10. Способи визначення фізіологічної ефективності уроку фізичної культури.

Для визначення міри впливу навантаження на уроці фізичної культури на організм учнів використовують фізіологічну криву, яка визначається на основі безперервної реєстрації одного або кількох фізіологічних показників, частіше частоти пульсу. Пульсова крива уроку повинна поступово наростати у вступній частині, в основній досягати максимуму (їх може бути два) і в заключній знижуватись до вихідного рівня.

Для визначення пульсової кривої перед початком уроку (за 15 хв) і протягом заняття реєструють зміни частоти пульсу. Пульс підраховують безпосередньо перед початком і зразу ж після закінчення вправ протягом всього уроку і показники заносяться в протокол спостереження.

Другим показником фізіологічної ефективності уроку фізичної культури є моторна щільність уроку. Під нею розуміють ступінь раціонального використання часу уроку, використаного на фізичну роботу, до всього часу уроку. Саме моторна щільність визначає оздоровчу цінність уроку фізичної культури, тому вся увага вчителя повинна зосереджуватися на збільшенні моторної щільності, яка в різних частинах уроку буде різною. В основній частині уроку вона може становити 80-90%, а у вступній - не перевищує 10-15%. Для підвищення моторної щільності уроку, особливо її основної частини, необхідно збільшити кількість спортивного обладнання та інвентарю, зменшити час на очікування черги тощо. Рухова активність учнів на уроках фізичної культури залежить від віку, статі, типу року, поставленої мети: в 1-4 класах вона в середньому повинна становити 40-60%; у 5-8 – 60-70%; у 9-11 – 70-80%. Моторна щільність може бути визначена методом хронометражу – це фіксація часу безпосередньо витраченого на ту чи іншу фізичну вправу.

При визначенні моторної щільності уроку методом хронометражу треба керуватися такими правилами:

1. Реєстрацію часу за допомогою секундоміра або шахового годинника треба вести з моменту подачі команди «Кроком, руш!».

2. Хронометраж треба вести за діями одного учня протягом уроку.

3. Робочий час реєструється за діями одного учня.

4. Для проведення хронометражу застосовують заготовлену схему уроку.

5. Час, безпосередньо витрачений на виконання фізичних вправ («чистий час»), у кожній частині підсумовується.

6.Після команди про закінчення уроку хронометрист зупиняє секундомір.

Знаючи «чистий час», тривалість всього уроку і його частин, визначають моторну щільність окремих частин і уроку в цілому. Наприклад, підготовча частина уроку тривала 14 хв, а «чистий час» - 7 хв. Отже, моторна щільність становитиме 50% (7 × 100 : 14 = 50%).

Протокол хронометражу уроку фізичної культури включає наступні дані: 1) назва школи, 2) клас, 3) місце уроку, 4) розклад занять, 5) вчитель фізичної культури, 6) прізвище та ім’я досліджуваного учня.

11. Особливості занять з молодшими школярами на уроці фізичної культури.

На уроках фізичного виховання в молодших класах необхідно забезпечити формування життєво необхідних навичок ходьби, бігу, стрибків, метань, навчити зберігати вірну поставу і аналізувати м’язові відчуття.

Нервова система. У молодшому шкільному віці діти мають здатність оволодівати технічно складними формами рухів. Це обумовлено тим, що в даному віці закінчується ріст і структурна диференціація нервових клітин, ВНД досягає досить високої міри розвитку. Проте функціональні показники нервової системи ще недосконалі. Сила нервових процесів у дітей молодшого шкільного незначна. Різко виражене зовнішнє гальмування при дії надто сильних (крик вчителя) або монотонних, тривалих подразників (довготривалий біг). Внутрішнє (особливо запізніле) гальмування у дітей нестійке. Тому, не встигнувши вислухати пояснення вчителя, діти починають виконувати вправу. Точний аналіз деталей руху замінюється в даному випадку угадуванням правильності його виконання. Подальша корекція руху відбувається шляхом співставляння його з діями інших дітей, а також під впливом вказівок педагога.

Особливості запізнілого та диференціювального гальмування потрібно враховувати при навчанні дітей командам, елементам шикування і фігурного марширування. Потрібно знаходити оптимальні інтервали між попередньою командою та виконавчою. Не бажана швидка зміна одних вправ іншими, без попереднього їх засвоєння.

На уроках фізичного виховання з дітьми, особливо молодшого шкільного віку, потрібно широко застосовувати наочність і показ виконання фізичних вправ, оскільки у них ще погано розвинене абстрактне мислення. Діти молодшого шкільного віку мають велику схильність до предметного, образного мислення. А тому в цьому віці повинен застосовуватися цілісний метод навчання, а не розчленований, як це має місце в старших класах. В молодших класах уроки фізкультури повинні проводитися емоційно, при чому перевага повинна надаватися ігровим сюжетним ситуаціям.

Недосконалість рухів у дітей цього віку обумовлено недостатнім розвитком координаційних механізмів у корі головного мозку. Для них притаманною є мінливість нервових процесів, переважання процесів збудження над процесами гальмування. Цим пояснюється мінливість уваги і швидка стомлюваність. Потрібно враховувати це під час організації як розумової, так і фізичної праці, нормуючи тривалість, характер і величину навантаження і плануючи більше перерв для відпочинку.

Розвиток фізичних якостей. Ефективність педагогічного впливу на дитину залежить від рівня піддатливості її до зовнішніх впливів (сенситивні періоди).

В ранньому шкільному віці дитину необхідно вчити швидкості (підвищена рухливість нервових процесів), розвивати гнучкість, (висока еластичність зв’язок і м’язів, велика рухливість хребетного стовпа), можна розвивати витривалість до помірних навантажень (відносний показник МСК з віком лише дещо покращується). Розвитку спритності рухів сприяє пластичність ЦНС (швидке переключення з одного виду діяльності на інший), інтенсивний розвиток рухового аналізатора (удосконалення просторово-часових характеристик руху).

М’язова тканина у цей період починає прискорено розвиватися, проте збільшення об’єму м’язів і зростання сили відбуваються нерівномірно: розвиток крупних м’язів тулуба, переважно спини, плеча, передпліччя, стегна, відбувається скоріше, мілкі ж м’язи, наприклад, кістей рук, ще значно відстають у розвитку. Це утруднює виконання дрібних і точних рухів, їх координацію. У дітей молодшого шкільного віку відбувається затримка розвитку сили, оскільки вони неспроможні включати одночасно в роботу максимальну кількість рухових одиниць. При розвитку сили треба пам’ятати й те, що кісткова система у молодших школярів відрізняється недостатньою міцністю, оскільки в її складі більше органічних речовин, ніж мінеральних (кальцій, фосфор, магній). Це може спричинити деформацію хребта.