10. Поняття про робочу гіпертрофію м’яза.

Збільшення м’язового поперечника в результаті м’язового тренування називається робочою гіпертрофією м’яза. Виділяють два її типи - саркоплазматична (СГ) і міофібрилярна (МГ) гіпертрофія. СГ - потовщення м’язових волокон за рахунок саркоплазми, тобто нескоротливої частини м’язового волокна. Цей тип гіпертрофії призводить до підвищення метаболічних резервів м’яза (глікогену, КрФ, міоглобіну тощо). СГ мало впливає на ріст сили м’язів, проте значно підвищує її здатність до тривалої роботи, тобто витривалості. МГ - це потовщення м’язових волокон за рахунок міофібрил, тобто скоротливої частини м’язового волокна. Отже, при МГ суттєво збільшується сила м’яза.

Розвиток МГ і СГ визначається характером м’язового тренування. Тривалі динамічні вправи з відносно невеликим навантаженням спричинюють СГ, а ізометричні вправи з застосуванням великих м’язових напружень (близько ²/₃ від максимальної сили), навпаки, сприяють розвитку МГ.

11. Поняття про функціональну систему а.К.Анохіна.

Схематично систему керування руховими функціями можна поділити на три блоки: 1) блок ініціації рухів - це лімбічна система і асоціативна кора (наприклад, відчуття голоду, або свисток судді обумовлюють певні дії людини); 2) блок програмування рухів - третинні поля лобної долі (формування нових рухових програм), тім’яна доля (збереження рухових навичок), базальні ганглії, мозочок, моторна кора, моторні центри головного мозку; 3) виконавчий блок - спинальні центри, мотонейрони. Немаловажною є й роль зворотної інформації, яка постійно надходить від пропріо-, інтеро- та екстерорецепторів каналами зворотних зв’язків. Гіпоталамус здійснює вегетативне забезпечення рухових функцій. Таким чином, в регуляції довільними рухами людини приймають участь різні відділи ЦНС, які А.К.Анохін об’єднав і назвав функціональною системою.

12. Поняття про кінестетичну чутливість і методи її визначення.

Техніка фізичних вправ пов’язана з багатьма відчуттями, основними з яких є м’язово-рухові, вестибулярні, зорові, слухові, дотикові. Виключне значення для вірного виконання фізичних вправ мають ті сигнали (кінестатичні), які надходять з рухової сенсорної системи, що розташована в різних ланках рухового апарату. І.М.Сєченов назвав їх м’язовими відчуттями.

М’язово-рухові відчуття відіграють велику роль у вірній координації рухів. Порушення м’язово-рухової чутливості спричинює порушення точності рухів.

Міра розвитку м’язової чутливості у різних людей є неоднаковою. Вона може розвиватися в ході тренувань і згасати в результаті фізичної бездіяльності. М’язова чутливість залежить від спадкових факторів, наприклад, особливостей нервової системи, рухової сенсорної системи. Тому є підстави для твердження про існування рухової обдарованості.

Ріст тренованості, особливо у видах спорту, що пов’язані з постійною оцінкою просторово-часових параметрів рухів (акробатика, стрибки у воду, гімнастика), супроводжується підвищенням пропріорецептивної чутливості, виробленню тонкого диференціювання сигналів від пропріорецепторів. Найвищим рівнем розвитку кінестатичної чутливості у спортсменів є «відчуття м’яча, води, лижні та ін.».

Завдяки пропріорецепції можливою є не лише корекція, уточнення рухів щодо створеної в корі головного мозку рухової програми, але й регуляція діяльності внутрішніх органів. Сигнали, які йдуть від рухової сенсорної системи сприяють виходу на належний рівень активності серцево-судинної системи, дихальної системи і т.д. Отже, від міри розвитку рухової сенсорної системи залежатиме точність у керуванні рухами (технічна досконалість) і адекватність у забезпеченні м’язової роботи всім необхідним з боку внутрішніх органів (вегетативна досконалість). Тому при відборі і контролі за спортсменами доцільно враховувати і чинник кінестетичної чутливості.

Визначення точності вимірювання зусиль. Досліджуваний спочатку стискає динамометр з максимальною силою. Потім з урахуванням останньої досліджуваному пропонують натиснути з певним зусиллям, наприклад 20кг, 30кг, 50кг. На кожній амплітуді виконується 5 відмірювань (очі закриті) і фіксується величина фактичних амплітуд (в кілограмах). Різниця між заданими величинами і фактичними свідчить про точність відмірювання (чим менша різниця, тим більша точність). Не доведення до заданої амплітуди позначаються знаком «-», переведення – знаком «+». Розраховується середня з 5 спроб на кожній амплітуді точність вимірювання (знак похибки при цьому не враховується). Різниця не більше 20% свідчить про нормальний стан кінестатичної чутливості.