Тема №6. Техніка безпеки під час капітального ремонту та при реконструкції будівель і споруд.

Організація будівельного майданчика під час про­ведення капітального ремонту чи реконструкції буді­вель і споруд повинна гарантувати безпеку праці пра­цюючих на всіх етапах виконання робіт. Усі ремонтні роботи і реконструкцію здійснюють відповідно до ПВР і СНиП ІІІ-4-80*. Територію ремонтного майданчика у населених місцях обгороджують.

На об'єктах, що підлягають реконструкції і комплек­сному ремонту, крім огорож, захисних та запобіжних пристроїв, повинні бути гардеробні, кімнати для прий­мання їжі, умивальні, душові, вбиральні, приміщення для особистої гігієни жінок, виконані с такими вимогами, як і на будовах. Ці об'єкти забезпечують аптечками з ліками, водою, придатною для пиття (або кип'яченою).

У приміщеннях, що ремонтуються, працюючі мають бути захищені від протягів, високих температур, шкідливих концентрацій пилу, токсичних парів та газу.

Трубопроводи тимчасових мереж водопостачання та інших комунікацій у місцях перехрестя з проїздами і проходами потрібно підняти над габаритними розмі­рами транспортних засобів чи заглибити. Будівельне сміття з будинків, що ремонтуються, спускають у за­критих жолобах, нижній кінець яких не повинен бути нижче ніж 1 м від землі, або опускають сміття в ящи­ках чи контейнерах і потім вивозять на звалище.

Під час капітального ремонту споруд чи фасадів перед зовнішніми дверними проходами роблять за типовими проектами надійні захисні козирки з похи­лом до 20°, що виступають від поверхні стін не менше ніж на 2 м, а при наявності риштувань — за габаритні розміри їхньої ширини на 1 м.

До початку комплексного капітального ремонту чи реконструкції з будинків виселяють усіх мешканців, відключають внутрішнє опалення, гаряче й холодне водопостачання, газо- й електрозабезпечення, а та­кож радіо, телефон і телебачення. У деяких випадках замінюють перекриття і виконують інші роботи, не ви­селяючи мешканців, але обов'язково влаштовуючи за­хисний настил. Якщо в ході ремонтно-будівельних робіт виникли загрозливі умови (просідання фунда­менту під будівельними риштуваннями, аварійні де­формації конструкцій, що розбираються, обривання проводів електромереж), то слід негайно вивезти лю­дей, обгородити будівлю і вжити термінових заходів, щоб усунути небезпеку. У разі використання на ремонтних роботах будівельних машин і обладнання їх треба встановлювати і закріплювати в надійному положенні, що виключає їхнє падіння.

Перед тим, як допускати робітників у місця (коло­дязі, шурфи), де може бути шкідливий газ, їх ретельно перевіряють. При виявленні газу його треба терміно­во ліквідувати, після чого провести повторну перевірку, У разі раптової появи газу роботи припиняють, а робіт­ників виводять з небезпечної зони. Робочі місця, де може бути шкідливий газ, забезпечують необхідним інструментом і засобами індивідуального захисту.

Під час роботи у колодязях, шурфах чи закритих посудинах застосовують шлангові протигази. При цьому двоє робітників, що знаходяться поза колодя­зем, шурфом чи посудиною, повинні страхувати без­посередніх виконавців робіт за допомогою канатів, прикріплених до їхніх запобіжних поясів.

Якщо виконують роботи у колекторах чи комуніка­ційних тунелях, то відкривають два найближчих люки чи двері з таким розрахунком, щоб працюючі пере­бували між ними. Керують охороною праці та відпо­відають за її стан в окремих ремонтно-будівельних управліннях, на дільницях, у ремонтних конторах і в ЖЕК начальники і головні інженери. Особливу увагу під час ремонтних робіт і реконструкції підприємств приділя­ють безпечному використанню різних інструментів.

Ручні, електрифіковані, пневматичні та інші інстру­менти, що видають робітникам, мають бути справни­ми, відповідати вимогам, зазначеним в інструкції чи паспорті заводу-виготовлювача, і застосовуватися відповідно до виконуваної роботи.

Забороняється працювати механізованими інстру­ментами з приставних, розсувних і навісних драбин. Робота з навісних драбин допускається тільки в особ­ливих, передбачених нормами випадках. Не можна працювати на гострильних верстатах (абразивних кру­гах), що не мають запобіжного кожуха й захисного екрана. Якщо такого екрана немає, то робітникам тре­ба видавати захисні окуляри.

До роботи на електрифікованих і пневматичних Інструментах допускають осіб, які досягли 18 років, пройшли медичний огляд, вивчили правила користування інструментами, техніки безпеки та штучного дихання.

Не рідше ніж один раз на квартал ізоляцію струмопровідних частин електрифікованих інструментів і роба перевіряти мегомметром і наслідки записувати и спеціальний журнал. Забороняється користувати­ся електрифікованим інструментом під час дощу і снігопаду, якщо над робочим місцем немає покрівлі. Працювати Цим інструментом слід у спецодязі (ком­бінезон і головний убір). Потрібно також користува­тись діелектричними гумовими рукавицями, килим­ками і захисними окулярами. Під час роботи в обмежених умовах, лежачи чи на колінах, слід надіва­ти налокітники, наколінники та діелектричні шоломи. В усіх випадках не можна працювати в рукавицях з тканини. Потрібно запобігати пошкодженню струмопровідного проводу робочим інструментом.

Шланги для трубопроводів стисненого повітря підключають тільки через вентилі, встановлені на по­вітророзподільних коробках чи відводах від магістра­лей. Забороняється включати шланги безпосеред­ньо в магістраль і закріплювати їх дротом. До штуцерів шланги кріплять стандартними хомутиками.

Заходи з техніки безпеки під час вантажно-роз­вантажувальних, транспортних робіт і при складуванні будівельних матеріалів та деталей розглянуто в па­раграфах 31 і 32.

Під час виконання ремонтних та реконструкційних робіт розбирають будівлі чи їхні частини. До початку робіт керівники виробництва (головний інженер, ви­конроб чи майстер) зобов'язані оглянути об'єкт, щоб виявити небезпечні зони. Про наслідки огляду скла­дають акт, необхідний для розробки заходів з техніки безпеки і врахування їх у ПВР.

Будівлі та їхні частини розбирають під постійним наглядом досвідченого інженерно-технічного персо­налу відповідно до ПВР лише після відключення всіх міських комунікацій власниками даних мереж.

Розбирати конструкції можуть тільки особи, які досягли 18 років, пройшли навчання і мають відповідні посвідчення.

Першочерговими роботами на об'єкті капітального ремонту є: встановлення тимчасових кріплень, пе­редбачених проектом для підвищення їх надійності, виконання захисних настилів, козирків і огорож, буді­вельного майданчика і небезпечних зон.

Розбирати будівельні конструкції та їхні елементи одночасно в кількох ярусах по одній вертикалі і в одній секції будівлі забороняється. Доступ людей в розта­шовані нижче приміщення під час розбирання пови­нен бути закритим, для чого вивішують знаки безпе­ки і попереджувальні плакати. Не можна скидати елементи реконструкції, матеріал і будівельне сміття на нижчі поверхи й за межі будівлі.

До розбирання покрівлі треба демонтувати анте­ни радіо і телебачення, проводки радіо і телефону, конструкції рекламних щитків.

Розбирати покриття карнизних жолобів, а також демонтувати парапетні решітки починають з верхньо­го перекриття чи переносних помостів, що спирають­ся на балки перекриттів.

Елементи і матеріали розібраної покрівлі (по­крівельні карнизи, жолоби, азбестоцементні листи) складають у пакетах на риштуваннях, встановлених на балках горищного перекриття на відстані 1 м від зовнішньої стіни. Забороняється скидати елементи покрівлі за межі будівлі.

Внутрішні капітальні стіни в процесі демонтажу старих і монтажу нових перекриттів повинні зберіга­ти конструктивний зв'язок з перекриттями, розміще­ними у суміжних секціях. Усі дверні проходи в стінах нижчих поверхів, що ведуть у секції, в яких демонту­ють перекриття і перегородки, повинні бути закриті глухими чи сітчастими огорожами з попереджуваль­ними плакатами.

Демонтують дерев'яні міжповерхові, горищні пе­рекриття великими блоками і заповнюють між-балковий простір відповідно до технологічних карт, що передбачають використання пристрою для тимчасового підтримування блока. Стропують і піднімають блок перекриття після повного його вивільнення від конструктивних зв'язків з частинами будівлі. Стропування балки, що демонтуються, розпочинають після відпилювання їхніх кінців,що є в стінах.

Підтримують балки при відпилюванні кінців і стри­муванні спеціальними пристроями. Кінці демонтованих балок видаляють з інвентарних помостів. Використовувати для цього приставні драбини за­бороняється. Видаляють матеріали засипання на­катів і підборів перекриттів, що розбираються, з тим­часового щитового помосту, викладеного на балках. Не можна робити тимчасовий настил на підвісних стелях.

Під місцем розбирання залізобетонних перекриттів, а також бетонних, армоцегляних і цегляних заповнень між-балкового простору потрібно робити тимчасовий настил по перекриттю нижчого поверху. Металеві балки перекриттів з дерев'яним заповненням між-балкового простору розбирають повністю. Демонтувати деревно-металеві перекриття великими блоками не можна. Видаляючи металеві балки поштучно, обидва кінці балки оголяють і одне гніздо у внутрішній стінці роблять наскрізним.

Під час демонтажу каркасно-обшивних перегоро­док великими блоками, перш ніж звільнити їх від зв'язків з іншими конструкціями і частинами буді­вель, потрібно поставити тимчасові кріплення з інвен­тарних металевих підкосів. Блок дерев'яної перего­родки слід ліквідовувати за два прийоми: трохи підняти на 20...30 см, перевірити стан і надійність стропування і тільки після цього піднімати. Залізобетонні й армоцегляні перегородки демонтують відповідно до технологічних карт.

До початку робіт з демонтажу конструкцій сходо­вих маршів повинні бути перекриті глухими і сітчас­тими огорожами вхідні й поверхові дверні прорізи. Перед зовнішнім входом встановлюють огорожі і виві­шують попереджувальний плакат.

Східці, марші та їхні огорожі обвалювати чи скиді" ти не можна. Огорожі демонтують у міру розбирання елементів. Для видалення монолітних залізобетонних балок та інших конструкцій влаштовують помости і ні» етили.

Набірні східці демонтують послідовно згори донизу. Для піднімання і видалення їх застосовують пристрій, що забезпечує їхнє надійне закріплення в стропах вантажопідіймального крана. Під час піднімання і видалення східців робітники повинні пе­ребувати на верхньому майданчику, а не під ними. Вручну східці переміщують по дошках за допомогою мотузок, переносити їх на собі забороняється.

Монтаж великорозмірних елементів при капіталь­ному ремонті й реконструкції проводять під керівниц­твом досвідчених інженерно-технічних працівників відповідно до проекту робіт.

Розбирають, підводять і замінюють фундаменти під стіни при постійному нагляді й під керівництвом інже­нерно-технічного персоналу відповідно до ПВР. За­мінюють чи підводять фундаменти дільницями зав­довжки не більш як 1,5 м, постійно стежать за станом стін, розташованих вище. На тріщинах у стінах став­лять контрольні мітки; під віконні і дверні перемички першого поверху, встановлюють тимчасове кріплен­ня. Оголену частину основи фундаменту захищають від атмосферних та інших вод. Над місцем виконання робіт, пов'язаних з укріпленням фундаменту, влашто­вують надійний охоронний настил.

Муровані стіни розбирають згори донизу, поштуч­но. Обвалювати стіни, тим більше їх перекидати, не допускається. Перед початком розбирання стін чи му­рування їх — по периметру будівлі встановлюють за­хисні козирки завширшки 1,5 м. Перед пробиванням у камінних стінах будівлі віконних і дверних прорізів потрібно завести в стіну перемички.

Заходи безпеки, викладені в параграфі 45, слід до­повнити такими питаннями:

- монтувати міжповерхові й горищні перекриття з готових елементів починають після завершення на частині будівлі робіт, пов'язаних з демонтажем й укріпленням наявних несучих конструкцій, передбачених проектом, видаленням розібраних елементів і будівельного сміття за межі будівлі;

- не можна розбирати й монтувати збірні міжповерхові перекриття без виселення людей, які мешка­ють під ними;

• монтувати міжповерхові перекриття в багато­поверхових житлових і громадських будівлях з готових елементів потрібно по частинах будівель, обме­жених капітальними стінами;

• у суміжних частинах будівель повинні бути збе­режені конструктивні з'єднання існуючих перекриттів з капітальними стінами.

Борозни, гнізда, старі канали в цегляних стінах зак­ладають по ходу монтажу перекриттів, використову­ючи інвентарні помости. Опорні частини балок інших елементів перекриття закріплюють по ходу укладан­ня і вивірення їх. Залізобетонні настили і плити пе­рекриттів роблять із змонтованого перекриття. Воно повинне бути виконане так, щоб можна було корис­туватися суміжними приміщеннями і східцями для вільного виходу з будівлі, де ведуть роботи.

Гнізда в стінах східців для монтування збірних май­данчиків пробивають з інвентарних помостів, а бороз­ни для обпирання набірних східців — із ступінчастого настилу.

Залізобетонні східці монтують з попередньо закріп­леними на них постійними чи інвентарними тимчасо­вими огорожами.

Вапняно-бетонні, шлакобетонні, армокерамічні, де­рев'яні та інші великорозмірні перегородки встанов­люють у проектне положення вантажопідіймальним краном без додаткових ручних операцій.

Метод тимчасового закріплення збірної перегород­ки з великорозмірним елементом зазначають у відповідній технологічній карті, що додається до ПВР.

Після завершення монтажу горищного перекрит­тя на частині будівлі збирають покрівлі житлових та громадських будівель із готових елементів. До цього анкерують стіни з перекриттям, замонолічують опорні частини, монтажні й розширені шви.

Під час встановлення панелей покрівлі у проектні положення монтажники повинні перебувати на горищ­ному перекритті. Робітники, що перебувають на похилі змонтованих покрівель (при зварюванні закладних деталей, бетонуванні швів), повинні працювати із запобіж­ними поясами, закріпленими страхувальними мотуз­ками, сталевими тросиками чи ланцюжками за мон­тажні петлі панелей покриттів.

У процесі проведення капітального ремонту і ре­конструкції будівель виконують великий обсяг тес­лярських і столярних робіт. Основними правилами техніки безпеки при виконанні їх є роботи з анти­септування і вогнезахисної обробки деревини. До ро­боти з хімічними матеріалами допускають робітників, які досягли 18 років, набули відповідних знань та прой­шли медичний огляд. Наступні медичні огляди про­водять через кожні шість місяців роботи. Ці роботи не можна виконувати особам, які мають синяки, опіки, подразнення та інші ураження шкіри.

Робітників, зайнятих антисептуванням деревини, за­безпечують протипиловими окулярами закритого типу, респіраторами, спеціальними комбінезонами, гумовими чобітьми й рукавичками. Сторонні особи у зону антисептування не допускаються. Забороняється пра­цювати на цих роботах, а також роботах, пов'язаних з вогнезахисним просоченням деревини, жінкам.

Тару з-під хімічних матеріалів знешкоджують або знищують (спалюють). У разі заміни стільців у дере­в'яних будівлях переміщати стіни вагами-важелями не можна. Це виконують за допомогою надійно вста­новлених домкратів і після ретельного вивчення ста­ну основних несучих конструкцій, а також печей, ди­мових труб і перегородок. Вкладаючи нові дерев'яні балки під час ремонту житлових та інших будівель, а також проводячи деяку заміну їх, теслярі можуть пе­ребувати на суміжних надійних балках.

Сокири, пилки, молотки, долота і стамески не мож­на класти над працюючими чи над проходами, що не миють суцільного захисного настилу. У межах будівлі (і її і стінах, перекриттях, покрівлях, риштуваннях, помостах) можна тільки збирати, монтувати, підганяти конструкції та деталі. Встановлювати тимчасові й постійні кріплення та виготовляти деталі, яких не вистачає на цих конструкціях, забороняється.

Для огляду, чищення і ремонту димових труб до них по покрівлі прокладають драбинки чи трапи з надійно набитими планками, а біля труб — виготов-поні надійні містки. Робітники, які перебувають на покрівлі, повинні працювати із запобіжними поясами І страхувальними мотузками, що кріпляться до надій­них елементів будівельних конструкцій. Забороняєть­ся проводити капітальний ремонт печей нижчих по­верхів, що є основою для печей верхніх поверхів, без вживання заходів проти обвалення їх. Отвори, що утворюються внаслідок розбирання печей, повинні об­городжуватись і перекриватись надійним, нерухомим настилом на весь час робіт.

Цеглу і будівельне сміття від розбирання печей і труб треба своєчасно змочувати і прибирати з пере­криттів.

Оздоблювальні роботи, збивання старої штукатурки з цегляних і дерев'яних поверхонь здійснюють з інвен­тарних помостів, використовуючи електрифіковані інструменти і дерев'яні молотки з довгими ручками.

Робітники, зайняті збиванням старої штукатурки, ма­ють бути забезпечені захисною каскою для голови, пилозахисними окулярами і комбінезонами. Щоб зни­зити запиленість штукатурки, її поливають водою. На­різають поверхню цегляних стін з інвентарних помостів електрифікованими інструментами. Робітники, які підбивають дранку на дерев'яні поверхні стін і стель, користуються захисними окулярами і запобіжними касками.

Не можна використовувати старі й заново змон­товані балки ремонтованих будівель як вантажні май­данчики для приймання матеріалів та інвентаря. Зовнішні штукатурні роботи виконують з інвентар­них риштувань, а відновлюють штукатурку в окремих місцях фасадів з пересувних вишок, помостів та підвісних колисок. Якщо немає риштувань, то оздоблюють зовнішні віконні косяки з обгороджених настилів, які вкладають на надійні пальці, закріплені і випущені не більше ніж на 1,5 їхньої довжини із прорізів.

Стару олійну фарбу на стінах і стелях випалюють приладами з відкритим полум'ям (паяльними лампа­ми) за умови безперервного провітрювання приміщен­ня і додержання правил пожежної безпеки. Розігріта чи розчинена хімічним методом стара фарбова плівка видаляється з поверхні шпателем на подовженій рукоятці.

Електропроводку в приміщеннях, які фарбують вод­ними розчинами, на час оздоблювальних робіт ви­микають. Тимчасова переносна електропроводка для зовнішніх і внутрішніх робіт на відкритому повітрі і в особливо небезпечних приміщеннях повинна мати на­пругу не вище 12В, а у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом — не вище 36 В.

Розчищаючи старі керамічні плитки, а також на­сікаючи поверхню під оздоблення, робітники корис­туються пилозахисними окулярами. Розбите скло у вікнах замінюють, попередньо знявши стулки чи фрамуги. Засклені фрамуги встановлюють у запобіж­них поясах з надійним закріпленням їх.

Тема №7. Санітарно – побутове обслуговування на будівельному майданчику.

Для створення відповідних гігієнічних умов на бу­дівельному майданчику керівники будівельно-монтаж­них організацій повинні забезпечити всіх працюючих санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням, які мають бути підготовлені і введені в дію до почат­ку основних будівельно-монтажних робіт на об'єкті.

До санітарно-побутових приміщень належать: при­міщення для зберігання домашнього одягу і спецо­дягу, для сушіння, знепилювання і ремонту спецодягу, душові, умивальні, вбиральні; приміщення для особи­сті гігієни жінки, їдальні, буфети та кімнати для прий­мання їжі. Залежно від інвентарності та використан­ня санітарно-побутові приміщення бувають розбірні та інвентарні — багаторазового використання. Інвентарні санітарні приміщення залежать від конструктивних рішень і поділяються на пересувні, контейнерні і збірно-розбірні.

Контейнерні побутові приміщення можуть бути са­мотні або з'єднані з об'ємних блокових елементів. Побутові приміщення пересувного типу зручніші, ос­кільки мають швидку маневреність та потребують мінімальних затрат часу і засобів розміщення їх у місцях виконання робіт (підключення до джерел електроенергії, тепла, води, влаштування під'їздів). їх починають експлуатувати відразу після перевезення на майданчик, оскільки вони мають постійно вмонто­ваний інвентар. Контейнерні типи побутових при­міщень самостійно не переміщують, їх перевозять на трайлерах чи санках, а на великі відстані — на плат­формах залізницею.

На будівельних майданчиках поблизу робочих місць мають бути місця для відпочинку працюючих, куріння (обладнані протипожежними засобами), захисні укриття від атмосферних опадів та сонячної радіації.

Склад і територію санітарно-побутових приміщень визначають для кожного об'єкта будівництва відпов­ідно до інструкції з проектування побутових при­міщень.

Гардеробні, умивальні, душові, приміщення для приймання їжі розміщують на будівельному майдан­чику не далі ніж за 500 м від робочих місць. Площа кожного приміщення залежить від максимальної кількості працюючих на будівництві й норми площі на одного працюючого. Якщо роботи ведуть на відкри­тому повітрі чи в неопалюваних будівлях у зимовий час, то приміщення для обігрівання робітників та за­хисту їх від атмосферних опадів розміщують на відстані не більш як 150 м від робочих місць. Площу цих приміщень визначають з розрахунку 0,1 м² на 0Дного працюючого, але не менш як 8 м².

На будівництві, де кількість працюючих становить 300...800 чоловік, передбачається фельдшерський медпункт, а де 800... 1500 чоловік — лікарський пункт. Відстань від міста роботи до медпункту не повинна перевищувати 600...800 м. На кожному об'єкті будів­ництва повинна бути аптечка з перев'язними і ліку­вальними засобами для подання першої допомоги у разі поранення, порізів, вивихів і опіків. Медичні при­міщення при кількості працюючих не менш як 300 чо­ловік повинні мати площу близько 40 м².

Кожний будівельний майданчик забезпечують пит­ною водою, для чого встановлюють фонтанчики чи бачки на відстані 75 м від місця роботи.

Входи в санітарно-побутові приміщення обладну­ють тамбурами, а перед ними встановлюють пристрої для чищення і миття взуття. Біля санітарно-побуто­вих приміщень бажано передбачити місця для відпо­чинку робітників, спортивні майданчики, а для про­вітрювання цих приміщень — кватирки та фрамуги, що відкриваються.

Територія біля санітарно-побутових приміщень і світильники повинні бути чистими. В літній час про­їзди і проходи біля цих приміщень треба поливати водою, а в зимовий — очищати від снігу та посипати піском. В усіх санітарно-побутових і виробничих при­міщеннях потрібно підтримувати нормативний воло­го-температурний режим, передбачити їхню природ­ну вентиляцію, а в душових, вбиральнях — вентиляцію з механічним включенням.

Проектуючи тимчасові житлові поселення і міста будівельників, потрібно знати і враховувати класифі­каційні знаки тимчасових споруд. Зведення тимча­сового житлового поселення і міста будівельників з комплексом інженерних комунікацій і доріг належить до початкового (інженерного) періоду будівництва. Необхідну площу тимчасових споруд житлового по­селення і приміщень громадського призначення вста­новлюють за кількістю працюючих з урахуванням коефіцієнта змінності, що становить 1,5 для підготовчого періоду і 2,2 для основного періоду будівництва. Тимчасові споруди житлового поселення можуть бути такими: житлові будинки, гуртожитки, магазини, клуб, лазня, пральня, школа, дитячий садок чи ясла, їдальня, ательє, медпункт.

Під час формування набору тимчасових споруд, крім типу, потужності, номенклатури, призначення їх, слід також враховувати район будівництва, порядок освоєння будівельного майданчика та інші фактори, пов'язані з розміщенням тимчасових споруд.

При розміщенні житлового поселення мають бути такі параметри:

• тимчасові споруди потрібно розміщувати неда­леко від місць виконання робіт і з забезпеченням ко­ротких транспортних чи пішохідних шляхів до них;

• комплектування і об'єднання тимчасових спо­руд повинні забезпечувати сприятливі умови для при­родного освітлення і провітрювання приміщень, не­можливості санітарного і пожежного впливу з одного об'єкта на інший;

• тимчасові будівлі потрібно розміщувати не ближ­че ніж за 50 м від підприємств, що виділяють у повітря пил і токсичні речовини.

Розміщуючи житлове поселення, потрібно врахо­вувати близькість автомобільних і залізничних шляхів, котлованів, транспортно-підіймальних засобів, що мо­жуть трапитися на шляху до роботи й до окремих місць. Житлове поселення має бути обладнане во­допроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією. Якщо централізованого водопостачання немає, то придатність джерела води до господарських потреб оцінюють на основі висновку місцевої санепідем­станції.

Харчуються працівники в їдальнях чи буфетах. Роз­міщувати пункти харчування в інших приміщеннях не можна. Кількість посадочних місць у пунктах харчу­вання визначають з урахуванням кількості працюючих у найчисленнішій зміні. Час перебування в їдальні — 20 хв, а в буфеті — 12 хв.

У пунктах харчування має бути умивальник з роз­рахунку 1 кран на кожні 50 посадочних місць.