§ 5. Правила вимови буквосполучень

ІІІ. Прочитайте правила вимови буквосполучень та порівняйте їх вимову з вимовою подібних буквосполучень в інших мовах.

У словах грецького походження зустрічаються сполучення з придиховим h: ch, ph, rh, th. Такі буквосполучення графічно позначали відповідний звук грецької мови, тому кожен з цих диграфів вимовляється як один звук.

Буквосполучення ch вимовляється як українське [x]:

chamomílla [хамомíлля] - ромашка, chenopódium [хенопóдіум] - лобода;

ph вимовляється як українське [ф]: phaséolus [фазéолюс] - квасоля, phléum [флéум] - тимофіївка;

rh вимовляється як українське [р]: rhizóma [різóма] - кореневище, rhizópus [різóпус] - ризопус;

th вимовляється як українське [т]: heliánthus [геліáнтус] - соняшник, anéthum [анéтум] - кріп;

sch вимовляється як українське [сх]: schizándra [схізáндра] - лимонник,

schoenopléctus [схеноплéктус] - схеноплект.

У деяких випадках сполучення sch є запозиченням не з грецької, а з інших мов. Як правило, воно використовується при транслітерації власних назв та назв, що від них походять, для передачі звуків, не властивих латинській мові: sch - [ш]: schepherdia [шефердія] - шефердія, duschekia [душекія] - душекія, Rumex marschallianus - Щавель Маршаллів;

stsch - [щ]: Stipa syreistschikovii - Ковила Сирейщикова;

schtsch - [щ]: Scilla mischtschenkoana - Проліска Міщенко;

tsch - [ч]: Salvia gontscharovii - Шавлія Гончарова.

Латинізовані власні назви читаються за нормами мови-оригіналу.

Буквосполучення ngu перед голосними вимовляється як [нгв]: sanguisórba [сангвісóрба] - родовик, а перед приголосними як [нгу]: angustifólius [ангустіфóліус] - вузьколистий.

Буквосполучення su перед голосними може вимовлятися як [св] або [су]:

su + голосний

вимовляється як [св], якщо утворює з наступним голосним один склад: suаvéоlеns [свавéоленс] – запашний consuetúdo [консветýдо] - звичка

вимовляється як [су], якщо не утворює з наступним голосним одного складу: suíllus [суíллюс] – маслюк suís [сýіс] - свині

Буквосполучення ti перед голосними може вимовлятися як [ці] або [ті]:

ti

вимовляється як [ці] більшості випадків: gentiána [генціáна] – тирлич knáutia [кнáуція] - свербіжниця.

вимовляється як [ті], якщо це буквосполучення стоїть після s, t, x: béstiа [бéстія] - тварина

Перед приголосними буквосполучення ti завжди вимовляється як [ті]: vítis [вíтіс] - винорад, tríticum [трíтікум] - пшениця.

IV. Питання для самоконтролю

1. Скільки в латинському алфавіті букв, що позначають: а) голосні; б) приголосні?

2. Яка буква, що позначає голосний, має варіативність у читанні?

3. Що таке дифтонг? Наведіть приклади.

4. Як графічно позначаються буквосполучення ае, ое, які не є дифтонгами?

5. Як вимовляється букви с, s, x, z?

6. Назвіть буквосполучення грецького походження. Як вони вимовляються?

7. Як вимовляються буквосполучення ngu, su перед голосними?

8. Як вимовляється буквосполучення ti перед голосними та перед приголосними?

ВПРАВИ

1. Прочитайте слова, поясніть вимову голосних, вкажіть в яких словах замість букви і може вживатися буква j:

Варіант 1	Варіант 2
аvénа - овес bétа - буряк secálе - жито fagopýrum - гречка elytrígia - пирій máіоr - великий, більший рlаntágо - подорожник húmulus – хміль umbélla – зонтик ríbes – смородина iúncus – ситник iúglans – горіх maiális – травневий hypéricum - звіробій	állіum - часник hýbridа – гібрид lupínus – люпин agropýron – житняк maioránа - майоран inféstum - шкідник melampýrum - перестріч gymnadénia – билинець iasióne – агалик-трава lólium – пажитниця, плевели urtíca – кропива álnus – вільха iasmínum – жасмін iuníperus - ялівець