2. Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.

За сучасних умов ведення рентабельного і конкурентноспроможного вітчизняного виробництва продуктів харчування та сировини аграрні підприємці вимушені активно використовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новітні енергозберігаючі, екологічно безпечні технології. Відносини між суб’єктами аграрного виробництва та власниками науково-технічної продукції регулюються договором на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Правове регулювання відносин по цьому договору здійснюється ЦK України, ЗУ «Про наукову й науково-технічну діяльність», іншими нормативними актами. Сторонами в таких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фізичні особи. Вони іменуються «виконавець» і «замовник». Виконавцями науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи), засновані на різних формах власності (науково-дослідні інститути, вузи, конструкторські, проектні, технологічні організації, а також окремі громадяни, чи їх групи). Основною умовою для діяльності виконавців є наявність в них відповідного дозволу (ліцензії).

Наукові установи та інші виконавці несуть усю повноту відповідальності за реалізацію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і якості такої продукції, за відповідність її світовим вимогам і за її конкурентоспроможність.

Виконавці зобов’язані забезпечити задоволення вимог замовників, рентабельну роботу, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими особами.

Замовниками в таких договорах можуть бути аграрні підприємці всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також органи державного управління сільським господарством, а також різні об’єднання аграрних підприємців.

Предметом договору виступає науково-технічна продукція, яка необхідна замовнику. Наприклад, адаптовані до тих чи інших місцевостей певні технології вирощування певних культур. В договорі вказуються такі основні умови: найменування сторін; предмет договору; порядок передачі та прийняття продукції; форми та строки оплати робіт; відповідальність сторін; поштові та банківські реквізити сторін. Крім цього, сторони в договорі можуть передбачити інші умови: право сторін щодо використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових та інших робіт.

Чинним законодавством визначено порядок передачі науково-технічної продукції замовника. Передача і прийняття оформляються складанням спеціального акта передачі-прийняття, який підписується сторонами і скріплюється печатками замовника і виконавця науково-технічної продукції.

3. Договори матеріально-технічного забезпечення.

Господарська діяльність сільськогосподарських товаровиробників значною мірою залежить від рівня їхнього матеріально-технічного забезпечення продукцією виробничо-технічного призначення (сільськогосподарськими машинами, устаткуванням, запасними частинами до них, паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин, тощо).

Основною правовою формою, за допомогою якої вирішуються питання постачання продукції виробничо-технічного призначення є господарський договір. Правове регулювання договору забезпечується Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими нормативними актами.

В договорі постачання вказуються такі основні умови: найменування, кількість, розгорнутий асортимент продукції, а разі потреби – комплектність машин та устаткування, державний стандарт або технічні умови; вимоги до якості і упаковки; строк дії договору; ціна продукції, порядок і строки розрахунків, форми розрахунків; порядок виконання договору; відповідальність сторін за порушення умов договору; порядок розв’язання спорів між сторонами по договору; підстави дострокового розірвання договору; способи забезпечення виконання договору; реквізити сторін. Сторони мають право внести в договір любі додаткові умови, якщо вони будуть вважати їх необхідними.

У відповідності з чинним законодавством договір вважається укладеним тоді, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх існуючих його умов. Момент укладення договору визначається моментом надання угоді встановленої юридичної форми. Якщо одна із сторін не погоджується з якою-небудь умовою договору, то складається протокол розбіжностей, умови якого або приймаються сторонами за погодженням, або передаються на розгляд господарського суду в 20-ти денний строк.

В умовах розвитку ринкових відносин одне з провідних місць належить налагодженню прямих зв’язків аграрних підприємств із безпосередніми виробниками техніки, запасних частин до неї, мінеральних добрив та іншої продукції виробничо-технічного призначення. Юридичне оформлення таких відносин здійснюється шляхом прийняття замовлення до виконання, оформивши додатково специфікацію на конкретну продукцію, яка замовляється. Саме замовлення і специфікація повинні бути підписані сторонами і завірені печатками, тільки тоді вони набувають юридичної сили.

Невід’ємною складовою технологічного процесу виробництва продукції рослинництва є роботи, які виконують суб’єкти агрохімічного обслуговування. Дані відносини регулюються ЗУ: «Про пестициди і агрохімікати», «Про меліорацію земель».

Агрохімічне обслуговування можуть здійснювати підприємства, установи, організації всіх форм власності та громадяни. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати» особи, які здійснюють агрохімічне обслуговування, повинні мати допуск на право роботи з пестицидами та агрохімікатами.

Об’єктом договору про виконання агрохімічних робіт є виконання певного комплексу агрохімічних робіт: а) внесення у грунт відповідних мінеральних добрив з використанням спеціальної авіації, інших технічних засобів; б) застосування пестицидів і агрохімікатів з дотриманням вимог Закону України «Про пестициди і агрохімікати»; в) захист рослин, який включає в себе комплекс заходів щодо запобігання зменшенню втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб та бур’янів; г) інші роботи.

Іншим видом договорів є договори про виконання меліоративних робіт. В. О. Ситник розглядає меліоративні договори як договори про надання послуг. У той самий час він визначає, що результатом меліоративного договору практично завжди є ділянки покращення природних ресурсів чи комплексів як матеріальних об’єктів, які після застосування людської праці для їх покращення набувають споживчих товарних якостей.

Відповідно до ЗУ «Про меліорацію земель» об’єктом договору про виконання меліоративних робіт є здійснення певного комплексу меліоративних робіт: створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилах та інших землях; викорчовування дерев і чагарників, розчищення від каміння, зрізування купин, вирівнювання поверхні, меліоративна оранка, залуження тощо; гіпсування, вапнування та фосфоритування грунтів; плантажна оранка, глибоке меліоративне розпушення, щілювання, кротовий аераційний дренаж, піскування, глинування; інші види робіт.