1. Фінансування інкубаційного періоду

2. Фінансування комерційного освоєння

3. Фінансування розвитку

1. Передстартове фінансування

2. Стартове фінансування

2.1 Фінансування початкової стадії

2.2 Фінансування освоєння

3.1 Фінансування венчурного підприємства

3.2 Перепродажа венчурного підприємства

Рис. 10.11. Схема венчурного фінансування інноваційної діяльності підприємства

Для венчурних інвесторів дуже важливим є правильно спрогнозувати очікувану ринкову вартість бізнес-напрямку, куди вони вкладають кошти. Тому, на цьому етапі здійснюється встановлення спільних з інвестором або самостійних нових цільових підприємств з числа бізнес-інкубаторів, що створюються на першому етапі.

Для участі у венчурному фінансування банки створюють спеціальні фонди або фонди ризикованого (венчурного) фінансування. Такий венчурний капітал банку використовується в основному для фінансування діяльності підприємств, що швидко розвиваються і тому грає важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності промисловості у цілому. Функціональне завдання банківського венчурного фінансування – сприяти росту перспективного бізнесу шляхом надання певної суми грошових коштів в обмін на долю в статутному капіталі. На практиці найчастіше зустрічається комбінована схема банківського венчурного фінансування, при якій частина коштів вноситься в акціонерний капітал, а інша надається у формі інвестиційного кредиту.

Реалізація комерційного інтересу венчурного фінансування для банку заключається у тому, щоб підприємство успішно розвивалося і через 3-5 років підвищило свою вартість та вартість своїх акцій в 5-7 раз, забезпечивши, таким чином, в середньому 30-40% щорічного росту. Це дасть можливість банку (венчурному інвестору) на певній стадії продати свої акції або самому підприємству, або на фондовому ринку, або іншій зацікавленій стороні. В результаті він одержує повернення своїх інвестицій та прибуток з капіталу при виході з бізнесу.

Основною проблемою для венчурного фінансування банку є те, що через високий ризик такий капітал надається підприємствам під вищий відсоток, ніж звичайний банківський кредит, однак у деяких випадках, пов’язаних з збільшенням гарантії проти нецільового використання вкладених коштів, банки можуть залишатися співвласниками підприємства, створеного під перспективний інвестиційний проект, протягом всього життєвого циклу освоєння продукту. В цьому випадку вони розраховують на одержання дивідендів з очікуваних прибутків.

Банківське венчурне фінансування, яке характеризується підвищеними ризиками, має схожі зовнішні ознаки з проектним фінансуванням. Однак ці механізми фінансування принципово відрізняються. Вінчурне фінансування банків здійснюється лише за рахунок фондів, спеціально сформованих для фінансування проектів з високими та дуже високими ризиками. Як правило, ці проекти, пов’язані з розробкою нових технологій та нових продуктів, отже у банківського вінчуного фінансування переважають ризики науково-технічного характеру та комерційні (ринкові) ризики. Проектне фінансування має справу, у більшості випадків, з більш або менш відомими технологіями, а проекти орієнтовані на випуск традиційних товарів та послуг, тому в проектному фінансуванні переважають проектні ризики.

У вінчуному фінансуванні банки закладають допустимі норми збитків, які для учасників проектного фінансування є не прийнятними. Наприклад, вважається нормальним для венчурного фінансування, якщо внаслідок збитків від реалізації інноваційного проекту списується 50 та більше відсотків капіталу фонду. Для учасників проектного фінансування, передусім банків, результати реалізації таких проектів сильно впливатимуть на їх фінансовий стан, а у деяких випадках може призвести до банкрутства.

Таким чином, банки фінансуватимуть інноваційні проекти тільки у тому випадку, якщо матимуть необхідні ресурси та умови для формування фондів ризикованого (венчурного) фінансування.