4. Фізіологічна суть «мертвої точки» та «другого дихання».

Під час напруженої м’язової роботи, як правило, великої і субмаксимальної інтенсивності, через 3-5 хв після її початку у спортсменів часто наступає особливий стан, який у фізіології дістав назву «мертвої точки» та «другого дихання».

«Мертва точка» - це стан тимчасового зниження працездатності людини під час тривалої роботи, а «друге дихання» - це стан, який настає після її подолання і характеризується відчуттям меншої важкості при виконанні роботи.

Головною причиною виникнення «мертвої точки» є невідповідність між інтенсивністю рухового апарату і функціональними можливостями вегетативних систем організму, які забезпечують доставку кисню до працюючих м’язів. Внаслідок цього порушується внутрішньоклітинний обмін в ЦНС, серці, м’язах, відбуваються значні зрушення у внутрішньому середовищі організму. Більшість спортсменів відчувають сильну задуху, стиснення в грудях, біль у м’язах тощо. У спортсменів підвищуються легенева вентиляція, споживання кисню, виділення СО₂, ЧСС, АТ, АВР_О2.

Вихід з «мертвої точки» і настання «другого дихання» характеризується зниженням фізіологічних показників, але не всіх одночасно. Наприклад, відразу знижуються споживання кисню і АВР_О2, а легенева вентиляція і виведення СО₂ з організму ще деякий час залишаються підвищеними, що пов’язано із значним накопиченням СО₂ під час «мертвої точки». Під час «другого дихання» значно посилюється потовиділення, покращується кровопостачання м’язів, підвищується ефективність хімічних процесів.

Ступінь прояву, тривалість і час виникнення «мертвої точки» визначаються цілим рядом чинників: 1) чим більше тренований спортсмен, тим пізніше і тим легше (а нерідко і приховано) протікає стан «мертвої точки»; 2) чим інтенсивніша робота, тим швидше з’явиться «мертва точка»; 3) при тривалій роботі стан «мертвої точки» може з’явитися повторно, якщо змінюється її інтенсивність; 4) вірно організована і проведена розминка нерідко попереджує цей стан або полегшує його протікання і прискорює появу «другого дихання»; 5) висока температура і велика вологість повітря сприяють її виникненню і тяжкому перебігу.

Способи подолання «мертвої точки»: 1) вірно організована і проведена розминка; 2) вольове зусилля; 3) зменшення інтенсивності; 4) посилення дихальних рухів.

Вікові особливості. У дітей стан «мертвої точки» настає швидше і долається важче, ніж у дорослих.

5. Біологічне значення втоми. Зовнішні ознаки втоми.

Втома – це фізіологічний стан людини, який виникає внаслідок напруженої або тривалої діяльності організму, що виявляється в дискоординації функцій і тимчасовому зниженні працездатності організму.

Біологічне значення втоми: 1) своєчасний захист організму від виснаження, шляхом посилення в нервових центрах зберігального гальмування; 2) інформування ЦНС про те, що м’язова робота справила на організм необхідний вплив шляхом мобілізації адаптаційних реакцій.

Чинники боротьби з втомою. 1. Удосконалення спортивної техніки. Раціональна техніка залучає до роботи мінімальну кількість м’язів, сприяє економному укороченню м’язів і найповнішому їх розслабленню, зменшує енерговитрати, що дає можливість довго підтримувати високу працездатність. 2. Використання інерційних сил, які дозволяють спортсмену на деякий час «виключитися» з боротьби. 3. Виконання прав на затримці дихання. Організм адаптується до роботи в умовах зрушеного гомеостазу і це позитивно відбивається на підтриманні високої працездатності. 4. Раціональний розподіл сил на дистанції. Рівномірна робота не так сприяє втомі, як робота з перемінним режимом діяльності. 5. Емоційний чинник. Позитивні емоції посилюють діяльність симпатико-адреналової системи, що сприяє підтриманню працездатності.