МОДУЛЬ 1

Тема 1. Зміст, структура та призначення релігієзнавства. Релігія як обєкт релігієзнавства.

ПЛАН.

1. Визначення релігії та релігієзнавства.

2. Об’єкт та предмет релігієзнавства.

3. Відмінності між релігієзнавством та теологією (богослов’ям).

4. Структура релігієзнавства.

5. Методи релігієзнавства.

6. Теорії походження релігії.

7. Структура релігії.

8. Функції релігії.

Релігія – комплекс вірувань та практичних дій, за допомогою яких люди намагаються спілкуватися зі світом надприродного.

Надприродне – щось, що стоїть вище законів матеріального світу.

Релігієзнавство – наука про культурні та соціальні аспекти функціонування релігії у суспільстві, а також про дії людей, що пов’язані з їх уявленнями про надприродне.

(Об’єкт будь-якої дисципліни – це частина навколишнього світу, яку вивчає ця дисципліна. Але у багатьох наук може бути один і той самий об’єкт. Тому виділяють ще предмет. Предмет будь-якої дисципліни – це частина об’єкту, яку вивчає тільки ця дисципліна).

Об’єктом релігієзнавства є релігія як суспільне явище.

Предметом релігієзнавства є об’єктивні закономірності виникнення та розвитку релігій, їх функції, структура та взаємозв’язки з іншими галузями суспільного життя.

Релігієзнавство не є тотожним теології (богослов’ю), оскільки релігієзнавство не досліджує, чи дійсно є Бог, яка релігія краща та ін. Воно лише вивчає, у що вірять люди у різних країнах і що вони роблять згідно зі своїми релігійними поглядами. Також, щоб вивчати богослов’я, треба обов’язково бути віруючим і належати саме до цієї релігії, а вивчати релігієзнавство можуть як віруючі будь-якої релігії, так і невіруючі.

Структура релігієзнавства:

1. Філософія релігії – вивчає основні релігійно-філософські ідеї (з позиції матеріалізму чи прагматизму, позитивізму, екзистенціалізму, психоаналізу та ін.).

2. Історія релігії – вивчає виникнення та розвиток релігій.

3. Психологія релігії – вивчає внутрішній бік релігійних вірувань.

4. Соціологія релігії – вивчає роль релігії у житті суспільства, її вплив на елементи суспільства та вплив суспільства на релігію.

5. Футурологія релігії – вивчає перспективи релігії.

6. Феноменологія релігії – вивчає та порівнює цілі та мотиви релігій.

7. Культурологія релігії – вивчає релігійні елементи в культурі та мистецтві, вплив релігії на культуру.

8. Географія релігій – вивчає територіальне розміщення релігій.

Методи релігієзнавства

1. Історичний метод – відслідковує еволюцію релігії на усіх етапах її розвитку.

2. Порівняльно-історичний метод – порівнює різні релігії на подібних етапах їх існування.

3. Структурно-функціональний метод – вивчає структуру релігії, її елементи, а також функції, які виконує релігія.

4. Типологічний метод – зводить усі релігії до певних типів.

5. Філософсько-логічний метод – вивчає процес виникнення релігії у свідомості людини.

Релігія – це не лише уявлення про Бога, не лише форма свідомості. Це й реальні дії людей – культ, богослужіння, церковна організація, форма організації суспільного життя на релігійних засадах.

ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕНННЯ РЕЛІГІЇ

1. Теологічні: вважають, що релігії мають надприродне походження.

1. Традиціоналістська – стверджує, що людям релігію дав Бог (представник –діяч давньохристиянської церкви Тертуліан);

2. Концепція природжених ідей – стверджує, що людина вже народжується з ідеєю, що Бог є (французький філософ Декарт);

3. Богословський раціоналізм – людина не лише народжується з ідеєю, що Бог є, а й знаходить тому постійні докази у своєму повсякденному житті (німецький філософ Лейбніц);

4. Споглядальний теїзм – стверджує, що людина, розуміючи обмеженість власного буття, розуміє необмеженого Бога (німецький філософ Фіхте);

1. Наукові: вважають, що релігії були вигадані людиною.

   1. Політико-державницька теорія – стверджує, що релігії вигадані правителями, щоб їм було легше керувати народом (давньогрецький мислитель Критій);

   2. Евгемеризм – стверджує, що релігія походить від обожнювання давніх царів (давньогрецький мислитель Евгемер);

   3. Матеріалістична концепція – стверджує, що релігія виникає у свідомості людини як фантастичне відображення реального світу через страх перед невідомими силами природи. «Перших богів створив страх»(давньогрецький філософ Епікур);

   4. Анімістична теорія – стверджує, що релігія виникає через вір в існування душі (американський етнограф Тайлор);

   5. Теорія аніматизму – стверджує, що релігія виникає через віру в чарівні предмети (болгарський етнограф Богораз);

   6. Психологічна теорія – стверджує, що релігія виникає зі стресу (австрійський психолог Фрейд).

СТРУКТУРА РЕЛІГІЇ

1. Релігійна свідомість – включає наявність віри, релігійних уявлень та релігійних почуттів.

Віра – бездоказове визнання істинності чогось.

2. Зміст релігії – включає релігійні догмати.

Догмат – основне положення релігії, у яке віруючі мають вірити.

3. Релігійний культ – реалізація віри у діях людини чи групи людей. Включає богослужіння, обряди, молитви та ін.

Обряд – сукупність символічних дій, які базуються на певних ідеях і спрямовані на встановлення контакту з надприродними силами.

4. Релігійна організація – релігійна громада може існувати у вигляді церкви чи секти.

Церква – визнана державою релігійна організація з чітко визначеною ієрархією священників.

Секта – релігійна громада, яка є опозиційною до пануючої церкви.

ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ

1. Компенсаторна – релігія обіцяє вирішення проблем цього світу у потойбічному.

2. Світоглядна – релігія пояснює устрій світу.

3. Регулятивна – релігія регулює поведінку віруючих.

4. Комунікативна – релігія сприяє спілкуванню віруючих між собою.

5. Культуроформуюча – релігія стимулює розвиток культури та мистецтва.

6. Терапевтична – релігія допомагає людям зняти стрес.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Релігієзнавство: Навч. посібн. / М. Ф. Рибачук, М. І. Кирюшко, Л. Б. Пилявець та ін.; За ред. М. Ф. Рибачука. – К.: Освіта, 1997. – 239 с.

2. Релігієзнавчий словник / За ред. Проф. А. Колодного і Б. Лобовика. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 392 с.

3. Що слід знати про релігію / майбутньому педагогові для самостійного вивчення основ релігієзнавство / (Методичні вказівки для студентів всіх спеціальностей) Укладач Звонок Н. С. – Луганськ: ЛДПУ, 2000. – 50 с.

4. Атеистический словарь / Абдусамедов А. И., Алейник Р. М., Алиева Б. А. и др.; Под. общ. ред. М. П. Новикова. – М.: Политиздат, 1983. – 559 с.

5. О вере и неверии: Мысли о религии и атеизме / Сост. М. М. Скибицкий. – М.: Политиздат, 1982. – 239 с.

6. Настольная книга атеиста / С. Ф. Анисимов, Н. А. Аширов и др.; Под. общ. Ред. С. Д. Сказкина. – М.: Политиздат, 1985. – 460 с.

7. Сацх П. Ю. Атеизм и религия о счастье и месте человека в мире / П. Ю. Сацх. – Днепропетровск: Проминь, 1989. – 183 с.

8. 100 ответов верующим (Популярный справочник) / Под. ред. В. А. Мезенцева. – М.: Политиздат, 1974. – 704 с.

9. 100 ответов верующим. Популярный справочник / Под. ред. В. А. Мезенцева. – М.: Политиздат, 1980. – 440 с.

10. Угринович Д. М. Искусство и религия: Теоретический очерк / Д. М. Угринович. – М.: Политиздат, 1982. – 288 с.