1.2 Матеріали для конструкцій і з'єднань

1.2.1 Загальні вимоги

1.2.1.1 Для сталевих будівельних конструкцій слід застосовувати сталевий прокат (листовий, фасонний, широкосмуговий універсальний, сортовий), гнуті профілі і труби з низьковуглецевої і низьколегованої сталі, а також сталеві канати.

Застосовується прокат загального призначення і прокат для зварних конструкцій. Допускається також застосувати арматурну гарячекатану сталь, що зварюється, пучки і пасма з дроту.

1.2.1.2 В окремих випадках, наприклад, для опорних вузлів, допускається застосування виливків і поковок із вуглецевої і легованої сталі, а також виливків з чавуну.

Виливки (опорні частини тощо) для сталевих конструкцій рекомендується проектувати з вуглецевої сталі марок 15Л, 25Л, 35Л і 45Л та інші, що задовольняють вимоги для груп виливків II або III згідно з ГОСТ 977, а також із сірого чавуну марок СЧІ5, СЧ20, СЧ25 і СЧ30, що задовольняє вимоги ГОСТ 1412.

1.2.1.3 За показниками корозійної стійкості сталі поділяються на три групи:

• І група - сталі звичайної корозійної стійкості, а саме низьковуглецеві сталі марки Ст3пс та низьколеговані сталі марок 09Г2С, 10Г2С, 15Г2СФ та інші;

• II група - сталі підвищеної корозійної стійкості марок 09Г2Д, 09Г2СД, 14Г2Д, 10ХСНД, 15ХСНД та інші для середньо-, високо- та сильноагресивного середовищ;

• ІІІ група - атмосферостійкі (економно леговані) сталі марок 10ХНДП, 14ХГНДЦ та інші.

Для конструкцій, що експлуатуються в умовах агресивного середовища, рекомендується застосовувати сталевий прокат із сталей з підвищеною корозійною стійкістю.

4. Основні фізичні властивості матеріалів для конструкцій слід приймати згідно з додатком Г.

5. Прокат листовий, фасонний і широкосмуговий універсальний слід поділяти на:

- прокат звичайної міцності з низьковуглецевих сталей з границею текучості до 290 Н/мм², які розрізняються за ступенем розкислення на киплячі, напівспокійні та спокійні, а також без урахування граничних відхилень задовольняють такі вимоги (за масовою часткою елементів): вміст вуглецю не повинен перевищувати 0,22 %, вміст сірки - 0,05 % і вміст фосфору - 0,04 %; тимчасове видовження круглих зразків з розрахунковою довжиною, що дорівнює п'яти діаметрам зразка, не повинне бути менше за 18 %;

• прокат підвищеної міцності, як правило, з низьколегованих сталей з границею текучості понад 290 Н/мм² до 390 Н/мм² включно при товщині прокату до 50 мм, із тимчасовим видовженням круглих зразків при їх розрахунковій довжині, що дорівнює п'яти діаметрам зразка, не меншим за 16 %;

• прокат високої міцності, як правило, з термооброблених сталей з границею текучості від 390 Н/мм² до 590 Н/мм², із тимчасовим видовженням круглих зразків при їх розрахунковій довжині, що дорівнює п'яти діаметрам зразка, не меншим за 14 %.

Вимоги до низьколегованої сталі для сталевих конструкцій наведені у таблиці Д2 додатка Д. Вимоги до застосування сталевого прокату залежно від ступеня розкислення та показника ударної в'язкості наведені у таблиці Д3 додатка Д.

1.2.1.6 Сталевий прокат згідно з 1.2.1.5 повинен задовольняти вимоги щодо ударної в'язкості відповідно до додатка Д, таблиці Д.1.

Прокат з низьколегованих сталей для зварних конструкцій повинен задовольняти вимоги щодо хімічного складу і вуглецевого еквівалента відповідно до додатка Д, таблиці Д.2.

При рівноцінних показниках механічних властивостей перевагу слід надавати використанню прокату для виготовлення зварних конструкцій з меншими значеннями вуглецевого еквівалента.

7. Листовий прокат завтовшки 25 мм і більше для елементів, що працюють в напрямку товщини прокату, а також прокат завтовшки 40 мм і більше повинні задовольняти вимоги ГОСТ 28870 за властивостями в напрямку товщини прокату.

8. Для конструкцій, не захищених від впливу високих температур, за необхідності, слід застосовувати прокат підвищеної жаростійкості. Прокат повинен мати характеристичне значення тимчасового опору за температури 600°С не менше за = 240 Н/мм².

9. При виборі сталі для конструкцій слід враховувати:

• клас відповідальності будівель і споруд відповідно до вимог ДБН В.1.2-14;

• призначення конструкцій та елементів;

• можливі наслідки досягнення граничних станів;

• характер діючих напружень (статичне, динамічне) та їх рівень;

• вид напруженого стану (одноосьовий, плоский чи об'ємний, розтяг або стиск);

• наявність зварних з'єднань (рівень залишкових напружень, ступінь концентрації напружень, властивості сталі в зоні зварювання);

• ступінь агресивності впливів;

• товщину прокату;

• особливості конструктивної форми і технології виготовлення (концентратори напружень, гільйотинне різання, наклеп тощо);

• кліматичний район будівництва і розрахункову температуру експлуатації.

За розрахункову мінімальну температуру слід приймати температуру найхолоднішої доби в районі будівництва відповідно до вказівок норм з будівельної кліматології з забезпеченістю:

0,90 - для конструкцій, що експлуатуються в опалюваних приміщеннях;

0,95 - для конструкцій, що експлуатуються в неопалюваних приміщеннях і за температури зовнішнього повітря;

0,98 - для конструкцій будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності за класифікацією, наведеною в ДБН В.1.2-14, що експлуатуються за температури зовнішнього повітря.

Залежно від поєднання чинників згідно з 1.2.1.7 і з урахуванням категорії конструкції згідно з 1.1.3.6 конструкції та елементи поділяються на чотири групи згідно з вказівками додатка В (таблиці В1, В2).

1.2.1.10 Вибір сталей для груп конструкцій слід виконувати згідно з вимогами таблиці Е1 додатка Е.