Методичне забезпечення проведення занять з правової просвіти

Методичне забезпечення - це один з найбільш відпові­дальних елементів проведення занять з правової просвіти. Необхідними елементами методичного забезпечення є:

• тематичний план курсу;

• програма курсу;

• графік проведення занять;

• сценарії занять з курсу.

Отож, аспекти правопросвітницької діяльності явля­ються запорукою успіху проведення занять. Лише тоді, коли правильно підібраний навчально-виховний заклад, сформо­вана гарна команда для роботи у проекті, організоване на­лежне методичне забезпечення, можна сподіватись на ре­альні суспільно-корисні результати такої роботи.

Література

1. Суровська Л.І., Журман Д.В., Поштарук Д.О. На допомогу юридичним клінікам/Навчально-методичний посібник для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.- Сімферополь, 2006.-200 с.

2. Мережа юридичних клінік України: ретроспективи та перспективи.-Київ, 2006.-296 с.

3. Типове Положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України // Офіційних вісник України. – 2006р. - № 32.- с. 417

4. Етичний кодекс юридичної клініки (примірний)

5. Юридичні клініки в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади/ За ред.. М.В. Дуліби, навчальний посібник, Київ. «МП Леся», 2003.

Змістовий модуль 6. Психологічні особливості роботи з клієнтом

1. Робота з клієнтом: труднощі та шляхи їх вирішення.

2. Бар’єри, які виникають у спілкуванні з клієнтами. Причини та способи їх подолання.

Так легко переконати інших.

Так важко переконати себе.

(Оскар Уайльд)

Тема психологічних особливостей роботи з клієнтом не розглядається практично ні в одному посібнику, присвяче­ному діяльності юридичних клінік. Але практика показує, що робота консультантів юридичних клінік, з погляду пси­хології, підпадає під сферу, іменованою конфліктною. Це означає не те, що консультанти клінік знаходяться в конфлікті з клієнтами, а те, що робота юриста сама по собі є не «спокійною». Адже в клініки не приходять просто так, люди йдуть сюди з певною проблемою. Навіть знаходячись на боці клієнта, консультант, не бажаючи того, протистоїть особі, установі, на яку клієнт скаржиться. Отже, щоб не піддаватися дії негативних емоцій, не передавати ці емоції клієнту, треба володіти і відповідними психологічними на­вичками роботи з клієнтами і, діяти відповідно до них.

1. Робота з клієнтом: труднощі та шляхи їх вирішення.

Намагайся переконувати, а не примушувати.

Ті, кого ти переконав, будуть твоїми друзями;

ті, кого ти примусив, стануть твоїми ворогами.

(Анаксарх)

На практиці буває таке, що в юридичну клініку зверта­ються обидві сторони: позивач і відповідач. Як поступати в даному випадку, як, з погляду психології, перемогти це про­тистояння, знайти істину, якщо позивач і відповідач затвер­джують різне?

Перш за все, необхідно пам'ятати, що юрист не має пра­ва представляти інтереси клієнтів, чиї інтереси протилежні. Але це торкається представництва, а що стосується юри­дичної консультації? З одного боку, можна просто консуль­тувати і позивача, і відповідача, роз'яснити думки одне од­ному, виконуючи ніби функцію медіатора. А якщо йдеться про складання процесуального документа? Адже, вислов­люючи суть, наприклад, позовних вимог, юрист-консультант повинен бути зацікавлений в правильності і правди­вості відомостей, що містяться в позовній заяві. Тому якщо доведеться далі представляти одного з двох клієнтів з про­тилежними вимогами, правдивість матиме величезне зна­чення для авторитету консультанта-представника.

В судовому засіданні може з'ясується, що насправді все йде не так, як це підносив клієнт і тоді під питанням буде професіоналізм представника. В такій ситуації можна буде зробити висновок, що представник недостатньо попрацював з клієнтом, навіть один такий «прокол» може дуже негатив­но позначитися як на самооцінці самого студента-консультанта, так і на його авторитеті у відповідних установах - в суді і т.д.

Отже, щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно:

1. Не сприймати на стовідсоткову віру слова клієнта без відповідного підтвердження його слів (наявність дові­док, висновків тощо). Звичайно, не треба говорити клієнту про недовіру, а навпаки - якомога більш спокійно і добро­зичливо роз'яснити про неможливість складання процесу­ального документа без відповідних документів, якщо такі потрібні.

2. Не приймати близько до серця «історії» всіх відвіду­вачів. Чуйне реагування на «сповідь» клієнта може привес­ти до того, що консультант перетвориться з юриста в «жи­лет» і буде більше відволікатися на емоції, ніж на надання правової допомоги. В той же час консультанту, природно, повинні бути властиві людські якості, тобто в жодному ви­падку не повинна допускатися грубість, перехід на підви­щені тони, навіть якщо клієнт провокує до цього.

3. Не дозволяти клієнту розказувати всю історію свого життя, якщо це не має відношення до справи - це лише віднімає час у консультанта і не приносить ніякої користі, не дає необхідної інформації. Якщо клієнт в своїй розповіді йде вбік, необхідно ввічливо перервати його і задати пи­тання про те, що цікавить консультанта, запропонувати повернутися до суті справи.

Що заважає спілкуванню клієнта та консультанта?

1. Недовіра і напруга на початку роботи. Рекомендації: ретельно продумати першу фразу, яка розтопить «лід» між консультантом і клієнтом;