2. Консультування клієнта в юридичній клініці: поняття, мета.

Після проведення інтерв'ювання та аналізу обставин і матеріалів справи починається етап консультування, який є обов'язковим навчальним елементом юридичної клініки незалежно від її організаційної структури. Спеціалізовані юридичні клініки можуть проводити заняття з консульту­вання, продовжуючи працювати за своєю фабулою, вико­ристаною ще на етапі інтерв'ювання. При цьому викладач акцентує увагу студентів юридичної клініки на окремих особливостях застосування норм певної галузі права. Од­нак існує і така точка зору, що при проведенні занять з кон­сультування можна об'єднувати студентів, які працюють за різними правовими програмами. Такий підхід може мати місце на початковому етапі становлення юридичної клініки.

Ці заняття необхідно проводити щороку в юридичній клініці на початку навчального періоду, відповідно з новим набором студентів. Тема консультування повинна прово­дитись із студентами після опрацювання попередніх тем про історію становлення та розвиток юридичних клінік, їхні мету і завдання, порядок і умови її роботи, вимоги, висувані до студентів і співробітників, основи її менеджменту і докумен­тування, а також юридичної техніки. Безумовно вагомим елементом навчання в юридичній клініці є опанування про­фесійної етики в її діяльності та психологічних особливос­тей роботи з клієнтом, що надасть студенту змогу привер­нути до себе позитивну увагу клієнта і сприятиме досягнен­ню мети, поставленої перед собою. Крім того, заняттям з консультування повинні передувати заняття з організації і проведення першого прийому клієнта - інтерв'ювання, а також аналізу справи і визначення позиції у ній. Лише після того, як студент дізнався і засвоїв всю цю інформацію і на­був перших навичок роботи в клініці, можна приступати до навчання його консультуванню. Велике значення у навчанні консультуванню має особистий досвід та індивідуальний підхід викладача до даного питання. Проте, не існує єдино­го підходу щодо методики консультування. Конференції, семінари, тренінги та школи, присвячені розвитку клінічної юридичної освіти роблять спробу визначити поняття кон­сультування, основних елементів та методик консультуван­ня в юридичних клініках.

Консультування в юридичній клініці слід розглядати як відносно самостійну навичку майбутньої професійної діяль­ності, кардинально відмінну від навички інтерв'ювання за цілями (мета інтерв'ювання - одержати від клієнта найбільш повну інформацію правового значення для вирішення його проблеми, а консультування - надати клієнту вичерпну інформацію з його питання).

Кажучи про консультування, слід розрізняти разо­ву консультацію, коли проблема клієнта вирішується в ході єдиної зустрічі з юристом, і консультування з перс­пективою ведення справи клієнта, у тому числі і судово­го процесу. Можна погодитись з точкою зору російських вчених, що консультування в юридичній клініці - це процес взає­модії студента-юриста і клієнта щодо життєвої проблеми з метою виявлення можливих правових варіантів її вирішен­ня та їх наслідків, розуміння шляхів і способів реалізації обраного варіанту.

Основною метою такого етапу як консультування є на­буття студентами-юристами професійних навичок та вмінь, зокрема:

- аналізувати надану фактичну інформацію, виокремлю­ючи у ній головну і юридично значиму;

-знаходити необхідні нормативні матеріали і аналізу­вати норми права та судову практику;

-знаходити правову підставу для надання кваліфікова­ної консультації;

-зрозуміло роз'яснити клієнту його проблему і визна­чити декілька варіантів можливих дій та прогнозува­ти їхні наслідки.

Зважаючи на те, що консультування, як і інтерв'юван­ня, - це безпосереднє спілкування, то воно вимагає наяв­ності у студента-консультанта різноманітних комунікатив­них навичок. Для успішного консультування особливе зна­чення має вміння підтримати контакт з клієнтом, встанов­лений при інтерв'юванні, викликати довіру до себе, створи­ти необхідні умови, щоб клієнт подолав скутість, замк­нутість, і сприймав інформацію, яка надається йому кон­сультантом. При цьому клієнт повинен зрозуміти предмет розмови, окремі положення нормативно-правових актів і вплив на вирішення правової проблеми. Пояснення кон­сультанта повинні відбуватись у формі обговорення ситу­ації клієнта. Разом з тим, консультант повинен перевіряти чи правильно клієнт зрозумів його пояснення і який із зап­ропонованих варіантів вирішення проблеми він обирає.

Слід також зау­важити, що консуль­тант повинен волод­іти навичками пси­хологічної підготов­ки для роботи з різнотиповою ауди­торією. Для цього обов'язковою пере­думовою є проход­ження психологіч­них тренінгів і семі­нарів з адаптації сту­дента до роботи в юридичній клініці. З

цією метою в деяких юридичних клініках України створю­ються психологічні служби, до роботи в яких залучаються практикуючі психологи або студенти-психологи старших курсів відповідних вищих навчальних закладів і факультетів.

Виходячи з досвіду надання консультацій в юридичній клініці, можна побудувати відповідну типологію психолог­ічного портрету клієнта, який може бути:

- довірливим;

- скептичним;

- агресивним; - упертим; - закритим;

• брехливим; - балакучим співробітником.

«Довірливий» клієнт не бажає усвідомлювати суть по­яснень юриста, обговорювати 3 ним варіанти розгляду спра­ви, свої можливі дії та їхні наслідки. Його улюблена пози­ція: «Робіть, як ви самі вважаєте за потрібне».

«Скептик» просить по допомогу і, разом з тим, не вірить ані в успіх, ані у пропозиції консультанта, ані у власні сили. Його позиція: «Все марно. Нічого не вийде».

«Агресивний» клієнт також потребує допомоги, але при тому сприймає «у штики» будь які запитання та коменту­вання консультанта щодо справи. Його позиція: «Не хочу нічого чути!!!... Мені все набридло!!!... Вирішуйте спра­ву!!!...»

«Упертий» клієнт завжди вимагає свого, не звертаючи уваги на жодні рекомендації і роз'яснення консультанта. Його позиція: «Я хочу... І так повинно бути».

«Закритий» клієнт володіє повною інформацією про фактичні обставини, проте не поспішає поділитися нею. У такому разі консультант не впевнений, чи надана йому вся інформація у справі. Його позиція: «Я не зовсім точно пам­'ятаю...».

«Брехун» під час надання інформації намагається вис­тавити себе у «позитивному світлі» і, таким чином, «при­крашає» факти, тим самим спотворюючи їх.

«Балакучий» клієнт постійно супроводжує необхідну інформацію безліччю зайвої та непотрібної. Його позиція: «Слухайте мене, і я все розкажу Вам ...»

«Співробітник» надає лише необхідну і достовірну інформацію про фактичні обставини справи, завжди налаш­тований обговорювати з консультантом подальші дії у справі та їхні наслідки. У консультанта не виникає сумнівів щодо достовірності та повного обсягу наданої інформації.

Отже, одним з головних завдань при консультуванні є перетворення клієнта будь-якого вище зазначеного типу на «співробітника». Лише коли клієнт повірить консультанту, а останній вселить йому віру в його власні сили, можна до­сягти оптимального результату консультування.

Сам процес консультування можна поділити на декіль­ка етапів:

1. Підготовка до консультування

2. Зустріч з клієнтом і роз'яснення порядку проведення консультації

3. Роз'яснення клієнту можливих шляхів вирішення про­блеми і аналіз їхніх наслідків.

4. Допомога клієнту у виборі оптимального рішення

5. Визначення стратегії і тактики реалізації узгоджено­го рішення

Підготовка до консультування є обов'язковим етапом і не регламентується певним обсягом часу. Під час підготовки консультант аналізує нормативно-правову базу з того чи іншо­го питання, вивчає матеріали справи та досліджує факти.

Зустріч з клієнтом і роз'яснення порядку проведення кон­сультації важливий етап. Консультант уточнює пози­цію клієнта і ставлення до запропонованих ва­ріантів вирішення про­блеми.

Допомога клієнту у виборі оптимального рішення перед­бачає активну співучасть клієнта в обранні рішення, яке відповідатиме його реальним бажанням. Якщо рішення буде прийнято клієнтом особисто, він буде послідовно і напо­легливо запроваджувати його в життя і сприяти у цьому своєму консультанту (представнику).

Визначення стратегії і тактики реалізації узгодженого рішення стає завершальним етапом для тривалої роботи з клієнтом, коли консультант виступає у справі як представ­ник. У таких випадках, вибравши саме рішення, представник продовжує обговорення і пропонує клієнту можливі варіанти подальших дій.

На етапі консультування робота з клієнтом не припи­няється, оскільки вона вимагає нової зустрічі з клієнтом, появи додаткової інформації і корегування визначеної по­зиції у справі, а також нових роз'яснень.

Від консультанта повністю залежить успіх консульту­вання, якщо він буде уважним і переконливим.

Зважаючи на вищевикладене, мету навчального занят­тя з консультування в юридичній клініці можна визначити таким чином:

1. роз'яснення поняття консультування і сфери його застосування;

2. демонстрація практичних навичок з консультування та їхнє закріплення;

3. оцінка застосування одержаних навичок консульту­вання.

План занять з консультування в юридичній клініці скла­дається з урахуванням особливостей цього важливого ета­пу навчання. Загальна кількість годин, відведена на занят­тя з консультування, може складати 8-10 годин, наприк­лад:

1. лекція поняття консультування і сфера його застосування (2 години);

2. ділова гра: демонстрація практичних навичок з кон­сультування та їхнє закріплення (6 годин);

3. оцінка застосування одержаних навичок консульту­вання (2 години).

Викладач при проведенні занять з консультування по­винен не лише володіти теоретичним матеріалом, але й застосовувати різні демонстраційні матеріали і допоміжні за­соби, а саме: готові фабули справ, конфіденційна інформа­ція тощо.

При проведенні занять з консультування повинні зас­тосовуватися інтерактивні методики навчання: мозковий штурм, рольова гра, робота в малих групах, «займи пози­цію», «ажурна пилка», «акваріум» тощо. Це сприятиме за­лученню до активної участі у навчанні і кращому засвоєн­ню наданої інформації, а також набуттю практичних нави­чок.