12. Особливості занять з підлітками на уроці фізичної культури.

У підлітковому віці (12-15 років дівчата, 13-16 років хлопці) створюються морфологічні та функціональні передумови для опанування практично будь-яким видом рухів.

1. Гетерохронність розвитку фізіологічних систем і нейрогуморальних механізмів їх регуляції. Через це вчитель фізичного виховання повинен досить уважно ставитися до планування фізичного навантаження в цьому віці, в залежності від міри статевої зрілості підлітка.

2. Схильність до переоцінки власних можливостей спонукає підлітка виконувати значні за інтенсивністю силові вправи, без попередньої підготовки намагатися виконати складні акробатичні, гімнастичні та інші вправи. Враховуючи ці особливості підлітків, варто виключати з уроку вправи, які можуть спричинити перенапруження або травму.

3. Мінливість психіки підлітка вимагає так будувати навчальний процес, щоб постійно підтримувати інтерес підлітка. Вправи повинні бути емоційними, але не дуже складними. Цікавість підлітка до складної вправи, яку важко виконати, так само як і до простої, яка виконується без утруднень, дуже швидко згасає.

4. Кісткова тканина має таку ж структуру, як і у дорослих, проте процес її формування продовжується. Окостеніння хребта може бути ще не завершеним, тому зберігається небезпека його викривлення та інших порушень постави під час тривалих навантажень і неправильному положенні тіла. Через неповне зрощення окремих кісток скелету, зокрема тазу, під час стрибків з висоти на тверду поверхню можуть виникнути зміщення тазових кісток з невірним зрощуванням в подальшому. Такі зміни форми тазу у дівчат можуть в майбутньому негативно відбитися на пологах. Через незавершеність процесів окостеніння скелету неприпустимі надмірні фізичні навантаження, особливо однобічного напруження.

5. М’язова система характеризується посиленим ростом м’язів і збільшенням їх сили, особливо у хлопчиків. Підвищується здатність організму до тривалішої м’язової роботи, удосконалюється координація рухів. Проте навантаження на силу і витривалість долаються ще погано; краще і швидше опановуються швидкісні вправи.

У підлітковому віці і особливо в юнацькому, внаслідок відносно високої морфологічної та функціональної зрілості рухового апарату, створюються сприятливі умови для розвитку сили.

6. При організації занять фізичними вправами потрібен індивідуальний підхід. У середній шкільний вік, особливо на початку, спостерігається підвищена збудливість нервової системи та її мінливість, що негативно відбивається на пристосуванні до фізичних навантажень і відновлені організму.

13. Фізіологічна інформативність показника чсс.

За показниками ЧСС на уроці фізичного виховання можна визначити:

1. Стан дитини перед уроком. Нормальна ЧСС в стані спокою знаходиться в межах 70 уд·хв^-1. Проте у дітей ЧСС дещо підвищена, що пов’язано з підвищенням обміну речовин в організмі, оскільки дитячий організм росте і розвивається. Якщо ЧСС більше норми або менше, то необхідно визначити причини. У випадку коли дитина тренована, то брадикардія є нормальним явищем і дитину можна допускати до уроку. Також допустимою величиною ЧСС перед уроком є 100 уд·хв^-1, але у тому випадку, коли вона спричинена не якимось захворюванням або підвищенням температури тіла (підвищення температури тіла на 1⁰, підвищує ЧСС на 10 уд.). Допустимими причинами тахікардії можуть бути: фізичне навантаження на перерві перед уроком; емоційна збудливість, втома від попереднього уроку.

2. Стан серцево-судинної системи: аритмію, еластичність судин, орієнтовну величину ударного об’єму та систолічного тиску.

3. Характер інтенсивності фізичного навантаження (силу впливу).

1) Максимально допустимий пульс – це величина, при якому серце досягає своєї максимальної частоти скорочень. ЧСС_макс залежить від віку людини і визначається за формулою: ЧСС_макс = 220 – вік (для молодих людей) і ЧСС_макс = 180 – вік (для дорослих).

2) Піковий пульс – це максимальна величина ЧСС на уроці фізкультури. Для юнаків – 180 уд·хв^-1, у дітей – 200 уд·хв^-1 (чим молодша дитина, тим вищий піковий пульс).

3) Середній пульс – це середня арифметична величина ЧСС на уроці фізкультури. Середній пульс визначається на тих уроках, коли застосовуються вправи нециклічного характеру (визначення фізіологічної кривої). Наприклад, для оцінки інтенсивності ігрової діяльності, боротьби, боксу. Проте за даними середнього пульсу не можна характеризувати інтенсивність силових навантажень (штанга), швидкісно-силових (метання, стрибки), складнокоординаційних (художня і спортивна гімнастика, фігурне катання). Інтенсивність цих вправ оцінюється за обсягом навантаження.

4) Пороговий пульс – це той пульс, при якому фізичні навантаження не мають розвиваючого характеру, не ставлять підвищених вимог до організму. При інтенсивності навантаження на рівні порогового пульсу лише починаються адаптаційні перебудови в організмі. В 20 років пороговий пульс становить 130 уд·хв^-1, з віком зменшується до 90-120 уд·хв^-1, у дітей – 150 уд·хв^-1. Пороговий пульс можна визначити й іншим шляхом: до ЧСС в спокої (ЧСС_сп) додати 50% від максимально можливого зростання пульсу (ЧСС_рр). Наприклад, ЧСС_сп становить 70 уд·хв^-1; ЧСС_макс – 170 уд·хв^-1. Отже, ЧСС_рр становить 100 уд·хв^-1. Звідси інтенсивність навантаження, при якому виникають адаптаційні перебудови в організмі, становить: 70 + 50 (50% максимального збільшення ЧСС) = 120 уд·хв^-1.

4. Інтенсивність навантаження за М.Я.Набатниковою (для дітей показники ЧСС на 20 уд. більші):

Таблиця 2.

Зони інтенсивності	Інтенсивність навантаження	Показник ЧСС уд·хв-1, юнаки	Показник ЧСС уд·хв-1, дівчата
1	Низька	до 130	До 135
2	середня	131 – 155	136 – 160
3	велика	156 – 175	161 – 180
4	висока	176 і вище	181 і вище
5	максимальна	ЧССМакс	ЧССмакс

За даною класифікацією можна визначити лише інтенсивність навантажень, які тривають більше 3 хв, оскільки в силу інерції серцево-судинної системи ЧСС виходить на рівень навантаження лише на 3 хв (період впрацьовування).

5. Режим енергозабезпечення: до 170 уд/хв – аеробна; від 170 до 190 уд·хв^-1– змішаний, з перевагою аеробного; вище 190 уд/хв – змішаний, з перевагою анаеробного.

Біг помірної інтенсивності (в аеробному режимі енергозабезпечення) поділяється на три зони:

1 зона – відновлення. ЧСС під час бігу зростає до 130 уд/хв. Робота в такому режимі покращує капіляризацію стопи, гомілки та стегна, але майже немає тренуючого впливу на серце. Споживання О₂ в цій зоні бігу становить менше 50% від МСК.

2 зона – підтримуюча. ЧСС становить 130-150 уд·хв^-1. Тренування в цій зоні стимулює біохімічні, морфологічні і функціональні зміни в організмі. Споживання кисню в цій зоні становить 50-60% від МСК.

3 зона – розвиваюча. ЧСС становить 150-170 уд·хв^-1. При цьому режимі роботи в організмі відбуваються виражені біохімічні, морфологічні та функціональні зміни. Споживання кисню в цій зоні бігу становить 60-80% від МСК.

Межі ЧСС для кожної з вищезазначеної зон орієнтовні і залежать перш за все від віку. Чим старша людина, тим максимальна ЧСС для кожної зони зменшується.

6. Витрати енергії (орієнтовно). Для цього потрібно знати тривалість фізичного навантаження і ЧСС при цьому навантаженні. Наприклад, під час бігу протягом 30 хв ЧСС становила 140 уд·хв^-1, а при виконанні гімнастичних вправ протягом 8 хв – 100 уд·хв^-1. Загальні витрати енергії становили 1428кДж, оскільки на біг було витрачено 1260 кДж (42 кДж/хв × 30 хв = 1260 кДж), а на виконання гімнастичних вправ - 168 кДж (21 кДж × 8 хв = 168 кДж).

Таблиця 3.

Витрати енергії під час фізичного навантаження в залежності від ЧСС (за L.Brouha, 1960).

ЧСС, уд·хв-1	Витрати енергії, кДж/хв (ккал хв-1.)
80	10,5 (2,5)
81-100	10,5-21,0 (2,5-5,0)
101-120	21,0-31,5 (5,0-7,5)
121-140	31,5-42,0 (7,5-10,0)
141-160	42,0-52,5 (10,0-12,5)
161-180	52,5-63,0 (12,5-15,0)

7. Спрямованість навантаження. Для розвитку фізичних якостей: швидкості – ЧСС_макс; сили – 130-150 уд·хв^-1; витривалості – 130-150 уд·хв^-1 (загальна).

8. ПАНО – це перехід організму з аеробного ресинтезу АТФ на анаеробний. Орієнтовно ПАНО можна визначити за формулою: ПАНО=170-вік в роках. Другий спосіб: дати дітям бігти із закритим ротом, момент коли дитина починає дихати через рот (відкриває рот) і буде ПАНО.

9. МСК (методику непрямого визначення пригадай за 2 курс).

10. Фаза суперкомпенсації (див.лаб.роботу №6).

Вищенаведені класифікації критеріїв інтенсивності фізичних навантажень стосуються лише циклічних вправ. Щодо нециклічних вправ, то критерієм їх інтенсивності є обсяг навантаження.