Література

1. Суровська Л.І., Журман Д.В., Поштарук Д.О. На допомогу юридичним клінікам/Навчально-методичний посібник для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.- Сімферополь, 2006.-200 с.

2. Мережа юридичних клінік України: ретроспективи та перспективи.-Київ, 2006.-296 с.

3. Типове Положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України // Офіційних вісник України. – 2006р. - № 32.- с. 417

4. Етичний кодекс юридичної клініки (примірний)

5. Юридичні клініки в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади/ За ред.. М.В. Дуліби, навчальний посібник, Київ. «МП Леся», 2003.

6. Практичне право: Навчальний посібник для студентів юридичних вищих навчальних закладів./ за ред.. М.В.Удода. – Варшава: 2003.

7. Юридичні клініки в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади/ За ред.. М.В. Дуліби, навчальний посібник, Київ. «МП Леся», 2003.

8. Організаційна та управлінська модель Юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування/ А.О. Галай, В.В. Стаднік, навчальний посібник, Київ, «Школяр», 2004.

Змістовий модуль 3. Алгоритм роботи за напрямком діяльності юридичної клініки: юридичне інтерв’ювання

1.Інтерв’ювання клієнта. Методика інтерв’ювання.

2.Робота з інформацією.

3.Методика вирішення справи та консультування по різним категоріям справ.

4. Складання процесуальних документів і звернення до різних інстанцій при роботі в юридичній клініці.

1.Інтерв’ювання клієнта. Методика інтерв’ювання.

ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ У СПРАВІ

Будь-яка робота над справою повинна починатися зі з'ясування її обставин. Наскільки глибоко ці обставини бу­дуть з'ясовані, настільки вдалим буде розв'язання і самої правової проблеми.

Певна річ, аби бути успішним юристом і надавати ква­ліфіковану допомогу, не достатньо лише глибокого знання обставин справи. Потрібні також знання законів, теорії пра­ва та практики його застосування. Саме на цьому базуєть­ся професіоналізм юриста. Проте одна справа вправно розв'язувати задачі під час практич­них занять, інша - вдало вирішити реальну справу, інфор­мація про яку рідко коли існує у чітко прописаному вигляді фабули, де відомі всі суттєві моменти.

Юрист-теоретик нагадує комп'ютерну програму, що бездоганно видає результат із найскладніших обрахунків. Та коли у цю програму закласти неправдиві дані - резуль­тат також буде спотвореним.

Інформація у справі - ось що найбільше повинно ціка­вити юриста, якщо він хочете справді допомогти. Саме у виявленні правдивих, достовірних даних і полягає іноді ле­вова частка роботи консультанта-практика. Нестача інфор­мації є такою ж перешкодою на шляху до успіху справи, як нестача їжі чи води для розвитку людини.

Разом з тим інформація у справі не існує в готовому вигляді. Дуже часто її потрібно шукати, витрачаючи час та зусилля. Проте все це буде витрачено не даремно, якщо правильно організувати роботу над справою з самого по­чатку.

Отож, які шляхи збору інформації доступні юристу? Вірогідно, що їх не так вже і багато. Так, за статтею 6 Зако­ну України "Про адвокатуру", адвокат для збору інформації має право запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від гро­мадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання до­ручення документами і матеріалами, за винятком тих, тає­мниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян.

Таким чином, збір інформації юрист може здійснюва­ти через:

1. опитування громадян; 2) консультування у фахівців (експертів, спеціалістів); 3)вивчення документів.

ОПИТУВАННЯ ГРОМАДЯН ТА ІНФОРМАЦІЯ ПО СПРАВІ

Опитування громадян полягає у проведенні з ними бес­іди, метою якої є отримання інформації, що цікавить юрис­та. При цьому іноді поняття «опитування» замінюють тер­міном «інтерв'ю», який має аналогічне з ним значення.

Варто наголосити на тому, що спілкування з іншими людьми відкриває надзвичайно широкий доступ до інфор­мації у справі. Проте важливо вміти її виділити, у зв'язку з чим не зайвим буде вивчення окремих теоретичних питань організації та проведення такої бесіди.

Предметом опитування є відомості, що мають значен­ня для вирішення проблем клієнта. Очевидно, що кожна справа має свій предмет опитування, який не існує як гото­ва модель і кожного разу визначається юристом залежно від її особливостей. Загалом можна сказати, що в предмет опитування входить лише інформація про юридичні факти, які зумовлюють виникнення правовідносин та вплива­ють на його перебіг.

Всю інформацію, отриману в процесі спілкування з клієнтом за зв'язком із предметом опитування, можна под­ілити на предметну, додатково-предметну та непредмет­ну. Предметна інформація безпосередньо окреслює коло важливих юридичних фактів, які мають значення для спра­ви і, відповідно, має найбільшу цінність. Додатково-пред­метна інформація хоча і не входить у предмет опитування, проте дає змогу належним чином оцінити достовірність отриманої предметної інформації, а також є джерелом відо­мостей про самого клієнта. Так, у категорію додатково-предметної інформації входитиме інформація про ставлен­ня опитуваного до обставин справи, інформація про особу опитуваного та інших зацікавлених суб'єктів. Непредметна інформація не має відношення до справи, а відтак - і жодної цінності.

На початку роботи над справою поділ інформації за зв'язком з предметом опитування проводити важко, оскіль­ки невідомою є ще сама правова проблема. Однак чим швид­ше і точніше така проблема буде визначена, тим швидше пройде збір інформації та її опрацювання. Фактично пред­мет опитування можна вважати з'ясованим з того момен­ту, коли відомі цілі та бажання клієнта, тому це питання юрист має з'ясувати для себе найоперативніше. Для при­кладу, спробуємо згрупувати інформацію, повідомлену клієнтом у справі про розірвання шлюбу.

Інформація у справі про розірвання шлюбу Предметна:

• час укладення шлюбу;

• причини через які особа хоче його розірвати;

• стан здоров'я кожного з подружжя;

• повторність перебування у шлюбі;

• наявність дітей;

• інтереси та захоплення дітей, їх стан здоров'я;

• доходи кожного з подружжя;

• наявність спільного майна;

• наявність спору з приводу розподілу майна.

Додатково-предметна:

• емоційний стан опитуваного;

• темперамент опитуваного;

• риси характеру опитуваного та зацікавлених осіб;

• освітній та культурний рівень опитуваних осіб.

Непредметна:

• наявність у кожного з подружжя інших родичів;

• наявність дисциплінарних стягнень за місцем роботи;

• освітній рівень та кваліфікація кожного з подружжя тощо.

Залежно від того, кого опитує юрист, можна виділити опитування клієнтів та опитування свідків. Клієнти, як пра­вило, володіють найширшими знаннями у справі, проте інформація, отримана від них, характеризується найбіль­шим суб'єктивізмом. З іншого боку, клієнт часто ставиться до юриста як до судді і тому описує обставини лише з по­зиції власного інтересу, що може негативно відобразитися на наслідках усієї роботи над справою. Що стосується свідків, то інформація, отримана від них, за вірогідністю, є більш об'єктивною, проте її важче здобути, оскільки свідок не зобов'язаний нічого розповідати юристові і легко може відмовитися від будь-якої співпраці.

Залежно від характеру передачі інформації її можна поділити на словесну, конклюдентну та мімічну. Словесна інформація передається через усне чи письмове мовлення опитуваних осіб і за характером є найінформативнішою. Конклюдентна інформація виражається через жести і часто є замінником словесної. У вигляді конклюдентної інформації можна отримати відповідь на закриті питання в ситуації сильного нервового збудження опитуваного, коли йому важко з огляду на емоційний стан надати відповідні відо­мості словами. Неабияку інформативну цінність має також міміка опитуваного, особливо для виявлення додатково-предметної інформації у справі.

Загальні умови організації опитування громадян

Юридичне інтерв'ю не має чітко встановленої структу­ри. Тому юрист на власний розсуд намагається якнайефек­тивніше використовувати та самостійно планувати наявний у нього час. При цьо­му кожне опитуван­ня для досягнення загальної мети - повідомлення системи таких завдань, які стоять перед юрис­том, дасть йому змогу належно організувати і саму співбес­іду, залежно від конкретної ситуації.

Загалом у процесі опитування юрист повинен:

1. Забезпечити належні умови зустрічі з опитуваним.

2. Встановити комунікативний та емоційний контакт.

3. Узгодити порядок опитування.

4. З'ясувати наявні в опитуваного відомості.

5. Зафіксувати отриману інформацію.

6. Налаштувати опитаного на подальшу співпрацю.

7. Узгодити подальший план дій.

Організація опитування громадян передбачає таке впо­рядкування, яке послідовно, крок за кроком, приведе нас до головної мети - доступу до інформації у справі. Саме тому в організаційному аспекті опитування варто поділити на окремі стадії, як ділиться на стадії всяка впорядкована процесуальна діяльність. Кожна стадія матиме тут свою мету та вирішуватиме свої, властиві тільки їй завдання.

Стадії процесу опитування громадян:

1. - Підготовка до опитування клієнта.

2. - Опитування

3. - Узагальнення отриманої інформації.

4. - Завершення опитування.