Завдання

48. Сімнадцятирічний гр. Варивода мав намір у спеціалізованій крам­ниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі - газо­вий балончик для здійснення самозахисту. Продавець магазину відмовив гр. Вариводі в укладенні договору купівлі-продажу на тій підставі, що, по – перше, покупець є неповнолітнім, а по – друге, газова зброя - це об’єкт, обмежений в цивільному обороті.

Дайте висновок у справі.

Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.

П О С Т А Н О В А від 7 вересня 1993 р. N 706 Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії

5. Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку, суб'єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів.

7. Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку (за винятком осіб, зазначених у пункті 19 цього Положення), за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання (носіння) і застосування.

Кількість газових пістолетів (револьверів), які можуть бути у власності громадян, не обмежується.

8. Суб'єкти підприємницької діяльності, установи і організації з метою захисту життя, здоров'я, честі та гідності своїх працівників мають право на придбання газових пістолетів і револьверів та патронів до них з оформленням дозволу органами внутрішніх справ на їх зберігання (носіння) конкретним працівникам, які досягли 18-річного віку (за винятком осіб, зазначених у пункті 19 цього Положення), за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми щодо цих працівників та ознайомлення з порядком їх- зберігання (носіння) і застосування.

49. Після смерті гр. Нестеренко залишилося майно, що йому належало на праві приватної власності. До його складу входили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця (вартістю у дванадцать мінімальних заробітних плат) та газовий пістолет як засіб самозахисту (вартістю у семикратну мінімальну за­робітну плату), акції акціонерного товариства “РОСТ” на загальну суму одна тисяча мінімальних заробітних плат, ощадна книжка на пред’явника на су­му сто мінімальних заробітних плат. Нащадок звернувся до юриста з запи­таннями:

1. Чи діють правила про спадкування щодо вказаних об’єктів?

2. Визначте порядок спадкування вказаних об’єктів. Як і яким порядком зможе гр. Нестеренко здійснювати право власності щодо вказаних об’єктів?

3. Зробіть аргументований висновок.

Відповідно до ст. 1219 ЦК, до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) фідуціарні (особистісні) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які припиняються смертю одного з них.

У Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілів патронів, спорядже­них гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими сна­рядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів де зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622 закріплено поняття вог­непальної зброї. Так, вогнепальною вважається зброя, у якій снаряд (ку­ля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).

Пунктом 12.17 Наказу передбачено, у разі смерті власника, нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя армійських зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, пневматична та холодна зброя протягом п'ятиденного терміну здається в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців). Якщо хтось із спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності, вона може бути за­реєстрована на його ім'я у встановленому порядку. Якщо серед спад­коємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброя вона ними повинна бути в місячний строк продана або подарована особі, що має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї.

50. Подружжя під час перебування у шлюбі набуло права спільної власності на жилий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур роботи відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітуру входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у власність жилого будинку, оскількі він оформлений на її ім’я, а чоло­віку пропонувала передати автомобіль “Таврія” оскільки технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передачі йому автомобіля, виказав згоду на компенсацию йому різниці у вартості будинка та автомобіля іншим майном, яке складало спільну сумісну власність. При цьому кожен із подружжя не заперечував проти виділення йому відповідної частини меблевого гарнітуру.

1. Зробить висновок у справі.

2. Визначте особливості поділу подільних та неподільних речей.- ст. 183

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21.12.2007 N 11

Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя

23. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

24. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14 ).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК ( 2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

51. Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 тонн пшеничного зерна II сорту загальною вартістю 20 000 грн. Окре­мий договір було укладено на зберігання 2 тонни зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарсь­кій виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти на своїх по­лях і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вар­тість цього зерна в договорі вказана втричі вищою ніж біржова вартість вітчизняного пшеничного зерна II сорту. Внаслідок різних суб’єктивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, протікаючий дах складу) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі і вартість його знизилась в декілька разів. Фермер зажадав від керівництва складу по­вернення зерна обох видів належної якості та кількості.

1. Вирішити спір.

2. У чому головна відмінність між родовими та індивідуально визначеними, юридично замінними та незамінними речами.

3. Правове значення цього виду поділу речей.

53. Гр. Корніленко на виділеній йому для забудови земельній ділянці у межах міста Харкова побудував жилий будинок. Згодом, вирішивши продати будинок, гр.Корніленко звернувся до міського БТІ видати йому документи, необхідні для продажу будинку. Міське БТІ відмо­вилось реєструвати право власності гр. Корніленко на побудований ним будинок, так як він здійснив будівництво без відповідного проекту. Вирішити спір. Дати відповідь на такі питання:

1. Які документи потрібні для оформлення права на забудову земельної ділянки?

2. Яким чином набувається та якими документами посвідчується право власності на щойно побудований жилий будинок?

3. З якого моменту виникає право власності на жилий будинок?

4. Особливості оформлення угод щодо відчуження об’єктів не­рухомості.

5. Порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості

54. Гр. Андросов набув права власності на іменні акції АТ “Харківський м’ясокомбінат” при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені АТ “Харківський м’ясокомбінат” облігації. Вважаючи їх подальше утримання як своїми фондовими активами небажаним для себе, він вирішив їх продати, однак не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, він звернувся до керівництва АТ з вимогою викупити у нього належні йому цінні папери. Керівництво АТ відмовилось викупити їх. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати керівництво АТ викупити належні позивачу акції та виплатити йому дивіденди у натуральному вигляді (продукцією АТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди АТ нараховувались, але не виплачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому їх погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та процентів, виплата яких відповідно умовам їх випуску передбачалась наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів АТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них при відкритій підписці та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилась порівняльно з номінальною вдвічі.

Дайте висновок по справі та відповідь на наступні питання:

1. У чому полягають особливості правового режиму акцій та облігацій як цінних паперів. Дайте поняття, визначте ознаки та види акцій та облігацій. До яких груп цінних парерів вони відносяться?

2. Порядок та умови нарахування та виплати дивідендів у АТ. Від­мінність дивідендів по акціям від процентів по облігаціям.

3. Визначте вартісні характеристики акцій. Від яких економічних та правових чинників залежить ціна акцій на фондовому ринку?

55. Фермер Максімчук передав за договором тваринницькій фермі ЗАТ “Виноградне” на відкорм стадо телят в кількості 30 голів, а також племінного бика Карпатської породи. Хлів, де знаходилась худоба, був зруйнований паводковими водами. Внаслідок цього вся худоба загинула. У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача вартість телят у суммі 3 000 грн. та, окремо, вартість племінного бика - 5 000 грн., або зобов’язати ЗАТ купити його на Буковині і передати по­зивачу. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що худоба загинула внаслідок випадкових обставин, тому він відмовляється відшкодувати шкоду.

1. Яке рішення повинен прийняти суд. Чи обгрунтовані вимоги позивача та заперечення позивача на позов?

2. Визначте правовий режим, який відповідно з чинним цивільним законодавством мають тварини.

56. При житті гр. Щербаченко склав заповіт. У ньому він заповідав компанію однієї особи по виробництву гіпсокартона “Карт”, в якій був засновником, своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже декілька років допомагав йому у веденні справ. Інше майно, яке залишилось після смерті гр. Щербаченко, після спливу встановлених законодавством строків для прийняття спадщини, як таке, що не було вказане в тексті заповіту, відповідно із законом було поділено між спадкоємцями у відповідних частках. Стосовно зазначеного майна спору між спадкоємцями не виникло. Дружина гр. Щербаченко подала позов до суду, претендуючи на половину підприємства вказаного товариства. Свої позовні вимоги вона мотивувала тим, що підприємницьку діяльність її покійний чоловік розпочав і здійснював протягом офіційно зареєстрованого шлюбу з позивачкою. Тому відповідно до сімейного законодавства вона має право на відповідну частку майна, яке складає їх спільну сумісну власність. На думку позивачки, майнові активи товариства, засновником якого був її чоловік, складають спільну сумісну власність подружжя. Батько Андрія, племінника спадкодавця, як його законний представник, заперечував проти позову, мотивуючи свої заперечення тим, що підприємство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу.

1. Майновий комплекс як об,єкт цивільних прав.

2. Дайте висновок по справі.

57. Відповідно договору купівлі-продажу ВАТ “Метан” передало ТОВ “Зовнішекспотранс”свою продукцію на суму 100 мінімальних заробіт­них плат. За умовами договору ТОВ “Зовнішекспотранс” повинно було про­тягом 10-ти днів з моменту передачі продукції оплатити її вар­тість. Порушуючи умови договору, ТОВ “Зовнішекспотранс” відмовилось здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління ВАТ “Метан” заявив позов до ТОВ “Зовнішекспотранс”. У позові він просив господарський суд стягнути вартість поставленої йому продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача в іноземній валюті. Не отримавши своєча­сно відповіді на претензію, голова правління ВАТ “Метан” подав позов до госпо­дарського суду. З метою забезпечення позову позивач просив господарсь­кий суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відпо­відача в іноземній валюті.

1. Вирішіть спір.

2. Чи є правомірною вимога про звернення стягнення на грошові кошти в іноземній валюті?

3. Які суб’єкти підприємницької діяльності та у якому порядку мають право здійсню­вати фінансові операції з іноземною валютою? Який нормативний акт ви­значає правовий режим іноземної валюти, у чому його особливості?

4. Особливості здійснення операцій з валютою фізичними особами.