Займи позицію

Займи позицію дозволяє навчити визначати свою пози­цію з питання, що обговорюється; метод допомагає вияви­ти наявні думки, побачити прихильників і противників тієї або іншої позиції, почати аргументоване обговорення пи­тання; набути навичох аналітично мислити та відстоювати свою точку зору.

Порядок проведення: викладач формулює проблемне пи­тання. В різних частинах аудиторії вивішуються таблички з написом позиції (наприклад, "за", "проти" або "повністю згоден", "скоріше згоден", "повністю не погоджуюсь", "ско­ріше не погоджуюсь"). Усі учасники повинні зайняти пози­цію та підійти до відповідної таблички. Зайнявши позицію, учасники обмінюються думками з дискусійної проблеми, уточнюють свою позицію і наводять аргументи на її підтримку. Представники різних позицій виступають по черзі, при цьому будь-який учасник може вільно змінити позицію під впливом переконливих аргументів опонентів. Для цього потрібно перейти до іншої групи.

Викладач повинен особливу увагу звернути на чер­говість виступів опонентів та підтримання дисципліни, адже тут має місце конфлікт позицій.

ДЕБАТИ

Дебати мають на меті набути навичок вести диску­сію; розглянути спірну тему в процесі дискусії; набути на­вичок грамотно формулювати аргументи та виступи в про­цесі дебатів; навчити етиці та стратегії вербальних проти-борств.

Етапи підготовки та проведення дебатів наступні:

1. Вибір теми дебатів. Тема повинна відповідати таким критеріям: бути юридичною та актуальною; мати дві взаємовиключні протилежні позиції, потенційно рівні за аргу­ментами; протилежні позиції повинні бути чітко та конк­ретно сформульованими.

2. Визначаються учасники дебатів та обираються по­зиції, які вони мають представляти. Коли на підготовку до дебатів надається тривалий час, командам-опонентам не вказується їх позиція, це вирішиться жеребкуванням перед дебатами (тобто, команди мають бути готовими відстою­вати обидві позиції).

3. Командам надається достатній обсяг часу на підго­товку захисту своєї позиції: вироблення стратегії, підбір аргументів, підготовку питань до опонентів, підготовку виступів. У цей час можливо довести до аудиторії правила проведення дебатів та їх особливості, залежно від обрано­го виду.

4. Безпосереднє дебатування. За дотриманням регламен­ту слідкує ведучий, як правило, викладач.

3. Підведення підсумків.

На заняттях, розрахованих на 45-хвилинне дебатуван­ня найбільш доцільним є наступний регламент:

1. до, 6 хвилин - виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію (наприклад, «так», «це правиль­но», «це заслуговує на підтримку» тощо). Цей виступ перед­бачає пояснення командної позиції, її аргументацію. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

2. до 7 хвилин - виступ першого номера команди, що займає негативну позицію (наприклад, «ні», «це невірно», «це вимагає змін» тощо). Цей виступ передбачає пояснення позиції команди, її аргументацію, критику позиції суперни­ка. Під час виступу протилежна сторона може задавати за­питання;

3. до 8 хвилин - виступ другого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає розвиток, доповнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

4. до 8 хвилин - виступ другого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає відстоюван­ня, уточнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

5. до 5 хвилин - запитання з аудиторії. Це необов'язко­вий елемент регламенту дебатів. Пояснюється потребою активніше приймати участь у обговоренні проблеми усіх учасників заняття, а не лише дебатних команд. Допускається задавати кожній із сторін до 3-4 запитань;

6. до 5 хвилин - виступ першого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не мож­на задавати запитання;

7. до 6 хвилин — виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не мож­на задавати запитання.

Критерії оцінювання дебатів орієнтовно такі: аргументованість власної позиції та відкидання аргументів опо­нентів; робота з запитаннями (вдало побудовані власні пи­тання та відповіді на поставлені питання); ораторський кри­терій (характер побудови виступу, використання риторич­них прийомів, дотепність тощо); інші критерії (дотримання регламенту, етика, робота команди тощо). На основі цих критеріїв приймається рішення щодо переможців дебатів.

Велику увагу слід приділити підготовці до дебатів - до­статньо підготовленими до дебатів мають бути не лише де­батуючі сторони, але й решта аудиторії. Також слід потур­буватися про те, щоб студенти правильно зрозуміли сутність регламенту та значення його дотримання.

КАРУСЕЛЬ

Карусель дозволяє набути навичок побудови аргументів, контраргументів, запитань; навички відстоювання власної позиції; навички ве­дення дискусію; об­говорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально про­тилежних позицій; збирання якомога більше інформації з будь-якої дискусій­ної теми; інтенсив­ної перевірки обсягу та глибини знань, наявних у студентів.

Викладач ого­лошує дискусійну тему. Група ділить­ся на дві частини, які утворюють два кола - внутрішнє та зовнішнє. Викладач далі керує ходом заняття: оголошує, яке коло яку позицію має відстоювати - тобто, у рекордно короткий строк студент з внутрішнього кола наводить аргумент на користь своєї позиції, а студент навпроти нього із зовнішнього кола намагається заперечити. Коли такий своєрідний діалог відбувся, пара піднімає руку. Після того, як завершили всі, викладач на свій розсуд оголошує, в який бік, яке коло по­вертається і на користь якої позиції наводить аргумент з наступним напарником. Після кількох таких поворотів гра зупиняється, і в аудиторії відбувається її обговорення.

ТОК-ШОУ

Цей метод дає змогу отримати навички публічного ви­ступу та дискутування; залучити до дискусії всю аудито­рію.

Викладач на ток-шоу - ведучий. Він оголошує тему дискусії, пропонує аудиторії інформаційний фрагмент. Потім пропонує висловитись із запропонованої теми "зап­рошеним гостям", роль яких виконуватимуть представни­ки групи, а також надає слово "глядачам" (решті групи), які можуть висловити свою думку або поставити запитан­ня до "запрошених" протягом не більше однієї хвилини. "Запрошені гості" відповідають якомога більш лаконічно та конкретно. Ведучий також може поставити запитання до "запрошених" або перервати виступаючого через ліміт часу. Коли красномовство виступаючих вичерпалось, ве­дучий підбиває підсумки і вказує, чиї аргументи пере­могли.

Метод проводиться за аналогією ток-шоу на телеба­ченні. Рекомендована кількість "гостей" -троє-четверо сту­дентів. Для успішного проведення методу необхідно, щоб тема дискусії була цікава та актуальна для аудиторії.

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ

Дозволяє отримати навички публічного виступу та дис­кутування; набути навичок побудови та відповіді на запи­тання.

Для цього обирається тема та відбувається підготовка до неї "господарів" протягом п'яти хвилин (як правило, для цих ролей обирається 2-3 представники групи, інші викону­ють ролі "запрошеної публіки"). "Господарі" виступають (по черзі, як правило, за обраною ними стратегією та за регламентованим часом на виступи). Решта аудиторії ста­вить запитання, на яві відповідають "господарі" (запитан­ня пропонуються "запрошеною публікою" після кожного виступу або після всіх виступів). Далі підбиваються підсум­ки "прес-конференції", що може здійснити як ведучий (вик­ладач), так і її учасники.

КАЛЕЙДОСКОП Г«АЖУРНА ПИЛКА»)

Дозволяє опанувати велику кількість інформації за не­великий проміжок часу; набути навичок командної робо­ти.

Викладач готує роздаткові матеріали з необхідною інформацією та завданнями. До роздаткових матеріалів також входять кольорові картки з цифрами 1, 2, 3, 4 і т.д.. Далі студентам роздаються ці картки для поділу на групи. Кожен студент відразу входитиме до двох груп: "домаш­ньої" та "експертної". Зручніше відразу визначити тих, хто входитиме до "домашньої" групи - всі, хто матиме однако­вий колір. "Експертна" група визначається за номерами. Наприклад, в групі 16 студентів. їм потрібно видати 4 кар­тки зеленого, червоного, синього, жовтого кольорів. Відповідно утвориться чотири "домашні" групи. Одночасно на цих картках є цифри 1, 2, 3, 4, написані таким чином, щоб на картці одного і того ж кольору були всі різні цифри (на­приклад, 4 жовтих картки з номерами 1,2,3,4.). Отже, буде 4 "експертні" групи та 4 "домашні" по чотири чоловіки.

Після цього "експертні" групи приступають до опра­цювання роздаткових матеріалів, на що їм відводиться відповідний час. Причому кожна така група отримує чоти­ри різні блоки інформації. Після її опрацювання "експертні" групи розформовуються і утворюють "домашні" групи. Таким чином, в кожній "домашній" групі є по одному чо­ловіку, які володіють різною інформацією. їх завдання - ознайомити решту членів групи зі своєю інформацією про­тягом певного часу. Метод завершується загальним обго­воренням та рефлексією.

Калейдоскоп доволі важкий метод, тому плануючи його проведення необхідно враховувати такі моменти як рівень дисциплінованості аудиторії та її позитивну спрямованість. Велику увагу слід приділити поясненню порядку проведен­ня методу аудиторії - якщо деякі моменти залишаться для неї не зовсім зрозумілими, проведення методу може не дати бажаного результату.