Засоби місцевої терапії

При самостійних захворюваннях СОПР місцева терапія має часом вирішальне значення, оскільки вона проводиться з урахуванням етіологічного чинника, патогенезу та певної симптома-

342

тики. Важливою умовою місцевої терапії є усунення впливу різних подразників. У першу чергу вона передбачає обов'язкове проведення санації ротової порожнини. Обсяг санації залежить від тяжкості захворювання СОПР, але провести її слід у найко-ротший термін.

Не менше значення у період захворювання має гігієнічний догляд за ротовою порожниною, бо саме в цей час, особливо за наявності виразкових та ерозивних уражень, хворі часто уникають користування гігієнічними засобами.

Лікування карієсу та його ускладнень проводять паралельно з лікуванням захворювання СОПР, крім випадків, коли таке втручання обтяжує стан хворого та посилює його страждання. В такому разі доцільно на декілька діб відкласти лікування, закривши каріозну порожнину фурациліновим дентином чи іншим бактерицидним матеріалом для тимчасових пломб. Проте якщо'у хворих виявлені гострі краї каріозних порожнин, гострі краї коренів зубів, дефекти зубних протезів, то їх треба усунути негайно. Крім цього, в перші дні лікування слід вирішити питання про доцільність збереження зубів із зруйнованими коронками, а також, за необхідності, розпочати лікування ортодон-тичної та ортопедичної патології.

Місцевоанестезуючі засоби. Із препаратів цієї групи засоби аплікаційної анестезії мають найширше застосування при лікуванні захворювань СОПР. При аплікаційній анестезії знеболювальні речовини безпосередньо впливають на нервові закінчення і блокують передачу збудження у місці контакту з нервовими волокнами, в першу чергу — з немієлінізованими волокнами типу С, які проводять больову чутливість.

Місцевоанестезуючі засоби порушують проникність мембран і тим самим роблять неможливим деполяризацію нервової клітини, що блокує сприйняття і проведення нервових імпульсів. Дія місцевоанестезуючих засобів залежить від рН середовища: якщо величина рН нижча від 7,4, то ефективність більшості місцевих анестетичних засобів втрачається.

До засобів термінальної анестезії вдаються з метою знебо-лення СОПР перед лікарськими втручаннями та для тамування відчуття печіння, болю при ураженнях СОПР різної етіології, які супроводжуються катаральними, ерозивними або виразково-некротичними змінами.

Анестезин (порошок). Забезпечує повну тривалу анестезію CO та шкіри, знімає свербіж. Застосовують 5—20% олійні чи гліцеринові розчини, 5—10% мазь або присипку з крохмалем у співвідношенні 3:1.

Кокаїну гідрохлорид (2—5% розчин). Має сильну, але короткочасну знеболювальну дію, звужує кровоносні судини у місці аплікації. Всмоктування кокаїну CO відбувається швидко і може викликати ейфорію, а згодом пригнічення ЦНС. Тому для гальмування всмоктування та подовження дії препарату на 5 мл

343

розчину кокаїну гідрохлориду додають 3—5 крапель 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду. Максимальна доза кокаїну — 50 мг.

Дикаїн (порошок) — сильний місцевоанестезуючий засіб, значно активніший за кокаїн. Він добре проникає крізь поверхневі шари СОПР, знеболення настає за 1—3 хв і триває 20—40 хв. Високотоксичний. Найвища разова доза — 3 мл 3% розчину. У дітей до 10 років дикаїн не застосовують. Для анестезії СОПР використовують 0,5% розчин дикаїну, до якого (для посилення ефекту) додають 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду (1 крапля на 5 мл розчину).

Тримекаїн (порошок, ампули по 2 мл 2,5% розчину). Справляє місцевий анестезуючий вплив. Не подразнює тканин і не впливає на ефективність сульфаніламідних препаратів. Для аплікаційної анестезії застосовують 5% розчин.

Піромекаїн (порошок, ампули по 10 мл 0,5, 1, 2% розчину, мазь у тубах по ЗО г) — препарат для аплікаційної анестезії. Ефект настає через 2,5 хв і триває до 11 хв.

Лідокаїн (ампули по 2 мл 2% розчину та по 2 мл 10% розчину і аерозольні балони 10% розчину) є сильним місцевоанестезуючим засобом. Для аплікаційної анестезії застосовують 1—2% розчини. Максимальна доза — 50 мл. Для подовження ефекту в розчин лідокаїну додають ex tempore 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду по 1 краплі на 10 мл розчину анестетика.

Прополіс (4—20% спиртовий розчин). Перевершує дію кокаїну в 3,5 разу, а дію новокаїну — в 52 рази; володіє антимікробними і антибіотичними властивостями, дає антигрипоз-ний противірусний ефект, порушує токсини, бере участь у процесах обміну та ферментації, впливає на стан судин, підвищує імунні властивості організму. Для аплікаційної анестезії СОПР прополіс застосовують у поєднанні з оліями, які не викликають подразнення, або гліцерином у співвідношенні 4 краплі прополісу на 10 крапель персикової, обліпихової чи шипшинової олії.

ПДД (прополіс — дикаїн — диметилсульфоксид у співвідношенні 1:1:1)— лікарська композиція для аплікаційної анестезії. Забезпечує надійну і тривалу місцеву анестезію, особливо при ерозивно-виразкових ураженнях СОПР.

Листки м'яти перцевої. 2 чайні ложки заварити в 1 склянці окропу, настояти, процідити. Як болезаспокійливий засіб використовують для полоскань та ротових ванночок.

Обволікаючі засоби — це рослинні слизи, що утворюють у воді колоїдні розчини, які адсорбуються на поверхні CO, захищаючи її від різних подразників і сприяючи нормалізації нервово-трофічних порушень в осередку ураження. Застосовують обволікаючі засоби при лікуванні уражень СОПР, що перебігають з болем, ерозуванням чи виразкуванням.

Корінь алтеї. Відвар кореня алтеї (40 г на 200 мл води) має обволікаючу та місцевоанестезуючу дію, прискорює епітелі-

344

зацію. Застосовують для полоскань порожнини рота при гострих стоматитах.

Мальва лісова. Настій (2 чайні ложки подрібнених листків на 1 склянку холодної води, настоюють протягом 3—5 год) застосовують при гострих запальних процесах СОПР.

Живокіст лікарський. Відвар кореня живокосту (20 г на 200 мл води) застосовують при гострих запальних процесах у порожнині рота як обволікаючий і такий, що стимулює регенерацію, засіб.

Насіння льону. Відвар або слиз (40 г на 200 мл води) готують ex tempore, застосовують для полоскань при гострих запальних процесах СОПР.

Крохмаль. У гарячій воді утворює колоїдний розчин, який використовують як обволікаючий засіб з метою захисту СОПР від впливу подразнювальних речовин та сповільнення всмоктування лікарських препаратів.

Протизапальні засоби. Місцеву протизапальну терапію проводять з метою усунення гострого, хронічного чи підгострого запалення СОПР. Така необхідність виникає при лікуванні всіх видів запалення — катарального, альтеративного чи про-ліферативного.

З метою впливу на патофізіологічні механізми запального процесу локально використовують нестероїдні та стероїдні протизапальні засоби. Вибір протизапального препарату повинен грунтуватися на урахуванні природи запального процесу та фази його розвитку.

Пусковим механізмом у виникненні запального процесу вважають порушення клітин та реакцію мікросудинного русла. Порушення клітин супроводжується виходом лізосомальних гідролітичних ферментів, що можуть спричинити ураження будь-якого компонента тканини. Гідролітичні ензими значно підвищують проникність судин, а продукти гідролізу призводять до дегрануляції тканинних базофілів і вивільнення гістаміну, серотоніну й гепарину, які беруть участь у розвитку змін в мікросудинах. Крім того, лізосомальні ферменти активують ка-лікреїн-кінінову систему.

Кініни спричинюють розширення кровоносних судин, посилення судинної проникності, порушення мікроциркуляції, що зумовлює основні клінічні прояви запалення.

Більшість наявних протизапальних засобів, якими володіє фармакологія, проявляють активність у різних фазах запального процесу, тому їх можливо застосовувати протягом усього періоду запалення. Однак у ранніх стадіях гострого запалення найдоцільнішим є застосування таких засобів:

а) препаратів, що сприяють стабілізації клітинних і лізосомальних мембран та запобігають утворенню і виділенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, піримідант та ін.);

345

б) інгібіторів ферментів протеолізу (трасилол, контрикал, пантрипін, амбен, кислота амінокапронова та ін.), які утримують рівновагу системи ферментів протеолізу та зменшують їх участь у розвитку запалення;

в) засобів функціонального антагонізму, що пригнічують дію медіаторів запалення. Це протигістамінні, антисеротонінові, ан-тиацетилхолінові та антибрадикінінові засоби: мефенамова кислота, бутадіон, саліцилати, димедрол, електроліти кальцію та магнію, а також препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (катехоламінів, стероїдних гормонів), аскорбінова й мефенамова кислоти, кальцію глюконат, тіаміну хлорид, рутин, продигіозан.

У ранніх стадіях гострої запальної реакції необхідна фармакологічна регуляція внутрішньосудинних порушень мікро-циркуляції. Це завдання вирішують за допомогою засобів, що впливають на реологічні властивості крові, знижують в'язкість її, запобігають агрегації формених елементів крові, прискорюють кровообіг (низькомолекулярні декстрани, антикоагулянти — гепарин, фібринолітичні засоби — фібринолізин, антитромбо-цитарні препарати — ацетилсаліцилова, мефенамова кислоти) та знижують підвищену проникність судин (аскорбінова кислота, рутин тощо).

Для підтримання захисних механізмів CO, що забезпечують згасання запальної реакції, доцільно застосовувати засоби місцевої дезінтоксикації. У випадках, коли інтоксикація зумовлена інфекцією, вдаються до протимікробних засобів (антибіотики, похідні нітрофурану, сульфаніламідні, антисептичні засоби тощо). Якщо інтоксикація розвивається внаслідок всмоктування з осередків некрозу СОПР продуктів розпаду, то необхідне ретельне хірургічне обробляння, яке доповнюють застосуванням протеолітичних ферментів у поєднанні з протимікробними засобами та сорбентами. Для підтримання природних захисних механізмів СОПР, що знижують ступінь запальної реакції, використовують лізоцим, штучний лізоцим, піримідант, метилурацил, галаскорбін.

В ексудативну фазу гострої запальної реакції СОПР з метою нормалізації рН (зниження ацидозу), залишкового тиску та інших фізико-хімічних параметрів тканин використовують засоби осмотичної дії — гіпертонічний розчин натрію гідрокарбонату, натрію хлориду, маніт та ін. Разом з тим важливо нормалізувати порушені в зоні запалення процеси обміну та трофіки. З цією метою потрібно вжити таких заходів:

а) підвищити оксигенацію тканин (екзогенне введення кисню або гіпербарична оксигенація); б) поліпшити транспорт поживних речовин в осередок запалення (засоби, що змінюють проникність тканин: диметилсульфоксид, лідаза, ронідаза та ін.); в) зменшити в зоні запалення інтенсивність обміну речовин і енергетичні витрати (суто протизапальні засоби — натрію ме-

346

фенамінат, саліцилати — та фізичні чинники — локальна гіпотермія).

У репаративній фазі запальної реакції, коли гідратація тканин знижується (фаза дегідратації), показане використання засобів, що стимулюють процеси відновлення та усувають залишкові ознаки запалення: препарати піримідинових основ (метацил — 5—10% мазь та паста з антибіотиками, піримідант — 5% паста з фурагіном), похідні антранілової кислоти (натрію мефенамінату 0,1% розчин у поєднанні з фурациліном або фу-разолідоном, піримідант), ендогенні РНК, ДНК; вітамінні препарати (ретинол, «Аєвіт», галаскорбін), в'яжучі засоби.

Індометацин (10% мазь у тубах по 40 г). Має виражену протизапальну, знеболювальну дію. Пригнічує синтез простагландинів, впливає на систему згортання крові. Застосовують при запальних процесах губ та шкіри обличчя.

Мефенаміну натрієва сіль (порошок). Має протизапальну, місцевоанестезуючу, протитрихомонадну дію, прискорює епітелізацію виразкових поверхонь. 0,25—0,5% водний розчин у вигляді аплікацій та ротових ванночок і зрошень застосовують для пригнічення запальної реакції СОПР.

При виразково-некротичних ураженнях СОПР після зрошення порожнини рота 0,1% розчином мефенаміну натрієвої солі осередки виразкування висушують стерильними ватними кульками і ранову поверхню покривають пастою, що містить мефенаміну натрієву сіль.

У період гідратації застосовують пасту такого складу: мефенаміну натрієва сіль — 0,075 г, фуразолідон — 0,025 г, біла глина — до 25 г. Ці компоненти замішують на ізотонічному розчині натрію хлориду до консистенції пасти. У період дегідратації (епітелізації) сприятливо діє паста такого самого складу, приготована на кукурудзяній, оливковій чи обліпиховій олії. її готують ex tempore. Така паста справляє протизапальний та захисний вплив, поліпшує репаративні процеси.

Піримідант (порошок). Йому притаманна виражена протизапальна та знеболювальна активність. Стабілізує клітинні й субклітинні мембрани, інгібує активність медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну), знижує проникність судинної стінки. Стимулює епітелізацію ранової поверхні.

Місцеве піримідант застосовують разом з препаратами нітрофуранового ряду, антибіотиками, ретинолом, токоферолу ацетатом у вигляді пасти при запальних та ерозивно-виразкових ураженнях СОПР. Для отримання пасти, яку готують перед використанням, змішують 5 г піриміданту, 1 г фурагіну і 94 г білої глини; утворений порошок замішують на 30% олійному розчині токоферолу ацетату до сметаноподібної консистенції.

Листки кропиви (різані листки в упаковці по 100 г, рідкий екстракт у флаконах по 100 мл). Діють протизапально та кровоспинно. Застосовують при запальних процесах СОПР. З цією

347

метою 1 столову ложку листків заливають 1 склянкою окропу,

настоюють протягом 20 хв, проціджують і використовують для полоскання рота та для ротових ванночок.

Трава і квітки деревію звичайного. Діють протизапально й кровоспинно. Застосовують при запальних процесах СОПР для полоскання порожнини рота. 1 столову ложку деревію заварюють 1 склянкою окропу, охолоджують, проціджують.

Квітки нагідок {календули} — (квітки у пакетах по 50 г та настойка у флаконах по 50 мл). Справляє протизапальний, протимікробний вплив, тамує свербіж, посилює регенерацію тканин, має дезодоруючу дію. Для полоскання порожнини рота при запальних процесах СОПР 1 столову ложку квіток заварюють у 1 склянці окропу або беруть 40—60 крапель настойки на 1 склянку води.

Листки евкаліпту (настій та настойка у флаконах по 25 мл). Справляє протизапальний та антисептичний вплив. Приготування настою: 1 столову ложку листків заварюють 1 склянкою окропу, настоюють, проціджують. Настойку використовують по 15—20 крапель на 1 склянку води. Настій і настойку листків евкаліпту застосовують для полоскання порожнини рота, ротових ванночок, інгаляцій при запальних процесах СОПР 3—4 рази на добу.

Антисептики. Вибір протимікробних засобів обумовлюється етіологією захворювання, особливостями клініки та характером перебігу ураження СОПР. При цьому враховують переносність цих лікарських засобів організмом хворого та чутливість до них мікроорганізмів. Досить широко в лікуванні захворювань СОПР на всіх етапах використовують антисептичні засоби різних груп. Обробляння СОПР антисептиками завжди передує цілеспрямованим втручанням лікувального чи діагностичного характеру (хірургічне оброблення виразок, афт, ерозій, кріо-деструкція, біпсія та ін.), а також супроводить їх. Серед антисептичних засобів при лікуванні патології СОПР значне місце посідають галогенопохідні, окисники, кислоти, луги, барвники та ін. Взаємодіючи з білками мікробних клітин, антисептичні засоби викликають їх денатурацію та інші грубі порушення, що веде до загибелі або зупинки росту мікроорганізмів.

Йодинол (флакони по 100 мл) — комплекс йоду з полівініловим спиртом. Головною діючою речовиною є йод, який справляє антисептичний вплив. Полівініловий спирт сповільнює виділення йоду, зменшує його подразнювальну дію, пролонгує час взаємодії з тканинами організму. Використовують для аплікацій та зрошень при ураженнях CO.

Розчин Люголя (флакони по 50 мл). Справляє протимікробний і фунгіцидний вплив, діє в'яжуче та протизапально. При хронічних запальних процесах сприяє розсмоктуванню інфільтрату. Застосовують для обробляння (змащування) СОПР перед проведенням маніпуляцій у порожнині рота. При катаральному, ерозивному, кандидозному стоматитах розчин Люго-

348

ля використовують в аерозольних інгаляціях. Тривалість обробляння — 2—3 хв. На курс лікування — 10 сеансів.

Натрію йодид (порошок). При зовнішньому застосуванні справляє антисептичний, подразнювальний, від вол і кальний, протизапальний вплив; сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату. Показаний при грибкових ураженнях СОПР, актиномікозі, ксеростомії, хейліті, сіалоаденіті та ін. Використовують 2% розчин натрію йодиду у вигляді тепловологих інгаляцій по 6—8 хв. Курс лікування — 10 сеансів.

Хлорамін Б (0,25—0,5% розчин). Має виражену антисептичну та дезодоруючу дію, справляє тривалий протимікробний вплив завдяки повільному відокремленню хлору від хлораміну, утворенню хлорнуватистої кислоти і виділенню кисню. Використовують для зрошень СОПР.

Розчин перекису водню 3% (флакони по 25 і 50 мл). Антисептичний, дезодоруючий і кровоспинний засіб. Розщеплюється при взаємодії з основами та органічними речовинами, виділяючи кисень. При цьому утвореною піною з рани вимиваються часточки гною, тканинного детриту, кров'яні згустки, а виділюваний атомарний кисень справляє протимікробний вплив. 0,25% розчин (І столова ложка на 1 склянку води) використовують для дезінфекції при запальних і виразково-некротичних ураженнях та для спинення кровотечі з СОПР у вигляді промивань, ротових ванночок, полоскань, аплікацій.

Гідроперит — таблетки по 1,5 г, що містять перекис водню і сечовину. Застосовують як антисептичний засіб для полоскань та зрошень замість перекису водню: 1 таблетка гідропериту діє, як 15 мл 3% перекису водню. Перед використанням 1 таблетку гідропериту розчиняють у 1/2 склянки води.

Калію перманганат — кристалічний порошок. При контакті з тканинами швидко розкладається, утворюючи кисень і марганцю двоокис, який, залежно від концентрації, дає в'яжучий або подразнювальний ефект. Виділюваний кисень забезпечує антисептичну та дезодоруючу дію. Застосовують як антисептичний та дезодоруючий засіб при виразково-некротичних ураженнях СОПР, для промивання виразок та зупинення кровотечі. З метою полоскання та зрошень СОПР використовують 0,01—0,1% розчин.

Кислота бензойна (порошок). Дає фунгіцидний та протимікробний ефект. Використовують її при хейліті та заїдах мікотичного походження у вигляді 5—10% мазі для змащування губ 3—4 рази на добу. При запальних процесах СОПР та неприємному запаху використовують розчин бензойної кислоти разом з тимолом (бензойної кислоти — 1 г, тимолу — 0,2 г, настойки евкаліпту — 4 мл, дистильованої води — до 250 мл) по 20—30 крапель на 1 склянку води для полоскання.

Кислота борна (порошок). Має антисептичну та протигрибкову активність. Застосовують при запальних та грибкових ураженнях CO рота, губ, а також при неприємному запаху з рота у

349

вигляді полоскань, мазі, присипки. Для полоскань використовують 2—4% водний розчин 3—4 рази на добу (можна у поєднанні з настоями та відварами шавлії, алтеї, м'яти); 5—10% мазь та присипку застосовують при грибкових ураженнях СОПР, хейліті.

Натрію тетраборат (порошок). Справляє виражений протимікробний та протигрибковий вплив, здатний розчиняти му-цин і очищати CO від слизу. Застосовують при грибкових та запальних ураженнях СОПР та CO губ, неприємному запаху з рота у вигляді полоскання, аплікацій, змащування. Для полоскання 1/2 чайної ложки препарату розчиняють у 1 склянці води (можна використовувати розчин 1/2 чайної ложки натрію тетра-борату й 1/2 чайної ложки натрію гідрокарбонату). Для приготування емульсії беруть натрію тетраборат з гліцерином у співвідношенні 1:5. Її використовують для змащування CO порожнини рота та губ.

Бікармінт (таблетки, що містять натрію тетраборат, натрію гідрокарбонат, натрію хлорид, ментол). Справляє антисептичний та протизапальний вплив. Застосовують при запальних процесах СОПР для полоскань (1—2 таблетки розчиняють в 1/2 склянки води, полощуть 3—4 рази на добу).

Гексаметилентетрамін (ампули по 5 і 10 мл 40% розчину). Дія бактерицидна, віруліцидна, фунгіцидна й спороцидна, зумовлена утворенням формальдегіду в кислому середовищі. Як зовнішній засіб 4% розчин використовують при низці алергічних уражень СОПР.

Срібла нітрат (порошок, олівець). Утворює альбумінати з білками, пригнічує ферментні системи мікроорганізмів. Місцеве у невеликих концентраціях справляє в'яжучий, протизапальний та бактерицидний вплив, у великих концентраціях — подразнює, припікає, некротизує тканини. 2—3% розчин застосовують для оброблення гнійних ран, афт та виразок при млявому перебігу процесу з надмірним утворенням грануляцій, а також для аплікацій при тріщинах губ.

Для лікування опіків СОПР застосовують мазь такого складу: срібла нітрат — 0,3 г, вінілін —Зг, вазелінова олія — ЗО мл.

Міді сульфат (порошок). Діє в'яжуче, антисептичне, противірусне, припікає тканини. Застосовують 0,25—2% розчин для аплікацій як антисептичний та противірусний засіб. 5% розчин міді сульфату використовують для обробляння обпалених фосфором CO. Для змащування шкіри навколо рота при імпетиго застосовують мазь такого складу: міді сульфат — 0,02 г, цинку сульфат — 0,03 г, вода дистильована — 3 мл, цинку оксид — 1 г, вазелінова олія — 10 мл.

Цинку оксид (мазь цинкова) має протимікробну та підсушуючу, в'яжучу дію.

Резорцин (3—5% розчин) дає протимікробний, протигрибковий та кератолітичний ефект.

350

Ваготил (флакони по 50 мл 36% розчину) має антибактеріальну і протитрихомонадну дію. Активує процес регенерації епітелію.

Метиленовий синій. Дає слабкий антисептичний, фунгіцидний та в'яжучий ефект, має окисно-відновні властивості. 0,05—2% водний розчин застосовують 1—2 рази на день для тушування ерозій, афт, виразок у фазі епітелізації та уражень СОПР при променевій хворобі.

Брильянтовий зелений. Має протимікробну активність відносно грампозитивних бактерій, дифтерійної палички та протикандидозну дію. 0,1—0,2% водний розчин використовують для лікування піодермії, імпетигінозних та гнійних процесів на шкірі обличчя та губ, а також виразково-некротичних і пухирчастих уражень СОПР та губ.

Етакридину лактат. Має протимікробну активність відносно грампозитивних мікроорганізмів (стафіло- та стрептококів). Використовують у вигляді водного (1:500 — 1:1000) розчину для антисептичного обробляння СОПР та полоскань при запальних процесах.

Димексид (флакони по 100 мл) має протимікробні, неспецифічні протизапальні та місцевоанестезуючі властивості. Здатний проникати крізь неуражену шкіру і проводити разом із собою в глибше розташовані тканини інші лікарські засоби. Застосовують 25—30% водний розчин для аплікацій, компресів, пов'язок при лікуванні виразково-некротичного стоматиту, трофічних виразок, бешихи, запальних набряків, екзематозного хейліту. З метою посилення протизапального ефекту до розчину ДМСО на 1 мл додають: 0,025 г анальгіну, 0,00075 г гідрокортизону або 25 000 ОД гепарину.

Етоній. Має протимікробну активність щодо грампозитивних бактерій (стафіло- та стрептококів). Діє детоксикаційно на стафілококовий токсин, стимулює процес регенерації, що зумовлює його застосування в лікуванні катарального, ерозивного, афтозного стоматитів, БЕЕ, трофічних виразок та променевих уражень СОПР. 0,25—0,5% розчин етонію використовують для зрошень, аплікацій, полоскань, ротових ванночок, аерозолю. 0,5% і 1% мазь (у флаконах по 25 г) та 0,5% емульсію на вініліні (0,5 г етонію на 100 мл вініліну для внутрішнього застосування) призначають для змащування CO при ерозивно-виразкових ураженнях.

Хлоргексидину біглюконат (20% розчин у банках по 500 мл, 0,05% розчин у банках по 100 мл). Справляє протимікробний вплив на більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій, дріжджеподібні гриби роду Candida, дерматофіти, великі віруси. Сприяє кращому очищенню елементів ураження від нальоту. 0,05% розчин застосовують для полоскання (зрошень) порожнини рота при виразково-некротичних і грибкових ураженнях.

351

Вінілін (бальзам Шостаковського) — флакони по 100 г. Протизапальний, обволікаючий та бактеріостатичний засіб. Прискорює процес регенерації тканин. Застосовують у вигляді мазі чи 20% олійного розчину для змащування CO чи шкіри обличчя при фурункулах, карбункулах, трофічних виразках, гнійних ранах обличчя, опіках, запальних процесах СОПР, ерозивному стоматиті, пухирцевих і променевих ураженнях CO рота. Входить до складу готових лікарських форм: «Левовінізоль», «Вінізоль», мазей, емульсій.

Цигерол (флакони по 50 мл). Сприяє очищенню ураженої поверхні від некротичних тканин, гною; стимулює епітелізацію рани. Має антисептичні властивості. Застосовують для аплікацій на ранову поверхню при опіках, виразково-некротичних ураженнях СОПР і шкіри обличчя.

Натрію уснінат (флакони по 50 мл 1% спиртового розчину, по 25 мл 0,5% розчину в рициновій олії, по 50 мл 0,3% розчину в бальзамі ялиці з доданням 2% анестезину). Впливає бактеріостатичне на грампозитивні бактерії, золотистий стафілокок, стрептокок, анаероби, пневмококи, мікобактерії туберкульозу, гриби роду Candida. 1% спиртовий розчин натрію уснінату (І чайна ложка на 1 склянку води) застосовують для зрошень, олійні розчини — для аплікацій при лікуванні свіжих та інфікованих ран, виразково-некротичних уражень СОПР, при пластичних операціях і опіках тканин обличчя 1— II ступеня.

Цитраль (1% спиртовий розчин у флаконах по 10 мл) має легку антисептичну, протизапальну, дезодоруючу, фунгіцидну, десенсибілізуючу та кератопластичну дію. Застосовують для полоскань, зрошень, аерозолю по 30—40 крапель на 1 склянку води.

Новоіманін — протибактеріальний препарат із звіробою (флакони по 10 мл 1% спиртового розчину). Активний відносно грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі культур стафілокока, стійких до антибіотиків групи пеніциліну. Стимулює процес регенерації. Використовують 0,01% розчин для зрошень, полоскань або (при інфікованих ураженнях СОПР) у поєднанні з олією обліпихи чи шипшини — для аплікацій на ерозії, афти, виразки, опіки.

Настойка нагідок (календули) — флакони по 40 мл. Має протимікробну та протизапальну властивості. Використовують при лікуванні інфекційних запальних уражень та ускладнень захворювань СОПР (1 чайна ложка на 1 склянку води).

Сальвін — препарат із шавлії (флакони по 10 мл 1% спиртового розчину). Має протимікробні властивості щодо грампози-тивної мікрофлори, в тому числі стійкої до дії антибіотиків, діє протизапально та в'яжуче. Застосовують розведений у 4—10 разів водно-спиртовий розчин при лікуванні хронічних запальних процесів СОПР, виразково-некротичного, афтозного та герпетичного стоматитів.

352

Сангвіритрин — препарат із маклеї серцеподібної та дрібноплідної. Випускається 1% лінімент у тубах по 20 г і 0,2% спиртовий розчин у флаконах по 10 мл. Має широкий спектр протимікробної активності щодо грампозитивних і грамнега-тивних бактерій, дріжджеподібних грибів, найпростіших. Застосовують при опіках, виразково-некротичних ураженнях СОПР, грибковому стоматиті. Розчин (20—30 крапель на 1/2 склянки води) — для полоскань та зрошень СОПР, лінімент — для нанесення на осередки ураження CO порожнини рота та. губ.

Настойка софори японської (флакони по 100 мл) діє протимікробне та протизапально. Розчин (1 чайна ложка на 1 склянку води) застосовують при опіках, виразково-некротичних ураженнях СОПР, грибковому стоматиті для зрошень, полоскань та аплікацій.

Хлорофіліпт (флакони по 100 мл 1% спиртового розчину) містить суміш хлорофілів листків екваліпту. Протимікробна дія спрямована майже виключно на стафілокок. Застосовують при лікуванні інфікованих стафілококом уражень СОПР, опіків, виразково-некротичного стоматиту. Для зрошень і полоскань беруть 1 столову ложку препарату на 1 л води, а в розведенні 1:50 з 0,25% новокаїном його використовують для аплікацій.

Антибіотики. Згідно з сучасними поглядами, антибіотики для локальної терапії захворювань СОПР слід призначати при тяжких формах перебігу, за наявності загальної реакції організму, зважаючи на переносність антибіотиків організмом хворого та чутливість до них мікроорганізмів, які викликають чи супроводжують даний патологічний процес. Відповідно до існуючих правил раціонального призначення антибіотиків, необхідно враховувати фармакокінетику антибіотика в тканинах і середовищах організму, рН тканин, секретів і ексудатів, які значно впливають на активність і спектр протимікробної дії антибіотика. Тому доцільніше використовувати ті антибіотики, на активність яких не впливає реакція середовищ та секретів: левоміцетин, поліміксину М сульфат та ін. Слід, однак, враховувати, що з-поміж представників групи пеніциліну більшість препаратів посилює свою дію в кислому середовищі. Лужне середовище є сприятливішим для дії гентаміцину сульфату, не-оміцину, мономіцину, еритроміцину, лінкоміцину тощо.

Бензилпеніциліну натрієва сіль (флакони по 250 000, 500 000 та 1 000 000 ОД). Використовують при інфекційних гнійних ураженнях шкіри і СОПР та виразково-некротичних і сифілітичних ураженнях СОПР у вигляді розчинів (для аплікацій, інгаляцій, електрофорезу), аерозольних сумішей, паст та присипок. Для інгаляцій чи аплікацій 500 000 ОД препарату розбавляють 20 мл дистильованої води. Для присипки на виразки СОПР та шкіру обличчя беруть 10 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі разом з норсульфазолом та стрептоцидом білим (по 4 г).

23,

353

Бензилпеніциліну калієва сіль (флакони по 250 000, 500 000 та 1 000 000 ОД). Показання такі самі, як і для бензилпеніциліну натрієвої солі. Для аплікацій та інгаляцій 10 000 — 50 000 ОД препарату розчиняють у 3—5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 25—100 мл теплої дистильованої води. При місцевому лікуванні запальних процесів (для аплікацій) бензилпеніциліну калієву сіль у поєднанні з димексидом застосовують у вигляді такої комбінації: ДМСО — 100 мл 50% розчину, бензилпеніциліну калієвої солі — 1 000 000 ОД, гідрокортизону — 0,125 г, димедролу — 0,1 г, 10% розчину кальцію глюконату — 10 мл, 0,5% розчину новокаїну — ЗО мл, гепарину — 5000 ОД.

Антибіотики групи тетрацикліну мають широкий спектр дії і активні відносно грампозитивних та грамнегативних бактерій, спірохет, лептоспір, рикетсій, великих вірусів і деяких найпростіших. Застосовують при лікуванні фузоспірохетозної інфекції, трихомонозу та інших виразково-некротичних, виразкових уражень СОПР у вигляді емульсій, паст та присипок. Етоній підвищує чутливість грампозитивних мікроорганізмів родини кишкових бактерій до антибіотиків цієї групи в 16—50 разів.

Тетрацикліну гідрохлорид (таблетки по 100 000 ОД, таблетки з ністатином по 100 000 ОД, мазь 1% в упаковці по 3 та 10 г і мазь 3% в упаковці по 15 г).

Мазь «Гіоксизон» (у тубах по 10 г). Поєднує дію окситетра-цикліну та гідрокортизону ацетату. Застосовують для змащування СОПР 3—4 рази на добу при ерозивних, виразкових та виразково-некротичних ураженнях після попереднього оброблення ураження антисептичними засобами.

"Легразоль». Містить левоміцетин, граміцидин, совкаїн, ялицевий бальзам, спирт етиловий, суміш хладонів. Застосовують для оброблення осередків ураження при гострому афтозному й герпетичному стоматитах. Препарат розпиляють з відстані 25— ЗО см протягом 2—10 с.

«Левовінізоль» (балони по 60 мл). Препарат містить лівоміцетин, вінілін, лінетол, спирт етиловий, цитраль, пропе-лент. Діє протизапально та протимікробне. Застосовують при поверхневих осередках ураження СОПР для оброблення трофічних та декубітальних виразок, ерозій. Препаратом обробляють уражену поверхню з відстані 20—30 см протягом 1—3 с 1—2 рази на добу.

Синтоміцину лінімент (5% та 10% емульсія в скляних банках по 25 г). Застосовують для лікування опіків, гнійно-запальних уражень CO порожнини рота, губ та шкіри обличчя. Препарат після антисептичного оброблення осередку ураження наносять на 10—15 хв 2—3 рази на добу.

Оксициклозоль (аерозольні балони по 70 г). Препарат являє собою суспензію жовтого кольору. При розчиненні утворює в'язку олійну масу. Поєднує протимікробну дію окситетрацик-ліну та протизапальний, протиалергічний вплив преднізолону.

354

Застосовують при виразково-некротичних ураженнях та інфікованих ранах СОПР і шкіри обличчя, опіках, БЕЕ, ХРАС. Оксициклозоль наносять на уражену ділянку протягом 1—3 с 2—5 разів на добу.

Неоміцину сульфат (флакони по 0,5 г та 2% мазь у тубах по 15 г) — антибіотик широкого спектра дії. Більш ефективний проти стафілококової мікрофлори порівняно із стрептококами. Впливає на деякі грамнегативні і грампозитивні мікроорганізми. Не діє на патогенні гриби, віруси, анаеробну мікрофлору. Ото-токсичний. При виразково-некротичних ураженнях та інфікованих ранах СОПР застосовують розчин (5000 ОД на 1 мл) для зрошень та аплікацій і 2% мазь — для змащування осередків ураження 2 рази на добу. Неоміцину сульфат входить до складу офіцинальних мазей «Синалар-Н» та «Локакортен-Н».

Мономіцин (флакони по 0,25 г у комплекті з розчинником) — антибіотик широкого спектра дії. Ефективний проти грампозитивних і грамнегативних бактерій. Слабо впливає на пневмо- й стрептококи. Не діє на синьогнійну паличку, гриби, анаероби. Пригнічує розвиток найпростіших. Застосовують при виразково-некротичних ураженнях СОПР у поєднанні з трипсином чи хімотрипсином у формі емульсій або паст.

Канаміцину сульфат (флакони по 0,5 та 1 г у комплекті з розчинником, 5% розчин в ампулах по 10 мл) — антибіотик широкого спектра дії. Високоактивний щодо кислотостійких бактерій (туберкульозна паличка), більшості грампозитивних і грамнегативних бактерій, діє на мікроорганізми, резистентні до антибіотиків групи пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, левоміцетину, еритроміцину. Застосовують при туберкульозних та виразково-некротичних ураженнях СОПР. 0,25—0,5 г препарату розчиняють у 3—5 мл розчинника. Аплікації або аерозольні інгаляції проводять 2 рази на добу. При туберкульозних ураженнях СОПР курс лікування становить 1 міс і більше.

Гентаміцину сульфат (флакони по 0,08 г, 0,1% мазь у тубах по ЗО г, аерозольні балони по 60 г) — антибіотик широкого спектра дії. Пригнічує ріст грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Високоактивний щодо синьогнійної палички. Застосовують при трофічних виразках, опіках, виразково-некротичному стоматиті. 0,1% водний розчин призначають для аплікацій; 0,1% мазь — для змащування при запальних процесах губ і шкіри обличчя 3—4 рази на добу. Аерозоль гентаміцину сульфату розпиляють над ураженою ділянкою 4 рази на добу, в пастах (разом з протеолітичними ферментами та вітамінами) цей антибіотик використовують для пов'язок та аплікацій.

Еритроміцин (1% мазь у тубах по 15 г). Проявляє бактеріостатичну активність відносно грампозитивних і грамнегативних коків, деяких грампозитивних бактерій, бруцел, рикетсій. Застосовують для змащування СОПР, червоної кайми губ та шкіри обличчя при інфікованих ранах, трофічних виразках, бе-

У 355

шисі, виразково-некротичних та сифілітичних ураженнях 3—4 рази на добу після попереднього оброблення порожнини рота антисептичними засобами.

Олететрин (мазь у тубах по 15 г) — антибіотик, що поєднує дію олеандоміцину фосфату і тетрацикліну гідрохлориду. Застосовують при катаральному й ерозивному стоматиті, ерозивній формі ЧПЛ, виразково-некротичних ураженнях СОПР, гонорейному стоматиті.

Левоміцетин — антибіотик широкого спектра дії. Активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, рикетсій, спірохет, великих вірусів. Впливає на штами бактерій, які стійкі до препаратів групи пеніциліну, стрептоміцину сульфату, сульфаніламідних засобів. 1—10% лінімент та пасту (складається з левоміцетину й тетрацикліну — по 0,2 г, метацилу —2г, білої глини — 7,6 г, замішаних на 0,5% розчині новокаїну або 30% олійному розчині токоферолу ацетату) застосовують при виразково-некротичних ураженнях СОПР, ерозивній і виразковій формі ЧПЛ, гонорейному стоматиті, опіках.

Поліміксину сульфат (флакони по 500 000, 1 000 000 ОД) і 2% мазь поліміксину сульфату в тубах по 10 і ЗО г (у 1 г 20 000 ОД). При нанесенні на СОПР та шкіру не всмоктується і у великій концентрації знаходиться в осередках ураження. Активний щодо грамнегативних і менш активний відносно грампозитивних мікроорганізмів. Застосовують поліміксин у вигляді мазі та розчину, який готують ex tempore. Для аплікацій та аерозолю його призначають з розрахунку 20 000 ОД на 1 мл розчинника (ізотонічний розчин натрію хлориду або 0,5% розчин новокаїну). Показаний при рановій інфекції та різних гнійно-запальних процесах, викликаних кишковою паличкою, паличкою синьо-зеленого гною, клебсієлами, багатьма патогенними коками. Може бути сумісним з гідрокортизоном. Добова доза препарату не повинна перевищувати 20 000 ОД на 1 кг маси тіла.

Граміцидин (ампули по 2 мл 2% спиртового розчину та гра-міцидинова паста в тубах по ЗО г) діє бактеріостатичне та бак-терицидно відносно стрептококів, стафілококів, збудників анаеробної інфекції. Застосовують при лікуванні опіків, інфікованих ран, декубітальних виразок, виразково-некротичного стоматиту та афтозних уражень СОПР. Перед вживанням вміст ампули (2 мл) розчиняють у 500 мл дистильованої води. Для зрошень та аплікацій.

Мазь геліоміцинова (в тубах по 10 г). Активна щодо грампозитивних та деяких інших мікроорганізмів і вірусів. Застосовують при виразковому гінгівостоматиті, БЕЕ, ерозивно-виразкових формах ЧПЛ та лейкоплакії, опіках, трофічних та променевих виразках СОПР. Після попереднього зрошення порожнини рота розчинами антибіотиків мазь тонким шаром наносять на уражені ділянки 1—2 рази на добу.

356

Мікроцид (флакони по 100 мл). Пригнічує життєдіяльність грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, стимулює епітелізацію. Застосовують при запальних, ерозивно-виразкових ураженнях СОПР у вигляді аплікацій, зрошень, ротових ванночок, аерозолю. Для зрошень та полоскань беруть 1 столову ложку препарату на 1 склянку води. Для аплікацій використовують нативний препарат або з 2% розчином новокаїну (1:1).

Ектерицид (флакони по 250 мл) має широкий спектр антибактеріальної дії та кератопластичні властивості. Застосовують при запальних та виразково-ерозивних ураженнях СОПР у вигляді зрошень, аплікацій та аерозолю.

Сульфаніламідні препарати. Етазол (порошок). Активний щодо стрепто-, пневмо-, менінгококів, кишкової та дизентерійної паличок, патогенних анаеробних бактерій. Застосовують у вигляді паст, присипок, 5% емульсії для обробляння уражених ділянок СОПР.

Сульфацил-натрій (порошок, 30% розчин для ін'єкцій в ампулах і флаконах по 5 мл, 30% очні краплі у флаконах по 10 мл, 20% розчин у тюбиках-крапельницях по 1,5 мл). Активний щодо стрепто-, гоно-, пневмококів, кишкової палички. Застосовують при виразково-некротичних ураженнях СОПР інфікованих ранах обличчя, опіках, гонорейному стоматиті у вигляді присипок, аплікацій та змащування.

Сульфапіридазин -натрій (порошок). Активний щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Впливає на збудників трахоми та деяких найпростіших. Застосовують 5—10% розчин для ротових ванночок, зрошення, аплікацій та 10% розчин для інгаляцій 2 рази на день протягом 7—10 діб.

Діоксидин (ампули 1% та 0,5% розчину по 10 мл; 5% мазь у тубах по 25 і 50 г). Протибактеріальний препарат широкого спектра дії. Активний щодо стафіло-, стрептококів, протея вульгарного, синьогнійної та дизентерійної паличок, сальмонел, патогенних анаеробів, зокрема збудника газової гангрени. Застосовують при тяжких гнійно-запальних процесах СОПР, виразково-некротичному та гангренозному стоматиті, трофічних виразках, опіках СОПР та шкіри обличчя у вигляді аплікацій 0,5—1% розчину та 5% мазі.

Похідні 8- та 4-оксихіноліну. Хінозол (порошок) має антисептичну, протигрибкову та кровоспинну дію. Розчин 1:1000 — 1:2000 застосовують для аплікацій, зрошення, полоскання; 10% мазь та емульсію — для аплікацій при виразково-некротичних ураженнях, опіках, грибковому стоматиті.

Хініофон (порошок, таблетки по 0,25 г). Дія антисептична, протигрибкова і антипротозойна. Застосовують 0,5% розчин, 5— 10% мазь та 10% присипку для лікування виразково-некротичних уражень, опіків СОПР та кандидозного стоматиту.

Нітроксолін (таблетки по 0,05 г). Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, грибів роду Candida,

357

мікроорганізмів, резистентних до антибіотиків та сульфаніламідних препаратів. Місцеве застосовують самостійно й у поєднанні з терилітином: нітроксоліну — 0,05 г, терилітину — 0,05 г, 10% олійного розчину токоферолу ацетату — 4,5 мл, ізотонічного розчину натрію хлориду — 0,5 мл. Ця суміш показана при запальних процесах СОПР, кандидозному та виразково-некротичному стоматитах.

Ентеросептол (таблетки по 0,25 г). Активний відносно грам-позитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Діє на стафілококи й інші види коків, шигели, ешерихії, сальмонели, вібріони, амеби, лямблії, гриби. Призначають по 1—2 таблетки З рази на день після вживання їжі протягом 2 тиж.

Похідні нітрофурану: фурацилін (0,02%), фурагін розчинний (1 :

ІЗ 000), фурадонін (1 : ЗО 000), фуразолідон (1 : 25 000) - широко застосовують при лікуванні СОПР, бо за протибактеріальною активністю вони переважають низку поширених антибіотиків та сульфаніламідних засобів. Похідні нітрофурану мають бактеріостатичну активність щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, найпростіших, великих вірусів. Резистентні до них штами мікроорганізмів виникають рідко і розвиваються повільно. Ці препарати дають низький відсоток алергічних побічних реакцій.

Антипротозойні засоби. У випадках, коли патологічний процес СОПР викликаний або підтримується найпростішими чи анаеробною мікрофлорою, доцільно використовувати препарати з групи для лікування протозойних інфекцій.

Лютенурин (0,5% лінімент в упаковці по 50 г) — суміш де-гідрохлоридів пуфлеїну та тіобінуфаридину, що містяться в коренях та кореневищах глечиків жовтих. Застосовують при гострому та хронічному трихомонозі, як неускладненому, так і ускладненому бактеріальною та грибковою флорою (0,5% лінімент або 0,1—0,5% свіжоприготований водний розчин), а також для лікування уражень СОПР, викликаних грампозитив-ними мікроорганізмами та дріжджеподібними грибами, виразково-некротичного стоматиту, гінгівіту, пухирчастої хвороби і екземи, ускладнених кандидозом.

Метронідазол (трихопол) — 1% розчин, трихомонацид — 1% розчин, нітазол — 2,5% суспензія. Ці препарати пригнічують розвиток трихомонад та інших найпростіших, токсично діють на анаеробні (клостридіальні й неклостридіальні) мікроорганізми, а тому їх застосовують у вигляді зрошень, аплікацій, аерозольних інгаляцій для лікування трихомонадних уражень, виразково-некротичного та гангренозного стоматитів. Для того ж нітазолу властива помірна, але подовжена (до 24 год) осмотична дія, що за силою і терміном вияву перевершує гіпертонічний 10% розчин натрію хлориду.

Ваготил — 36% водний розчин поліметилен-мета-крезол-сульфонової кислоти. Діє бактерицидне та протитрихомонадно. Використовують для зрошень та аплікацій.

358

Юглон — 4% витяжка із зеленої шкірки недостиглих волоських горіхів. Має полівалентний механізм протимікробної дії, пригнічує життєдіяльність кокової, грибкової мікрофлори та найпростіших, сприяє очищенню та загоєнню ран. Застосовують з метою лікування проліферативних (папіломатозних), виразково-некротичних уражень CO та деяких форм кандидозу.

Специфічні засоби місцевої терапії сифілітичних уражень СОПР. Особливістю місцевого лікування проявів сифілісу на СОПР (за умови проведення загальної специфічної терапії у спеціальних лікувальних закладах) крім застосування симптоматичних засобів є призначення протисифілітичних препаратів, що згубно впливають на збудника цієї інфекції.

Біиохінол — 8% суспензія йодвісмутату хініну в нейтралізованій персиковій олії. Впливає на бліду спірохету за рахунок блокади сульфгідрильних груп тіолових ферментів. Поряд з бактеріологічною активністю має імуностимулювальні властивості, дає протизапальний та розсмоктуючий ефект. Застосовують для аплікацій на елементи ураження.

Бісмоверол — 7% суспензія основної солі вісмутової кислоти в нейтралізованій персиковій олії. Застосовують для змащування ураженої СОПР.

Міарсенол (ампули по 0,15, 0,3, 0,45, 0,6 г). Впливає на бліду спірохету шляхом блокади тіолових ферментів (особливо за наявності 25Н-групи) та порушення процесів обміну. Препарат у мінімальній дозі (0,15 г) розчиняють ex tempore у 2 мл дистильованої води або 1% розчину новокаїну і після проведення місцевої симптоматичної терапії обробляють ним ураження СОПР (аплікації по 15—20 хв).

Осарсол (порошок). Справляє бактерицидний, спірохетоцид-ний та трихомонадоцидний вплив, блокуючи сульфгідрильні ферментні системи мікроорганізмів і найпростіших, порушуючи процеси обміну, їх розвиток і розмноження. 10% суспензію осарсолу на персиковій олії або гліцерині (аплікації) застосовують при виразково-некротичних ураженнях, які супроводжуються фузоспірильозом; ЧПЛ та сифілітичних ураженнях СОПР.

Специфічні засоби місцевої терапії туберкульозних уражень. Ізоніазид (порошок і таблетки по 0,1 або 0,3 г) є найефективнішим і найменш токсичним туберкулостатичним препаратом з досить вузьким спектром бактеріостатичної дії. Пригнічує ріст і розмноження мікобактерій і не впливає на інші мікроорганізми. Для мікобактерій туберкульозу мінімальна інгібуюча концентрація препарату становить 0,01—0,1 мг/л. Мікобактерії активно поглинають ізоніазид, причому цей процес в аеробних умовах відбувається інтенсивніше. При цьому мікобактерії швидко втрачають кислотостійкість, каталазну і пероксидазну активність. Зниження синтезу ендогенної каталази мікобактерій веде до зупинки їх росту і розмноження, до того ж мікобактерії ста-

359

ють авірулентними, втрачають тинкторіальні властивості: ізоніазид посилює фагоцитоз в осередку туберкульозного запалення, що сприяє його розсмоктуванню. 5—10% розчин ізоніазиду застосовують для аплікацій на осередок ураження.

Салюзид розчинний (порошок, ампули по 1, 2 і 10 мл 5% розчину). Застосовують 5% розчин салюзиду для аплікацій та аерозолю (2—3 мл на сеанс).

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК) — порошок і таблетки по 0,5 г; 3% розчин у флаконах по 250 або 500 мл. Механізм дії ПАСК на мікобактерії туберкульозу зумовлений конкурентними взаємовідносинами препарату з параамінобензойною кислотою. Йому притаманні значно виявлені жарознижувальні та десенсибілізуючі властивості. Під впливом препарату поліпшується лімфатичний дренаж в осередку туберкульозного запалення, що сприяє розсмоктуванню його. Застосовують у поєднанні з розчином ізоніазиду чи салюзиду.

Солютизон (ампули по 2 мл 2% розчину). Застосовують у вигляді аплікацій та аерозолю: 2—5 мл 1—2 рази на день протягом 1—2 міс. Протипоказаний при кандидозі СОПР.

Стрептоміцину сульфат (флакони по 0,25, 0,5, 1 г). Препарат адсорбується оболонкою мікобактерій, а потім проникає всередину, порушуючи структуру цитоплазми і синтез білка. Відбувається блокування дикарбонових кислот і ферментних систем, що веде до пригнічення дихання і нормального метаболізму туберкульозних мікобактерій: клітини мікроорганізму втрачають властивість розмножуватися. Застосовують у вигляді ін'єкцій у периферичні лімфовузли та в осередок ураження за типом інфільтраційної анестезії по 0,2—0,5 г або в аерозольних інгаляціях.

Стрептосалюзид (флакони по 0,5 і 1 г). 0,5—2 г стрептоса-люзиду розчиняють у 3—5 мл 0,5—1% розчину новокаїну або ізотонічного розчину натрію хлориду. Застосовують у вигляді аплікацій чи аерозолю для обробляння осередку ураження.

Канаміцину сульфат (флакони по 0,5 і І г) — антибіотик широкого спектра дії. Високоактивний щодо кислотостійких бактерій (мікобактерій туберкульозу), більшості грампозитивних і грамнегативних бактерій (стафілококів, кишкової, дизентерійної паличок, сальмонел, палички Фрідлендера, мікобактерій, ши-гел, протея). Діє на мікроорганізми, які резистентні до препаратів групи пеніциліну, а також стрептоміцину сульфату, тетрацикліну гідрохлориду, левоміцетину, еритроміцину). Препарат пригнічує синтез білка і порушує обмін РНК у мікробній клітині. 10% розчин канаміцину сульфату застосовують для аплікацій на елемент ураження СОПР 2 рази на добу.

Противірусні препарати. Інтерферон — ампули по 2 мл (250— 1000 Од/мл). Лейкоцитарний інтерферон утворюється лейкоцитами донорської крові у відповідь на дію вірусу; має противірусну активність, в основі якої лежить імуномодулюючий

360

ефект. Показаний для профілактики грипу, лікування грипозного та герпетичного стоматиту, простого пухирцевого та опе-різувального лишаю. Призначають у ранній стадії вірусних уражень СОПР: вміст ампули розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду й використовують у вигляді аерозолю та аплікацій з перших днів захворювання 2 рази на добу протягом не менше ніж 2—3 діб.

Інтерферон (300 ОД) у комбінації з продигіозаном (400 мкг) застосовують для аплікацій 5—7 разів на день протягом 3—5 діб.

Інтерферон з метацилом (до 300 ОД інтерферону, розчиненого в 1 мл дистильованої води, додають 100 мг метацилу) використовують для аплікацій 4—5 разів на день протягом 3—5 діб.

Ріодоксол (таблетки по 0,2, 0,5 г та 1% мазь). Дія противірусна, протигрибкова та бактеріостатична. Показаний при гострому афтозному, герпетичному, хронічному рецидивному стоматитах, оперізувальному лишаї, БЕЕ, ерозивно-виразковій формі ЧПЛ, виразково-некротичному гінгівостоматиті та грибкових ураженнях СОПР. Мазь тонким шаром наносять на уражені ділянки СОПР 3—4 рази на день протягом 4—7 діб.

Алпізаринова мазь (1 та 5% мазь у тубах по 10 г). Справляє противірусний та бактеріостатичний вплив. Наносять на уражені ділянки СОПР 3 рази на добу протягом 3 діб.

Бонафтон (0,25%, 0,5%, 1% мазь) нейтралізує віруси герпесу і аденовіруси. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки СОПР 4—6 разів на добу протягом 4—7 діб.

Мазь теброфенова (0,5% та 5% мазь у тубах по 10 г). При безпосередньому контакті з вірусами проявляє віруліцидну дію. Застосовують при гострому герпетичному стоматиті, рецидивному герпесі, оперізувальному лишаї для змащування CO 2 рази на добу.

Мазь флореналева (0,5% мазь у тубах по 10 г) нейтралізує віруси герпесу та аденовіруси. Застосовують при гострому герпетичному стоматиті, рецидивному герпесі, оперізувальному лишаї, змінах СОПР при ящурі, вірусних бородавках, інфекційному мононуклеозі, коклюші, кору для змащування уражених ділянок СОПР 2 рази на добу.

Госипол (3% лінімент) має виражену противірусну активність, слабко діє на грампозитивні мікроорганізми. Застосовують при гострому афтозному стоматиті, простому пухирцевому й оперізувальному лишаях, симптоматичних змінах СОПР при кору, коклюші, ящурі, інфекційному мононуклеозі. Лінімент наносять на СОПР 4—6 разів на добу; 0,1% розчин використовують для аплікацій та аерозолю.

5-Бромуридин (1% розчин) має противірусну активність. Застосовують при герпесі, вірусних ураженнях СОПР у вигляді аплікацій.

Оксолін (порошок, 0,25% мазь по 10 г, 3% мазь по ЗО г в упаковці). Справляє противірусний вплив. Застосовують з ме-

361

тою профілактики вірусних захворювань та лікування вірусних бородавок, гострого герпетичного стоматиту, рецидивного герпесу та оперізувального лишаю, а також симптоматичних уражень СОПР при грипі, ящурі, кору та ін. Свіжоприготований 0,25% розчин використовують для аплікацій, ротових ванночок 2—3 рази на добу по 15—20 хв; 0,25—0,5% маззю змащують СОПР та червону кайму губ 2 рази на добу.

Полудан (ампули по 0,002 г). Справляє противірусний вплив, стимулює продукцію ендогенного інтерферону. Застосовують у вигляді аплікацій при гострому афтозному стоматиті, опе-різувальному лишаї, вірусних ураженнях СОПР: вміст ампули розчиняють у 2 мл дистильованої води, аплікації проводять 4—5 разів на добу.

Ацикловір (5% мазь). Синтетичний аналог нуклеозиду ти-мідину, який є складовою частиною клітин живих організмів. Має високу ефективність при локальних і системних проявах герпетичної інфекції. Ацикловір проявляє вибіркову дію на заражені вірусом клітини, порушуючи головним чином індукований вірусом синтез ДНК у них. При рецидивному герпесі скорочує термін зворотного розвитку елементів ураження і збільшує періоди ремісії.

Зовіракс — натрієва сіль ацикловіру. 2% розчин на фосфатному буфері застосовують у вигляді аплікацій; 0,3% зовіракс на 40% розчині ДМСО вводять методом фонофорезу з катода.

Протигрибкові препарати. Серед препаратів цієї групи виділяють такі, що впливають тільки на гриби (амфотерицин В, мікогептин), та препарати, що діють на мікробні асоціації: гриби — стрептококи та стафілококи (клотримазол, декамін), гриби — трихомонади (леворин), змішану мікрофлору (пімофуцин).

Ністатин — таблетки по 500 000 ОД та 1% мазь у тубах по 5, 10, 25, 50 г (в 1 г препарату міститься 100 000 ОД). Діє фун-гістатично та фунгіцидне на дріжджеподібні гриби роду Candida та аспергіли. Призначають по 1 таблетці за щоку 3—4 рази на день. Таблетку тримають у роті до повного розсмоктування. Тривалість курсу лікування — 7—10 діб. Мазь наносять на CO губ та шкіру 3—4 рази на добу.

Амфотерицин В (порошок у флаконах по 50 000 ОД та мазь у тубах по 15, ЗО г). Препарат є високоактивним щодо багатьох патогенних грибів (дріжджеподібних збудників системних мікозів). Ефективний при хронічних та гранулематозних формах кандидозу. Застосовують для аплікацій та аерозолю. Розчин готують ex tempore: 50 000 ОД (вміст флакона) розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій, додавши 10—15 крапель гліцерину. Аерозольні інгаляції проводять 1—2 рази на день по 15—20 хв. Курс лікування — 10—14 сеансів.

Мазь амфотерицину В (1 г містить ЗО 000 ОД) застосовують для змащення при кандидозах губ 3—4 рази на добу протягом 10—14 діб.

362

Клотримазол (канестен) — 1% розчин у флаконах по 15 мл та 1% мазь у тубах по 20 г. Протигрибковий препарат широкого спектра дії. Впливає на стафіло- і стрептококи, має антитрихо-монадну активність. Застосовують при лікуванні гострих та хронічних кандидозів СОПР у вигляді аплікацій та інгаляцій 1% розчину 2—3 рази на день. Курс лікування — від 10 діб до 4 тиж.

Декамін (карамелі по 0,00015 г та 1% мазь у тубах по ЗО г) має антибактеріальні (діє на стрепто- й стафілококи) та фунгіцидні (проти C.albicans) властивості. Застосовують при виразково-некротичному ураженні СОПР, кандидозному стоматиті, хейліті. Призначають по 1—2 карамелі через 3—5 год. Їх кладуть під язик або за щоку і тримають до розсмоктування, утримуючись від ковтання. Мазь наносять 2—3 рази на добу на уражені ділянки СОПР та губ. Курс лікування — 2—3 тиж.

Леворин (таблетки защічні по 500 000 ОД). Діє фунгістатично й фунгіцидне на дріжджеподібні гриби роду Candida та аспергіли. Призначають по 1 таблетці 2—4 рази на добу після приймання їжі протягом 2—3 тиж. Леворин (порошок у флаконах) використовують з метою приготування водної суспензії (1 : 500) для полоскань та аплікацій.

Леворину натрієва сіль (флакони по 200 000 ОД). Препарат розчиняється у воді, утворюючи колоїдну систему. Використовують для аплікацій та аерозолю. Розчин готують ex tempore, розчиняючи вміст 1 флакона в 10 мл води (з розрахунку 20 000 ОД препарату в 1 мл); на 1 інгаляцію використовують 5 мл. На день призначають 2—3 інгаляції по 15—20 хв. Курс лікування — 7-10 діб.

Каприлат натрію (порошок). Активний щодо грибів роду Candida, переважно C.tropicalis. Застосовують 1—2% водний розчин у вигляді аплікацій та аерозолю.

Каприлат амонію • більш активний щодо грибів C.pseudotropicalis. 1—2% водний розчин застосовують у вигляді аплікацій та аерозолю.

Сангвіритрин діє на грампозитивні та грамнегативні бактерії, дріжджеподібні гриби та трихомонади. 1% водний розчин або 1% лінімент використовують 2 рази на день для аплікацій, зрошень та аерозолю. Курс лікування — 5—6 діб.

Для лікування кандидозу СОПР застосовують також розчини прополісу (4%), юглону (1%), цитралю (1%). Їх призначають по 30—40 крапель на 1 склянку води для зрошень, полоскань, ротових ванночок, аплікацій. Мають протикандидозну активність кислота бензойна (застосовують як присипку для шкіри обличчя та губ), 3—5% розчин резорцину, а також барвники (1—2% розчини метиленового синього, бриліантового зеленого, розчин «Фукорцин») та препарати йоду (йодинол, розчин Люголя).

Окремі протигрибкові препарати у стоматологічній практиці використовують у вигляді готових (офіцинальних) лікарських

363

форм — мазей та лініментів. Вони зручніші для лікування кан-дидозних уражень червоної кайми губ та шкіри обличчя.

Мазь ністатинова (1% мазь у тубах по 5, 10, 25, 50 г; у 1 г міститься 100 000 ОД).

Мазь леворинова (5% мазь на ланоліно-вазеліновій основі, у 1 г - 500 000 ОД).

Мазь «Мікогептин» (0,15% мазь у тубах по ЗО г, у 1 г — 15 000 ОД).

Мазь амфотерицину В (0,3% мазь у тубах по 15 і ЗО г, 1 г містить ЗО 000 ОД).

Мазь «Пропоцеум» (30% мазь у тубах по ЗО г).

Мазь декамтова (0,5% мазь у тубах по ЗО г).

Мазь « Клотримазол» (1% мазь у флаконах по 20 г).

Мазь ріодоксолова (0,25, 0,5 та 1% мазь у флаконах по 10 г). Крім фунгіцидного та фунгістатичного справляє віруліцидний вплив.

«Сангвіритрин» — 1% лінімент у флаконах по 20 г.

Мазі та лініменти наносять тонким шаром на очищену від нашарувань поверхню шкіри чи CO 3—4 рази на добу. Курс лікування становить 6—14 діб з наступним бактеріологічним контролем.

Протималярійні препарати, що застосовуються в стоматології. Крім безпосереднього впливу на малярійних плазмодіїв деякі протималярійні препарати мають низку властивостей, які зумовлюють їх застосування як засобів базисної терапії системних захворювань сполучної тканини (колагенозів). Вони зв'язують вільні радикали, стабілізують мембрани лізосом, пригнічують реактивність лімфоцитів, гальмують хемотаксис лейкоцитів, утворення дисульфідних зв'язків у білкових молекулах, пригнічують активність нейтральної протеази і колагенази, що знаходяться в ревматоїдному панусі, знижують внутрішньокапілярну агрегацію еритроцитів. За рахунок активної взаємодії з нуклеїновими кислотами ці препарати справляють м'який цитотоксичний вплив, який лежить в основі помірно виразної імуносупресивної і неспецифічної протизапальної дії препаратів.

Хінгамін (делагіл) — таблетки по 0,25 г; порошки; ампули по 5 мл 5% розчину. Застосовують при лікуванні колагенозів, ЧПЛ, СЧВ. Призначають по 0,25 г 1—2 рази на добу до настання клінічного ефекту, але не більше ніж протягом 3—6 міс.

Гідроксихлорохін (плаквеніл) — таблетки по 0,2 г. Активніший за хінгамін, краще переноситься хворими. При системних захворюваннях сполучної тканини призначають по 0,2 г 2— 4 рази на добу після їди протягом 10—12 міс.

Хініну дигідрохлорид (ампули по 1 мл 50% розчину). Застосовують 3% мазь хініну гідрохлориду (або мазь такого складу:

хініну гідрохлориду — 1 г, фенілсаліцилату —2г, мазі цинкової — до 20 г) як фотозахисні засоби при актиноалергічному хейліті (хворобі Ейрса).

364

Засоби місцевої терапії алергічних уражень. До цієї групи належать деякі нестероїдні й стероїдні протизапальні засоби, про-тигістамінні препарати, інгібітори ферментів протеолізу та препарати лікарських рослин, які дають місцевий гіпосенсибі-лізуючий ефект.

Мефенаміну натрієва сіль — 0,1% розчин. Застосовують для ротових ванночок, полоскань та аплікацій.

Димедрол — 0,1% розчин. Використовують для аплікацій, ротових ванночок, аерозолю.

Кортикостероїдні препарати. Для місцевої терапії кортикостероїдні препарати (КС) застосовують диференційовано, враховуючи їх активність. За прийнятою в Європі фармакологічною класифікацією, залежно від ступеня протизапальної активності КС виділяють 4 їх рівні:

КС І рівня (дуже сильна активність): бетаметазон (дермовал).

КС II рівня (сильна активність): бетневал (бетаметазон у дозах, менших, ніж в дермовалі), целестодерм, декортом, дипро-зон, епітопік, халог, гідрокортизон, неризон, пентикорт, сина-лар, тенікорт (дезоксиметазон), топсин.

КС III рівня (середня активність): тріамцинолону ацетонід, кутинол, флурокортизон, кенакорт А, локапред, тедарол (тріамцинолон), тридезонхт, ультраланіл.

КС IV рівня (слабка активність): ацидокорт (дексаметазону ацетат), декзалта, веридермедрол (метилпреднізолон).

КС III рівня і меншою мірою II рівня є засобами вибору для лікування пухирчастої хвороби та інших дерматозів. КС IV рівня показані при захворюваннях шкіри обличчя на губ.

Місцеве застосування КС протипоказане при всіх дерматозах мікробного походження (імпетиго, піодермія, фурункули), грибкових, вірусних (герпес) ураженнях. КС не можна поєднувати з ПУВА-терапією або з таким препаратом, як тигазон. Місцеве застосування КЄ протипоказане при іхтіозі, кератозах, акне у підлітків, травматичних виразках СОПР.

КС II рівня можуть викликати атрофію епідермісу й дерми, особливо в ділянці обличчя; інколи з'являються телеангіектазії, гіпертрихоз та дисхромія шкіри обличчя. У разі тривалого застосування КС можливе приєднання мікробної інфекції, пе-ріорального дерматиту. Алергічні реакції при місцевому застосуванні КС найчастіше пов'язані з антибіотиками, що входять до складу КС мазей. Фтор, що є складником таких мазей, сприяє розвитку піодермій галогенного походження, а також приєднанню кандидозних інфекцій.

Мазь преднізолонова (0,5% у тубах по 10 і 20 г). Справляє протизапальний, протиалергічний вплив.

Синафлан (мазь у тубах по 10 або 15 г). За фармакодина-мікою подібна до кортизону ацетату, тріамцинолону. При місцевому використанні вона діє у 40 разів активніше від гідрокортизону.

365

Фторокорт (0,1% мазь у тубах по 15г) за фармакодинамікою подібний до кортизону ацетату і тріамцінолону.

Лоринден (мазь у тубах по 15г) дає значний місцевий протизапальний та протиалергічний ефект, зменшує свербіж.

Деперзолон (0,25% мазь у флаконах по 10 г). За фармакокінетикою подібний до кортизону ацетату.

Для зниження судинної проникності, інактивації біологічно активних медіаторів використовують інгаляції комплексу про-тигістамінних та кортикостероїдних препаратів такого складу: 1 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату, 1 мл 1% розчину димедролу, 1 мл 0,5% розчину новокаїну, 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Глюкокортикоіди доцільно застосовувати з інгібіторами протеолітичних ферментів (трасилол, контрикал, амбен, пантрипін) у вигляді суміші для аерозольних зрошень' трасилол (500 ОД) + гепарин (300—500 ОД) + гідрокортизон (2,5 мл) + 1% розчин новокаїну (5 мл)

Гексаметилентетрамін (див. Антисептики).

Амінокапронова кислота (див Інгібітори ферментів протеолізу).

Лізоцим (див Ферментні препарати)

Метилметюнінсульфонію хлорид — вітамін U, ромашка, календула (див. Препарати кератопластичної дії).

Ферментні препарати При гнійно-запальних захворюваннях CO широко використовують ферменти протеолізу. Механізм терапевтичної дії протеолітичних ферментів багатогранний Головними їх властивостями є некролітична активність, здатність скорочувати ексудативну фазу запалення, знижувати анти-біотикорезистентність гнійної мікрофлори, пряма антитоксична дія. Деякі протеолітичні ферменти (хімотрипсин) стимулюють фагоцитарну активність лейкоцитів.

Показаннями до застосування протеолітичних ферментів є такі виразково-некротичні ураження СОПР, як виразковий стоматит, БЕЕ, ХРАС, афти Беднара, пролежні, трофічні виразки, пухирчаста хвороба, ерозивно-виразкові форми кератозів та ін

Трипсин (флакони по 0,005 і 0,01 г). Являє собою білок, молекула якого складається з одного поліпептидного ланцюга. Молекулярна маса 23 800. Ізоелектричну точку (ІЕТ) визначають при рН 10,5. Препарат легкорозчинний у воді та ізотонічному розчині натрію хлориду. В молекулі білка трипсин гідро-лізує пептидні зв'язки, утворені карбоксильними групами основних амінокислот — аргініну або лізину. Важливою особливістю ферменту є його властивість піддаватися самоперетравлюванню в слабколужних розчинах. Іони кальцію запобігають інактивації трипсину. При місцевому застосуванні він лізує некротизовані тканини, фібринозні плівки, розріджує патологічні секрети, ексудати, згустки крові, чим сприяє видаленню нежиттєздатних тканин із ранової поверхні, не впливаючи на

366

здорові тканини Оптимальна активність трипсину відзначається при рН 7. Застосовують місцеве в поєднанні з антибіотиками та іншими протимікробними засобами (стрептоміцину сульфатом, мономіцином, мікроцидом, ектерицидом, неоміцину сульфатом — з розрахунку 100 000 ОД антибіотика на 1 мг ферменту) для зрошень, аплікацій, аерозолю та електрофорезу (з анода), а також для приготування емульсій та паст

Перед застосуванням вміст флакона (0,01 г) розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25—0,5% розчині новокаїну Більш високі концентрації новокаїну різко знижують протеолітичну активність трипсину.

Хімотрипсин (флакони по 10 мг). Являє собою білий кристалічний порошок з молекулярною масою 2500 та ІЕТ при рН 8,1-8,3

Молекула утворена з трьох поліпептидних ланцюгів. Хімотрипсину притаманна широка субстратна специфічність він гідролізує пептидні зв'язки, утворені карбоксильною групою ароматичних амінокислот — фенілаланіну, триптофану. Має високу протеолітичну активність, впливає на некротизовану тканину, розріджує патологічні секрети, стимулює фагоцитоз, руйнує деякі токсини. Очищаючи рани від некротизованих тканин, створює несприятливі умови для розвитку мікрофлори в осередку запалення. На відміну від трипсину, здатний розщеплювати дев'ятичленний поліпептид брадикінін, який при цьому втрачає біологічну активність. Застосовують самостійно або в комплексі з трипсином, антибіотиками широкого спектра дії, сульфаніламідними засобами у вигляді розчинів, лікувальних паст та ін.

Для обробляння виразково-некротичних уражень СОПР розчин хімотрипсину готують безпосередньо перед використанням (на ізотонічному розчині натрію хлориду чи 0,25—0,5% розчині новокаїну) Хімотрипсин-з антибіотиками застосовують у такому співвідношенні' 25 000 ОД антибіотика на 1 мг ферменту Суспензію з сульфаніламідними засобами готують, додаючи до 5 мг хімотрипсину 0,1—0,2 г сульфаніламідного засобу та 5 мл олійного розчину токоферолу ацетату.

Хімопсин (флакони по 25, 50, 100 мг) — суміш трипсину та хімотрипсину За фармакологічними властивостями подібний до а-хімотрипсину та трипсину. Перед застосуванням 0,025—0,05 г хімотрипсину розчиняють у 10—50 мл 0,25% розчину новокаїну. Цим розчином змочують марлеві або ватні смужки і накладають на виразкові поверхні Для аерозольних інгаляцій 0,025 г хімопсину розчиняють у 5 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду. На курс лікування — 10 інгаляцій. Можливі алергічні реакції.

Терилітин (флакони по 0,05 г — 200 ПО) — протеолітичний фермент, продукт життєдіяльності гриба Aspergillus terricola. Активність виражається в протеолітичних одиницях (1 мг = 2 ПО).

367

Розщеплює казеїн, тромбін, гемоглобін, фібрин, фібриноген, сироватковий альбумін. Місцеве застосовують розчин, активність 1 мл якого дорівнює 40—50 ПО. Для цього вміст флакона (200 ПО) розчиняють у 4—5 мл дистильованої води для ін'єкцій чи ізотонічному розчині натрію хлориду або 0,25% розчині новокаїну, використовують для аплікацій. Для аерозолю 200 ПО терилітину розчиняють у 5—8 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. На 1 інгаляцію витрачають 2 мл розчину. Курс лікування — 3—5 сеансів. Можливі алергічні реакції, захриплість, підвищення температури тіла.

Колалізин (колагеназа, клостридіопептидаза) — ампули по 500 ОД. Володіє протеолітичною активністю, розщеплює некро-тизовані^тканини, колагенові структури, струпи, очищає ранову поверхню. 1 г препарату містить 50 ОД. Розчин готують перед використанням, розчиняючи вміст ампули ізотонічним розчином натрію хлориду (співвідношення зазначене на етикетці).

Іруксол (мазь у тубах по ЗО г). Містить фермент колагеназу та хлорамфенікол або левоміцетин. Завдяки цьому мазь набуває антимікробної активності, розріджує гнійний ексудат, очищає рани, сприяє їх епітелізації.

Рибонуклеаза (флакони по 0,01, 0,025 або 0,05 г порошку) — фермент, що розриває міжнуклеотидні зв'язки в молекулі рибонуклеїнової кислоти до оліго- та мононуклеотидів. Рибонуклеаза стійка у кислотному середовищі, діє протимікробне, проти-вірусно та протизапально. Одиниця активності відповідає 1 мг препарату. Застосовують у вигляді аплікацій, аерозольних інгаляцій, фонофорезу. Перед використанням 25—50 ОД РНК-ази розчиняють у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25% розчину новокаїну. На сеанс аерозолю необхідно 3—4 мл такого розчину. На курс лікування — 3—5 інгаляцій.

Лізоцим (флакони по 50, 100, 150 мг ферменту). Має бакте-ріолітичну дію, розщеплює глікозаміноглікани клітинних оболонок грампозитивних мікроорганізмів, чим пригнічує їх ріст;

менш чутливі до нього грамнегативні мікроорганізми. Посилює дію антибіотиків. Має протизапальну, гіпосенсибілізуючу про-тигістамінну й гемостатичну активність. Стійкий у кислому середовищі, інактивується в лужному.

Застосовують для посилення імунобіологічних властивостей СОПР у вигляді аплікацій та аерозолю. Для цього вміст флакона розчиняють у 2—3 мл дистильованої води. Курс лікування — 7-Ю діб.

Для полоскання та ротових ванночок застосовують штучно виготовлений лізоцим. Перший варіант: беруть 1 білок свіжого курячого яйця на 1 л прокип'яченої води (остудженої) і додають 1 чайну ложку кухонної солі. Другий варіант: 1 білок розчиняють у 1 л 0,25% розчину новокаїну.

Лідаза (ампули по 0,1 г). Деполімеризує цементувальну речовину сполучної тканини — гіалуронову кислоту, швидко

368

збільшуючи проникність тканин і поліпшуючи рух рідин у міжтканинних прошарках.

Перед застосуванням вміст флакона розчиняють у 1 мл 0,5% розчину новокаїну. Вводять методом електрофорезу в рубцеву тканину чи гіпертрофовані міжзубні сосочки, гематому, точки виходу нервів. Курс лікування — 10—12 сеансів, щодня або через день.

При фонофорезі лідазу можна поєднувати з іншими терапевтичними засобами: тіаміну бромід (0,02 г) + кислота нікотинова (0,03 г) + кислота аскорбінова (0,05 г) + гідрокортизонова мазь (0,5%). Інтенсивність впливу звуку становить 0,2—0,6 Вт/см2. Курс лікування — 10—15 процедур.

Ронідаза (флакони по 5 і 10 г) — препарат гіалуронідази для зовнішнього застосування. За механізмом дії подібний до лідази. Застосовують для лікування ран, що тривалий час не загоюються, та виразок обличчя. Порошок ронідази (0,5—1 г) наносять на стерильну, складену в 4—5 шарів марлеву серветку, змочену ізотонічним розчином натрію хлориду, в 1 мл якого міститься 10 000 — 20 000 ОД пеніциліну, і прикладають до ураженої поверхні на 15—18 год. Лідазу та ронідазу часом поєднують з протизапальними, анестезуючими засобами, вітамінними препаратами тощо.

Інгібітори ферментів протеолізу. Ці препарати здатні гальмувати активність різних протеолітичних ферментів: калікреїну, трипсину, плазміну, тромбіну, деяких бактеріальних та лейкоцитарних протеїназ. Зв'язуючись з кислими глюкозаміногліка-нами стінок судин, вони зменшують їх проникність, стабілізують клітинні мембрани; знижується утворення кінінів, поліпшуються окисно-відновні процеси, нормалізується мікроцир-куляція, зменшується інтенсивність запального процесу. Крім того, інгібітори сприяють підсиленню імунних реакцій організму, запобігаючи розщепленню бактеріальними ферментами секреторного і му н о глобул і ну А; вони також пригнічують активність кініноутворюючих ферментів базофільних лейкоцитів, що вивільнюються під впливом IgE. Природним інгібіторам притаманна властивість знижувати патогенність мікрофлори та підвищувати її чутливість до антибіотиків.

Контрикал — ампули по 10 000 і 50 000 АТрО (антитрипси-нових одиниць, І АТрО=3 КІО) ліофілізованого препарату, до яких додаються ампули з розчинником — 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Робочий розчин інгібітора готують ех tempore, для чого вміст флакона 10 000 ОД розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Застосовують у вигляді аплікацій при виразково-некротичних, алергічних захворюваннях СОПР, трофічних виразках, що тривалий час не загоюються, артритах, сіалоаденітах. Контрикал в комбінації з лізоцимом для подовження контакту з ураженими тканинами СОПР та губ застосовують у формі мазі або пасти.

^ 369

Для приготування мазі (емульсії) 10 000 АТрО розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, додають 50 мг кристалічного лізоциму, потім 10 мл абрикосової, персикової або оливкової олії та 400 мг емульгатора — метилаеросилу.

Пасту готують так: 10 000 ОД контрикалу розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і додають 60 мг лізоциму, розчиненого в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Перед використанням додають білу глину в кількості, необхідній для отримання консистенції пасти.

Трасчлол (ампули по 5 мл, що містять 25 000 КІО — антика-лікреїнових одиниць) є полівалентним інгібітором протеїназ. Гальмує активність калікреїну, трипсину, хімотрипсину, плазміну, тканинних та мікроцитарних протеїназ.

Перед застосуванням 25 000 КІО препарату ex tempore розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, чи 1% розчину новокаїну. Для приготування мазі до 25 000 КІО траси-лолу додають лізоцим (0,05 г), метилаеросил (0,4 г), абрикосову олію (10 г). Показання аналогічні таким контрикалу.

Пантрипін (флакони по 6, 12, 15, 20 і ЗО ОД) має полівалентну антипротеазну активність, інгібує трипсин, хімо-трипсин, калікреїн, інсулін та інші протеази. Застосовують в аплікаціях та аерозолях. Вміст флакона розчиняють ізотонічним розчином натрію хлориду з розрахунку 1 ОД на 1 мл.

Гордокс — ампули по 10 мл, що містять 100 000 КІО натурального інгібітора в ізотонічному розчині натрію хлориду. Застосовують у вигляді аплікацій.

Амінокапронова кислота — синтетичний інгібітор протеолізу (порошок та флакони по 100 мл стерильного 5% розчину в ізотонічному розчині натрію хлориду). Пригнічує фібриноліз, блокує активатори плазміногену, частково пригнічує дію плазміну. Справляє кровоспинний вплив при кровотечах, спричинених підвищенням фібринолізу. Інгібує активність кінінової системи, що зменшує проникність судинних стінок. Має проти-алергічну дію, підвищує антитоксичну функцію печінки, пригнічує утворення антитіл. Застосовують у вигляді аплікацій, аерозолю, електрофорезу. При гострих та загостренні хронічних запальних процесів СОПР з метою зниження судинної проникності та пов'язаних з нею інших симптомів доцільне комбіноване використання природних і синтетичних інгібіторів, що мають кровоспинну дію. У таких випадках до 3 мл розчину контрикалу додають 10 мл 5% розчину амінокапронової кислоти або 1% розчину амбену. Застосовують у вигляді аплікацій для патогенетичної терапії алергозів СОПР, при кровотечах, хворобі Верльгофа, ретикульозах, В^-фолієво-дефіцитній анемії тощо.

Амбен — параамінометилбензойна кислота (ампули по 5 мл 1% розчину і таблетки по 0,25 г). Антифібринолітичний засіб. Діє шляхом блокади активаторів плазміногену та часткової інактивації плазміну (фібринолізину). Має кровоспинну дію,

370

зумовлену збельшенням вмісту фібринолізину та посиленням фібринолізу.

Застосовують у вигляді аплікацій, аерозолю або електрофорезу. При гострих та загостренні хронічних запальних процесів СОПР з метою зниження судинної проникності та пов'язаних з нею інших симптомів доцільне комбіноване застосування природних і синтетичних інгібіторів, що мають кровоспинну дію. У цьому разі до 3 мл розчину контрикалу додають 10 мл 5% розчину амінокапронової кислоти або 1% розчину амбену.

Засоби сорбційно-аплікаційної терапії. Сутністю сорбційно-аплікаційної терапії є сорбція із біологічних середовищ організму і патологічних вогнищ патогенних мікроорганізмів, токсинів, ранової рідини й інших шкідливих речовин. Поряд з цим вона забезпечує безперервне і пролонговане введення лікарських засобів у задане місце. Завдяки сорбції досягають ефективної детоксикації і неспецифічної гіпосенсибілізації в осередку ураження, нормалізації місцевого імунітету. З цією метою застосовують білу глину, вуглесорбційні пов'язки, активним началом яких є зернисті сорбенти, тканини, волокна, нитки, вуглецева повсть та деякі синтетичні сполуки з високими сорбцій-ними властивостями.

Глина біла. Має адсорбуючі та обволікаючі властивості. Зменшує ексудацію, поліпшує загоєння ранової поверхні. Застосовують при різних ураженнях СОПР у вигляді присипки та у складі лікувальних паст.

Аплікаційна пов'язка «Волна». Випускається розмірами 5 х 10, 10 х 10 та 20 х 25 см, завтовшки 0,5 см, стерильна.

Аплікаційна пов'язка «Волна» на основі вуглецевого нетканого матеріалу є ефективним засобом лікування гнійних ран, що погано гояться, трофічних виразок, опіків хімічного та термічного походження. Пов'язки «Волна» застосовують окремо або в поєднанні з антисептичними препаратами чи протеолітичними ферментами. Ефективність пов'язки особливо помітна при лікуванні ран з інтенсивною ексудацією.

Пов'язка «Волна» має дезодоруючі властивості, сприяє інтенсивному очищенню ран від гнійно-некротичних тканин і ексудату, стимулює грануляцію й епітелізацію ран. Протипоказань до її застосування немає.

Сорбенти СКН, СКН-2М (випускаються в гранулах). Застосовують для аплікаційної сорбції при гнійних інфікованих ранах, виразках СОПР у чистому вигляді або у поєднанні з антибіотиками, антисептичними засобами, ферментними препаратами як присипку на рани після їх оброблення.

ВУГС (волокнистий вуглецевий сорбент) випускається в стерильних пакетах. Застосовують для сорбційних пов'язок протягом усього періоду очищення рани до появи грануляцій. В перші доби лікування необхідна 2—3-кратна заміна пов'язки. Накладання ВУГС на виразкову поверхню зменшує кількість

371

ранового ексудату, кількість і агресивність мікрофлори, сприяє репаративному процесу.

АУВМ «Дніпро» МН (активований вуглеволокнистий матеріал) — карбоадсорбент для місцевої аплікаційно-сорбційної терапії. Випускається у вигляді серветок розміром 3х4 см, бинтів 10 х 100 см, рулонів тканини у стерильній упаковці.

Володіє вираженою сорбційною властивістю щодо музейних культур і клінічних штамів мікроорганізмів, забезпечує детоксикацію і зниження мікробного обсіменіння в осередку ураження СОПР, прискорює очищення ранової поверхні від некротичного нальоту.

Застосовують для пов'язок на ранову поверхню з іммобілізованими протеолітичними ферментами або інгібіторами протеолізу чи антибіотиками. Пов'язку накладають на 3—4 год 3—4 рази на добу — до завершення епітелізації осередків ураження СОПР.

В'яжучі засоби (танін, кора дуба, трава звіробою, листки шавлії, сальвій, плоди чорниці, черемхи, кореневище перстачу та ін.) мають досить широке застосування у терапії уражень CO. Суттєвою особливістю механізму дії цих засобів є те, що в'яжучі речовини, сполучаючись з клітинними білками, утворюють колоїдні комплекси (щільні альбумінати), які захищають нервові закінчення CO від подразнення, забезпечують місцевоанесте-зуючий ефект, гальмують явища осмосу, ексудації та вивільнення гістаміну, знижують проникність судин, стабілізують клітинні мембрани, зменшують запальні реакції, утворюють осад з алкалоїдами, розчинами білка, желатину, солями важких металів.

Застосовують в'яжучі засоби при хронічних запальних процесах, а в період дегідратації — при ерозивно-виразкових та виразково-некротичних ураженнях CO, опіках, променевому стоматиті, тріщинах; для обробляння шкіри обличчя перед операцією; при отруєнні солями важких металів, неприємному запаху з рота та ін.

Кора дуба. Її фармакологічні властивості характеризуються в'яжучою, протизапальною та антисептичною дією. Застосовують у вигляді відвару та настойки. Відвар (20 г на 200 мл) готують на водяній бані протягом ЗО хв, охолоджують 10 хв, проціджують. Використовують для полоскань та ротових ванночок 3—4 рази на добу.

При променевому стоматиті рекомендують відвар кори дуба в поєднанні з гліцерином та алюмінієм: Dec. corticis Quercus ex 1,0х150 ml + Alumenis 2,0 + Glycerini 15 ml — для полоскань.

Трава звіробою справляє в'яжучий, протизапальний та антисептичний вплив. Застосовують настій, відвар та настойку.

Настій: 10 г трави звіробою заливають 200 мл води, доводять до кипіння, настоюють 20 хв, проціджують. Використовують для полоскань та ротових ванночок.

372

Відвар: 1 столову ложку трави заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують. Полощуть рот теплим розчином.

Настойку (у флаконах по 25 мл) використовують по 30—40 крапель на 0,5 склянки води для полоскань, зрошень і ротових ванночок.

Листки шавлії. Мають протизапальну та в'яжучу дію. Відвар і настій готують і застосовують так само, як і відвар та настій трави звіробою.

Сальвія (1% спиртовий розчин у флаконах по 10 мл) — комплексний препарат із листків шавлії. Фармакологічні властивості: крім в'яжучої та протизапальної дії, впливає на грампози-тивну мікрофлору, стимулює регенерацію CO. Призначають у вигляді 0,1—0,25% водно-спиртового розчину, приготованого безпосередньо перед використанням, тобто 1% спиртовий розчин розбавляють у 4—10 разів дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. Використовують для полоскань 3—4 рази на добу.

Танін (порошок) має в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують 1—2% водний розчин — для полоскання та зрошень; 5— 10% гліцериновий розчин — для змащування CO.

Галаскорбін (порошок і таблетки по 0,5 г) — комплексна сполука натрієвих солей аскорбінової і галової кислот, які надають препарату в'яжучої дії та Р-вітамінної активності. Застосовують у вигляді 1% водного розчину для зрошення, аплікацій, ротових ванночок та аерозолю. На марлевих чи ватних тампонах розчин наносять на уражену поверхню 3—4 рази на добу (по 15-20 хв).

Кореневище змійовика має в'яжучу, кровоспинну та керато-пластичну дію. Застосовують у вигляді відвару та настою: 3—4 чайні ложки кореневища заливають 1 склянкою холодної води, кип'ятять 1—3 хв, охолоджують, проціджують. Застосовують для полоскань, ротових ванночок, аплікацій 3—4 рази на добу.

Кореневище і корінь родовика лікарського справляють протизапальний, кровоспинний, знеболювальний, в'яжучий та антисептичний вплив. Застосовують відвар: 1 столова ложка на 1 склянку окропу (15 г на 200 мл) або аптечний екстракт (1 чайна ложка екстракту на 1 склянку теплої перевареної води) для полоскань та аплікацій.

Супліддя вільхи (порошок і таблетки по 0,5 г) застосовують у вигляді настою (ех 20,0 200 ml). Справляє в'яжучу, протизапальну та кровоспинну дію.

Плоди чорниці. Мають в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують сік та відвар плодів чорниці (1 столова ложка на 1 склянку води, довести до кипіння, настояти ЗО хв, процідити) для полоскання, ротових ванночок, аплікацій 3—4 рази на добу.

Плоди черемхи. Справляють в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують відвар або настій (ех 10,0 200 ml) для зрошення, полоскання, ротових ванночок.

373

Кореневище перстачу. Дія в'яжуча, знеболювальна; стимулює загоювання ран та ерозій. Застосовують відвар (1 столову ложку кореневища заварити 1 склянкою окропу, кип'ятити ЗО хв, охолодити, процідити) у вигляді полоскань, ротових ванночок, аплікацій.

Корінь аїру болотного має в'яжучу, протизапальну та антисептичну дію. Використовують відвар (ех 20,0 200 ml) для полоскань та ротових ванночок.

Кератопластичні препарати. Застосовують для поліпшення регенерації СОПР при ерозивно-виразкових ураженнях, опіках, тріщинах губ, трофічних виразках.

Вітамін А та ретиноїди підвищують кількість мітозів в епітеліальних клітинах, запобігаючи накопиченню в них кера-тогіаліну. Ретинол та його похідні стимулюють епітелізацію, запобігають надмірному зроговінню епітелію (гіперкератозу) та утворенню рубців. Вітамін А розглядають як натуральну складову частину епітеліальних клітин, що підтримує синтез РНК і сульфатованих глікозаміногліканів, які відіграють важливу роль у проникності клітинних і субклітинних мембран.

Ретинолу ацетат (флакони по 10 мл 3,44% та 6,88% олійного розчину). Для місцевого лікування застосовують у вигляді аплікацій та змащування, враховуючи добову потребу, яка становить 1,5 мг.

Ретинолу пальмітат (флакони по 10 мл, 1 мл містить 100 000 МО) та концентрат вітаміну А (флакони по 10 мл, в 1 мл — 100 000 МО вітаміну А) використовують у вигляді аплікацій або у складі пов'язок.

Вінілін (бальзам Шостаковського) — полівінілбутиловий спирт. Застосовують при лікуванні ерозивно-виразкових уражень та запальних процесів СОПР як окремо, так і у складі лініментів та емульсій.

Вінізоль — аерозольний препарат, що містить вінілін, лінетол, цитраль. Застосовують при лікуванні запальних процесів СОПР та трофічних виразок. Наносять препарат, розпиляючи над ураженою СОПР, 1—3 рази на день.

Анілінові барвники: 1% водний або гліцериновий розчин метиленового синього, метиленовий синій з глюкозою (1 г метиленового синього + 50 мл 40% глюкози), «Фукорцин» (рідина Кастел-лані), етакридину лактат (риванол) — 1:500, 1:1000; метилвіолет (піоктанін 1%). Використовують для змащування та аплікацій.

Ліоксазоль (аерозольні балони по 50 або 25 г) застосовують як засіб запобігання розвитку й лікування гострих місцевих променевих уражень шкіри та СОПР 1—11 ступеня, що виникають унаслідок променевої терапії або радіаційної травми. Ліоксазоль запобігає появі раннього спазму артерій глибокого судинного сплетення, що виникає під впливом іонізуючої радіації, поліпшує кровозабезпечення в осередку опромінення та прискорює репаративні процеси в епітелії. Препарат наносять

374

на осередок ураження тонким шаром. З метою профілактики його застосовують одразу або не пізніше як через 1 год після сеансу опромінення, протягом усього курсу радіотерапії. Використовують його також для лікування перших клінічних ознак променевих уражень СОПР (1 раз на добу).

Цитраль (флакони по ЗО мл 1% спиртового розчину) за хімічною будовою схожий з бічним ланцюгом молекули вітаміну А. Застосовують по 30—40 крапель на 1/2 склянки води для полоскань, зрошень, аерозолю. Цитралю крім пластикостимулюваль-ної властива дезодоруюча, антисептична, фунгіцидна, десенсибілізуюча, анестезуюча дія.

Аєвіт (ампули по 1 мл, в 1 мл — 100 000 МО вітаміну А та 100 мг вітаміну Е). Аєвіт призначають для стимуляції загоєння виразок. Крім того, у вигляді пов'язок та фонофорезу його призначають при дискератозах, ексфоліативному хейліті, а при деяких -формах екземи та лейкоплакії аєвіт застосовують як місцеве, так і всередину протягом кількох місяців для підвищення бар'єрної функції СОПР.

Тигазон (ароматичний ретиноїд) — капсули по 10 мг. Відзначається високою біологічною активністю, за фармакологічною дією подібний до вітаміну А. Застосовують головним чином для лікування ЧПЛ у вигляді аплікацій на осередки ураження паралельно з призначенням препарату всередину.

Дибунол (5% лінімент) застосовують при опіках різної етіології, а також при трофічних та променевих виразках, що тривалий час не загоюються, млявому перебігу післяопераційних та травматичних ран. Крім того, його призначають при відмороженнях, у тому числі й для ведення хворих після кріодеструкції патологічних процесів СОПР.

Вітамін U — метилметіонінсульфонію хлорид (таблетки по 0,05 та 0,1 г). Лікувальний ефект досягається завдяки властивості вітаміну U метилювати гістамін, перетворюючи його на неактивний метилгістамін. Препарат діє болезаспокійливе та антинекротично, сприяє нормалізації обміну натрію та калію в тканинах. Завдяки вираженій антигістамінній активності благотворно впливає на загоєння ран, виразок, ерозій, зменшує запальну реакцію. Застосовують у вигляді 5% розчину для зрошень СОПР, аплікацій або пасти (1 частина вітаміну U, 2 частини оксиду цинку, замішаних на лініменті сангвіритрину).

«Лінетол» — препарат із льняної олії. Застосовують у вигляді 5% мазі при ерозивно-виразкових ураженнях СОПР для поліпшення епітелізації.

«Лівіан» — аерозольний препарат, до складу якого входять лінетол, риб'ячий жир, токоферолу ацетат, анестезин, циміналь, соняшникова та лавандова олії, етиловий спирт. Застосовують для лікування опіків, ерозій, виразок.

«Спедіан» — лінімент, який містить спермацет, анестезин, дикаїн та спермацетовий жир; Поліпшує репаративні процеси,

375

сприяє дозріванню грануляційної тканини, поліпшенню епітелізації; має аналгетичні властивості. Застосовують при опіках та виразках різного походження. Уражену поверхню зрошують лініментом 4—6 разів на добу.

Олія обліпихи (у флаконах по 100 мл) містить суміш каротину і каротиноїдів (а-, р-, у-), токоферолів, лікопіну та гліцеридів, олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот. Стимулює процеси регенерації СОПР, діє протизапально, бактерицидне і знеболювальне. Як природний антиоксидант пригнічує процеси перекисного окислення ліпідів, запобігаючи катаболізму нуклеїнових кислот і білків, а отже, процесові розпаду тканини. При курсовому застосуванні обліпихова олія поліпшує стан «факторів захисту», бар'єрної функції, регіонарного кровообігу, процеси регенерації й імунний статус організму. Застосовують для змащувань, аплікацій та пов'язок.

Олія шипшини (у флаконах по 100 і 250 мл) містить ненаси-чені та насичені жирні кислоти, каротиноїди, токофероли. Застосовують так само, як і обліпихову олію.

Каротолін (у флаконах по 100 і 250 мл) — олійний екстракт із м'якоті плодів шипшини. Лікувальний ефект зумовлений вмістом токоферолів, ненасичених жирних кислот та ін. Застосовують, як і обліпихову олію.

Хлорофіло-каротинова паста (отримують з хвої сосни). Лікувальний ефект зумовлений наявністю каротиноїдів, хлорофілу, вітаміну Е, фітостеринів, терпенів. Використовують 30% водний розчин для аплікацій (по 15—20 хв 2 рази на добу).

Солкосерил (мазь, желе в тубах по 20 г) — екстракт крові великої рогатої худоби. Містить пурин, дезоксирибонуклеотиди, аміно-, кето- та оксикислоти й інші БАР. Желе наносять на ранову поверхню для відходження струпу; мазь — у період грануляцій, до повної епітелізації виразки чи ерозії.

Натрію нуклеїнат при місцевому використанні пригнічує надмірне утворення грануляцій, стимулює інтенсивність регенерації уражених тканин. Застосовують 2% розчин з новокаїном для аплікацій.

Хонсурид (флакони по 10 мл; у флаконі міститься 0,05 чи 0,1 г сухого препарату). Одержують хонсурид з гіалінових хрящів трахей великої рогатої худоби. Хондроїтинсульфат і гіалуронова кислота, що містяться в препараті, беруть участь в утворенні основної речовини сполучної тканини, стимулюють репаративні процеси. Призначають при млявому перебігу процесів регенерації, трофічних виразках, пролежнях. Відповідно до маси порошку вміст флакона розчиняють 5 або 10 мл новокаїну, наносять на 2 шари марлевої серветки і прикладають до рани. Можна вводити за допомогою фонофорезу. При млявому перебігу ХРАС, стоматиті Сеттона, ерозивно-виразковій формі ЧПЛ хонсурид вводять під елементи ураження за типом інфільтраційної анестезії.

376

Колагенова плівка. Її складники (колаген шкіри і сухожиль великої рогатої худоби, борна кислота, фурацилін, хонд-роїтинсульфат) надають препарату антисептичних властивостей та здатності прискорювати процеси регенерації. Використовують, як і хонсурид. Плівку дістають з упаковки, занурюють в ізотонічний розчин натрію хлориду чи 0,25% розчин новокаїну, а потім накладають на виразку чи ерозію таким чином, щоб краї плівки дещо перекривали межі ураження.

Фогем. Випускають у тубах по ЗО г. Містить гемін (складову частину гемоглобіну), ДМСО, кальцію стеарат, дистильовану воду. Препарат має фотозахисну активність і здатний запобігти розвиткові фотодинамічного запалення. Застосовують при ураженнях, пов'язаних з порушенням порфіринового обміну, і як лікувально-профілактичний засіб при червоному вовчаку, сонячній екземі, актино-алергічному хейліті. Втирають у попередньо в"имиту шкіру обличчя та губ: у 1-й тиждень — 3 рази на добу, у 2-й — 2, далі — 1 раз на 2—3 доби.

Ромашка (квітки). Має протиалергічні, протизапальні та слабкі бактерицидні властивості, прискорює процеси регенерації. Використовують у вигляді настою (10 г на 200 мл окропу) чи відвару (1 столову ложку квіток заварюють 1 склянкою окропу, охолоджують, проціджують) для полоскання та ротових ванночок.

Ромазулон — екстракт ромашки у флаконах по 100 мл. Справляє антисептичний, протизапальний та дезодоруючий вплив, поліпшує репаративні властивості епітелію. Застосовують 1 чайну ложку на 1 склянку води для зрошень, полоскань, ротових ванночок.

Ротокан (флакони по 100 мл). Комплексний препарат, який містить ромашку, деревій, нагідки. Має протизапальну, болезаспокійливу, бактерицидну, кровоспинну, антиоксидантну дію;

поліпшує процеси обміну в тканинах. Застосовують для полоскань (1 чайна ложка на 1 склянку води).

Настойка арніки (флакони по 500 мл). Арніка діє кровоспинно, протизапально, знеболювальне і регенеруюче. Використовують для полоскань (1 чайна ложка на 1 склянку теплої води).

Препарати евкаліпту мають місцевоанестезуючу, судинозвужувальну, протизапальну, регенеруючу, антисептичну дію.

Настойка евкаліпту (флакони по ЗО мл). Призначають по 25—30 крапель на 1/2 склянки кип'яченої води для полоскань З—4 рази на день.

Відвар листків евкаліпту (ех 30,0:200 ml) — 2 столові ложки на 1 склянку кип'яченої води. Застосовують для аплікацій при виразкових ураженнях СОПР.

Олія евкаліпту. Використовують для інгаляцій при ерозивно-виразкових ураженнях СОПР. Для цього до 10 мл олії евкаліпту додають 1 мл 0,1% ментолової олії. Інгаляції проводять 1—2 рази на добу. Курс лікування — 3—5 діб.

377

Препарати календули (нагідок) мають протизапальну, бактерицидну дію щодо кокової мікрофлори, поліпшують епітелізацію й регенерацію. Настойки і мазі календули благодійно впливають при незагоюваних ранах та виразках.

Настойка календули (флакони по 40 мл). Призначають по 20 крапель на 1/2 склянки води для полоскань.

Напар календули (20 г квіток і листків на 1 склянку окропу) застосовують для полоскання порожнини рота 3—4 рази на день.

Мазь календули (флакони по ЗО г) наносять на ерозивно-виразкові ураження СОПР.

Сангвіритрин (1% лінімент у флаконах по 20 г та 1% водний розчин). Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, дріжджеподібних грибів, трихомонад. 1% водний розчин та 1% лінімент застосовують при опіках, виразково-некротичних ураженнях СОПР, променевому, грибковому та герпетич-ному стоматитах.

Лінімент алое (флакони з оранжевого скла по 50 г) містить 78 частин соку алое, 10,1 — частини рицинової олії, 10,1 — емульгатора, 0,2 — кислоти сорбінової, 0,1 — олії евкаліпту, 1,5 частини натрію карбоксиметилцелюлози. Поліпшує регенерацію та епітелізацію тканин. Лінімент тонким шаром наносять на ерозивно-виразкові чи променеві ураження СОПР або губ 2—З рази на добу.

Сік алое (флакони по 100 мл). Посилює регенерацію та епітелізацію тканин, діє протизапально, стимулює захисні механізми організму. Застосовують для аплікацій, а при поширених ураженнях СОПР — для аерозольного оброблення ділянок десквамації, ерозій, виразок.

Сік каланхое (флакони по 20 і 100 мл) має місцеву протизапальну дію, сприяє очищенню виразок від некротизованих тканин та спаданню набряку, прискорює загоєння ран і виразок. Застосовують для аплікацій та електрофорезу.

Кератолітичні засоби. Препарати цієї групи здатні розчиняти кератини, ліквідувати зроговіння епітелію та епідермісу, а тому їх застосовують для лікування кератозів та деяких хронічних запальних процесів, що супроводяться зроговінням або паракератозом (лейкоплакія, ЧПЛ, еритематоз, чорний волосатий язик, хронічна тріщина, ексфоліативний хейліт Мікуліча — Кюммеля та ін.).

Сірки преципітат діє кератолітичне, протимікробне, антипа-разитарно. Застосовують у вигляді присипки та 2—10% мазі.

Кислота саліцилова діє кератолітичне і протизапально. Застосовують для лікування лейкоплакії, чорного волосатого язика та інших кератозів: 5—10% розчин готують ex tempore на водяній бані й наносять на ділянку зроговіння пензликом або тампоном, остерігаючись потрапляння розчину на неуражену СОПР (можливий опік). У разі необхідності маніпуляцію повторюють за 3—5 діб.

378

Резорцин справляє кератолітичний і антисептичний вплив. Застосовують 3—5% розчин для лікування чорного волосатого язика. Аплікації розчину проводять 2 рази на добу до одержання клінічного ефекту.

Льонок звичайний діє кератолітичне, фунгіцидне й протизапально. З лікувальною метою застосовують відвар, настій та мазь.

Відвар: 1 столову ложку трави на 1 склянку води, кип'ятять 5 хв, настоюють 4 год, проціджують. Для аплікацій.

Настій: 2 чайні ложки трави заливають 1 склянкою окропу, настоюють 8 год, проціджують. Просочені настоєм марлеві серветки накладають на уражені ділянки 2 рази на добу по 20 хв.

Мазь: висушену і розтерту на порошок траву змішують з розтопленим свинячим чи кістковим жиром (1:5). Після настоювання протягом 12 год суміш підігрівають і проціджують. Маззю змащують уражені ділянки 2 рази на добу після аплікацій настою чи відвару трави льонку.