2.8Релігійний склад населення?

Релігійний склад населення світу має таку структуру: приблизно 1800 млн. осіб — християни, 900 млн. — мусульмани, 700 млн. — індуїсти, 300 млн. — буддисти, 180 млн. — конфуціанці, 90 млн. — синтоїсти, 30 млн. — даосисти, 13 млн. — іудаїсти.

  Із християн найчисленніші — католики (1000 млн. осіб), за ними — протестанти (570 млн.). Християнська цивілізація — найпоширеніша в світі. Вона охоплює Європу, Америку, Австралію, значну частину Африки та Азії. Виникнення й поширення християнства пов'язане з образом Ісуса Христа, який своїми стражданнями й смертю, згідно з християнським ученням, спокутував гріхи людства.

Ісламська цивілізація порівняно молода. Вона розпочала свій переможний поступ на початку VII ст. з Аравійського півострова на країни Близького Сходу, Північну Африку, а далі — в інші регіони світу.

Індійська цивілізація склалася в Південній Азії на засадах системи релігійних учень, відомих як індуїзм. Його прихильники — більшість населення сучасної Індії (а також частково Непалу, Шрі-Ланки та Малайзії).

З індуїзмом та індуїстською цивілізацією взагалі тісно пов'язаний буддизм, що виник у VI—V ст. до н. е. в Індії як опозиція до кастового ладу та його ідеології — брахманізму.

2.9Сільське розселення

Сільське розселення — форма територіальної організації життя населення на позаміській території у вигляді сукупності сіл, поселень інших типів, призначених для постійного або тимчасового проживання. Воно відрізняється від міського тим, що забезпечує виконання переважно інших господарських функцій (сільськогосподарське виробництво, лісове й лісопромислове господарство, рекреаційне обслуговування, природоохоронні функції).

Сільське населення більше пов'язане із природними умовами, тому його розселення більш наочне відбиває характер природокористування.

Розрізняють дві основні форми сільського розселення: групову різних видів і розкидану (дисперсну). Групова форма розселення переважає в Україні, Росії, у закордонній Європі, Японії, Китаї, у більшості країн, що розвивати. Розкидана форма розселення (фермерський тип) переважає в таких розвинених країнах, як США, Канада, Австралія

2.10 Трудові ресурси?Зайнятість населення світу.

Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) — поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної»)політичної економії.

Структура зайнятості населення віддзеркалює структуру господарства і рівень соціально-економічного розвитку країни. Основною тенденцією в структурі зайнятості в світі є збільшення кількості зайнятих в обслуговуючих галузях за рахунок зменшення частки зайнятих у матеріальному виробництві.

У розвинутих країнах частка населення, зайнятого в індустріальних галузях господарства, коливається від 35 до 40%, а частка працюючих в сільському господарстві і суміжних галузях постійно зменшується (5-20%). 

У той же час кількість зайнятих у невиробничій сфері, особливо у торгівельно-фінансовій, банківській та управлінській діяльності сягає 50%, а в країнах великої сімки – 70%.

У більшості країн, що розвиваються, в структурі зайнятості значно переважає питома вага сільського господарства, менше представлена сфера послуг, найменше – індустріальні галузі.

У постсоціалістичних країнах у промисловості зайнято до 40%, в сільському господарстві і суміжних галузях – до 20% працюючих. У невиробничій сфері зайнято близько 30%, але на відміну від розвинутих країн тут більшість працює у закладах освіти, охорони здоров’я, культури. Таким чином структуру зайнятості можна вважати одним із ключових показників рівня розвитку країни і використовувати при її характеристиці.