Загальні та спеціалізовані суди в зарубіжних країнах
Системи судових органів можуть бути неоднакові в унітарних і федеративних державах. В унітарних державах зазвичай існує єдина система загальних судів. У федеративній державі може бути єдина система (наприклад, Канада), але можлива і окрема система федеральних судів, і окрема система судів суб'єктів федерації (наприклад, в США на чолі з верховними судами штатів, хоча в кінцевому рахунку, у тому числі і для верховних судів штатів, остаточною інстанцією є Верховний суд США).Якщо існує «подвійна система», то федеральні суди застосовують як федеральні закони, суди ж штатів - і федеральні закони, і закони суб'єктів федерації (зрозуміло, свого штату).
У всіх державах, за винятком зовсім невеликих, наприклад Науру, Тувалу, де населення становить менше 10 тис, діють декілька різних ланок загальних судів. Спочатку розглядають справу суди першої інстанції (мирові судді, поліцейські суди, районні суди, суди судових округів і ін.) У більшості країн другою інстанцією є особливі апеляційні або високі суди (у країнах тоталітарного соціалізму такої ланки немає), куди можна звертатися зі скаргою на рішення суду першої інстанції. В апеляційному суді весь процес повторюється аналогічно процедурі першої інстанції, але можливе залучення нових свідків, пред'явлення додаткових доказів. Наступна інстанція - касаційна. Це або вищестоящий суд, або верховні суди, іноді офіційно називаються касаційними. Вони засідають тільки в складі професійних суддів (без народних і присяжних засідателів), але не розглядають факти, докази, а перевіряють справу тільки з точки зору дотримання закону в судовому процесі (іноді й до нього, наприклад, у ході попереднього слідства).
Як було вище сказано, поряд із системою загальних і адміністративних судів діють інші самостійні спеціалізовані системи судів. Судова система країни в цілому як би складається з кількох автономних підсистем, кожна зі своєю компетенцією.За масштабами діяльності система загальних судів при цьому очолює, але її компетенція виявляється в тій чи іншій мірі урізаною в порівнянні з компетенцією загальних судів у судовій системі.
Конкретно питання про участь населення у здійсненні правосуддя зводиться до наявності в одних країнах суду присяжних,в інших - інституту судових засідателів (шеффенов), в третіх - обох названих форм. У всіх цих випадках у розгляді справ, поряд з професійними суддями беруть участь громадяни, як правило, з числа проживають на території даного судового округу.
Найбільш широке застосування суд присяжних отримав у США, Англії, деяких інших англомовних країнах. Його поява у свій час було суттєвим кроком у розвитку демократичних принципів правосуддя.
На Європейському континенті роль суду присяжних виявилася більш ніж скромна. Тут вважали за краще участь громадян безпосередньо у складі суду, поряд із професійним суддею і на рівні з ним права. Лише в кількох країнах Західної Європи конституції передбачають на додаток до суду шеффенов.
Органи, що сприяють реалізації судової влади.