2. Консервація земель.

До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.

Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Тема 6. Загальні положення аграрного права.

1. Поняття та предмет аграрного права.

2. Методи регулювання в аграрному праві

3. Принципи аграрного права.

4. Система аграрного права.

1. Поняття та предмет аграрного права.

Аграрне право України належить до групи комплексних юридичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань. Це окрема і важлива галузь національного права України, якій притаманні власний предмет, власні об’єкти, суб’єкти, методи, принципи, і система.

Предметом аграрного права є суспільні відносини, які виникають в процесі утворення і діяльності суб’єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання. Крім цього, аграрні правовідносини складаються в сфері виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації їх суб’єктами аграрного підприємництва. Тому предмет аграрного права – це сукупність однорідних суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права.

Аграрні правовідносини, як предмет аграрного права, являють собою взаємопов’язані відносини засновницького, майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського і трудового характеру. До аграрних відносяться також внутрішньогосподарські організаційні, майнові, трудові, соціально-побутові та інші відносини, які виникають в процесі організації внутрішньогосподарських орендно-господарських формувань. Слід зазначити, що суть таких відносин істотно змінилася під час переходу від адміністративних до ринкових методів господарювання в аграрному секторі України.

Предмет правового регулювання є основою виокремлення аграрного права в комплексну, спеціалізовану та інтегровану галузь у системі права.

Важливим видом аграрних відносин є організаційні відносини, що виникають внаслідок утворення різних організаційно-правових форм господарювання та міжгосподарських підприємств (об’єднань).

Аграрними є також управлінські відносини, що виникають в процесі управління ними на засадах самоврядування і демократії. Вони мають внутрішній і зовнішній характер.

У процесі виробничої сільськогосподарської діяльності, в основі якої лежить землекористування, виникає новий вид аграрних правовідносин – земельно-трудові відносини.

Окрему групу аграрних правовідносин складають майнові аграрні відносини, в які вступають різні аграрні суб’єкти (виробничі кооперативи, приватні аграрні підприємства, фермерські господарства і орендні підприємства).