А. Основні джерела:

1. Андрушків б.М., Кузьмин о.Є Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 292 с.

2. Менеджмент для магистров. Учеб. пособие / Под ред. д.е.н., проф. A.A. Епифанова, д.е.н., проф. С.Н. Козьменко. — Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. — 762 с.

3. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента /Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

4. Робинс С.П., Коултер М. Менеджмент, 6-е издание: Пер. с англ. — М.: Издательс- кий дом «Вильямс», 2002. — 880 с.: ил.

5. Робіне С.П., ДеЧенцо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. — K.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002. — 671 с.

Б. Додаткові джерела:

1. Виноградський М.Д, Виноградська А.М., Шканова О.М. Організація праці менед- жера. Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. — K.: “КОНДОР”, 2002. — 518 с.

2. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов Сокр. пер. с нем. — М.: Эконо- мика. 1990. — C. 167-176.

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. — СПб.: Питер, 2002. — 512 с.: ил.

4. Крушельницька О.В., Мельничук ДП. Управління персоналом. Навч. посібник. — K.: “Кондор”, 2003. — 296 с.

5. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу. Навч.-практ. посіб. — K.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 311 с.

6. Саймон Г. и др. Менеджмент в организациях. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика,

1995. — С. 103-124.

7. Управление персоналом организации. Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 638 с.

8. Управление по результатам. Пер. с финск. — М.: Прогресс, 1988. — С. 261-277.

9. Харрингтон Дж.Х. Управление качеством в американских корпорациях. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1990. — С. 124-153.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Тема 13

КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО

Людина, якій пощастило — це людина, яка робила те, що іниіі лише

збиралися робити.

Ж. Ренор

Я не можу дати вам формулу успіху, але готовий запропонувати формулу

невдачі: спробуйте всім сподобатися.

Т. Своун

_П

ротягом усієї історії розвитку суспільства точаться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва. При цьому слід враховувати

і ту обставину, що більшість людей підсвідомо переконана — керувати вони вміють якнайкраще (навіть не володіючи теоретичними знаннями чи практичним досвідом) на відміну від будь-якої іншої діяльності.

Чи керівником треба народитися, чи керівні здібності та якості можна культивувати або набути з досвідом, чи можна зарадити у виборі керівного стилю? Ці питання — одні з найбільш дискусійних в дослідженні управління. Розглянемо погляди на ці та інші проблеми в історичному аспекті та наве- демо кілька сучасних теорій і підходів.

Передусім з’ясуємо різницю між менеджерами і лідерами, оскільки це різні терміни. Менеджерів призначають. Вони мають законну владу, яка дає їм змогу винагороджувати і карати підлеглих. їхня здатність впливати на людей ґрун- тується на формальній владі, котра визначається їх посадою. Натомість лідери можуть призначатися або виділятися зі складу групи. Лідери можуть впливати на інших і спонукати їх робити певні речі, що виходять за межі дій передба- чених формальною владою.

Чи всі менеджери повинні бути лідерами? І навпаки, чи всі лідери мають бути менеджерами? Оскільки поки що нікому не вдалося довести, що лідерські здібності/здатності заважають менеджерам, вважається, що в ідеалі усі керів-