
- •Панасенко б. Д.
- •Фізична географія материків та океанів
- •Навчальне видання Панасенко Борис Давидович Фізична географія материків та океанів
- •Загальна характеристика фізико-географічних умов світового океану Загальні відомості
- •Площі основних геоморфологічних елементів дна Світового океану (за о. К. Леонтьєвим та ін., 1974).
- •Будова земної кори під океанами
- •Загальні риси рельефу підводної окраїни материків і шельфу
- •Особливості рельєфу і геологічна будова перехідних зон та ложа океану
- •Серединно-океанічні хребти
- •Походження та розвиток Світового океану
- •Донні відклади Світового океану
- •Надходження осадових відкладів в океан
- •Корисні копалини Світового океану
- •Основні риси клімату Світового океану
- •Водний баланс, температура та солоність вод Світового океану
- •Динаміка вод Світового океану
- •Органічний світ
- •Географічна зональність Світового океану
- •Фізико-географічне районування та класифікація природних комплексів Світового океану
- •Енергетичні ресурси Світового океану
- •Охорона океанічних вод
- •Тихий океан
- •Геологічна будова та рельєф дна
- •Донні відклади і корисні копалини
- •Гідрологічний режим
- •Температура та солоність поверхневих вод
- •Органічний світ
- •Фізико-географічне районування
- •Атлантичний океан
- •Геологічна будова та рельєф дна
- •- Канарська, V - Гвіанська, VI - Бразильська, viі - Ангольська. Vi11 - Аргентинська, XI - Калська
- •Донні відклади і корисні копалини.
- •Органічний світ
- •Фізико-географічне районування
- •Індійський океан
- •Геологічна будова та рельєф дна
- •Донні відклади і корисні копалини.
- •Гідрологічний режим
- •Органічний світ
- •Фізико-географічне районування океану
- •Північний льодовитий океан
- •Геологічна будова і рельеф дна
- •Гідрологічний режим
- •Регіональний огляд
- •Низька Африка
- •Г©алогічний профіль через Анди в район; гори Аконкагуа:
- •- Андезити; 2 - Інтрузії: з - гранта; 4 - гіпс
- •- Трапові східчасті плаю; 8 -- швові плато; 9 - плато (залишки давніх складчастих споруд);
- •Діаграма річного ходу температур і опадів у різних частинах Південної Америки.
- •- Субекваторіальний; 9 - тропічний вологий (океанічний); 10 - тропічний континентальний:
- •Внутрішні води
- •Природні зони
- •Людина на материку
- •Регіональний огляд
- •. Загальні відомості
- •Внутрішні води
- •Грунти, рослинність і тваринний світ
- •Географічні пояси і природні зони
- •Людина на материку
- •XX столітті, прибуло багато переселенців з Азії (Японія, Китай тощо), Регіональний огляд
- •Кордільсри,
- •Фізична географія Материків та океанів
Донні відклади і корисні копалини
У зв'язку з переважанням глибин понад 5000 м на дні океану поширені червоні глини, особливо в Північній півкулі. У високих широтах обох півкуль значне поширення мають кремнієві діатомові мули. Чітко помітно пояс кремнієвих радіолярієвих відкладів у приекваторіальних районах. Значні площі дна на південному заході океану займають коралово-водоростеві біогенні відклади.
Інший тип вапнякових донних відкладів - форамініферові мули - в Тихому океані поширені на південь від екватора. У Північній півкулі ці відклади зустрічаються на поверхні піднять (хребтів).
Тихий океан найбагатший з усіх океанів на залізомарганцеві конкреції (поширені на площі понад 16 млн. км2). Подекуди все дно вкрите конкреціями діаметром в декілька сантиметрів (Північна та Перуанська улоговини). Поки що їх видобувають лише СІ11А.
У підводних пісках східного узбережжя Австралії виявлені великі запаси рутилу, циркону, монациту та інших важких металів. На шельфі Південно-Східної Азії добувають олов’яну руду. У Японії багато титаномагнетитових пісків. Золотоносні відклади знайдені в районах Аляски, Каліфорнії, Австралії, Мексики, Перу та ін.
У надрах дна Тихого океану залягають нафта, газ (каліфорнійський шельф, затока Гуаякіль, Південно-Східна Азія, Австралія). В окремих районах поширене кам'яне вугілля (Японія, Австралія, Нова Зеландія та ін.).
Клімат
Клімат Тихого океану визначається загальними закономірностями зонального розподілу сонячної радіації та циркуляції атмосфери, а також потужним впливом Євразії (взимку). Загальною циркуляцією атмосфери зумовлено формування кліматичних поясів. Найбільші площі займають тропічний і субтропічний пояси. Відміни в кліматі того чи іншого поясу викликані пануванням теплих чи холодних течій та впливом прилеглих материків, які в значній мірі обумовлюють особливості циркуляції атмосферного повітря над океаном.
У північному помірному поясі важливим баричним центром у зимовий час є Алеутський мінімум, але влітку він практично зникає. У тропічному поясі знаходиться область високого тиску - Північно- Тихоокеанський (Гавайський) максимум. Для приекваторіальних районів характерний знижений тиск (екваторіальна депресія), а для тропіків
Південної Півкулі - високий тиск (Південно-Тихоокеанський максимум). Далі на південь тиск знову знижується (Антарктичний мінімум), а потім змінюється високим тиском над Антарктидою. Саме взаємодія цих центрів баричної дії атмосфери і обумовлює в значній мірі циркуляцію атмосфери над океаном, його кліматичні особливості.
Центри баричної дії атмосфери з високим тиском (максимуми) обумовлюють існування в субтропічних і тропічних широтах стійкої системи пасатних вітрів, які розділені екваторіальним поясом, у якому переважають слабкі і нестійкі вітри при частій повторюваності штилів.
У помірних та високих широтах Південної півкулі переважають західні, а біля берегів Антарктиди - східні вітри (результат дії обертальної сили Землі).
На північ від 30° пн. ш. океан охоплюється активною циклонічною діяльністю Алеутського мінімуму (взимку) та антициклонами Північно- Тихоокеанського максимуму (влітку).
Для північно-західної частини Тихого океану характерна яскраво виражена мусонна циркуляція. Взимку панує північно-західний мусон, який виносить холодне та сухе повітря з Азії, а влітку -- південно-східний мусон, який несе тепле і вологе повітря з океану. Причина такого напряму вітрів - в особливостях руху повітряних мас у областях високого тиску і дії сили Каріоліса.
Найбільшу силу постійні вітри мають у помірних широтах, особливо в Південній півкулі, де панують океанічні простори і мало суші. Ці вітри дмуть із заходу на схід. У тропічних широтах нерідко утворюються тропічні урагани - тайфуни, найчастіше в теплу половину року. Особливо часто виникають у західній частині Тихого океану (східніше Філіппін та поблизу Центральної Америки).
Розподіл температури повітря підпорядкований загальній широтній зональності. Середня температура в лютому складає +26°, +28° і поступово знижується до -20° у Берінговій протоці і до -10е біля берегів Антарктиди. Корективи у розподіл температур вносять теплі і холодні течії, вітри з материків. Тому спостерігаються значні контрасти температури на сході і заході на одних і тих же широтах. За виключенням окраїнних морів поблизу Азії, скрізь у тропічному і субтропічному поясах на заході тепліше, ніж на сході на декілька градусів. Ця різниця зумовлена тим, що в цих поясах західна частина Тихого океану зігрівається Куросіо та Східно-Австралійською течією, які виникають у результаті пануючих вітрів на західних окраїнах Гавайського та Південно-Тихоокеанського максимумів. Східна частина океану охолоджується Каліфорнійською та Перуанською течіями. У помірному поясі Північної півкулі на заході, иавпаки, холодніше, ніж на сході. Різниця досягає 10 - 12°. Основною причиною є охолодження західної частини Курило-Камчатською течією (східна частина знаходиться під впливом теплої Аляскинської течії). Значний вплив на охолодження західної частини має зимовий мусон - холодні вітри з внутрішніх районів Азії. У помірних та високих широтах Південної півкулі західні вітри обумовлюють закономірний розподіл температури й істотної різниці між східною і західною частинами океану немає.
Найбільше опадів випадає у приекваторіальній частині обох півкуль, де розвиваються висхідні потоки повітря з великим вмістом вологи. У цій зоні випадає 2000 - 3000 мм на рік. У помірних широтах річна кількість опадів становить 1000 мм на заході та 2000 - 3000 мм і більше на сході.
Найменше опадів (100-200 мм на рік) випадає на східних перифериях максимумів, де панують низхідні потоки повітря та холодні течії (несприятливі умови для конденсації вологи). В окремих областях на узбережжі океану випадає менше ЗО мм (Атакама, Тамаругаль).
У високих широтах внаслідок слабкого випаровування при низькій температурі річна кількість опадів зменшується до 500-300 мм.