4. Політичний процес.

Аналіз політичного процесу  одна з найважливіших проблем політичної науки. На відміну від класичної політології яка зосереджувалась на філософських питаннях про те якою має бути влада сучасну політологію найбільш цікавлять прагматичні питання: як саме здійснюється політична влада наскільки вона є дійовою та компетентною чи ефективні політичні рішення тощо. Загалом, у найширшому розумінні політичний процес — це функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається вико­нанням суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій.

Його можна представити:

 як сукупність видів і форм діяльності політичних суб’єктів, що прагнуть реалізувати свої цілі в політичній сфері;

 як певну послідовність політичних дій і подій;

 як функціонування політичної системи в часовому вимірі та зміну її станів.

IIолітичний процес може розгортатися у різних просторових межах  на рівні будь-якого політичного співтовариства, що в тому чи іншому аспекті виступає як єдине ціле, як система. На цій підставі виділяють наступні політичні процеси:

 світові (глобальні);

 регіональні;

 національні (внутрішньо-державні).

Про світовий політичний процес можемо говорити у випадках, коли міжнародна співдружність виступає як цілісна система держав із притаманними їм інтересами, з певними політичними структурами, діяльність котрих, так само, як і взаємодія окремих держав, є ланкою світового політичного процесу.

Об’єктивні умови існування, спільне історичне минуле, подібні проблеми сучасного розвитку дають підстави для того, щоб розглядати деякі регіони як систему, незалежно від того, наскільки тісним є їхнє організаційне об’єднання. А відтак можна говорити про окремі політичні процеси на теренах Латинської Америки, Західної чи Східної Європи, тобто про регіональні процеси.

Політичні процеси, що відбуваються всередині окремих країн  це національні політичні процеси.

Стосовно кожного з цих політичних співтовариств поняття політичного процесу вживається як в однині (загальносистемний процес) так і в множині (парцелярний процес).

Загальносистемний процес розуміється як функціонування політичних інституцій та сукупна діяльність суб’єктів політики в межах усієї політичної системи будь-якого рівня. В кожному співтоваристві або суспільстві він має свою специфіку етапи та результати. Особливістю розгортання політичного процесу в Україні в наш час наприклад є його значна утрудненість політичних перетворень через відсутність державницького досвіду достатньої кількості поміркованих політиків тривалу економічну кризу зовнішній тиск та інше.

Парцелярний політичний процес виникає тоді, коли в рамках даної (глобальної або національно-державної) політичної системи виокремлюємо різноспрямовані часткові процеси сукупності політичних дій і подій, за допомогою яких суб’єкти політики прагнуть досягнути своїх специфічних цілей у певній сфері чи в певному питанні. В Україні, зокрема, сьогодні чітко розрізняємо державотвор­чий процес, процеси національного відродження, економічної і політичної реформ, творення політичних партій тощо. Звичайно вони збігаються з окремими видами політичної діяльності, спрямованої на отримання певного суспільного результату. Зміст політичного процесу розкривається у різних формах політичної діяльності.

Структурними елементами політичного процесу є:

1) формування цілей і завдань політичних структур;

2) конституювання та організація політичних інститутів;

3) прийняття та виконання управлінських рішень;

4) контроль за функціонуванням політичних інститутів та організацій;

5) підтримка функціонування політичних інститутів та організацій.

Етапи політичного процесу:

І  етап презентації політичних інтересів;

ІІ  етап прийняття політичних рішень і формування політичної волі;

ІІІ  етап реалізації політичної волі, виражений у формі управлінських рішень.

Різновиди політичних процесів:

1) за об’єктами політичного впливу (внутрішньополітичні та зовнішньополітичні);

2) за формами політичного регулювання соціальних відносин (базові та периферійні);

3) за ступенем публічності (відкриті та приховані);

4) за критерієм стійкості взаємозв’язку соціальної та політичної структур суспільства (стабільні та перехідні);

5) за характером перетворення влади (революційні та еволюційні).

Отже, політичний процес являє собою сукупність всіх динамічних змін у поведінці та відносинах суб’єктів, у виконанні ними ролей та функціонуванні інститутів, а також у всіх інших елементах політичного простору, що здійснюються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Зміст політичного процесу розкривається у різних формах політичної діяльності.

Таблиця 1.1.