Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пушкар_Менеджмент.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
36.91 Mб
Скачать

Інформацію класифікують за різними ознаками, а один з варіантів класи- фікації поданий на рис. 4.3.

Згідно до Закону України “Про інформацію” під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що від- буваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі1. Стосовно будь-якої організації (фірми, підприємства) під інформацією можна розуміти сукупність повідомлень, які характеризують конкретний стан явищ, подій, виробничо-господарської чи іншої діяльності.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені законодавством носії інформації: документи та інші носії, що є матеріальними об’єктами, які збері- гають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Документ (лат. сіоігитепіит) — засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності. Відповідно до згаданого Закону України “Про інформацію”, документи поділяють на первинні та вторинні.

Первинний документ містить в собі вихідну інформацію.

Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної та іншої пе- реробки одного або кількох документів.

Діяльність, пов’язану із створенням документів та організацією роботи з ними в процесі управління, називають діловодством. На підприємствах застосовують три системи діловодства:

^ централізовану (всі операції, пов'язані з документацією, зосереджуються в єдиному підрозділі: у секретаря директора, в канцелярії)\

^ децентралізовану (операції, пов'язані з документацією, зосереджуються в окремих структурних підрозділах підприємства)\

^ змішану (найпоширеніша, в основному, на великих і середніх підприєм- ствах).

Документообігом називається рух документів між ланками управління з моменту їх отримання або створення до виконання або відсилання. Докумен- тообіг складається із сукупності різноспрямованих документальних потоків. Під терміном “документопотік” розуміють спрямований рух документів між структурними підрозділами.

Цілком зрозуміло, що якість, своєчасність, обгрунтованість управлінських рішень значно залежить від ефективності документообігу та раціональної організації діловодства.

1 Закон України “Про інформацію”. — Голос України, 1992. — № 217. — с. 3.

    1. Бар’єри комунікацій

Д

еформація комунікаційного процесу, викликана різними причинами, може приводити до неадекватних дій адресата. В окремих випадках

комунікації розриваються.

До комунікаційних бар'єрів належать:

  1. Конкуренція між повідомленнями У ситуаціях, коли на отримувача одночасно діє кілька джерел інформації, адресат надає перевагу тому повідом- ленню, яке в даний момент є для нього найбільш важливим. Тому відправник інформації повинен пам’ятати про необхідність забезпечення уваги адресата та використовувати найефективніші канали і засоби комунікацій.

  2. Сприйняття повідомлення адресатом. Сприйняття в теорії комуніка- ції розглядається як погляд індивідуума на реальність. Управлінська практика свідчить, що проблеми комунікації найчастіше пов’язані із сприйняттям. Немає двох однакових людей, які б сприймали речі ідентично. Те, що надсилається відправником, і те, як інформація інтерпретується адресатом, не збігається за окремими позиціями і не повинно збігатися. Відправник повинен досягти розу- міння адресатом суті повідомлення; з точки зору відправника розуміння повідомлення адресатом повинно бути достатнім. Для деяких менеджерів це значить, що підлеглі повинні “приблизно орієнтуватися”, інші вважають, що вони повинні “діяти так, як би діяв я в даній ситуації”.

При тлумаченні терміну “сприйняття” розглядають сенсорну ізичну) та нормативну (інтерпретаційну) реальність. Коли менеджер і підлеглі обмінюються інформацією про фізичну реальність, між ними, як правило, не виникають комунікаційні проблеми (сторони знають і розуміють, що таке загальновизнані, зрозумілі речі та предмети: книга, зошит, аудиторія тощо). Нормативна реальність — це термін, який використовується, коли значен- ня повідомлення не є таким очевидним, як при фізичній реальності. Цілком зрозуміло, що в міру просування від сенсорної до нормативної реальності інтерпретації стають все більше відносними, і в такій ситуації не існує єдиної правильної відповіді, оскільки кожний адресат по-своєму сприймає одну і ту ж інформацію. На практиці часто маємо ситуації, коли повідомлення, що над- силаються підлеглим менеджерами, сприймаються не так, як передбачалося керівником. Це можна пояснити припущенням менеджера, що повідомлення зрозумілі, хоча дійсність підтверджує зворотне.

  1. Мова, логіка, абстракція. Мова є основою для більшості комунікацій. Практика управління підтверджує, що менеджер повинен пристосовувати свої повідомлення до рівня аудиторії, вміло добирати словник, конструкцію своїх повідомлень і пропозицій.

У ситуаціях, де окремі аспекти повідомлення залишаються нерозкритими, виникає проблема абстрагування, яка часто є основою комунікаційних бар’єрів. Формування максимально деталізованих повідомлень, повністю зрозумілих всім без винятку підлеглим, є складним і практично нереальним завданням.