Контрольні завдання

1. Поясніть зміст поняття: поріг статистичного обліку в МС.

2. Назвіть вартісний поріг, встановлений національним законодавством України, який дозволяє не декларувати товар:

а) для юридичних осіб і підприємців;

б) для фізичних осіб.

Практичні завдання для самостійної роботи

3.2.1.Є дані за звітний період:

Товар ввезений в Україну громадянами (фізичними особами)	На суму, євро	Маса нетто, кг
Залізничним рейсовим транспортом:
товари різних найменувань	520	24,000
телевізор	250	30,000
ювелірні вироби	1600	0,005
Повітряним рейсовим транспортом:
різні побутові товари	196	40,000
різні побутові товари	672	47,000
Автобусами та автомобілями:
різні побутові товари	183	16,000
різні побутові товари	1634	45,000

Які товари із перелічених декларуються та обліковуються в митній статистиці? Назвіть основні ознаки, які визначають в даному випадку включення до обліку.

3.2.2. На регіональній митниці зареєстровано наступні партії товарів, що перетинали митний кордон країни на комерційній основі:

№ партії	1	2	3	4	5	6	7	8
Статистична вартість, євро	120	996	5639	837	1337	94	7954	10820

Обчисліть статистичну вартість зовнішньоторговельного обороту в євро. Що таке поріг статистичного спостереження? Як Ви використали це поняття при розв’язанні задачі?

3.3. Спеціальна та загальна системи обліку експортно-імпортних операцій

Система торгівлі характеризується визначенням статистичної території країни й переліком товарних потоків, що підлягають включенню в імпорт і експорт.

В міжнародній статистиці існують дві системи обліку оборотів міжнародної торгівлі – загальна та спеціальна. Економічний зміст, склад та обсяги експорту та імпорту по одній і тій же країні за один період часу відрізняються в залежності від того, облік якої торгівлі проведено - «загальної» чи «спеціальної».

Система торгівлі називається загальною, якщо статистична територія країни збігається з її економічною територією. Спеціальна система торгівлі застосовується тоді, коли статистична територія становить лише певну частину економічної території країни.

При застосуванні загальної системи облік поширюється на всі товари, що ввозяться до країни (на територію держави), чи вивозяться з неї і при цьому перетинають державний кордон країни.

За спеціальної системи обліку імпорт та експорт реєструються тоді, коли товари перетинають митний кордон країни, проходять митне «очищення», щоб потрапити на митну територію. Тобто не включаються до складу «спеціального» експорту (імпорту) товари, завезені через державний кордон у спеціальні вільні митні зони і заявлені для реекспорту (перепродажу в інші країни) без завезення на митну територію країни. Пригадаємо, що територія спеціальних митних зон не входить до складу митної території країни.

У практиці міжнародного обліку традиційно прийнято до «спеціального імпорту» включати лише ті товари, що призначені для споживання всередині країни (для особистого чи колективного споживання громадян, виробничого споживання у різних секторах економіки). А до складу «спеціального» експорту країни відносять товари, що вироблені, здобуті, вирощені, достатньо перероблені в ній.

Згідно з Кіотською конвенцією зі спрощення та узгодження митних процедур (1973 р.) Статистична комісія ООН рекомендувала розмежування між загальною та спеціальною системами обліку здійснювати за наступними критеріями.

Спеціальний імпорт повинен включати в себе:

- деклароване ввезення товарів іноземного походження для внутрішнього споживання на території країни, причому ці товари можуть поступати у внутрішній обіг як безпосередньо із-за кордону, так і з території національних вільних зон або відкритих портів;

- ввезення товарів, що декларовані для переробки під митним контролем на території даної країни;

- ввезення в країну товарів, що надійшли з приписних митних складів і декларованих для внутрішнього використання.

Спеціальний експорт повинен включати наступні види поставок:

- вивезення за кордон товарів вітчизняного виробництва, що вироблені, здобуті, вирощені, достатньо перероблені в ній (у західній статистиці ця категорія поставок одержала назву національного експорту);

- вивезення товарів із зон переробки;

- вивезення націоналізованих товарів, тобто товарів іноземного походження, що раніше пройшли митне «очищення», були декларовані для внутрішнього використання, знаходилися у вільному обігу на митній території даної держави і не піддавалися ніякій переробці.

Загальний імпорт повинен включати увесь обсяг ввезення іноземних товарів, в тому числі і на митні склади, у вільні зони, відкриті порти країни, незалежно від подальшого їх застосування: для використання всередині країни чи для наступного перепродажу (реекспорту). Тобто, при загальній системі обліку враховуються всі товари, що ввозяться до країни і всі товари, що з неї вивозяться, незалежно від їх походження і призначення.

Але в українському обліку є деяка специфіка. Так, товари, ввезені на митну територію держави і розміщені у режимі митного складу, обліковуються лише після випуску у вільний обіг. Крім того, не враховуються у складі імпорту товари, які розміщуються на митних ліцензійних складах, у спеціальних економічних зонах і призначаються для вивезення за межі митної території України.

Трактування рекомендацій Кіотської конвенції в обліковій практиці різних країн мають деякі особливості. Так, наприклад, статистичні публікації США містять дані про зовнішньоторговельні обороти одержані і за загальною, і за спеціальною системами обліку одночасно. Однак, якщо за загальною системою облік ведеться на основі загальноприйнятих правил, то замість спеціального імпорту, розраховується «імпорт для споживання». Його обсяг одержують не в результаті обліку, а відніманням від суми загального імпорту обсягів реекспорту. Різниця між обліковим і розрахунковим показниками спеціального імпорту формується за рахунок неспівпадання термінів (дат) завезення товарів у вільні митні зони, відкриті порти та митні склади і вивезення їх звідти для цілей реекспорту (перепродажу). При одержанні показника спеціального імпорту шляхом обліку, ці товари зовсім не враховуються, а при розрахунковому способі – спеціальний імпорт включає зміну запасів товарів на складах вільних митних зон і відкритих портів (завезено «мінус» вивезено). Крім того сума реекспорту може включати товари, які повертаються не лише з вільних митних зон, відкритих портів і вільних складів, а і реекспорт товарів, що раніше були завезені на митну територію країни, а потім перепродані, хоча практично таке буває рідко.

Облікова практика багатьох країн світу не відокремлює реєстрацію експорту вітчизняних та націоналізованих товарів. У такому разі частина реекспорту потрапляє за обліком до обсягів «спеціальної» торгівлі.

Наявність Кіотської конвенції так і не забезпечила єдиного підходу до статистичного обліку і одержання повністю порівнянних результатів про міжнародну торгівлю у розрізі країн світу. Тому ООН приймає і у 1998 році публікує методологічні рекомендації «Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення», у яких серед інших методологічних проблем перелічені практичні проблеми та обмеженість спеціальної системи торгівлі. Так, зазначається, що застосування спеціальної системи торгівлі звужує сферу охоплення статистики в тому смислі, що до неї не включаються всі товари. Зокрема, не враховується імпорт та експорт у місця та із місць митного складування товарів або в зони та із зон вільної торгівлі. Виникають невідповідності в обліку різних країн через різне тлумачення деяких визначень і понять. Наприклад, ряд країн ведуть свою статистику спеціальної торгівлі на основі обліку товарів, що завозяться до зони вільного обігу. При такому вузькому трактуванні поняття спеціальної торгівлі до торговельної статистики не повинні включатися товари, що завозяться до країни або вивозяться з неї у режимі внутрішньої переробки. Однак інші країни застосовують широке трактування і враховують всі такі торгові потоки у складі спеціальної торгівлі. Крім того, деякі країни вважають, що з економічної точки зору, виробнича діяльність, що здійснюється у вільних промислових зонах, є аналогічною тій, що відбувається у місцях внутрішньої переробки, і враховують частину свого імпорту у вільні промислові зони або експорту із них у складі спеціальної торгівлі.

Великі розбіжності в обліку виникають через різницю національних визначень та статистичного тлумачення поняття зон, вільних від митного контролю. Такі зони у світовій практиці існують в наступних формах: зони залучення інвестицій, зони переробки експорту, зони іноземної торгівлі, зони вільної торгівлі або вільні промислові зони. В деяких випадках ці зони не мають географічного розмежування, а можуть мати лише окремі податковий, дотаційний чи митний режими. Юридично статус таких зон варіює від встановлення екстериторіальності, коли вони цілком виводяться із сфери дії митного законодавства, до наявності того чи іншого ступеня митного контролю. Розбіжності в обліку спеціальної торгівлі бувають пов’язані також із невірним визначенням країни-партнера, коли товари в межах однієї країни із зони вільного обігу експортуються до зони вільної торгівлі, але на момент переміщення товарів країна, до якої буде реекспортовано товар, ще невідома.

Відсутність одностайності у застосовуваних різними країнами визначеннях спеціальної системи торгівлі і різниця у статистичному трактуванні понять негативно позначається на порівнянності даних статистичного обліку, тому ООН рекомендувала всім країнам світу для ведення статистики зовнішньої торгівлі товарами застосовувати загальну систему обліку, оскільки загальна система забезпечує більш повний порівняно зі спеціальною системою облік зовнішніх торгових потоків. Вона також забезпечує краще наближення до критерію «зміни власника», що використовується у системі національних рахунків (СНР 1993) і рекомендаціях по складанню платіжного балансу.

Україна застосовує загальну систему обліку зовнішньої торгівлі, що передбачає облік всіх товарів, ввезених на її територію (імпорт) і вивезених з її території (експорт). При цьому під кордоном статистичної (економічної) території України розуміють її державний кордон.

Детальний перелік категорій товарів, що підлягають включенню до українського загального експорту та імпорту наведено в додатку Г даного посібника (Методологія, розділ 6 «Система торгівлі»).

Митна статистика України проводить облік руху товарів у спеціальних митних зонах. На основі такого обліку розрахунково можна одержати наближені дані про спеціальний експорт (імпорт), але такі дані українські джерела статистичної інформації не публікують.