4. Складання процесуальних документів і звернення до різних інстанцій при роботі в юридичній клініці.

Види документів

Важко уявити собі збір інформації у справі, в якому не використалися б документальні джерела. Навіть у найпро­стіших справах юрист використовує документи для підтвер­дження як мінімум ключових юридичних фактів. Очевид­но, що за інформативністю аналіз документів не лише не поступається опитуванню громадян, а в деяких випадках відіграє визначальне значення, адже під документом зага­лом варто розуміти спеціально створений людиною пред­мет, призначений для передачі або зберігання інформації.

Готуючись до роботи з документами, юрист повинен знати їх класифікацію, що допоможе сформувати повніше уявлення про даний вид джерел відомостей у справі.

За способом фіксування інформації розрізняють письмові (рукописні чи друковані) документи та записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічні. Найчастіше юрист працює з письмовими документами, оскільки вони найпоширеніші та фактично не потребують спеціальних засобів для створення. Проте записи розмов, фотокартки, відеозаписи мо­жуть відігравати не менше інформативне значення. Крім того, вони характеризуються наочністю, чого бракує пись­мовим документам.

За ступенем персоніфікації документи діляться на пер­соніфіковані та неперсоніфіковані. До персоніфікованих відносять картки індивідуального обліку (наприклад, ха­рактеристики й рекомендаційні листи, видані певній особі, особисті листи, щоденники, спогади). Неперсоніфіковані (безособові) документи - це рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, які не носять персо­нального характеру, статистичні архіви, дані преси, про­токоли зборів.

Залежно від статусу документального джерела виді­ляють документи офіційні та неофіційні. До перших відно­сять урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стеног­рами офіційних засідань, ділова кореспонденція, протоко­ли судових органів і прокуратури, фінансова звітність і т. ін. Неофіційні документи - це здебільшого персоніфіковані матеріали, серед яких центральне місце займає особисте листування та приватні договори.

Нарешті за джерелом інформації документи поділяють на первинні та вторинні. Первинні складаються на базі пря­мого спостереження або опитування, на основі безпосеред­ньої реєстрації подій, що відбуваються. Вторинні виника­ють на основі обробки, узагальнення або опису, зроблено­го за первинними джерелами.

До найбільш важливих проблем роботи з документами можна віднести труднощі їх одержання та проблему оцінки достовірності.

Доступ до документів

Ознайомлення з документами передбачає отримання юристом дозволу на доступ до них. Такий доступ можна отримати або через залучення клієнта до витребування та отримання відповідних документів, або через самостійний їх збір.

У першому випадку на юристові лежить обов'язок про­вести інструктаж клієнта і в необхідних випадках підготу­вати йому запит на отримання інформації про себе чи відпо­відних документів. Часто це є єдиним способом отримання потрібних матеріалів, оскільки за статтею 31 Закону Украї­ни «Про інформацію» забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до Ен­ного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Вказане положення, однак, не сто­сується адвокатів, за якими відповідне право для виконан­ня доручень клієнтів гарантується статтею 6 Закону Украї­ни «Про адвокатуру».

Якщо мова йде про витребування документів або от­римання доступу до них, потрібно підготувати інформац­ійний запит відповідно до статті 32 Закону України «Про інформацію», відповідь на який повинна бути підготовлена протягом 10 днів. Однак такий запит не має жодного зна­чення для отримання інформації від недержавних органі­зацій. У цьому випадку можна підготувати заяву на підставі Закону України «Про звернення громадян», строк розгля­ду якого, однак, збільшується до одного місяця. Такі звер­нення повинні бути підготовлені письмово та направлені адресатам поштою листом з повідомленням про вручення.

Стосовно неофіційних документів, які знаходяться у громадян, юрист не має жодних важелів впли­ву на їх отримання. Єдиним способом тут є клопотання пе­ред судом про витребування таких документів, що, однак, не означає реального їх отримання, адже приватна особа завжди може вказати на неможливість подачі такого доку­мента у зв'язку з його втратою.