2. Фізіологічне значення фізичних вправ.

Одним з найефективніших засобів боротьби з гіподинамією та гіпокінезією є фізкультура і спорт. Фізичні вправи доброчинно впливають на організм людини.

1. Підвищується опірність організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: підвищуються імунобіологічні властивості крові (завдяки збільшенню лейкоцитів, антитіл), стійкість організму до дії гіпоксичних факторів (збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, а також міоглобіну в серцевому та скелетних м’язах), низьких температур (сприяють вдосконаленню рефлекторних судинних реакцій), стресових факторів (завдяки адаптації нейроендокринного апарату), вдосконалюються адаптаційні механізми.

2. Підвищується ефективність роботи внутрішніх органів. Завдяки моторно-вісцеральним рефлексам при виконанні рухів посилюється робота внутрішніх органів, що з часом призводить до підвищення їх працездатності та економізації в роботі, наприклад, ЧСС сповільнюється, а сила скорочень міокарда посилюється, або частота дихання зменшується, а глибина збільшується.

3. Вдосконалюються регуляторні механізми. Вищим регуляторним органом діяльності всіх систем організму є кора великих півкуль головного мозку. В кору постійно поступає від м’язів і внутрішніх органів потік нервових імпульсів, який весь час підлягає систематизації, в результаті чого формуються відповідні програми і ефекторні реакції. Своєю діяльністю кора забезпечує точне пристосування організму до оточуючого середовища.

4. Посилюється розумовий розвиток. Формування будь-якого нового рефлекторного акту неодмінно пов’язане з участю кори головного мозку. О.В.Коробков своїми дослідженнями довів, що фізичні вправи сприяють більш швидкому і правильному формуванню мовної функції у дітей.

3. Фізіологічна характеристика розминки.

Розминка – комплекс фізичних вправ, який виконується перед фізичною роботою з метою підвищення працездатності організму. На уроках фізичної культури вона проводиться в підготовчий частині.

Фізіологічні зрушення, які спостерігаються під час розминки більш виражені, ніж у передстартовому стані і відбуваються вони за безумовнорефлекторним механізмом (безпосереднє виконання рухів).

Розминка поділяється на загальну і спеціальну частини. Перша, як правило, однакова у всіх видах спорту, вона спрямована на утворення оптимальної збудливості ЦНС, підвищення рухливості нервових процесів, обміну речовин і температури тіла, а також активізації серцево-судинної та дихальної систем організму. Спеціальна частина розминки має на меті підвищення працездатності тих нервових центрів і м’язів, які будуть брати безпосередню участь у наступній фізичній роботі. У загальній частині розминки переважно використовуються загальнорозвиваючі вправи, які повинні залучати до роботи якомога більше м’язових груп, у спеціальній – вправи, які за своєю структурою, координацією, темпом і амплітудою подібні до вправ, що будуть виконуватися.

Вплив розминки на організм виявляється в наступному:

1. М’язи, які приймають участь у розминці, продукують додаткове тепло (щодо стану спокою), яке підвищує в’язкість м’язів і дозволяє зменшити час укорочення.

2. Місцевий розігрів м’язів посилює швидкість протікання біохімічних реакцій, що посилює інтенсивність м’язового укорочення.

3. Виконання спеціальних вправ підвищує рухливість в суглобах, що надає можливість в подальшому виконувати рухи з великою амплітудою без небезпеки розриву сполучної тканини в м’язах.

4. Розминка сприяє підвищенню збудливості та лабільності нервових центрів, що створює оптимальні умови для виконання рухових навичок і набуття нових в процесі навчання.

5. В ході розминки відбувається перерозподіл крові – більше її спрямовується до активних м’язів.

6. Розминка активізує симпатико-адреналову систему, яка в свою чергу через специфічні гормони адаптує організм до наступної роботи.

Тривалість розминки залежить від характеру та інтенсивності наступної роботи, метеорологічних умов, функціонального стану організму, характеру передстартових реакцій, міри тренованості, віку та індивідуальних особливостей спортсмена. Розминка не повинна викликати ні сильного збудження організму, ні втоми. Як правило, вона проводиться до початку потовиділення, що свідчить про включення в роботу теплорегуляторних механізмів, які запобігають перегріванню організму. Інтервал між закінченням розминки і початком наступної роботи у дітей і підлітків повинен бути коротким, оскільки у них нервова система лабільніша і біохімічні процеси відбуваються інтенсивніше, ніж у дорослих.