Тема №3. Вимоги безпеки під час руху транспорту по території будівельного майданчика.

Велике значення для безпечного руху транспор­ту має створення відповідних умов. Тому на будівель­ному майданчику слід заздалегідь установити обме­жувачі швидкості, місця стоянок транспорту, покажчики поворотів та інші дорожні знаки.

Будівельні матеріали на майданчику транспорту­ють, як правило, залізничним, автомобільним і спеці­альним транспортом (тракторним, канатним, водним, по трубах тощо). Перед початком роботи проводять ретельний технічний огляд транспортних засобів на справність усіх вузлів, гальмових пристроїв, механічних та енергетичних частин і деталей.

Не можна переїжджати автогужовим транспортом і самохідними машинами через колії у невстановлених місцях. На переїздах через колії повинні бути по­переджувальні знаки: «Бережись поїзда» і «Свисток», а під'їзди до колій мають бути обгороджені стовпа­ми чи поручнями.

Вагони і платформи, поставлені під розвантажен­ня, зчіплюють між собою, загальмовують і закріплю­ють гальмовими башмаками або вагонними підклад­ками. Двері вагона слід відчиняти на себе, а зачиняти від себе, щоб завжди бути під захистом полотна две­рей. Якщо треба відкрити борти платформ і люків для само-розвантаження піввагонів, то спочатку відкри­вають запірні гаки висувних стояків посередині плат­форми, а потім — з країв, увесь час перебуваючи поза зоною можливого падіння вантажу.

Переходити залізничні колії треба лише під пря­мим кутом. Не можна ходити вздовж залізничних колій.

На естакадах, які використовують для руху вагоне­ток, приладнують з обох боків поручні заввишки 1 м з бортовими дошками заввишки 15 см; ширина про­ходу між краями вагонеток і поручнями повинна бути не менш як 1 м.

Вантаж у залізничних вагонах і кузовах автомашин треба закріплювати, прив'язувати або встановлювати так, щоб він не зміщувався під час транспортування.

Керує вантажно-розвантажувальними роботами на залізничних станціях спеціально виділена особа. Ви­користовуваний інвентар (сходи,містки, плати, важелі підпору тощо) повинен відповідати вимогам техніки безпеки.

Безпечність роботи автотранспорту залежить від його справності. За справність автомашин відпові­дає адміністрація автогосподарства.

Автосамоскиди обов'язково треба обладнувати страхуючою штангою, без якої не можна працювати під піднятим кузовом. Подавати автосамоскиди під навантаження з бункера чи екскаватора слід так, щоб кабіна не перебувала під бункером, а ківш екскавато­ра не переміщувався над кабіною.

Перебувати в кузові автосамоскида під час його навантаження забороняється. При навантажуванні автомашини краном чи екскаватором водій повинен вийти з кабіни.

Коли засипають траншеї та виїмки або розванта­жують матеріали чи деталі на насипах, автосамоскид не повинен під'їжджати ближче ніж на 1 м до краю обриву, причому заздалегідь слід обвалити козирок обриву. Чистять піднятий кузов автосамоскида від землі після розвантаження спеціальними скребачка­ми або лопатами з довгими ручками. Не можна уда­ряти по кузову знизу, розвантажувати автосамоскид на ходу або рухатися з піднятим кузовом, перевозити довгомірні вантажі, що виходять за межі кузова, без причепа. Люди, які супроводжують вантаж, повинні сідати в кабіну автосамоскида. Навантажувати нава­лом дозволяється лише до рівня бортів. У разі по­треби борти кузова можна наростити.

Для перевезення довгомірних, важковантажних, ве­ликогабаритних матеріалів використовують спеціалі­зовані транспортні засоби (панелевози, фермовози, балковози тощо). У разі використання бортових авто­мобілів з причепом їх з'єднують за допомогою жорст­кого дишля і чеки так, щоб дишель вільно повертався. Причіп, призначений для перевезення довгомірних ван­тажів, обладнують поворотними пристроями. Вантаж­на висота причепа повинна бути на одному рівні з підлогою кузова.

Під час перевезення будівельних деталей на панелевозах, а також коли будівництво ведуть «з коліс», тоб­то з транспортних засобів (без перевантажувальних операцій), треба додержувати таких вимог безпеки:

• до місць розвантаження влаштовують наскрізні проїзди;

• розвантаження здійснюють лише кранами відпо­відної вантажності;

• у разі одночасного перевезення кількох пане­лей, які розвантажують у різних місцях, перед кожним переміщенням панелевоза панелі, що залишаються в касеті, закріплюють.

Вибухові, радіоактивні, отруйні й легкозаймисті ван­тажі відповідно до правил та інструкцій перевозять спеціальним транспортом, який супроводжують про­відники (для небезпечних вантажів).

Автоцистерни, в яких перевозять бензин, гас, масла та інші горючі рідини і хімікати, забезпечують протипожеж­ним обладнанням. На цистернах роблять відповідні на­писи: «Вогненебезпечно» або «Небезпечно». Аби запо­бігти спалахуванню від статичної електрики, що виникає від тертя рідини об стінки цистерни під час руху, авто­цистерни обладнують заземлюючим ланцюгом, один кінець якого приварюють до цистерни, а до другого при­кріплюють металевий стрижень, що ковзає по дорозі.

Автомобілі, призначені для перевезення балонів з газом, обладнують спеціальними стелажами з виїм­ками по діаметру балонів, оббитими повстю, або пе­ревозять їх у вертикальному положенні з викорис­танням спеціальних кондукторів.

Кислоти, каустик, хімікати у бутлях перевозять в пле­тених кошиках, які розміщують вертикально в кузові й добре закріплюють.

Перевозити балони в одному кузові з людьми за­боронено. Вантажні бортові автомашини для перевезення людей обладнують лавами, прикріпленими до кузова на 15 см нижче від бортів. Лави, розміщені вздовж бортів, повинні мати міцні спинки заввишки не менш як ЗО см. Бортові гаки надійно закріплюють. Зверху кузова влаштовують тент для захисту від вітру та опадів. Для посадки і висадки людей прикріплю­ють драбину або приварюють скоби.

На стіні кабіни, що виходить до кузова автомобіля, повинні бути написи: «В кузові не стояти», «На бортах не сидіти». У дорожньому листі автомобіля для пере­везення людей роблять запис: «Придатний для пере­везення пасажирів» і зазначають кількість пасажирів. Цей запис підписує адміністрація автогосподарства. Кількість людей, яких перевозять у кузовах бортових автомобілів, не повинна перевищувати кількості об­ладнаних для сидіння місць.

На автомобілях, що систематично перевозять лю­дей, повинні працювати досвідчені шофери з правом управління транспортом категорій С і О, які мають спеціальне дозвіл керівника автогосподарства. Шофери, які відпрацювали одну зміну, не допускають­ся до перевезення людей у другу зміну. Не можна перевозити людей на необладнаних для цього ван­тажних автомашинах, а також у кузовах автосамо­скидів, на причепах і цистернах. При перевезенні лю­дей призначають відповідальних за перевезення осіб і старших груп.

Для вертикального транспортування, навантажу­вання й розвантажування вантажів використовують автонавантажувачі, оснащені змінним робочим облад­нанням, різні вантажні підйомники, крани. Експлуату­ючим їх треба додержувати спеціальних вимог, про які йтиметься далі. Однак загальні вимоги до екс­плуатації всіх перелічених машин і механізмів такі:

• ретельно перевіряти справність перед почат­ком робіт¹;

• використовувати їх за призначенням;

• не використовувати для піднімання і спускання людей;

• майданчики, де працюють навантажувачі і кра­ни, повинні бути рівними, з відведенням поверхневих вод;

• узимку майданчики, на яких розміщуються ма­шини і механізми, слід регулярне; очищати від снігу, льоду і посипати піском або шлаком;

• вантажі, які піднімають, надійно закріплюють;

• обслуговують машини і механізми лише спеці­ально навчені особи, які склали іспити.

Тема № 4. Безпечна організація вантажно – розвантажувальних і складських робіт.

Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт треба насамперед очистити і розпланувати так, щоб їхній уклін не перевищував 5°, а ті, що розрахо­вані на рік і більше, повинні мати покриття. Взимку їх очищають від снігу і льоду та посипають піском, зо­лою чи шлаком. У відповідних місцях вивішують на­писи: «Виїзд», «В'їзд», «Розворот» та знаки безпеки. Забороняється проводити вантажно-розвантажу­вальні роботи на не підготовлених і захаращених май­данчиках, їх обладнують спеціальним інвентарем, що гарантує безпечність робіт.

На майданчиках для укладання вантажів визнача­ють межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не можна розміщувати вантажі в проходах і проїздах. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути добре освітлені. Для робітників, зайня­тих на цих роботах, влаштовують санітарно-побутові приміщення і забезпечують доброякісною питною водою. Ці робітники проходять попередній і періо­дичний медичний огляди. Вони повинні користува­тися під час роботи спецодягом, спецвзуттям, індиві­дуальними засобами захисту.

Вантажно-розвантажувальні роботи проводять, як пра­вило, механізованим методом згідно з Правилами влаш­тування і безпечної експлуатації вантажно-підіймальних кранів. Перед підніманням і переміщенням вантажів пе­ревіряють стійкість та правильність їх стропування.

Лісоматеріали треба навантажувати на транспорт у пакетах, а під час розвантаження не допускати роз­бивання їх.

Розвантажуючи залізничні вагони, використовують сходи з дошок завтовшки не менш як 6 см і завдовж­ки 4,5...6,0 м з прибитими через кожні 0,5 м планка­ми для упирання ніг. Ширина сходів повинна бути не меншою ніж 1 м для руху в один бік і 1,5 м при дво­бічному русі.

Сходи, призначені для піднімання на висоту понад 2 м, обгороджують поручнями з бортовими дошками. Допускається ухил сходів не більш як 1:3. Якщо по сходах переносять важкі вантажі, то під середину їх ставлять підпори, щоб запобігти прогинанню. Інвен­тарні металеві сходи роблять з рифленої сталі зав­товшки не менш як 5 мм.

Вантажно-розвантажувальні майданчики забезпе­чують також талями, блоками, лебідками, домкратами, лопатами, тросами, стропами, гаками, носилками, сход­нями, ланцюгами, канатами, мотузками та іншим інвен­тарем і обладнанням, які щоразу перед початком робіт перевіряють на справність і випробують відповідно до чинних норм. Для безпечної роботи вночі вантаж­но-розвантажувальні майданчики освітлюють.

Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні при­строї, засоби контейнеризації і пакетування, викори­стовувані під час вантажно-розвантажувальних робіт, , повинні відповідати вимогам стандартів чи техніч­них умов.

Стропують вантаж інвентарними стропами чи спеціальними вантажозахватними пристроями, виго­товленими відповідно до затвердженого проекту (креслення). Методи стропування повинні виключа­ти можливість падіння чи сповзання застропованого вантажу. Вантаж, який транспортують і розвантажу­ють, повинен бути в стійкому положенні.

Під час вантажно-розвантажувальних робіт не мож­на стропувати вантаж у нестійкому положенні, а та­кож зміщувати стропувальні пристрої на трохи підня­тому вантажі. Вантажі у скляній тарі переміщують без поштовхів та ударів, а вантажно-розвантажувальні операції з пилоподібними матеріалами (цемент, вап­но, гіпс) виконують механізованим способом. Розван­тажувати цемент вручну, як виняток, дозволяється при його температурі не вищій за 40°С.

Перед навантажуванням чи розвантажуванням па­нелей, блоків та інших збірних залізобетонних кон­струкцій монтажні петлі потрібно ретельно огляну­ти, очистити від розчину чи бетону і в разі потреби виправити без пошкодження конструкції. Наванта­жуючи транспортні засоби, слід ураховувати, що верх вантажу, який перевозять, не повинен перевищувати габаритну висоту проїздів під мостами, переходами І тунелями.

Не можна розвантажувати транспортні засоби ес­такад, що не мають відбійних брусків.

Балони з газом переміщують по будівельному май­данчику на візках або носилках (рис.2), а бутлі з ріди­ною — в плетених кошиках.

Складське господарство на будівельному майдан­чику треба організовувати відповідно до вимог стан­дартів, протипожежних норм, проектів організації бу­дівництва і виконання робіт, де встановлено тип і розміри складських приміщень, розриви між ними, розміри майданчиків відкритих складів для зберіган­ня будівельних матеріалів, деталей і обладнання.

Хаотичне зберігання будівельних матеріалів і ви­робів, розміщення їх у різних місцях проведення робіт і на складських площах можуть спричинити нещасні випадки.

Рис. 2. Обладнання для транспортування балонів з газом:

а — візок, б — носилки.

Матеріали і вироби складують з урахуванням їхньої маси і здатності деформуватися під дією вантажу, що лежить зверху, на вирівняних площах, вживаючи за­ходів проти самостійного зміщення, осідання, осипання і розсування складених матеріалів.

Складуючи матеріали і збірні конструкції, слід до­держувати встановлених норм і правил укладання їх. Підкладки і прокладки в штабелях матеріалів і кон­струкцій розміщують в одній вертикальній площині, їхня товщина при укладанні панелей, блоків та інших конструкцій повинна бути більшою за висоту мон­тажних петель не менш ніж на 20 мм. Між штабеля­ми на складах передбачають проходи завширшки не менш як 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритних розмірів транспортних засобів і ван­тажно-розвантажувальних механізмів. Обпирати конструкції чи вироби об паркани і елементи тим­часових та постійних споруд не можна. Штабелі зав­вишки більш як 1,5 м укладають за допомогою переносних інвентарних помостів і драбинок. Від­стань від штабелів матеріалів та обладнання до бро­вок котлованів і траншей визначають для кожного виду розрахунком, при цьому вона має бути не меншою ніж 1 м.

Штабелі піску, гравію та інших сипких матеріалів повинні мати укіс, що відповідає куту природного укосу даного виду матеріалу. Щоб запобігти обваленню, природний укіс зберігають незалежно від зміни кількості матеріалів. Штабелі сипких матеріалів по­чинають розробляти зверху, не допускаючи підкопів. Для переходу працюючих по сипкому вантажу, що має велику текучість, встановлюють трапи чи настили з поручнями на всьому шляху руху.

Методи укладання вантажів повинні забезпечува­ти: стійкість штабелів і пакетів, що знаходяться в них; механізовану розробку штабеля і піднімання ванта­жу навісними захватками транспортного обладнан­ня; безпеку працюючих на штабелі та біля нього; мож­ливість використання засобів захисту працюючих і пожежної техніки; циркуляцію повітряних потоків при природній чи штучній вентиляції зачинених складів; додержання вимог доохоронних зон ліній електро­передач, вузлів інженерних комунікацій і енерго­постачання.

Безладне складування і зберігання матеріалів і ви­робів може спричинити нещасні випадки. У зв'язку з цим встановлено деякі правила складування будівель­них матеріалів, деталей і конструкцій, виконання яких дає змогу безпечно проводити будівельно-монтажні роботи.

Збірні залізобетонні конструкції складують у шта­белі з дерев'яними прокладками (рис. З). Висота шта­беля фундаментних блоків і блоків стін підвалів не повинна перевищувати 2,6 м. Плити перекриттів ук­ладають у штабелі до 2,5 м, стінові панелі — у касети чи піраміди, а панелі перегородок — у касети (верти­кально чи похило); ригелі та балки — у штабелі заввишки до 2 м; сантехнічні, вентиляційні блоки й пли­ти—у штабелі заввишки до 2,5 м.

Між конструкціями кладуть дерев'яні прокладки, не тонші за монтажні петлі.

Рис. 3. Схеми укладання залізобетонних деталей: а — фундаментні блоки, б — ригелі та одноярусні колони, в — плити перекриттів, г — сходові марші.

Бутовий камінь укладають у штабелі висотою не більш як 1 м постіллю вниз; цеглу, доставлену без контейнерів, — у клітки не вище як на 1,7 м, на піддо­нах — не більше ніж у два яруси, а в контейнерах — в один ряд.

Теплоізоляційні матеріали зберігають у штабелях заввишки не більш як 1,2 м в закритих сухих при­міщеннях.

Кругляк складають у штабелі заввишки не більші; ніж 1,5 м і завширшки не менш, ніж його висота з про­кладками між рядами і упорами проти розкочування.

Якщо пиломатеріали укладають рядами, то їх розмі­щують у штабелі висотою, що дорівнює половині ши­рини штабеля, а якщо в клітки — не більше ширини штабеля. Азбестоцементні плитки, черепицю та інші плиткові вироби вкладають у штабелі заввишки не більш як 1 м, нагрівальні прилади (радіатори тощо) — у штабелі не вище ніж 1 м. Бітум при плюсовій тем­пературі зберігають у щільних ящиках та бочках або в спеціально обгороджених ямах.

Сталеві труби діаметром до 300 мм треба склада­ти у штабелі заввишки до 3 м з прокладками та кінце­вими упорами, діаметром понад 300 мм — заввишки до 3 м у сідло без прокладок, чорний прокатний метал (листова сталь) — швелери, двотаври тощо — у шта­белі заввишки до 1,5 м.

Усі види горючих і легкозаймистих рідин (гас, бен­зин тощо), а також мастильні матеріали тримають тільки в негорючих приміщеннях (надземних чи підземних), влаштовуючи які слід додержувати пра­вил пожежної безпеки.

Пісок, гравій, щебінь та інші сипкі матеріали збер­ігають у штабелях з укосами, що відповідають куту природного укосу для даного матеріалу. Порошко­подібні матеріали (цемент, гіпс тощо) засипають у бункери та інші закриті посудини.

Особливих заходів безпеки слід додержувати, збе­рігаючи в умовах будівельного майданчика токсичні матеріали і речовини, що мають шкідливі і небез­печні якості. Отруйні речовини можна зберігати тільки в окремих закритих, добре вентильованих приміщен­нях, віддалених від житла, їдалень, питних колодязів та водойм. У цих приміщеннях вивішують попере­джувальні написи про небезпечність використовува­них матеріалів.

Балони із стисненими газами (киснем, ацетиленом, воднем), що перебувають підтиском, зберігають у вер­тикальному положенні в закритих провітрюваних при­міщеннях, захищених від дії сонячних променів і опадів Ті Ізольованих від джерел відкритого полум'я і місць зварювання. Зберігати в одному приміщенні барабани з карбідом кальцію та балони із стисненими газами, а також мастила і балони з киснем, ацетиленом та інши­ми вибухонебезпечними і горючими газами не можна.

Щоб уникнути випадкового утворення вибухоне­безпечної суміші, балони для кожного газу фарбують у різний колір: балони для кисню — у блакитний чи світло-синій з чорним написом, для ацетилену — в білий з червоним написом, для метану й інших горю­чих та вибухонебезпечних газів — у чорний з жовтим написом, для аміаку — в жовтий з чорним написом, для нафтогазу — в сірий з червоним написом.

Барабани з карбідом кальцію укладають у стелажі, нижню полицю яких розміщують на відстані 20 см від підлоги. Карбідний пил, що нагромаджується на складі, періодично (не рідше 1 разу на добу) збирають сухи­ми ганчірками, щітками і засипають у герметичну тару.

Усі кислоти (соляна, сірчана, карболова і фенол) у зв'язку з особливою небезпечністю їх (можливість опіків, отруєнь) зберігають у скляних обплетених бут­лях, установлених на підлозі в один ряд. Кожний бу­тель позначають биркою з назвою кислоти та її концентрацією. Побиті і порожні бутлі з-під кислот зберігаються у таких самих умовах, як і повні.

Особливих заходів безпеки вживають, зберігаючи хлорне вапно. Його зберігають у щільно закритій стан­дартній тарі, в сухому закритому провітрюваному при­міщенні окремо від мастил, балонів із стисненими га­зами. Температура повітря на складі повинна бути не нижчою від 10° С і не вищою від 26°С.

Комори для зберігання лакофарбових матеріалів влаштовують в окремих приміщеннях з вогнетривких конструкцій. Ці приміщення повинні бути сухими, за­темненими і мати температуру, яка не перевищує 15°С. Нітрофарби і нітролаки зберігають у герметич­но закритій тарі.

Виробнича тара, яку використовують у будівництві для перевезення і зберігання виробів і матеріалів, по­винна відповідати вимогам безпечної експлуатації. Слід проводити регулярні технічні огляди її і використову­вати в справному стані. Відповідальні за безпечну екс­плуатацію тари інженерно-технічні працівники повинні вести журнал її технічного стану.

Заборонено заван­тажувати тару понад номінальну масу брутто чи воло­чити її. Переміщувати і перекидати тару слід спеці­альними пристроями чи вантажопідіймальними механізмами. Майданчики для зберігання тари повинні бути рівними, мати тверде покриття і визначатися лінія­ми або огорожами. У разі переміщення тари машинами чи механізмами з вилочними та телескопічними захватами опорна поверхня її повинна розміщуватися надійно, без перекосу і перевісу вбік.

Висовувати вила навантажувачів за габаритні роз­міри тари не допускається. Якщо на навантажувачах немає огорож, тару на вилах встановлюють в один ярус. Періодично оглядають тару перед початком її експлуатації, а також через кожні 6 місяців та після ремонту. На тару, що пройшла технічний огляд, нано­сять дату його проведення.