1.8 Місце спеціальності “міжнародна інформація” в переліку спеціальностей та напрямів підготовки фахівців з вищою освітою

В умовах постійної зміни вимог економіки та ринку праці система освіти України передбачає реалізацію освітньо-професійних програм, різноманітних за змістом і термінами навчання, орієнтованих на міжнародну стандартну класифікацію освіти (МСКО).

Постановою Кабінету Міністрів України № 507 від 24 травня 1997 року “Про Перелік напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівням” із змінами і доповненнями за погодженням з Кабінетом Міністрів в Україні встановлюються такі напрями підготовки фахівців з вищою освітою у відповідних галузях наук 17:

01. Освіта

0101 Педагогічна освіта

0102 Фізичне виховання і спорт

02. Культура і мистецтво

0201 Культура

0202 Мистецтво

03. Гуманітарні науки

0301 Філософія

0302 Журналістика

0303 Історія

0304 Міжнародні відносини

0305 Філологія

04. Соціальні науки

0401 Психологія

0402 Соціологія

0403 Політологія

05. Економіка, комерція та підприємництво

0501 Економіка і підприємництво

0502 Менеджмент

0503 Торгівля

0504 Туризм

06. Право

0601 Право

07. Природничі науки

0701 Фізика

0702 Прикладна фізика

0703 Хімія

0704 Біологія

0705 Географія

0706 Гідрометеорологія

0707 Геологія

0708 Екологія

0709 Геодезія, картографія та землевпорядкування

08. Математика та інформатика

0801 Математика

0802 Прикладна математика

0803 Механіка

0804 Комп’ютерні науки

09. Інженерія

0901 Інженерне матеріалознавство

0902 Інженерна механіка

0903 Гірництво

0904 Металургія

0905 Енергетика

0906 Електротехніка

0907 Радіотехніка

0908 Електроніка

0909 Прилади

0910 Електронні апарати

0911 Лазерна та оптоелектронна техніка

0912 Акустотехніка

0913 Метрологія, стандартизація та сертифікація

0914 Комп’ютеризовані системи, автоматика і управління

0915 Комп’ютерна інженерія

0916 Хімічна технологія та інженерія

0917 Харчова технологія та інженерія

0918 Легка промисловість

0919 Механізація та електрифікація сільського господарства

0920 Лісозаготівля та деревообробка

0921 Будівництво

0922 Електромеханіка

0923 Зварювання

0924 Телекомунікації

0925 Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології

0926 Водні ресурси

10. Транспорт

1001 Авіація та космонавтика

1002 Кораблі та океанотехніка

1003 Судноводіння і енергетика суден

1004 Транспортні технології

1005 Залізниці та залізнична техніка

11. Медицина

1101 Медицина

1102 Фармація

12. Архітектура

1201 Архітектура

13. Сільське господарство, лісівництво і рибальство

1301 Агрономія

1302 Зооінженерія

1303 Водні біоресурси

1304 Лісове і садово-паркове господарство

1305 Ветеринарна медицина

14. Військові науки

1401 Військові науки

15. Державне управління

1501 Державне управління

16. Національна безпека

1601 Інформаційна безпека

Специфічні категорії

Якість, стандартизація та сертифікація

Інтелектуальна власність

Проектний менеджмент

Управління у сфері правопорядку

Педагогіка вищої школи

Зовнішня політика

Адміністративний менеджмент

Енергетичний менеджмент

Напрям підготовки 0304 “Міжнародні відносини” відноситься до галузі знань "Гуманітарні науки", включає такі спеціальності та їх освітньо-кваліфікаційні рівні:

Спеціальність	Освітньо-кваліфікаційний рівень
	Молодший спеціаліст	Бакалавр	Спеціаліст	Магістр
Міжнародні відносини	-	6.030400	7.030401	8.030401
Міжнародне право	-	6.030400	7.030402	8.030402
Міжнародні економічні відносини	-	6.030400	7.030403	8.030403
Міжнародна інформація	-	6.030400	7.030404	8.030404
Країнознавство	-	6.030400	7.030405	8.030405
Міжнародний бізнес		6.030400	7.030406	8.030406

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть освітні рівні вищої освіти в Україні та порівняйте з іншими країнами світу.

2. Назвіть освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти в Україні та порівняйте з іншими країнами світу.

3. Рівні акредитації вищих навчальних закладів України.

4. Типи вищих навчальних закладів України.

5 Побудуйте граф відповідності: освітньо-кваліфікаційнї рівні - типи вищих навчальних закладів України - рівні акредитації вищих навчальних закладів України.

6. Назвіть структурні підрозділи вищих навчальних закладів України.

7. Назвіть особливості університетської освіти.

Теми для дискусії на семінарському занятті:

• переваги та недоліки ступеневої підготовки фахівців з вищою освітою;

• переваги та недоліки багатофазової державної й державно-громадської системи акредитації освітньо-професійних програм та навчальних закладів;

- що визначає рівень акредитації вищого навчального закладу?

- чим відрізняється університетська освіта від освіти, отриманої в інших типах вищих навчальних закладів?

Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів.

• провести порівняльний аналіз систем вищої освіти України та

однієї з країн світу за показниками:

- ступенева система освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• система акредитації програм навчання та вищих навчальних

закладів;

- якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів;

• перелік напрямів (спеціальностей) та кваліфікацій підготовки фахівців з вищою освітою;

• зміни в системах вищої освіти України та обраної країни в контексті Болонського процесу.

Джерела інформації.

1. Закон України "Про освіту" (від 23 березня 1996 року № 100/96 )

2. Козаков В.А., Дзвінчук Д.І. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 140 с.

3. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальний посібник./За редакцією В.Г. Кременя.- Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

4. Закон України "Про вищу освіту" (від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ )

5. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В.Зубка. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 1997. – 290 с.

6. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна - Болонья - Саламанка - Прага - Берлін) - Тернопіль: 2003. - 56 с. (www.tspu.edu.ua, www.mon.gov.ua )

7. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2003. - 200 с. (www.mon.gov.ua )

8. Указ Президента України від 12 вересня 1995 року №832/95 "Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні"

9. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002 "Про національну доктрину розвитку освіти"

10. Указ Президента від 4 липня 2005 р. № 1013/2005 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні".

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)"

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 05 вересня 1996 року № 1074 "Про затвердження Положення про державний вищий заклад освіти"

13. "Положення про Державну акредитаційну комісію", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року № 200.

14. "Положення про ліцензування навчальних закладів", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року № 200.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 року № 978 "Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах"

16. Указ Президента України від 25 листопада 1999 року №1496/99 "Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка"

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 "Про перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями"

18. http://www.rada.gov.ua/ - інформаційно –пошукова система

законодавчих і нормативних документів України.

19. http://www.rada.gov.ua/ - сайт Міністерства освіти і науки України.

20. http://www.iir.kiev.ua/ - сайт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету

2. галузеві стандарти спеціальності Підготовки

бакалаврів, СПЕЦІАЛІСТІВ і магістрів

зі спеціальності "Міжнародна інформація"

2.1 Зміст освіти та навчання

Діяльність (діяльність людини) - динамічна система взаємодій людини з навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з’являються в наслідок виникнення у неї певних потреб [1]. У процесі діяльності людина перетворює природу, роблячи тим самим з себе суб’єкт діяльності, а з явищ природи, якими вона оволоділа, об’єкти своєї діяльності.

Економічна діяльність - процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг. Вид діяльності (вид економічної діяльності) має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

У процесі історичного розвитку суспільства формуються та розвиваються різні види діяльності людини - характеристики діяльності з точки зору способів і форм її здійснення. Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об’єктом діяльності протягом всього циклу його існування.

Задача діяльності - мета діяльності, що задана в певних умовах і може бути досягнута в результаті визначеної структури діяль­но­с­ті, до якої віднесено:

- предмет діяльності (праці) - те, що суб’єкт має до початку своєї діяльності і що підлягає трансформації у продукт;

- засіб діяльності (праці) - об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають “знаряддям праці”, і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління;

- процедура діяльності (праці) - це технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіях;

- умови діяльності (праці) - характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови та час);

- продукт діяльності (праці) - те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності.

Є три види задач діяльності:

- професійні задачі - задачі діяльності, що безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), яке (які) поставлено(і) перед фахівцем як професіоналом;

- соціально-виробничі задачі - задачі діяльності, що пов`язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);

- соціально-побутові задачі - задачі діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих задач.

Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками опанування особою певної сукупності умінь та знань. В сфері праці розрізняють наступні рівні професійної діяльності:

• стереотипний рівень (рівень використання) - уміння використовувати налагоджену систему (об’єкт діяльності) при виконанні певних задач діяльності, та знання призначення об’єкта і його основних (характерних) особливостей;

• операторський рівень - уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею при виконанні певних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови і принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;

• експлуатаційний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень;

• технологічний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання;

• дослідницький рівень - уміння проводити дослідження систем з метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння обирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування при вирішенні конкретних задач.

Компетентність - необхідний обсяг і рівень знань та досвід у певному виді діяльності.

Зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва 1. Зміст вищої освіти встановлюється стандартами вищої освіти та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства

Знання - категорія, яка визначає взаємозв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини, є результат процесу пізнання дійсності, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення в свідомості людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих основ діяльності тощо і мають певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

Уміння - здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. Уміння поділяють за видами: предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові.

Предметно-практичне уміння - уміння виконувати дії щодо пере­мі­ще­ння об'єктів у просторі, зміну його форми, тощо. Головну роль у регулюванні предметно-прак­тичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші влас­­­тивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності.

Предметно-розумове уміння - уміння щодо виконання операцій з розу­мовими образами предметів. Ці дії вимагають наявність розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифіка­­­ція, узагальнення, порівняння, тощо).

Знаково-практичне уміння - уміння щодо виконання операцій зі знаками та знакови­­­ми системами. Прикладами цих дій є друкування, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо.

Знаково-розумове уміння - уміння щодо розумового виконання опера­ц­ій зі знаками та знаковими системами. Наприклад дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальне­­­ному вигляді.

Навичка - дії, що виконуються при здійсненні певної діяльності, котрі завдяки численним повторенням стають автоматичними і виконують­­­ся без свідомого контролю.

Здатність - психічний та фізичний стан особи, в якому вона готова до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності.

Здібність - особливості особи, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного виду продуктивної діяльності. Здібності пов’язані із загальною спрямованістю особи, з її нахилом до тієї чи іншої діяльності.

Спеціальність - категорія, що характеризує:

• у сфері освіти - спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об’єкт діяльності або функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці);

• у сфері праці - особливості спрямованості і специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації).

Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, або спеціаліста, або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності фахівця, виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності таких, що задовольняють вимогам сфери праці до спеціальності.

Узагальнений об’єкт діяльності фахівця з вищою освітою - природна чи штучна система, що розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії фахівця і системи.

Цикл існування об’єкту діяльності - період, протягом якого існує об’єкт діяльності фахівця від “зародження” (проектування) до його ліквідації.

Період існування об’єкту діяльності розподіляється на окремі етапи:

- проектування, протягом якого вирішуються питання щодо конструкції або змісту;

- створення;

- експлуатація, протягом якої об’єкт використовується за призначенням;

- відновлення (ремонт, удосконалення тощо), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак;

- утилізація та ліквідація.

Кожний етап існування об’єкту діяльності фахівця має свої ознаки, які визначаються спільністю (за продуктом) типових задач діяль­нос­ті, пов’язаних безпосередньо з об’єктом, та відмінністю типових задач від задач іншого етапу.

Типова задача діяльності - узагальнена задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а отже, не має конкретного розв’язку (можуть бути визначені тільки шляхи вирішення).

Виробнича функція (трудова, службова) - коло обов’язків, які виконує фахівець у відповідності до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.

Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації (науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, комплекс завдань і вправ, що мають бути виконані), засвоєння якого забезпечує особі здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.