5. Логічний аналіз питань і відповідей.

Питання – висловлювання, у якому виражають вимогу певної інформації від людини, до якої звертаються.

Класифікація запитань:

1. Прості і складні;

2. Закриті і відкриті.

3. Логічно коректні і некоректні.

Приклади:

Просте	Складне	Відкрите	Закрите
Коли відбудуться наступні олімпійські ігри?	Де і коли відбудуться наступні олімпійські ігри?	Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?	Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради? (позитивне, негативне)

Логіка переконань у педагогічному процесі.

Переконання – метод педагогічної дії, при якому вихователь звертається до свідомості, почуттів і досвіду дітей з метою формування у вихованців свідомого ставлення до діяльності, змісту і норм поведінки людей.

Переконання – це насамперед дія на свідомість, на розуміння світу і себе. Вона формує нові погляди, ставлення, моральність.

Поняття у двох значеннях:

1. Метод дії;

2. Система поглядів (результат).

Переконання формується у процесі отримання знань. Але знання – не переконання.

Формула переконань: знання – переконання – дії.

Вимоги до переконань:

• відповідність віку;

• врахування індивідуальних особливостей;

• послідовність, логічність;

• приклади, факти;

• віра педагога у те, в чому переконує.

Умови ефективності:

1. Авторитет переконуючого.

2. Врахування психічного складу того, на кого діють (потреби, інтереси, смаки, особливості).

3. Врахування емоційного стану вихованця.

Методи переконувань:

Пояснення, розкриття наслідків дій, бесіда, умовляння, диспут, звернення до почуттів совісті і честі.

Логіка доказів (доведення).

Доказ складається із 3 частин:

1. Теза (що потрібно довести).

2. Аргументи.

3. Способи доведення.

Теза – думка (положення), яку слід довести.

Доведення може бути індуктивним і дедуктивним, прямим і опосередкованим.

Логіка цілепокладання

Цілепокладання – обґрунтоване у відповідності із законом цілей, закріплення їх у офіційне вираження педагогічної політики держави, надання їм нормативних установок.

Співвідношення цілі і результати позначають як цілепокладання.

Ціль – усвідомлене, виражене у словах передбачення майбутнього результату дії.

На думку В.Шандрікова, можна виділити такі види цілей:

«ідеальне»; - уявний результат; - рівень досягнення, якого хоче домогтися людина.

Структура дискусії:

1. Вступне слово ведучого (тема, мета дискусії);

2. Розвиток дискусії (питання, висловлювання);

3. Підбиття підсумків дискусії.

Головні фази дискусії:

1. Початок.

2. Передача інформації.

3. Аргументування.

4. Спростування доказів співбесідника.

5. Прийняття рішень.

Керівник дискусії повинен:

Знати: Мати:

- проблему; - власну точку зору;

- склад аудиторії; - натреновану пам'ять;

- літературу з теми; - авторитет;

- методику проведення дискусії. - педагогічний такт.

Уміти:

• включати учнів у дискусію;

• керувати дискусією;

• не відходити від основного;

• поглиблювати проблему;

• слухати виступаючих;

• аналізувати;

• узагальнювати;

• робити висновки.

Етапи підготовки до бесіди:

1. Попередній аналіз учасників і теми бесіди.

2. Визначення мети і завдання.

3. Визначення стратегії і тактики.

4. Детальний план підготовки до проведення бесіди.

5. Збір матеріалів.

6. Добір і систематизація прикладів.

7. Формування і розподіл матеріалів.

8. Робочий план.

9. Розробка головної частини бесіди.

10. Початок і завершення бесіди.

Головні фази бесіди чи дискусії:

• Початок бесіди

• Передача інформації

• Аргументування

• Спростування доказів співбесідника

• Прийняття рішень.