Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
реферат на 06.11.13. арх..docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Функціональне наповнення споруд громадського центру, архітектурно-планувальні схеми

Виділяють 4 зони: адміністративно-господарську, культурно-видовищну, торгову, спортивну.

Адміністративно-господарська зона – це зона, де зосереджені установи управління, юстиції, зв'язку. Набір цих установ залежить від адміністративно-політичного значення міста. У столичних містах часто з цієї зони виділяється урядовий центр, що територіально може бути розташований самостійно. Найчастіше адміністративно-господарська зона розміщується на головній площі міста, її споруди оформляють його.

Створення цієї зони, коли установи розташовані недалеко одна від одної, є зручним і для населення, і для роботи самих установ, оскільки багато з них зв'язані між собою діловими відносинами.

Час відвідувань зони – 9-18 год. На території передбачають стоянки для значної кількості автомобілів.

Культурно-видовищна зона – це зона, в яку входять культурно-освітні установи. Як правило, вона розташована в глибині території центру, але повинна добре обслуговуватись міським транспортом, театральні будинки можуть формувати театральні площі. Набір установ залежить від величини міста і його адміністративно-політичного значення. Виставочні зали й музеї можуть формувати виставочний центр.

Торгова зона – це зона, у яку входять установи торгівлі й харчування. Розміри зони й набір установ залежить від розміру міста і його адміністративно-політичного значення. Ця зона має самий великий приплив відвідувачів, тому вона мусить бути розташована недалеко від зупинок міського транспорту. Великою є кількість стоянок для особистих автомобілів. Слід передбачати під'їзди для вантажного транспорту, тому що зона потребує значного підвозу товарів.

Спортивна зона – міський стадіон та ін. досить рідко знаходиться на території міського центру /або в глибині території/, частіше вона розташована залежно від природних ознак (ріка, зелені насадження). У найзначніших містах навіть бажано, щоб спортивна зона розташовувалася за межами загальноміського центру, тому що це сприятиме його розвантаженню.

Функціональні групи або зони центру не повинні мати строгих обмежень. Вони можуть включати будинки й споруди іншого призначення. Окремі установи для відпочинку й розваг можуть бути розміщені не тільки у видовищній зоні центру, але й в інших зонах. Іноді культурно-видовищні будинки зв'язують із громадськими комплексами багатоцільового призначення або зі спортивними будинками.

Розміщення комунальних і культурно-побутових підприємств, об'єктів торгівлі й харчування в підземних переходах під міськими плащами, скверами та магістралями, під будинками різного призначення сприяє інтенсифікації використання території значних міст.

Організація центру житлового району: а – в одному будинку; б – у групі невеликих будинків, що утворюють майдан; в – у будинках об'єднаних переходами.

Організація громадського будинку визначається розташуванням і взаємозв'язком його ядра (головного за функцією й розмірами приміщення) зі структурними вузлами або групами приміщень по горизонталі (у площині поверху) і вертикалі (між поверхами).

До структурних вузлів громадських будинків відносять:

- вхідні групи (тамбури, вестибюлі, гардероби);

- групи основних приміщень (різні зали, класи, аудиторії, кабінети);

- групи підсобних і допоміжних приміщень (санвузли, комори, вентиляційні);

- горизонтальні комунікації (коридори, галереї, холи, фойє);

- вертикальні комунікації (сходи, ліфти, ескалатори).

Входи бувають головні, службові й допоміжні. Головні входи включають комплекс приміщень: вестибюль із тамбурами, гардеробні, а також ряд допоміжних приміщень (довідкове бюро, різні кіоски й т.п.), які розміщуються в безпосередньому зв'язку з вертикальними комунікаціями. Як правило, у будинках влаштовується один головний вхід, але в будинках великої місткості влаштовується кілька головних входів і вестибюлів. Так, у критих стадіонах є кілька головних входів і вестибюлів для кожного сектора глядачів і для спортсменів. У більшості будинків входи виконують і евакуаційні функції.

У вестибюлі відбувається формування людських потоків і розподіл їх по коридорах, сходах, пандусах, ліфтових вузлах або ескалаторах. Архітектурно-просторове рішення вестибюля залежить від призначення будинку, його місткості й загальної планувальної структури.

Тамбури - невеликі шлюзові пристрої, які захищають вестибюлі від влучення холодного повітря в зимовий час. Основною вимогою до тамбура є вибір необхідних розмірів шлюзу по глибині. За евакуаційними вимогами всі двері тамбура повинні відкриватися назовні.

Гардеробні проектують для верхнього одягу з розрахунку площі на 1 місце 0,08м2 - 0,1м2. Глибина гардеробних не повинна бути більше 6м. Виключення становлять гардеробні шкіл і спортивних споруд. Бар'єр для видачі одягу повинен мати ширину 0,6-0,7м. Перед фронтом бар'єра передбачається вільний простір шириною не менше 3м для розміщення гардеробних, де здають і одержують одяг. Гардеробні можуть бути однобічні, двосторонні й острівні.

Групи основних приміщень діляться на три підгрупи:

- перша підгрупа приміщень осередкового характеру щодо невеликої площі (50-100м2) і висоти (3,3-3,6м) з бічним природним висвітленням, із застосуванням в основному сітки колон 6х6м і 6х3м (шкільні класи, лікарняні палати та т.п.);

- друга підгрупа приміщень великої площі (більше 200м2) і щодо невеликої висоти (3,3; 3,6; 4,2м), функціональний процес якої допускає розміщення колон із застосуванням уніфікованої й укрупненої сітки колон (6х6, 6х9, 9х9 і 12х12м м) із природним або змішаним висвітленням (торговельні зали, проектні зали);

- третя підгрупа зальних приміщень, де за функціональними вимогами не допускається розміщення колон. Такі зали мають великі площі (більше 1000м2) і висоту (6-12м і більше) з великопролітними конструкціями покриття, із застосуванням бічного й природного верхнього або штучного висвітлення (спортивні, виставочні зали, торгові центри, ринки, зали кінотеатрів і театрів).

Група підсобних і допоміжних приміщень ділиться на дві підгрупи:

- невеликі приміщення осередкового типу (лаборантські, комори, санвузли);

- приміщення великої площі (складські приміщення магазинів і т.п.).

Санітарні вузли включають убиральні, умивальні, а в деяких випадках душові, ванни, сушарки для одягу й т.п. Вони розміщуються в характерних місцях плану будинку: біля сходових кліток, вестибюлів, у внутрішніх кутах будинку, на основних шляхах руху людей у коридорах. У таких будинках, як лікарні, дитячі дошкільні установи, санітарні вузли розташовують при палатах і групових.

Кількість санітарно-технічних приладів установлюють залежно від призначення будинку, відповідно до існуючих норм. Звичайний санітарний вузол складається із двох приміщень - шлюзу, де розміщуються  умивальники, і вбиральні, де розташовуються окремі кабіни з унітазами, а в чоловічих убиральнях - кабіни й пісуари. Двері кабін повинні відкриватися назовні, розміри кабін у чистоті приймаються 1,2х0,85м. Висота перегородок кабін повинна бути не менше 1,8м.

Приклади архітектурно-планувальних рішень громадського центру:

І – площа невизначеної форми; ІІ – система взаємопов’язаних площ і бульварів; ІІІ – вільної композиції з використанням парку і набережної; ІV – площа на перетині вулиць; V – площа-курдонер з глибоким розвитком; VI – площа на розширенні вулиць;