- •Колоквіум 4 (л16 зм2)
- •Заліковий кредит 3 колоквіум 1 (т5 зм1)
- •Колоквіум 2 (т10 зм1)
- •Колоквіум 3 (т11 зм1)
- •Критерії оцінки усної відповіді
- •Мінімальний обсяг знань з курсу фізіологія людини для студентів 2 курсу факультету фізичного виховання
- •2. Методи фізіометрії і комплексні методики визначення і оцінки фізичного здоров’я людини.
- •3. Значення і методика визначення біологічного віку людини. Поняття про сенситивний період.
- •4. Форми і типи м’язового скорочення.
- •5. Поняття про латентний період.
- •6. Значення і методика визначення складу м’язової тканини.
- •7. Види і причини м’язової втоми.
- •8. Поняття про коефіцієнт корисної дії м’язів.
- •9. Значення і етапи проведення тесту pwc170 методом велоергометрії.
- •10. Поняття про робочу гіпертрофію м’яза.
- •11. Поняття про функціональну систему а.К.Анохіна.
- •12. Поняття про кінестетичну чутливість і методи її визначення.
- •Мінімальний обсяг знань з курсу фізіологія людини для студентів 2 курсу факультету фізичного виховання
- •2. Властивості крові.
- •3. Механізми регуляції кислотно-основної рівноваги крові:
- •5. Імунітет. Групи крові.
- •6. Вікові особливості системи крові.
- •7. Поняття про спортивне серце.
- •8. Вплив симпатичного і парасимпатичного нервів на активність серця.
- •9. Показники чсс у стані спокою та під час фізичного навантаження.
- •10. Значення і методи визначення показника чсс.
- •11. Систолічний, або ударний, об’єм кровотоку.
- •12. Хвилинний об’єм крові, або серцевий викид.
- •13. Види артеріального тиску.
- •14. Чинники, які визначають артеріальний тиск.
- •15. Реакція артеріального тиску на фізичне навантаження.
- •16. Вікові особливості серцево-судинної системи.
- •17. Вікові особливості реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження динамічного та статичного характеру.
- •18. Поняття про дихання і його значення для фізичної працездатності людини.
- •19. Особливості дихання при фізичній роботі.
- •20. Поняття по аеробну і анаеробну фізичну працездатність.
- •21. Вікові особливості системи дихання.
- •Мінімальний обсяг знань з курсу фізіологічні основи фізичного виховання для студентів 3 курсу факультету фізичного виховання
- •2. Фізіологічне значення фізичних вправ.
- •3. Фізіологічна характеристика розминки.
- •4. Фізіологічна суть «мертвої точки» та «другого дихання».
- •5. Біологічне значення втоми. Зовнішні ознаки втоми.
- •Орієнтовна схема зовнішніх ознак втоми (Харре д., 1971)
- •6. Фізіологія відновних процесів.
- •7. Фізіологічна суть тренування. Види і показники тренованості.
- •8. Ознаки і механізм виникнення перетренованості.
- •9. Фізіологічні основи уроку фізичної культури.
- •10. Способи визначення фізіологічної ефективності уроку фізичної культури.
- •11. Особливості занять з молодшими школярами на уроці фізичної культури.
- •12. Особливості занять з підлітками на уроці фізичної культури.
- •13. Фізіологічна інформативність показника чсс.
- •14. Фізіологічне обґрунтування позаурочних форм фізичного виховання.
- •15. Особливості занять фізичними вправами з людьми середнього та похилого віку.
3. Механізми регуляції кислотно-основної рівноваги крові:
1) газообмін в легенях (виділення або затримка СО2); 2) видільні процеси в нирках та системі травлення (відповідно виділення кислої або лужної сечі та фосфатів); 3) печінка використовує молочну кислоту крові для біосинтезу глікогену, а серце - як субстрат в окислювальних реакціях; 4) буферні системи. Останніх є чотири: 1) гемоглобінова (75% буферної спроможності крові); 2) бікарбонатна - Н2СО3 та її солі (близько 13%); 3) фосфатна - солі фосфорної кислоти (близько 5%); 4) білкова, або білки плазми крові (близько 7%). Діяльність буферів полягає у нейтралізації кислот чи основ з утворенням слабкої кислоти та СО2 і Н2О, які легко виводяться з організму. Величина, що характеризує спроможність буферних систем нейтралізувати кислі продукти, носить назву лужний резерв крові. Його величина має вирішальне значення для підтримки працездатності.
5. Імунітет. Групи крові.
Існують два фізіологічні механізми, які запобігають проникненню і розмноженню в організмі хвороботворних мікробів:
1. Неспецифічний - захищає від усіх хвороботворних начал (шкіра, слизова оболонка, фагоцити).
2. Специфічний, або імунітет, - захищає організм лише від конкретних антигенів (чужорідних тіл). У відповідь на дію антигенів в крові утворюються антитіла (речовини білкового походження). Вони зв’язуються з антигеном і знешкоджують його.
Види імунітету: успадкований, набутий (після хвороби) і штучний (щеплення) - активний і пасивний.
Кров людини, за вмістом в ній природних антитіл (успадкованих) поділяють на 4 групи. Так, у плазмі крові містяться специфічні антитіла аглютиніни α і β, а в еритроцитах - аглютиногени А і В. При збігу аглютиніна α з аглютиногеном А, або аглютиніна β з аглютиногеном В відбувається склеювання еритроцитів (аглютинація). Тому при переливанні крові від людини, що дає кров (донора), до людини, якій її переливають (реципієнта) необхідно слідкувати за сумісністю груп крові (див. мал.). Треба враховувати і ряд інших факторів (речовин у крові), наприклад, у більшості людей (до 85%) на мембрані еритроцита є так званий резус-фактор (Rh+ і Rh-). Переливання Rh+ еритроцитів людини з Rh- фактором призводить до аглютинації.
6. Вікові особливості системи крові.
1. З віком зменшується відносна кількість крові, а збільшується - абсолютна.
2. Вміст білків плазми крові досягає рівня дорослого в 10-11 років. Низький вміст білків та інших органічних речовин у крові зумовлює менші функціональні можливості системи крові підтримувати водно-сольовий гомеостаз при фізичних навантаженнях.
3. У дітей менша, ніж у дорослих кількість еритроцитів і вміст в них Нb, що обумовлює низькі функціональні можливості дихальної функції крові (одна з причин низької витривалості).
4. Чим менший вік дитини, тим більше в її крові молодих, незрілих форм лейкоцитів і тим нижча фагоцитарна активність (одна з причин частих захворювань дітей).
5. Концентрація тромбоцитів у крові дітей лише дещо нижча, ніж у крові дорослих (140-300 тис.). У міру старіння відзначається підвищення кількості тромбоцитів, зростає концентрація фібриногену в крові, підвищується здатність до коагуляції.