Лімфедематозний макрохейліт

Лімфедематозний макрохеиліт (macrocheilitis limphoedemato-sa) належить до групи захворювань, що пов'язані з порушенням лімфообігу. Клінічно проявляється безболісним збільшенням губ.

Перебіг хронічний з загостреннями. Після кожного загострення збільшується деформація губ, розвивається їх гігантизм (мал. 83).

Залежно від глибини ураження виділяють 3 стадії захворювання: ранню, розвинуту і пізню. При патогістологічному дослідженні в ранній стадії спостерігаються різко виражений набряк з розволокненням сполучної тканини, кістозне розширення лімфатичних судин, лімфоектазії; в пізній — глибокі дистрофічні зміни тканин губи внаслідок порушення лімфообігу (мал. 84).

Диференціальна діагностика. Проводять відмежування від набряку Квінке, гранулематозного макрохейліту Мішера, фіброзної форми гландулярного хейліту.

Лікування. В ранній стадії показані теплові процедури, парафінотерапія, спеціальні методи масажу, склерозуюча терапія;

всередину — калію йодид. У розвинутій стадії високий ефект дає хірургічне видалення уражених тканин.

Контактний алергічний хейліт

Контактний алергічний хейліт (cheilitis allergica contactilis) — захворювання губ, яке розвивається унаслідок сенсибілізації тканин губи до різних хімічних речовин. Уперше клінічні прояви контактного хейліту 1925 p. описали Miller і Taussing.

190

Мал. 83 Лімфедема-тозний макрохеиліт

Мал. 84 Патопстоло-пчна картина при лім-федематозному макро-хейліті

/ — лімфанпекталі, частково виповнені лімфою 2 — круг-локлпиннии інфпьтрлт v сполучній тканині Мікрофотографія Забарвіювлння гема-юксиліном і еозином 36 об 20, ок 10

Частіше хворіють жінки віком 20—60 років Етіологічними чинниками алергічного контактного хеиліту є хімічні речовини, які входять до складу губних помад, зубних паст, пластмаси зубних протезів тощо. Захворювання може мати професійний характер

Патологічні зміни розвиваються за наявності схильності орга-

191

нізму до алергічних реакцій і сенсибілізації до різних хімічних речовин. Захворювання є проявом алергічної реакції сповільненого типу.

Клініка. Клінічна картина характеризується гіперемією і набряком червоної кайми губ, рідше процес поширюється на CO і шкіру. На цьому фоні з'являються дрібнолускате лущення, тріщини, а в разі тяжчого перебігу — пухирці й ерозії.

Диференціальна діагностика. Контактний алергічний хейліт диференціюють від сухої форми ексфоліативного і актинічного хейлітів. Гострий початок і причинний зв'язок контактного хей-літу з хімічними речовинами є відправними точками в постановці діагнозу.

Лікування. Передусім усувають вплив хімічного чинника, який викликав захворювання. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі. Проводять десенсибілізуючу терапію.

Екзематозний хейліт

Екзематозний хейліт (cheilitis exzematosa) — хронічне алергічне захворювання червоної кайми і шкіри губ. Спостерігається у вигляді ізольованого ураження, а також як симптом екземи обличчя.

Алергенами бувають найрізноманітніші подразники, наприклад: мікроорганізми, харчові речовини, лікарські засоби, метали, матеріали протезних конструкцій, компоненти зубних паст.

Клініка. Захворювання може мати гострий або хронічний перебіг.

Для гострої екземи характерний поліморфізм елементів ураження: послідовно виникають почервоніння, дрібні пухирці, виповнені серозним ексудатом жовтуватого кольору. Пухирці зливаються між собою, лопаються і мокнуть. З'являються кільцеподібні лусочки і кірочки. Висипання супроводжуються свербежем і набряком губ. Екзематозний процес швидко поширюється на прилеглу до червоної кайми шкіру і кути рота.

З переходом гострого перебігу в хронічний зменшуються гіперемія, набряк і мокнуття. Мають місце хронічний набряк жовтувато-червоного кольору, гіперемія, сухе лущення; місцями спостерігаються тріщини, кров'янисті кірки. Захворювання триває роками, нерідко процес загострюється.

Диференціальна діагностика. Її проводять з метою відмежування екзематозного хейліту від контактного алергічного і ексудативної форми актинічного хейліту.

Лікування грунтується на засадах лікування екземи шкіри. Проводять десенсибілізуючу терапію, вітамінотерапію. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі, при мокнутті показані аерозолі кортикостероїдів.

192

Мал. 85 Атопічний хей-

Л1Т