Обслуговуючі та основні навчальні інтерактивні методики

Обслуговуючі (допоміжні) методики не спрямовані на досягнення цілей заняття, не формують правових знань, вмінь, навичок, світоглядних уявлень учнівської аудиторії. Ці методики або зацікавлюють учнів у занятті, створюють невимушену атмосферу, або спрямовані на закріплення, підсумкове усвідомлення отриманої під час заняття інфор­мації.

Основні навчальні методики найчастіше застосовують­ся в інтерактивних заняттях Головна їх ознака, що в основі інших методик лежать саме вони. До основних методик на­лежать: РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ, МОЗКОВИЙ ШТУРМ, РОЛЬОВА ГРА та РОЗГЛЯД ПРАВОВИХ СИ­ТУАЦІЙ. Ці методики є основою заняття з практичного права, на їх основі будуються інші методи.

Конкретизуючі, комплексні методики та методики дискутування

До конкретизуючих методик відносять: ДЕРЕВО РІШЕНЬ; ПАРАФРАЗУВАННЯ; НАВЧАЮЧИ-ВЧУСЯ; ШКАЛА ОЦІНКИ; Я-ВИСЛОВЛЮВАННЯ; ПОСЛІДОВ­НЕ ОБҐРУНТУВАННЯ («ПРЕС»); КОЛО ІДЕЙ; «СОКРА-ТОВИЙ» МЕТОД; ПРАВНИЧА ПРОМОВА; ЗАПОВНІТЬ ПРОПУЩЕНЕ; ПОЄДНАННЯ СЛІВ; НЕЗАКІ-НЧЕНЕ РЕ­ЧЕННЯ; СТОП-КАДР тощо.

Метою цих методик є уріз­номанітнити ме­тодичну складо­ву програми, глибше розібра­ти специфіку права у конк­ретній життєвій ситуації. Тому ці методи необхід­но застосовува­ти - буде цікаві­ше і викладачам, і учням. Отже, ці методики дозволяють конкретизувати завдання під час занять з правової просвіти, детальніше розібрати певні питання.

Методики дискутування, до яких належать ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ; ПОВЕРНЕНИЙ АРГУМЕНТ; ДЕБАТИ; ТОК-ШОУ; ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ; КАРУСЕЛЬ, теж ма­ють свою специфіку, яка полягає в тому, що під час прове­дення будь-якого з цих методів відбувається дискусія за попередньо встановленими правилами.

І нарешті, остання група інтерактивних методик - це поєднані або комплексні методики: КАЛЕЙДОСКОП («АЖУРНА ПИЛКА»); АКВАРІУМ; ПОСТАНОВКА ЗА­ПИТАНЬ; ІМІТАЦІЯ СПРОЩЕНОГО СУДОВОГО СЛУ­ХАННЯ; СЮРПРИЗ; КОЛЕГІАЛЬНА НАРАДА; ЗАКО­НОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС; ПЕРЕГОВОРИ; МЕДІАЦІЯ та ін.. Уже з самої назви можна визначити специфіку цих ме­тодів - вони, складаються з більш простих інтерактивних елементів чи методик та через це доволі складні в застосу­ванні, потребують не тільки майстерності викладача, а й відповідної підготовки аудиторії, її дисциплінованості та позитивної спрямованості.

Інтерактивні методики навчання для роботи в малих групах (характеристика окремих видів) дерево рішень

Дерево рішень дозволяє вирішити проблемну, конфлік­тну ситуацію; прийняти оптимальне рішення в складній си­туації, швидко визначити переваги та недоліки різних варі­антів вирішення ситуації. Проводиться наступним чином: викладач формулює проблему. Потім пропонуються кілька варіантів її вирішен­ня. Кожен варіант аналізується з позиції "плюсів" та "мінусів". Таким чином, на дошці складається ДЕРЕВО РІШЕНЬ: зверху записується коротке формулювання про­блеми, під ним від двох до чотирьох варіантів її вирішення, під кожним варіантом зліва пишуться його плюси, справа - міну­си. Робота за методом закінчується висновком викладача.

Принципово важливо проаналізувати і зважити пропо­новані варіанти з позицій короткострокової та довгостро­кової перспективи. Як на етапі пропонування варіантів ви­рішення питання, так під час визначення переваг та недоліків кожної позиції доцільно застосувати мозковий штурм.

НАВЧАЮЧИ-ВЧУСЯ

Метод дозволяє опрацювати велику кількість матеріа­лу; засвоїти матеріал шляхом передачі його іншим студен­там; узагальнити вивчене.

Для цього викладач завчасно готує роздатковий матеріал для ознайомлення студентам (це мають бути три чи чотири бло­ки інформації). Далі ведучий роздає цей матеріал студентам. Вони ознайомлюються з ним протягом певного часу, необхід­ного для засвоєння розданого об'єму інформації. Після цього роздаткові матеріали збираються викладачем, а студенти по­винні ознайомити зі своєю інформацією інших студентів, які от­римали інформацію іншого змісту. Це відбувається внаслідок вільного переміщення студентів у навчальному кабінеті. Зав­дання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і дізнатися про інформацію від іншого студента. Після завершення методу доцільно провести перевірку засвоєння знань студентами.

Даний метод має два організаційних правила: після того, як усі усвідомлять виділену інформацію, дати достатньо часу на ознайомлення зі своєю інформацією інших, вільно пере­суваючись у навчальному кабінеті, кожна особа одночасно може спілкуватися лише з однією особою.

Інформація, яка міститься в роздаткових матеріалах має бути зрозумілою, доступною та мати об'єм, на ознайомлен­ня з яким потрібно не більше 5 хвилин.

МЕТОД ПОСЛІДОВНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ («ПРЕС»)

Цей метод дозволяє навчити формулювати аргументи; набути навичок висловлювати власну думку з дискусійно­го питання; сформулювати думку в чіткій і стислій формі; набути навичок практичного аналізу (наприклад, аналіз події); сформувати вміння вести теоретичний спір.

Викладач формулює проблему чи ставить питання ауди­торії. Студенти (всі чи бажаючі - залежно від ситуації) вис­ловлюють свої формули. Порядок висловлення студентів можна звести до чотирьох етапів:

1. формулювання власної позиції (Я вважаю, що...);

2. обґрунтування власної позиції (...тому, що...);

3. наведення прикладу (... наприклад...);

4. формулювання висновку (Отже ...).

Студенти повинні висловлюватися, не відхиляючись від словесної формули "Я вважаю, що...; Я вважаю так, тому що...; Наприклад...; Отже...", - в цьому сенс методу. Важ­ливо, щоб студенти висловлювалися по черзі, вислуховува­ли один одного до кінця, не коментуючи думку, з якою не згодні.

КОЛО ІДЕЙ

Коло ідей дає можливість залучити всю групу до обго­ворення; вирішити гостру проблему; знайти якомога більше варіантів вирішення певного питання; налагодити тісний зв'язок між групами та прийти до найбільш оптимального рішення в результаті спільної роботи.

Для цього викладач об'єднує студентів у малі групи та дає кожній групі завдання. Коли групи завершили його і готові представити інформацію, слід попросити кожну групу по черзі представити лише один аспект з тих, які вони обговорювали. Продовжуючи по колу, викладач запитує кожну групу почергово, поки не вичерпаються всі відповіді.

Метод ефективний для видів діяльності з вирішення го­стрих проблем. Можна запропонувати студентам викласти свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Викладач збирає усі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Групи працюють протягом визначеного часу, представ­ляють свої результати в чіткій послідовності. Це дозволяє групам обмінятися результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інфор­мацію. Даний метод спрацьовує і для створення списку ідей. Для цього потрібно кожному подавати одну ідею по черзі.

СТОП-КАДР

За допомогою цього методу можна навчити студентів оперативно відреагувати на правову ситуацію; набути навичок одночасно застосовувати свої знання правових норм та виявляти вміння їх застосовувати.

До уваги групи пропонується (зачитується, розпові­дається) ситуація, наприклад перелік дій, зміст процесуаль­ного чи нормативно-правового акта. Залежно від рівня го­товності аудиторії обирається складність такого завдання. Студенти (малі групи) наввипередки мають виявити недо­ліки (помилки) ситуації або її нормативно-правове регулю­вання. Для цього студент (група), який знайшов відповідь, має промовити: "Стоп-кадр". Цим він зупиняє доповідача і називає свій варіант відповіді. Після цього ведучий (викла­дач) продовжує розповідати ситуацію до наступної фрази "Стоп-кадр".

Даний метод можна поєднати з рольовою грою, де сту­денти будуть зупиняти не викладача, який зачитує ситуа­цію, а перебіг сценки. В такому випадку підготовка до ме­тоду відбувається за схемою рольової гри. Важливо під час проведення цього методу забезпечити необхідний рівень дисципліни та послідовність внесення зауважень стосовно сценки чи зачитаної ситуації.