Вісмутовий стоматит

Вісмутовий стоматит (stomatitis bismuthina) розвивається в разі застосування препаратів вісмуту (бійохінол, бісмоверол та ін.)

282

Мал. 130. Вісмутовий стоматит. Синювато-чорни-й обідок на яснах навколо шийок зубів (а), виразково-некротичний стоматит (б)

для лікування сифілісу, а також несифілітичних уражень ЦНС (залишкові явища після порушення мозкового кровообігу).

Виникнення його пов'язане з утворенням важкорозчинної органічної сполуки вісмуту з білками — вісмуту альбумінату. Внаслідок його сполучення з сірководнем порожнини рота утворюється сірчистий вісмут, який відкладається у вигляді синю-

283

вато-чорного обідка на яснах навколо шийок зубів (мал. 130, а). Пігментація сірчистим вісмутом спостерігається також на CO щік, язика, губ, твердого піднебіння При діагностиці захворювання важливе значення мають анамнез, результати лабораторних досліджень

Клініка Вісмутовий стоматит звичайно перебігає без суб'єктивних відчуттів, мало турбуючи хворого. У разі ураження тяжкого ступеня розвивається виразковий гінпвостоматит, який супроводжується смердючим запахом, підвищеною слинотечею, запаленням лімфатичних вузлів, в окремих випадках — обмеженим некрозом альвеол і навіть частини тіла щелепи (мал 130, б). Слід мати на увазі, що захворювання нирок, цукровий діабет, туберкульоз, хвороби травної системи є протипоказаннями до призначення терапії препаратами вісмуту

Лікування При розвитку вісмутового стоматиту слід негайно відмінити терапію препаратами вісмуту, призначити гарячі ванни Місцеве лікування полягає у полосканні порожнини рота 3% розчином перекису водню, ретельній н гігієні. Лікування вісмутового стоматиту проводять за загальними принципами лікування виразкового захворювання ясен

Профілактика. Для профілактики вісмутового стоматиту перед призначенням терапії препаратами вісмуту слід провести старанну санацію порожнини рота

РОЗДІЛ 14

Зміни слизової оболонки порожнини рота при захворюваннях внутрішніх органів і систем

Органи і тканини ротової порожнини перебувають у тісному зв'язку з різними внутрішніми органами і системами людини, тому велика група уражень CO є наслідком захворювання тих чи інших внутрішніх органів. Іноді такі ураження бувають ранніми клінічними ознаками вісцерального захворювання, які виникають ще до появи його об'єктивних симптомів, через що хворі насамперед звертаються до стоматолога. В зв'язку з цим на нього нерідко лягає відповідальність за правильну діагностику ранніх проявів загальних захворювань і проведення обстеження хворих разом із лікарями іншого фаху.

Ураженнями CO супроводяться захворювання більшості внутрішніх органів, особливо часто їх виявляють при хворобах травного каналу, крові, ендокринних порушеннях.

Захворювання травного каналу

Патологічні зміни в порожнині рота при захворюваннях травного каналу трапляються найчастіше. Це пояснюється спільністю функцій і єдністю всіх його відділів. Частіше за інші спостерігаються такі ознаки захворювань, як зміна кольору СОПР, набряк язика, наліт на ньому, згладженість чи гіпертрофія ниткоподібних сосочків, вогнищева десквамація епітелію, виразкові ураження.

285

Мал. 131 Виразкова хвороба шлунка обкладений язик (а), набряк язика(б)

Зміни язика. При захворюваннях травного каналу вони є найтиповішими Найчастіше трапляється обкладе н й й язик. В утворенні нальоту на язиці важлива роль належить порушенню процесу зроговіння і відторгнення епітеліальних клітин на сосочках язика внаслідок нейротрофічних розладів. На скупчення нальоту впливають також характер їжі, склад мікробної флори,

286

гігієна порожнини рота. Через відсутність десквамації поверхневого шару епітелію зроговілі клітини затримуються, із слини до них приєднуються мертві лейкоцити та мікроорганізми, і утворюється наліт. При цьому створюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів, зокрема для утворення значної кількості грибів. Все це і складає основу нальоту. Наліт спостерігається при гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, новоутвореннях шлунка та інших захворюваннях.

Під час загострення виразкової хвороби, гастриту, ентероколіту обкладеність язика виражена більшою мірою. Наліт покриває спинку язика, переважно його задні відділи. Він має вигляд сірого, іноді білястого шару, але під дією пігментоутворюючих бактерій, їжі, лікарських засобів наліт може забарвлюватися в жовтий або бурий колір (мал. 131, о). Суб'єктивними відчуттями він здебільшого не супроводжується, однак за наявності щільного нальоту можуть з'являтися неприємне відчуття в язиці, притуплення смакової чутливості.

Другою ознакою захворювань шлунка і кишок є набряк язика. Він не викликає у хворих суб'єктивних відчуттів і лише у разі значного збільшення розмірів язика може виникнути неприємне відчуття. Набряк язика спостерігається при хронічних захворюваннях кишок, що пояснюється порушенням всмоктувальної здатності кишок і їх бар'єрної функції. Виявляють набряк язика за наявністю відбитків зубів на його кінчику і бічних поверхнях, а також за збільшенням розмірів язика (мал. 131, б).

При захворюваннях травного каналу відзначаються зміни в різних групах сосочків язика. Залежно від їх стану виділяють гіпер- і гіпопластичний глосити.

Гіперпластичний глосит спостерігається у хворих на гастрит із підвищеною кислотністю. Супроводжується гіпертрофією сосочків, наявністю нальоту, деяким збільшенням розмірів язика внаслідок набряку. Гіпертрофія грибоподібних сосочків, які підвищуються над поверхнею CO у вигляді яскраво-червоних точок, спостерігається в осіб із виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (мал. 132).

Гіпопластичний глосит характеризується атрофією сосочків, інколи різко вираженою, внаслідок чого язик має вигляд «лакованого», з яскравими плямами і смугами. Атрофія сосочків язика викликає відчуття печіння, поколювання, біль під час вживання їжі. Такі зміни сосочків язика відзначаються при гастриті з пониженою секрецією, виразковій хворобі, гастроентериті, захворюваннях жовчовивідних шляхів (мал. 133).

При захворюваннях травного каналу досить часто спостерігається посилена десквамація епітелію язика. Для загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічного гастриту й коліту характерна вогнищева десквамація обмежених ділянок по середній лінії язика і в задній його третині у вигляді яскравих плям на фоні обкладеного язика.

287

Мал. 132. Гіперацидний гастрит. Обкладений язик, гіпертрофія грибоподіб-

них сосочків

Мал. 133 Гіпоацидний гастрит. Атрофія сосочків язика

Зміни слизової оболонки порожнини рота. Найчастішим проявом захворювань травного каналу є зміни кольору СОПР. При гіперацидному і нормацидному гастриті, виразковій хворобі, ентероколіті виявляють катаральний стоматит у вигляді яскраво-червоних ділянок. У хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену кровотечею, CO бліда. При

288

карциномі шлунка з'являється пігментація CO твердого і м'якого піднебіння у вигляді плям брунатного кольору Характерна пігментація CO має місце при захворюваннях печінки Вся CO набуває блідо-рожевого забарвлення, а м'яке піднебіння забарвлюється в жовтавий колір

При хворобах шлунка і кишок унаслідок трофічних розладів виникають виразкові ураження Ерозії, афти, виразки на CO характерні для пізніх стадій і загострень виразкової хвороби шлунка, а також коліту і ентероколіту Вважають, що ХРАС є характерною ознакою ентероколіту

Найтиповіші зміни в порожнині рота при патології травного каналу наведені у табл 4

Таблиця 4 Взаємозумовленість змін у порожнині рота і захворювань травного каналу

Захворювання травного каналу
Гастрит	Виразкова хвороба	Ентероколіт	Захворювання печін КИ 1 ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ
Анацидний Гіперацидний
Атрофічний Обкладений	Сухість	Хронічний ре	Пародонтит
глосит язик		цидивний аф-
		тознии стоматит
Порушення Набряк язи-	Набряк	Набряк язика	Сухість у роті
смаку ка Набряк губ Гіпертрофія	Гунтеровсь-	Порушення	Гіперестезія
сосочків Хейліти Гландуляр-	кии глосит Катаральний	смаку	твердих тканин Порушення сма
нии хеиліт Гіпертрофіч- Катаральний	стоматит Виразковий		ку Набряк язика
НИЙ ГІНГІВІТ ГІНГІВІТ	стоматит
Катаральний ГІНГІВІТ	Ангулярнии хеичіт		Атрофія ниткоподібних СОСОЧКІВ
Кандидоз
Нормацидний
Десквамативний глосит
Складчастість язика
Хеиліт
Катаральний гінгівіт

Лікування слщ спрямувати на нормалізацію функції внутрішніх органів — гіпосенсибілізуюча терапія, вітамінотерапія (вітаміни групи В, аскорбінова й нікотинова кислоти, рутин) Проводять санацію порожнини рота, лікування відповідних клінічних проявів у ній.

19,

289

Мал. 134. Серцево-судинна недостатність. Ціаноз і набряк губ