Тема 5. Національна, політична культура юриста
Мета:
Познайомити студентів з компонентами національної, політичної культури та визначити основні складові та визначити основні її елементи.
Розвивати у студентів вміння аналізувати, співставляти інформацію. Зміцнювати
навики роботи з джерелами.
Виховувати у студентів поважне ставлення до законів влади своєї держави.
Зміцнювати почуття патріотизму.
Література
План
Національна культура юриста, її формування
Поняття політики
Ставлення юриста до політичних явищ
Політична культура як елемент професійної культури юриста
Принципи та функції політичної культури юриста
Питання для самоперевірки
1. Якими рисами юридична практична діяльність відрізняється від інших видів соціальної та правової діяльності?
2. Яке співвідношення юридичної практичної діяльності та правової практики?
3.Що означає компетентність юридичної практичної діяльності?
4. Яке значення має інформація для здійснення юридичної практичної діяльності
Питання для самостійного вивчення
1. Національна культура юриста, її формування
Важливе значення для юридичної деонтології і професійної культури юриста також має національна (етнічна) культура. Цей вид культури слід розглядати одразу після духовної. Адже саме духовний напрямок є неодмінним шляхом формування національної культури. Національна культура — це душа певного народу. Вона відображає національні духовні цінності, національний характер, національний менталітет, ступінь історичного розвитку нації. Національне народжується із конкретно-історичних особливостей життя народу, тобто залежить від етносу, етнічного коріння. Але кожна національна культура інтегрується в загальносвітову культуру, тобто нац ональна культура належить також усьому людству і зобов'язана самозиразитися перед усім світом.
Відомо, що впродовж століть гальмувалося формування національної свідомості нашого народу, "розмивався" національний характер. Але ці факти і навіть тривала відсутність власної державності не змогли викорінити те животворне духовне джерелсі, яке було започатковане ще у Х-ХІІ столітті, коли Україна дихала ідеєю і жила метою національного самовизначення, оперувала тими ж самими найвищими поняттями філософії, що й тогочасна Західна Європа. Цей філософський фундамент виявився міцним і довготривалим, оскільки тримався на народному світогляді й національному характері. Українська філософська думка має вдосталь учень, що відображають специфіку нашої національної духовності, культури. Такі філософи, як І.Вишенський, Т.Прокопович, Г.Сковорода, П.Лодій та інші, відобразили у своїх творах ідеали, прагнення українського народу, дух неіції.
І в радянські часи були постаті, які можуть бути яскравим прикладом духовності. Наприклад, такий політичний діяч, як Микола Скрипник, будучи тверезим політиком, бачив згубність більшовицької політики на Україні, згортання українізації і на знак протесту проти брутальності, лицемірності, непослідовності в новому на той час курсі національної політики, покінчив життя самогубством.
Сьогодення в Україні характеризується новим соціокультурним розвитком. Відбувається переорієнтація духовності громадян, зміна мислення і діяльності людини. Однак, національна самобутність українського суспільства залишилася. Це одвічна (протягом останніх восьми століть) мрія українців, в якій ніяк не могли зникнути ознаки духовності.
У відродженні національно-державницьких засад сьогодні задія-но багато соціальних, економічних, політичних, а також юридичних чинників, і певні функції в даному напрямку виконує національна культура юриста. Такими функціями є: правовий захист інтересів своєї нації; подолання антинаціональної психології у громадян; юридичне регулювання суспільних відносин; формування засобів державного управління тощо.
Національна культура юриста — це вміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки і загальнолюдські цінності, а також усвідомлення політико-правової мети нації у сучасному державотворенні. І не тільки усвідомлення, а й участь у досягненні цієї мети.
Складовими елементами національної культури юриста є: державна українська мова, мовлення та етикет, національне мислення, національна безпека і виконання національного обов'язку.
Відомо, що такої складної і суперечливої мовної проблеми як в Україні, не мала у своєму розвитку жодна європейська держава.
А такий елемент культури як мова визначає сучасне і майбутнє нації, впливає на інтелектуальну і національну культуру. Тому поліпшення мовної ситуації в Україні насамперед залежить від державних службовців. Юрист також повинен виробляти для себе певний мовний етикет, культуру публічного мовлення, культуру письма, а цього можна досягти тільки завдяки культурологічній діяльності.
Національне мислення полягає у спрямованих думках про дух народних ідей, що розкривають розвиток національної культури. Крім того, це і патріотизм, і любов до свого народу; творче уявлення про свою націю тощо.
Гарантом національної культури є національна безпека. Національна безпека, безумовно, залежить від діяльності наших правоохоронних органів. І ця діяльність повинна бути такою, щоб відчуття національної безпеки не покидало кожного громадянина України.
І насамкінець, виконання національного обов'язку. Юрист повинен розуміти систему узаконених принципів буття української нації, її менталітет і вважати своїм національним обов'язком все це захистити.
Виконання національного обов'язку повинне бути важливішим, ніж особисті інтереси юриста. Таким чином, юрист, прийнявши обітницю на вірність служінню українському народові, повинен бути патріотом своєї держави.