Загальна характеристика фізико-географічних умов світового океану Загальні відомості

Водна оболонка Землі, яка об'єднує всі океанічні та морські води, називається Світовим океаном. Термін «Світовий океан» був запропонований російським океанографом Ю. М. Шокальським. Його площа 361,06 млн. км², що складає 70,8% земної поверхні. У Північній півкулі Світовий океан займає 61 % її поверхні, у П івденній -81%. Більше всього суші (до 60-70%) знаходиться між 50° і 70° гш. ш., найменше - між 40° і 70° пд. ш. (тут акваторія Світового океану зростає до 90-100%).

Світовий океан входить до складу гідросфери, яка разом з літосферою бере участь у будові поверхні нашої планети. Маса гідросфери 1,46 х 10¹⁸ тонн води та льоду. Основну частину гідросфери (96,5%) складають солоні води. Крім них, у її складі є підземні води (2,3%), льодовики (1%), прісні води річок та озер на континентах (0,2%).

Об'єм вод Світового океану-1 млрд. 338 млн. км³.Це 1 /800 об'єму Землі. Середня глибина його 3711 м, максимальна - 11022 м (Маріанський жолоб у Тихому океані). Переважають глибини від 3000 до 6000 м, на які припадає 78,9% площі океану.

Світовий океан є єдиною системою гігантських водойм на поверхні планети, які називають океанами. Найбільший із них - Тихий, а крім нього ще виділяють Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани. В зв'язку з тим, що існує постійний обмін водними масами між ними, поділ Світового океану є умовним.

Море - частина Світового океану, яка відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. Моря ділять на окраїнні, що утворилися на периферії материків - на материкових відмілинах і схилах (Берінгове, Коралове, Тасманове та ін.), внутрішні (Середземні та напівзамкнуті), які знаходяться у внутрішніх районах материків (Червоне, Середземне, Мармурове, Балтійське та ін.) таміжострівні, які знаходяться між островами і материками, або в межах архіпелагів на значній відстані від відкритої частини океану (Сулу, Сулавесі, Банда в районі Зондських островів та ін.). За глибиною моря ділять на глибоководні і мілководні.

Спільною ознакою морів є значна потужність відкладів (у середньому

1. 7 км) - результат близькості до материків, їх розмивання, вивітрювання і знесення матеріалу.

За особливостями рельєфу та геологічної будови на дні Світового океану виділяють такі основні планетарні морфострукгури:

• підводну окраїну материків; - ложе океану;

• перехідну зону; - серединно-океанічні хребти (СОХ).

Кожний з елементів має свої характерні ознаки, належить до найбільших планетарних форм мегарельєфу, кожному з них відповідає певний тип земної кори (табл. 1).

Таблиця 1.

Площі основних геоморфологічних елементів дна Світового океану (за о. К. Леонтьєвим та ін., 1974).

Океани	Підводна окраїна материків, мли.км2	Перехідна зона, илн. км2	Ложе океану, илн. ки1	СОХ, млн. км2	М аксимальна глибина
П івн ічн и й Л ьодовити й океан	10,8	-	4,4	0,5	5527
Індій ськ и й	22,6	1,8	39,6	12,9	7209
А тлантичн и й	29,5	4,8	34,0	22,3	8742
Тихий	18,2	24,0	116,8	19,6	11022
С вітови й	81,1	30,6	194,8	55,3	11022