Фізико-географічне районування

У межах Тихого океану виділяються всі фізико-географічні пояси, крім арктичного і субекваторіального (див схему на ст. 58).

Субарктичний пояс займає частину Берінгового і Охотського морів. На цей пояс безпосередньо не впливають води Північного Льодовитого океану, бо зв'язок з ним Тихий океан має лише через вузьку Берінгову протоку. В ньому панують холодні води. У межах поясу знаходиться обширний шельф, на яких біогенні речовини не втрачаються, як на великих глибинах, є багато корму для риб, тому води цього поясу характеризуються значною біологічною і промисловою продуктивністю.

Північний помірний пояс. Тут взаємодіють холодні і теплі повітряні маси, панують західні вітри. Середня швидкість вітру 9 м/с. На півночі знаходиться Алеутський мінімум, а на півдні поясу - Гавайський максимум. Це активні центри баричної дії атмосфери. Це пояс, для якого характерні зіткнення теплих і холодних водних мас, тому біопродук- тивність його значна.

Північний субтропічний пояс. Панують помірні повітряні маси взимку і тропічні влітку. Середня швидкість вітру взимку - 5 м/с. Характерна відносно низька біопродуктивність.

Північний тропічний пояс. Значна частина поясу знаходиться постійним впливом пасатів Північної півкулі і Північної Пасатної течії. Середня швидкість вітру 6 м/с. У західній частині розвинута мусонна циркуляція. Для поясу характерні високі температури, низька біопродуктивність.

Екваторіальний пояс. Займає обширну акваторію. Цей пояс характеризується постійно теплими водами поверхневого шару, складною горизонтальною циркуляцією вод, великою кількістю опадів, широким розвитком висхідних потоків, відносно високою біопродуктивністю. Середня швидкість вітру 6 м/с.

Південний тропічний пояс. Включає в себе Коралове море. На сході поясу - відносно простий рельєф дна, а на заході і в центральній частині знаходяться декілька тисяч островів. Гідрологічні умови визначає Південна Пасатна течія. Солоність води в цілому така ж, як і в Північній півкулі (34,8-34,9%о), проте в сезон грудень-березень вона зменшується в результаті значних опадів. На заході часто виникають тропічні урагани (тайфуни). Середня швидкість вітру 6 м/с.

Південний субтропічний пояс. Сюди входить більша частина Тасманового моря. Вісь пояса зона субтропічної конвергенції, де сходя ться води Південної Пасатної та Течії Західних вітрів. Положення цієї зони нестійке.

іалежить від сезону і змінюється з року в рік, проте основні процеси, типові для поясу, тут постійні: низхідні потоки повітряних мас, формування області високого тиску; морського тропічного повітря і температурних інверсій. На сході поясу, в районі Перуанської течії, відбувається інтенсивне підняття води, в результаті чого утворюється зона субтропічного апвелінгу і з'являються сприятливі умови для формування біомаси.

Південний помірний пояс. Включає в себе більшу частину Течії Західних вітрів (Антарктичної циркумполярної). Це область панування західних вітрів, невисоких температур поверхневої товщі на протязі року і інтенсивного перенесення із заходу на схід поверхневих мас води. Середня швидкість вітру 9 м/с.

Субантарктичний пояс. Порівняно з іншими океанами цей пояс у Тихому океані зміщений на південь до 63-75° пд. ш. Взимку води поясу вкриваються кригою. Рельєф дна відносно простий. Середня швидкість вітру 7 м/с.

Антарктичний пояс. У межах Тихого океану він досить обширний. У районі морів Амундсена і Беллінсгаузена пояс збігається із зоною шельфу. Рельєф дна вивчений недостатньо. Південна частина моря Росса зайнята шельфовим льодовиком Росса, площа якого 547 тис. км². Тут панує антарктичний клімат із переважанням вітрів із континенту (стокові вітри). Іноді з північного заходу приходять циклони, які приносять штормову погоду. У поясі збереглися великі морські ссавці, перш за все кити.

На глибинах гідрологічні та біологічні відмінності поясів слабшають. На дні океану вони виражені слабо. За характером донних відкладів виділяються 5 поясів: екваторіально-тропічний, два помірних і два полярних. Склад донних відкладів у цілому відповідає зональному поширенню планктону, а склад глини теригенного походження відображає особливості будови поверхні суші, звідки вона потрапляє в океан.