Основою відокремлення управлінських ланок є визначення кола питань, які повинні вирішуватися на різних рівнях управління. Так, наприклад, при чотириступеневій структурі вищий рівень управління визначає загальну полі- тику фірми, другий рівень здійснює розпорядницькі та координаційні функції, на третьому рівні функціональні служби розробляють рекомендації, четвертий рівень — виконавчий.

3. Підходи до управління

1_Іа сьогодні, найбільш поширеними і загальновизнаними вважаються

^ ^чотири підходи до управління, як до науки:

1. підхід з позицій виділення різних шкіл в управлінні який ми детально розглянемо окремим питанням теми «Еволюція теорії та практики менеджменту»;

2. процесуальний підхід, що розглядає управління, як безперервну серію взаємопов’язаних управлінських функцій;

3. системний підхід, який передбачає організації, як сукупності взаємопов’язаних елементів: людей, структури, завдань і технологій, які орієнтовані на досягнення визначеної мети в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється;

4. ситуаційний підхід передбачає, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Найефективнішим методом в конкретній ситуації є той, що найбільш їй відповідає.

' Жданова Л А. Организация и управление капиталистической промышленной фирмой. — М :

Изд. УДН, 1987.— С. 53-55.

^? Тут і надалі ЇЗ & Р — дослідження і розробки.

Великі складові частини системи, як правило, самі є системами і мають назву підсистем.

Ситуаційний підхід (в оригіналі «contingency approach») — пов’яза- ний з фактором імовірності здійснення події, залежний від випадковості, від обставин, що склалися, від ситуації.

Центральним моментом цього підходу є ситуація, тобто визначений набір обставин, які впливають на організацію в даний конкретний час. Він намага- ється інтегрувати різноманітні часткові підходи і підкреслює взаємозв’язок між управлінськими функціями, не розглядаючи їх окремо.

Ситуаційний підхід прагне пов’язати конкретні прийоми і концепції з ви- значеними конкретними ситуаціями для ефективного досягнення завдань орга- нізації. Він концентрується на ситуаційних розбіжностях між організаціями і всередині їх, намагається визначити значущість змінних ситуації та їх вплив на ефективність організації (питому вагу і потенційний вплив від зміни зна- чення певних складових).