – Киев.: Наукова думка, 1981. – 205 с.

[8] Гафаров Л.С. Герменевтическая интерпретация философского текста // Современная философия как феномен культуры: исследовательские традиции и новации. Материалы научной конференции. – Серия «Symposium». – Спб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. – Вып.7. 4 с.;

[9] там само – C.2.

[10] там само – С.4.

[11] Інколи в літературі наводиться й інша дата створення Києво-Братської школи (1620 р.)на тій підставі, що остання свій офіційний статус як «школи наук елліно-словенського і латино-польського письма» отримала завдяки виданої у 1620 році патріархом Єрусалимським Феофаном відповідної грамоти. Проте ця точка зору не поділяється переважною більшістю дослідників (див. Гонопольський О.Р. Виникнення перших вищих навчальних закладів в Україні та педагогічна підготовка викладачів для них // www. nbuv.gov.ua.

[12] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.428.

[13] Захария (Копистянський). Омилия албо казанье на роковую пам'ять…Єлисея Плетенецкого. – Киев. Тип. Печерской Лавры,1625. – 60 с.; Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. – Луцьк.:Вежа, 2000; Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С. 281-282.

[14] Зенько Ю.М. Основы христианской антропологии и психологии. – Спб.: речь, 2007. – 912 с.; Кольцова В.А. Теоретико-методологические основы истории психологии. – М.: «Ин-тут психологии РАН», 2004. – 416 с.; Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К.: Вища школа, 1988. – 408 с.

[15] Алфавит духовный в ползу іноком і мірским… К.,1907; Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С. 280-281.

[16] Беринда Памво. Лексикон славенорусский. – Киев. Тип.Печерской Лавры,1627. – 122 с.;Лексикон славенороський Памви Беринди. – К., 1961 (факсимільний першодрук 1627 р.). Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст.: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.65-66.

[17] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С. 224.

[18] Ботвинник М. Лаврентий Зизаний.-М.,1973; Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор. З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.225-226.

[19] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С. 305-306.

[20] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.367.

[21] Мова йде про Записки Івана (Ігнатія) Миколайовича Євлевича, племінника ректора Києво-Братської школи (1628-1631) Хоми Євлевича, у яких міститься уривок, що подається нижче:

«Там, під час ректорства в Братському Богоявленському Монастирі мого дядьки, світлої пам’яті Фоми Євлевича, магістрами були в руській школі Федір, москаль родом, в інфімі – Яків Мемлевич, який згодом був Переяславським протопопом, у граматиці Сава Адрейович, могильованин, в синтаксемі – Василь Березинський, син протопопа Київського, який потім був взятий до коронного трибуналу і покинув цей світ через отруєння. Всі вони були людьми світськими, шляхетними, добрими» ( Цит. За Ничик В.М. Філософія в Київській братській школі // Філософська думка. -1982. -№2. – С.57.)

Було б, принаймні, дивним, якщо мемуарист, який з часом завершив повний курс навчання у новоствореному колегіумі, не згадав би прізвища викладачів, широко відомих як в сфері церковного, так і духовного життя України ХУІІ ст.

.

[22] Хижняк З.І. Ректори Києво-Могилянської академії 1615-1817 рр. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2002. – 189 с.

[23] Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХУІ-початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – Київ.: Наукова думка, 1988. – С 50.; ] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст.: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.80-81.

[24] Смотрицький Мелетій. Лямент у світі убогих на жалостное представление святобливого а в обої добродітелі багатого мужа в бозі молебного господина отця Леонтія Карповича, архімандрита общіа обителі при церкві Сошествія святого Духа братства церковного Віленського православного греческого // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988. – С.296-312.; Мелетій Смотрицький. Граматика славянская. – Єв»є Тип.братства,1619. – 252 с.; Мелетій Смотрицький. Граматика. – М.:Печатный двор,1648. – 378 с.; Короткий В.С. Творческий путь Мелетія Смотрицького. –Минск,1967.; Наукові записки. Серія «Філософія». Матеріали наукової конференції «Віра і разум в історії слов»янської філософії» (до 430-річчя з дня народження М.Смотрицького).–Острог.: Вид-во Національного університету «Острозька академія»,2008. – Вип..4.- 168 с.;

Хом’як І. Непересічна особистість Мелетія Смотрицького // Наукові записки. Серія «Філософія». Матеріали наукової конференції «Віра і разум в історії слов’янської філософії» (до 430-річчя з дня народження М.Смотрицького).–Острог.: Вид-во Національного університету «Острозька академія»,2008. – Вип..4.- С.72-80.; Яременко П.К. Мелетій Смотрицький. Життя і творчість. – К.,1986.; Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С 499-500.

[25] Києво-Могилянська академія в іменах, ХУІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.502-503.

[26] Лабіринт, або Запутана дорога, де красна мудрість з повинності своєї панам могилякам і ще декому, в заходах своїх, подобному, хорошу і далеко кращу дорогу показує // // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.: Наукова думка, 1988. - С.513-530.; Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст.: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.201-202.; Крекотень В.І. Євлевич Хома // Українська літературна енциклопедія. – К., 1990.- Т.2.- С.177-178.

[27] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.224-225.

[28] див. Ганопольський О.Р. Виникнення перших вищих навчальних закладів в Україні та педагогічна підготовка викладачів для них // www. Nbuv.gov.ua.; Алексюк А.М. Педагогіка вищої oсвіти України. Історія.Теорія.Підручник. – К.:Либідь,1998. – 560 с.

[29] Кузин В.П. Культурно-просветительские и педагогические традиции братских школ и Киево-Могилянской академии // Вісник СевДТУ. – Вип..90. – С.172-178.; Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія: Соціально-політичні й ідеологічні передумови виникнення вищої освіти на Україні (частина І-ІІІ). – К.: Т-во «Знання» України,1991. – 80 с.

[30] Кралюк П. Острозька Біблія та філософська й богословська думка в Острозькій академії // Наукові записки. Серія «Філософія». Матеріали наукової конференції «Віра і розум в історії слов’янської філософії» (до 430-річчя з дня народження М.Смотрицького).–Острог.: Вид-во Національного університету «Острозька академія»,2008. – Вип..4 – С. 2-14.

[31] Титов Ф.И. Киевская Академія как братская школа // Титов Ф.И. Императорская Киевская Духовная Академія в ее трехвековой жизни и деятельности (1615-1915): Историческая записка.- Киев.:Гопак,2003. – С.83.

[32] Гонопольський О.Р. Виникнення перших вищих навчальних закладів в Україні та педагогічна підготовка викладачів для них // www. nbuv.gov.ua.;

Роменец В.А. «Познай самого себя». Психология на Украине в ХУІІ -ХУІІІ вв. // Психологический журнал. – 1989. - №6. – С.131-139.; Нічик В.М., Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі культурні зв’язки //Наукові записки. Історичні науки.- Київ.: «КМ Академія», 2000. – Т.18. – С.12-28.

Правовий статус Києво-братської школи як закладу початкової освіти випливає із визначення останньої як «предтечі» Києво-Могилянської академії, або «основи» вищої вітчизняної освіти. На користь вказаного може слугувати спроба Петра Могили заснувати на базі Києво-Печерської лаври вищого навчального закладу європейського рівня. Згодом така спроба була зреалізована шляхом об’єднання обох шкіл (Києво-братської і Лаврської), яке отримало назву Колегіума, яку очолювали запрошені до Києва Петром Могилою такі діячі, як Ісайя Трохимович-Козловський і Сильвестр Косов, які і підняли якість підготовки спудеїв до рівня, що відповідав вимогам закладу вищої освіти ( див. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Правовий статус (1615-1819) // Наукові записки. Історія. Національний університет «Києво-Могилянська академія» . – К.: «КМ Академія», 1998. – Т.3.- С.97-106).

Як попередницю колегіуму як вищого навчального закладу кваліфікує Києво-братську школу і відомий дослідник братського руху в Україні Я.Д.Ісаєвич (Я.Д. Ісаєвич. Києво-Могилянський колегіум // Історія української культури.- Київ, 2001. – Т.2.).

[33] Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К.: Вища школа, 1988. – С.172.

[34] Там само – С.195.

[35] Роменець В.А. Історія психології ХУІІ століття. Навч. посібник. – К.:Вища школа,1990. – С.79.

[36] Литвинов В. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХУ- початку ХУІІ ст.. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000.

[37] Ничик В.М. Отечественные трактаты о душе первой трети ХУII в. // Изучение традиций и научных школ в истории советской психологии / Под ред. А.Н.Ждан. – М.: МГУ, 1988. С. 71-79; Киричок О.Б. Українські особливості осмислення єдності душі й тіла (на матеріалі «Душевника» ХУІІ ст..) // Наукові записки. Філософія та релігієзнавство. – Київ.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – Т.63. – С.42-46.; Литвинов В. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХУ- початку ХУІІ ст.. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000.

[38] Душевник // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988.- С. 180-202.

[39] Библейская энциклопедия. – М.: Издательский центр «ТЕРРА», 1991. - 902 c.

[40] Литвинов В. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХУ- початку ХУІІ ст.. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000.

[41] Роменець В.А. На шляху до нової, емпіричної психології // Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К.:Вища школа,1988. –С.358-362.

[42] Киричок О.Б. Українські особливості осмислення єдності душі й тіла (на матеріалі «Душевника» ХУІІ ст.) // Наукові записки. Філософія та релігієзнавство. – Київ.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – Т.63. – С.42-46.

[43] Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С.471-472.; Хижняк З.І. Ректори Києво-Могилянської академії 1615-1817 рр. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2002. – С. 39-42.; Нічик В. Сакович Каліст (Касіян) // Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник / Авт. кол. В.С.Горський, М.Л.Ткачук, В.М.Нічик. – К.: Унів.вид-во «Пульсари»,2002. – С.172.

[44] Касіян Сакович. Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного гетьмана війська його королівської милості Запорозького, складені іноком Касяном Саковичем, ректором шкіл Київських у братстві. Мовлені від його спудеїв на погребі того шляхетного лицаря в Києві, в неділю провідну року Божого тисяча шістсот двадцять другого. Київ, 1622 року // Українські гуманісти епохи Відродження. Антологія у 2 частинах. Частина 2.-Київ.:Наукова думка, 1995. – С.231-241.

[45] В літературі останнього часу вказується на належність К.Саковичу тези філософських диспутів латинською мовою («Про всесвіт і його частини»), що були видані у 1619 році в друкарні Яна Щасного Гербурта, що містилася спочатку в його містечку Добромилі, згодом у Львові (див. Історія української культури ( Українська культура ХІІІ-першої половини ХУІІ століть). – Київ,2001.-Т.2).

[46] Нічик В.М. Філософія в Київській Братській школі // Філософська думка. -1982. –№2. – С.53-72; Ничик В.М., Роменец В.А. Первые отечественные пособия по философии и психологии на Украине в начале ХУ11 века // Философские науки. 1986.- №6. – С.112-117.; ; Роменец В.А. «Познай самого себя». Психология на Украине в ХУІІ -ХУІІІ вв. // Психологический журнал. – 1989. - №6. – С.131-139.; Литвинов В. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХУ- початку ХУІІ ст.. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000.; Роменець В.А. Касіян Сакович (1578-1647) // Роменець В.А. Історія психології ХУІІ століття. – К.: Вища школа, 1990. – С. 279-298.; Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988. – 566 с.

[47] Сакович К. Арістотелівські проблеми або Питання про природу людини з додатком передмов до весільних і похоронних обрядів, складених Калістом Саковичем.-Краків,1620 // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988.- С.338-442.

[48] Там само – С.338.

[49] Там само – С.343.

[50] Там само – С.350.

[51] Там само – С. 375.

[52] Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. – К.: Вища школа, 1988. – С.57-58.

[53] Сакович К. Трактат про душу, написаний велебним отцем Касяном Саковичем, ченцем грецької релігії. На пресвітлей клейнот їхніх милостей князів Чорторийських. –Краків, 1625 // // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988.- С.443-512.;

Наразі важко встановити джерела посилання К.Саковича на конкретні тексти Арістотеля. Відомо, що на час видання К.Саковичем цього твору були відомі видані Авероесом у 1489 році праці Аристотеля латинською мовою, у той самий час (1495-1498) грецькою мовою (Альдом Манацієм), а також Еразмом (Базель) у 1531 і Сильбургом (Франкфурт) у 1584 році.

[54] Там само - С.445.

[55] Там само – С. 461.

[56] Кирило Транквіліон-Ставровецький (-1646).Філософ, богослов, поет, письменник. Випускник, за припущенням, За майської академії. Викладач Львівської і Віленської братських шкіл.Автор праць: Зерцало богослоії. – Почаїв, 1618.; Євангеліє учительное альбо Казанья на неделя пророк и на праздники Господніе и нарочитым святым угодникам Божіим. – Рахманов, 1619. За цю книгу автор був визнаний єретичним і засуджений на Соборі православних ієрархів (1621-1622). У 1627 році царським указаом твір був спалений, а праці його заборонені. У 1626 році прийняв унію. Засновник друкарні у Чернигові де видав Перло многоцветное («Сиа книга названная Прело многоціетное. Составленная трудолюьіем през Киріла Транквіліона и проповідника слова божія, архімандрита Черниговского монастиря Єлецкого. С всею еже о Христе братіє…».- Чернігів,1646. Див. також Кирило Транквіліон-Ставровецький. Уривки з прозових та віршованих творів філософського змісту // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988.- С.208-256.

[57] Зизаній (Кукіль) Стефан (Сильвестр) Іванович (1550-1634). Письменник, проповідник, автор підручників для братських шкіл «Граматика доброглаголиваго єллинословенского языка», 1591, а також «Изложение о православной вірі», уміщеного у складі підручника свого брата Лаврентія Зизанія «Науку читащо и разумению письма словенського»,1596. Широкий розголос у тогочасному суспільству набув твір С.Зизанія « Казанья святого Кирила, патріарха Єрусалимського о антихристе и знаках его з розширенім науки против єресей розных». – Вільно 1596.Див. також Києво-Могилянська академія в іменах, ХЦІІ-ХУІІІ ст..: Енциклопедичне видання / Упор.З.І.Хижняк; За ред. В.С.Брюховецького. – К.: Видавничий дім «КМ Академія»,2001. – С-226-227.

[58] Сакович К. Трактат про душу, написаний велебним отцем Касяном Саковичем, ченцем грецької релігії. На пресвітлей клейнот їхніх милостей князів Чорторийських. –Краків, 1625 // // Пам’ятки братських шкіл на Україні ( кінець ХУІ – початок ХУІІ ст..). Тексти і дослідження. – К.:Наукова думка, 1988.- С. 461.

[59] Там само – С.470.

[60] Там само – С.471.

[61] Роменець В.А. Історія психології ХУІІ століття. Навч. посібник. – К.:Вища школа,1990. – С. 285. В цьому зв’язку варто відмітити прагнення сучасних психологів віднайти десятиліттями шукану ними цілісність у такому «суперконцепті» як душа. Див. Братусь Б.С. Психология – наука о психике иди учение о душе? // Человек. – 2000. - №4. – С.30=38.; Зинченко В.П. Психология на качелях между душой и телом // Психология телесности между душой и телом / ред.сост. В.П.Зинченко, Т.С.Леви. – М.:АСГ МОСКВА, 2005. – С.10-52.; Шабельников В.К. Психология души. Учебное пособие. – М.:Издательский центр «Академія», 2003. – 240 с.

[62] Окреслена у своїх найважливіших рисах визначальна для осмислення душевного світу людини ідея отримала в українській психології сьогодення після тривалого стану безмовності статус безумовного методологічного принципу. Див.Балл Г.А.Психологические принципы современного гуманизма // Вопросы психологии. – 2009. - №6.; Балл Г.А. Гуманистическая ориентация в психологии // Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе. –Киев.:Основа, 2006. –С.319-394.

[63] Історія української культури (Українська культура ХІІІ- першої половини ХУІІ століття). Київ,2001. – Т.2.

[64] Разговоры о множестве миров господина Фонтенелла, с французского перевел и потребными примечаниями изъяснил князь Антиох Кантемир в Москве в 1730 году. – Спб.: при Императорской АН,1740; Словник Антіоха Кантеміра складений із виносок, що подавалися ним до вказаного перекладу у сподіванні, що у цих виносках «всем невразумительным словам сей книги довольный толи сыскаться сумеет».

[65] Теплов Г.Н. Знания, касающиеся вообще до философии для пользы тех, которые о сей материи чужестранных книг читать не могут: В 2-х кн.-Спб,1751; Даний, як вважається, перший в Росії підручник з філософії автор супроводжує «объяснением слов, которые в философской материи по необходимости приняты в том разуме, как приложение к тому латинськие и французские разумеются».

[66] Тредиаковский В.К. Слово о мудрости, благоразумии и добродетели. Сочинения и переводы, как стихами, так и прозой. В 2-х томах.- Спб.: При Императорской Академии наук,1752; Книга споряджена словником, що являє собою переклад на французьку мову латинських і грецьких слів, укладеним « нарочно в пользу умеющих из наших по французски, для лучшего им понятия оных Знаний».

[67] Галич А.И. История философских систем. В двух книгах. – Спб,1818-1819.;Як додаток до вказаної публікації наводиться невеличкий словник термінів з тим, аби до «певної міри полегшити розуміння тексту» саме цієї книги. Галич А.И. Лексикон философских предметов, составленный Александром Галичем. Том первый. – Спб.: В Типографии Императорской Академии наук, 1845.: Лексикон складається, як зазначає автор у передмові, як із текстів власних його публікацій, книжок приватних і громадських книгосховищ, так і із текстів публікацій і енциклопедій, виданих німецькою, англійською і французької мовами.; Див. також Галич А.И. Опыт философского словаря. – Спб.: Тропа Троянова: Иваново: ИТ «Роща Академии», 2008. – 389 с.; Гогоцкий С.С. Философский лексикон. –Киев.,1857-1873. – Т.1-4.; Философский словарь логики, психологии, этики,эстетики и истории философии / под ред Э.Л.Радлова. – Спб.: Брокгаук и Ефрон, 1904. -284 с.; Звінський І. Начерк філософської термінології – Черкаси.: Допомога школі, 1920. – 33 с.

[68] Варшава Б.Е., Выготский Л.С. Психологический словарь. –М.:Учпедгиз,1931. Див..також 2-е видання цього словника – Варшава Б.Е., Выготский Л.С. Психологический словарь. – Спб.: Тропа Троянова, Иваново: ИТ «Роща Академии»,2008. – 256 с.

[69] Короткий психологічний словник / За ред.проф. В.І.Войтка. – К.:Вища школа, 1976. – 191 с.

[70] 1623, червня 16. - Лист князя Криштофа II Радзивіла до київського митрополита Йова Борецького.

Милостивий митрополите київський, мій милостивий пане і приятелю!

Оскільки о. протопоп слуцький (Андрій Мужиловський. - Ю. M.) y своїх справах вирушив до вашої мості, то я поздоровляю через нього вашу мость,

віншую доброго успіху і запевняю у своїй постійній зичливості. Цей же віддавець (листа) розкаже також, як сильно занепало Слуцьке князівство через брак милих (?) і вірних духовних осіб. Через це в церквах занедбаною є служба Божа, а бідне поспольство впроваджено в мерзенні сліпоту (*) і безлад.

Заради Бога порадь цьому ваша мость зі свого обов'язку, щоб такі справи могли швидко бути виправленими (**). Бо християнська зверхність не може терпіти того, що обурює Бога, того, що скандалізує людей, за що нам (?), буває, дорікають.

А щоб ваша мостива мость мали ким у майбутньому обсаджувати духовні уряди, бо не тільки собі самому,а й posteritаţi треба радити, тоді такій моїй

зичливості для затримання релігії в. м. м. зарадиш (??).Я в місті Слуцьку, бо іншого міста, придатнішого і спокійнішого за це, не бачу, задумав у цьому році заснувати школу вчених людей нашої євангелицької релігії, залучивши до неї одного професора релігії в. м. м., і до них приєднати, а утримувати його за мій власний рахунок. А це задля того, щоб молодь спільно і євангелицька, і руська могла дістати освіту. Бо через нестачу шкіл у нас і у в. м. м. людей шляхетського стану видерли єзуїцькі школи. Ні потуга,ні сила нічого не вдіють без розуму. А розум сам не родиться, а здобувається й полірується навчанням, науками і досвідом. З цієї молоді Божим домам добра послуга і, дай Боже, з них виростатимуть і гідні сини королям, нашим панам, і вірні піддані вітчизні. Але ж, в. м., якщо побачиш слушну людину релігії вашої мості, гідну зайняти цю вакансію,то прошу, щоб ваша мость сам її знайшов і зволив якнайшвидше мені її порадити. А мені в цій та інших потребах, котрі донесе о. протопоп, прошу вашої зичливості, щоб зберіг мені місце у своїй милості (?) і до цієї служби, в якій сам мене зберіг (??).Дано дня 16 червня 1623..

( див. о. Юрій Мицик. З матеріалів до історії Києво-Могилянської академії // Наукові записки. Історичні науки. Національний університет «Києво-Могилянська академія». – Київ.: КМ «Академія»,2002. –Частина 1. – С.45-55.)