Контрольні питання і завдання

1. Яка інформація застосовується для утворення рівноінтервального ряду розподілу?

2. Назвіть основні етапи утворення рівноінтервального ряду розподілу.

3. За якими правилами визначають межі рівновеликих інтервалів?

4. Коли і як утворюють варіаційні ряди розподілу з нерівними інтервалами?

5. Опишіть типовий макет групової таблиці для оформлення результатів структурного групування.

5.3. Табличний і графічний метод в статистиці

Первинна статистична інформація та результати статистичного зведення є більш наглядними, якщо вони подаються не текстом, а в табличній формі.

Макет статистичної таблиці являє собою розграфлену сітку з вертикальними стовпчиками (графами) та горизонтальними рядками. В верхньому рядку містяться заголовки граф, у першій зліва графі мають бути заголовки, або перелік рядків. На перетині графи і рядка утворюються клітинки таблиці – місце для запису цифрової інформації.

Об’єкт дослідження називають підметом таблиці. Інформація про нього вказується у вигляді переліку назв одиниць сукупності чи їх груп. Присудком таблиці вважається система показників, що характеризують об’єкт дослідження. Назви показників, як правило, записують як назви граф. Але якщо об’єкт дослідження один, то його називають у назві самої таблиці, а систему показників розташовують як у графах, так і в рядках. Приклади табличного подання інформації можна знайти у попередніх параграфах п’ятого розділу.

При побудові таблиць слід пам’ятати наступні основні правила:

1. назва таблиці має бути лаконічною, чіткою, в ній має бути відображено зміст таблиці, об’єкт, за яким вона складена та період часу чи дата, на яку вказані дані, перед назвою вказують слово: «Таблиця» та її номер;

2. у назвах граф і рядків не допускаються ніякі скорочення, крім загальноприйнятих у видавничій та бібліотечній справі;

3. однойменні чи однорідні показники, занесені в одну графу, заокруглюються з однаковою точністю;

4. якщо показники в таблиці мають однакові одиниці виміру, то їх вказують в дужках справа над таблицею, але якщо одиниці виміру різноманітні, то їх можна вказати через кому після назви відповідної графи або рядка, якщо в цій графі (рядку) наводяться показники в однакових одиницях виміру, іноді для позначення одиниць виміру у розрізі рядків до таблиці вводиться спеціальна графа, яка так і називається: «Одиниці виміру»;

5. якщо таблиця не поміщається на одній сторінці, то на наступній сторінці або повністю повторюють заголовки граф, або наводять лише їх номери в окремому рядку, тоді такий самий рядок має бути наведений відразу під заголовками граф на початку таблиці;

6. якщо інформація, що повинна бути вказана в клітинці, невідома автору таблиці, то в такій клітинці проставляють три крапки, якщо явище в певний період не існувало (перестала існувати якась країна, чи економічне угруповання країн, утворилися нові країни, змінилася кількість членів угруповання тощо), то у відповідній клітинці таблиці проставляють тире, якщо показник і не може існувати (не має економічного змісту), то в клітинці проставляють значок «х», якщо ж значення показника дуже мале і в межах прийнятої для заокруглення значності прирівнюється до нуля, то в клітинці можна поставити нуль;

7. таблиця розташовується в аналітичній роботі безпосередньо після тексту, в якому вона згадується, або на наступній сторінці, на таблицю мають бути посилання в тексті роботи;

8. не основні та дуже громіздкі таблиці можуть виноситися за межі тексту роботи і наводяться у додатках.

Для більш наочної ілюстрації тенденцій чи закономірностей, виявлених в ході статистичного дослідження, використовується графічне подання статистичної інформації. Це допомагає читачам швидше зрозуміти зміст явища, але не дає такої точної кількісної характеристики складових та етапів розвитку явища, яку дає таблиця.

Для унаочнення результатів статистичних досліджень широко використовуються діаграми. Самими поширеними їх видами є:

• лінійні;

• стовпчикові;

• секторні.

Діаграми – це такі графіки, в яких цифрові дані зображуються у вигляді ліній та геометричних фігур. Розглянемо стандартні випадки застосування основних видів діаграм.

Лінійні діаграми найчастіше використовуються для зображення динамічних рядів. Для побудови лінійної діаграми проводять дві взаємно перпендикулярні лінії (координати). На горизонтальній лінії (вісі абсцис) у вигляді рівних відрізків відкладають періоди часу, а на вертикальну лінію (вісь ординат) у вибраному масштабі наносять показники, що характеризують тенденцію розвитку досліджуваного явища. Тобто вісь ординат є віссю значень показника. Крапки, що характеризують значення показника за кожен період часу, поєднують кривою лінією і одержують лінійну діаграму. При цьому можна поєднати в одній системі координат графічне зображення динаміки кількох показників. Наприклад, подамо дані таблиці 5.9 у вигляді лінійної діаграми.

Таблиця 5.9. Експорт та імпорт товарів до України за 2000 - 2005 роки

(млн. дол. США)

Рік	Експорт товарів	Імпорт товарів
2000	14573	13956
2001	16265	15775
2002	17957	16977
2003	23067	23020
2004	32666	28997
2005	34228	36136

Рис. 5.1. Експорт та імпорт товарів до України за 2000 - 2005 роки (млн. дол. США).

Стовпчикові діаграми в статистиці називаються гістограмами, якщо вони ілюструють інтервальні варіаційні ряди розподілу. Стовпчикові діаграми, як правило, застосовуються для графічного зображення величини однойменних показників у розрізі різних одиниць сукупності (підприємств, об’єктів, територій). Значення показників, що порівнюються за об’єктами, зображують у вигляді прямокутних стовпчиків, що мають однакову ширину і розташовані на загальній горизонтальній або вертикальній базовій лінії. Висота (чи довжина) кожного стовпчика у визначеному масштабі відповідає величині зображуваного показника у окремих одиниць сукупності. Стовпчики можуть розташовуватися суцільно або на однаковій відстані один біля одного. Прикладом такої діаграми може служити рис. 5.2.

З допомогою стовпчикових діаграм іноді зображують і динаміку досліджуваного явища, тоді по горизонтальній вісі відкладаються відрізки однакової довжини, що відповідають рівновеликим періодам часу.

Якщо потрібно порівняти два явища з дуже відмінними значеннями показника які важко масштабувати в межах однієї діаграми, то для такого порівняння використовують не стовпчики, а квадрати. Такі діаграми називаються квадратними і будуються так, щоб площа квадратів відповідала обсягу зображуваного показника. Сторони квадратів визначають, здобуваючи квадратний корінь з їх площі (тобто зі значення зображуваного показника).

Рис. 5.2. Експорт товарів з України за окремими економічними угрупованнями країн у 2005 році (млн. дол. США).

Секторні (кругові) діаграми використовують для графічного відображення структури (процентного складу) явища. Геометричним параметром в секторній діаграмі служить величина кута між радіусами, що поділяють площу кола на сектори. Для побудови секторів враховують, що сума всіх кутів кола дорівнює 360^о , що відповідає 100 %. Тоді кожному одному відсотковому пункту частки на площині кола відповідає сектор у 3,6^о.

Рис. 5.3. Структура експорту послуг з України за видами послуг у 2005 році

Можливості застосування секторних діаграм обмежені двома обставинами: 1) діаграми зберігають свою виразність при розподілі сукупності на невелике число частин (максимум на 7 – 8 частин); 2) секторна діаграма є наочною лише при умові наявності істотної різниці між частинами і їх частками. На рис. 5.3 наведено секторну діаграму, що характеризує структуру експорту послуг з України за видами послуг у 2005 році.

Для характеристики структури явища іноді можуть застосовуватися і стовпчикові діаграми.