20

1. Місце самостійної роботи в навчальному процесі ВНЗ.

Сучасному суспільству необхідні фахівці, здатні опера­тивно приймати нестандартні рішення, діяти творчо, са­мостійно. Основним засобом формування цих рис є само­стійна навчально-пізнавальна діяльність студентів.

Усвідомлення суті і закономірностей самостійної пізнавальної діяльності, оволодіння високим рівнем її організації – це один із шляхів удосконалення педагогічного процесу і розвитку особистості.

Аналізуючи навчальний процес у педагогічних ВНЗ, необхідно відзначити, що питанням організації с. р. студентів не приділяється належна увага, незважаючи на те, що ця робота приховує в собі великі можливості не тільки для вдосконалення системи підготовки майбутніх вчителів, а й для розвитку їх педагогічної компетентності після закінчення навчання у вищій школі.

Сутність самостійної пізнавальної діяльності, її наукові, теоретичні і методологічні засади відображені у працях Л.Занкова, А.Макаренка, О.Леонтєва, В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін.

Існує суперечність у навчально-виховному процесі вищої школи і педагогічній д-сті вчителя: між об’єктивно-зростаючою потребою у вихованні «активного вчителя», здатного самостійно аналізувати, оцінювати і регулювати власну діяльність, усвідомлювати перспективи свого саморозвитку, і недостатнім рівнем сформованості рефлексивних механізмів у випускників ВНЗ, слабким розумінням сутнісних вимірів власної діяльності і суб’єктивних станів, тобто відсутністю психологічної і теоретичної готовності до самостійної пізнавальної д-сті.

В широкому значенні самостійна робота - це?

Під самостійною роботою в широкому значенні розуміють будь-яку

діяльність особистості щодо здійснення поставлених перед нею цілей без безпосередньої участі керівника.

В цьому визначенні відзначено діяльну сторону особистості, яка спрямована на самостійне досягнення цілей. Будь-який вид занять, що створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності студента, зв’язаний із самостійною роботою. У зв’язку з цим в широкому значенні С.р характеризують як сукупність самостійних діяльностей в умовах аудиторії або поза її межами, в контакті з викладачем чи за його відсутності. Однак часто, мають на увазі, що с.р. здійснюється переважно за межами аудиторії, у вільний від обов’язкових навчальних занять час, без участі викладача.

Отож, давайте з’ясуємо, у чому ж полягає суть срс?

Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів — різнома­нітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без йо­го безпосередньої участі.(Фіцула)

Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів – види індивідуальної і колективної д-сті студентів із самостійного визначення завдань, засобів їх досягнення на основі пізнавальних потреб та інтересів, вибору власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту (Чайка)

Вона є завершальним етапом розв'язання навчально-пізнавальних завдань, які розглядалися на лекціях, семі­нарах, практичних і лабораторних заняттях. Адже знання можна вважати надбанням студента тільки за умови, що він приклав для їх здобуття свої розумові і практичні зу­силля.

Формуванню яких якостей сприяє самостійна робота студентів ?

СРС сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахів­цю у навчанні і професійній діяльності.

Чим регламентується навчальний час, відведений на СР студентів і який об’єм навчального часу займає?

«Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» передбачено, що самостійна робота студентів має становити не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу часу, відведеного на вивчення кон­кретної дисципліни. Така кількість годин дає змогу розви­вати пізнавальну активність, формувати самостійність як рису особистості, здатність до творчого розв'язання сучас­них виробничих завдань, уміння приймати рішення.

Визначаючи місце окремих предметів у самостійній ро­боті кафедри, слід враховувати специфіку предмета, його складність і дидактичну спрямованість. На виконання са­мостійної роботи в позааудиторний час відводиться 3—4 години на день, в т. ч. й у вихідні.

Хто повинен займатися нормуванням СРС?

Щоб не перевантажувати студентів самостійною робо­тою, не позбавляти їх можливості раціонально розподіля­ти час для роботи над усіма предметами, нормуванням са­мостійної роботи мають займатися насамперед кафедри й деканати, а також методичні комісії факультетів.

Структура самостійної роботи студентів. Самостійну роботу студента слід вибудовувати з огляду на її мету і зав­дання.

Що є головною метою самостійної роботи?

Головна мета СРС є двоєдиною: засвоєння теоретичних знань, формування системи загальнонавчальних, інтелектуальних і професійних умінь і навичок та формування самостійності і активності особистості майбутнього фахівця.

У структурі СРС виокремлюють такі компоненти (О. Рогова): орієнтаційно-мотиваційний, інструктивно-настановчий, процесуальний, корекційний, контрольно- оцінювальний.

Дайте коротку характеристику кожного компонента

Орієнтаційно-мотиваційний компонент передбачає роботу, спрямовану на усвідомлення студентами мети кон­кретної діяльності та орієнтацію їх на виконання самостій­ної роботи. Для формування мотиваційної основи навчаль­ної діяльності студентів використовують проблемні запи­тання та пізнавальні завдання, які сприяють усвідомленню потреби в нових знаннях, а також професійно-орієнтовані завдання, які розкривають роль і значення конкретного навчального матеріалу у становленні професійної майстер­ності студентів. Це завдання на виявлення безпосередніх зв'язків конкретних тем навчальних дисциплін з вироб­ництвом, підбір додаткового матеріалу з теми, що стосу­ється майбутньої професійної діяльності, анотування но­винок наукової і професійної літератури.

Інструктивно-настановчий компонент охоплює ознайомлення студентів із особливостями роботи з навчальним матеріалом різних видів, визначення конкретних завдань, обсягу роботи то­що.

Процесуальний компонент пов'язаний з безпосереднім виконанням студентами самостійної роботи.

Корекційний компонент передбачає надання допомоги студентам у по­доланні труднощів і виправленні помилок.

Сутність кон­трольно-оцінювального компонента полягає у здійсненні контролю процесу самостійної роботи студентів: викладач аналізує характер, повноту, зміст, доцільність вибору сту­дентами способів діяльності та оцінює їх. Оцінювання супро­воджується цільовою настановою з метою забезпечення пере­ходу студентів на вищий рівень самостійної діяльності.