5. План роботи із сім’єю і реалізація плану.

Після проведення первинної оцінки сім’ї та підписання договору про співпрацю соціальний працівник спільно із сім’єю складає план роботи, в якому визначаються заплановані дії, термін їх виконання, а також відповідальний. Перший план роботи повинен бути короткотерміновим – на один або два місяці. Завдяки цьому соціальний працівник зможе оцінити, наскільки сім’я здатна брати на себе відповідальність і дотримуватись певних термінів. Для сім’ї ж такий термін є досить конкретним, і тому надає сім’ї більшої впевненості у його реалізації. Зазвичай план складається у двох примірниках соціальним працівником спільно із сім’єю.

Дії та терміни, які вносяться до плану, повинні бути максимально конкретними й реальними для виконання.

Важливо, щоб соціальний працівник уникав узагальнених фраз типу «навести порядок у будинку». Для сім’ї, яка опинилась у складних життєвих обставинах, завдання (план дій) повинні бути дуже чіткими (наприклад, поскладати речі, підмести та помити підлогу тощо). Слід починати роботу із сім’єю з маленьких легко досяжних цілей, які є реальними і зрозумілими для сім’ї.

Після завершення терміну кожний план роботи обов’язково переглядається і аналізується разом із сім’єю.

У випадку, якщо деякі пункти плану не були виконані, соціальний працівник повинен з’ясувати причину й допомогти сім’ї встановити нові терміни. Причини невиконання плану можуть бути різними, зокрема:

– сім’я або соціальний працівник не виконали один з пунктів плану роботи через об’єктивні причини (наприклад, тривала хвороба). Якщо невиконання плану сталося саме через такі причини, то соціальний працівник спільно із сім’єю обумовлюють нові терміни для виконання цього завдання;

– хтось з батьків має залежність від алкоголю або інших психоактивних речовин. У такому разі необхідно насамперед мотивувати сім’ю на лікування цього члена родини;

– пункт плану був нав’язаний соціальним працівником, у той час як сім’я не вважає його важливим і тому не бачить доцільності в його здійсненні. Фахівець має ще раз переглянути цей пункт плану і проаналізувати доцільність його виконання саме на цьому етапі роботи із сім’єю. Він повинен, насамперед, запитати думку сім’ї з цього приводу, дізнатись її бачення ситуації, а також запропонувати родині самостійно визначити формулювання, терміни виконання завдання і відповідальних.

Сім’я може категорично не погодитись виконувати це завдання. У такому разі можна перефразувати його, розбити завдання на менші завдання, ще раз пояснити сім’ї, чому його важливо виконати саме зараз.

Якщо сім’я раз у раз зриває виконання термінів, визначених у плані, то соціальний працівник має повідомити сім’ї, що недотримання певних взятих на себе зобов’язань є порушенням умов договору про співпрацю. А тому невиконання плану роботи ставить під сумнів всю подальшу спільну роботу.

Важливо зазначити, що соціальні працівники не завжди мешкають в одному населеному пункті із сім’єю, яка перебуває під соціальним супроводом. Тому для успішної роботи із сім’єю важливо, щоб соціальний працівник знайшов союзників за місцем проживання сім’ї (працівників та депутатів сільської ради, школи, ФАПу, дільничого інспектора тощо). Наприклад, у сім’ї, що перебуває під соціальним супроводом, дорослі пройшли лікування від алкоголізму, діти пообіцяли щодня відвідувати школу і не пропускати уроки без поважних причин. Але так сталося, що одного дня вони не прийшли до школи. Вчителі одразу з’ясували, що учні прогуляли уроки без поважних причин і повідомили соціального працівника.

Для того, щоб співпраця була ефективною, соціальному працівнику необхідно познайомитися та поспілкуватися з усіма представниками влади та організацій на селі, дотичними до сім’ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. Важливо також виробити спільний план дій щодо сім’ї та обговорити основні причини, коли слід негайно повідомити соціального працівника.

Особливо важливо налагодити діалог між Службою у справах дітей (ССД) та центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) або іншою структурою, що здійснює соціальний супровід, адже ССД має повноваження вилучати дітей із сім’ї та подавати позов до суду на позбавлення батьків батьківських прав, а соціальні працівники, навпаки, можуть прагнути зберегти родинне оточення для дітей. Від злагодженості дій цих двох структур залежить успіх роботи із сім’єю. Для кращого розуміння можна проводити спільні наради, на яких обговорювати стратегію роботи із сім’єю. Наприклад: чи варто вилучати дітей із сім’ї хоча б тимчасово, чи необхідно з метою мотивації сім’ї до змін викликати її на координаційну раду з питань охорони дитинства, де їй буде винесено офіційне попередження про позбавлення її батьківських прав та вилучення в неї дітей тощо.

У процесі реалізації плану соціальний працівник не має залишатися сам на сам із родиною. Він повинен регулярно отримувати підтримку від колег, з якими має обговорювати процес соціального супроводу. Таке обговорення сприяє підвищенню ефективності роботи спеціаліста з клієнтом, виробленню нового бачення ситуації і пошуку шляхів для подолання труднощів. Також метою проведення обговорення може бути необхідність прийняття рішення щодо доцільності взяття під супровід, подальшої співпраці або завершення роботи із сім’єю і зняття її з супроводу.

Як правило таке обговорення випадків проводилось за потребою, але не рідше одного разу на квартал. Участь у ньому брали всі соціальні працівники, що здійснюють соціальний супровід сімей, які опинились у складних життєвих обставинах. У разі якщо до роботи із сім’єю були залучені інші спеціалісти: психолог, лікар, представник право-охоронних органів та інші, вони також запрошувались для участі в обговоренні.

Обговорення випадку відбувається у такій послідовності:

– соціальний працівник описує ситуацію в сім’ї, проведену роботу, заплановані дії, досягнуті результати, виокремлює основні труднощі у роботі з цією родиною;

– якщо із сім’єю працювали залучені спеціалісти, то вони представляють своє бачення ситуації в сім’ї і вносять пропозиції щодо подальших дій;

– кожен із присутніх за бажанням висловлює свою думку з приводу почутої ситуації і пропонує можливі шляхи для подолання труднощів;

– усі пропозиції заносяться до протоколу обговорення випадків, що становить частину особової справи (файлу) сім’ї;

– шляхом обговорення кожного запропонованого варіанта подолання труднощів визначаються дії, які доцільно здійснити соціальному працівнику, а також визначаються терміни виконання.

Ведучим обговорення випадку може бути безпосередній керівник соціального працівника, інша відповідальна особа або ж один із групи соціальних працівників, які займаються соціальним супроводженням родин.

Обговорення ведення випадку дає змогу почути думки інших спеціалістів щодо ситуації, що склалася в сім’ї, переоцінити її, побачити під іншим кутом зору (адже з часом у працівника, який здійснює супровід, ставлення до сім’ї може стати необ’єктивним, упередженим), а також виробити рекомендації щодо наступних

дій соціального працівника.