Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення аудиту

2. Які ви знаєте види аудиту?

3. Перелічіть відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом.

4. У яких випадках аудит є обов’язковим?

5. Який порядок укладання договору на проведення аудиту?

6. Назвіть проблеми розвитку аудиту в країні

Термінологічний словник

Аудит — це незалежна перевірка (експертиза) публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої обліково-звітної інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарюван­ня з метою визначення достовірності звітності, обліку, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займаєть­ся виключно наданням аудиторських послуг.

Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію.

Програма аудиту – це документ. Що містить завдання аудиту для конкретного об’єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг, термін їх використання.

Рекомендована література

1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська та ін. — Житомир: ПП "Рута", 2001. — 416 с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій/ За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2008. – 320 с.

3. Бутинець Ф. Ф, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська. Контроль і ревізія: 4-е вид.— Житомир: ПП "Рута", 2006, 560 с.

4. Загородній А.Г., Усач Б.Ф., Хом'як Р.Л. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності. - Л.: НУ "Львівська політехніка", 2005.-208 с

5. Кулаковська Л.П..Піча Ю.В., Організація і методика аудиту: Підручник.-К.: Каравела, 2009. – 544с.

6. Мамаєва О. О., Богдан С. О., Рублевська Л.Л. Контроль і ревізія –Навч.-метод. Посібник для студентів заочників для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів із спеціальності 5.050104 "Бухгалтерський облік", 5.050104 "Фінанси", 2003,с.284.

7. Організація і методика аудиту: Підручник //Усач Б.Ф. та ін. К.: Знання, 2006. — 295 с.

8. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.-2-е вид., переро. та доповн.-К.:ВД “Професіонал”,2006.-567с.

9. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. та закон України «Про внесення змін та доповнень” до статті 10 Закону України “ Про аудиторську діяльність” від 14 березня 1995р. № 81/95-ВР, від 20лютого 1996р.№ 54/96-ВР.

10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХГУ // Нове діло. -2000.- № 15 (34). -13-20 жовтня.

11. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1999. — 2 березня.

12. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. №2755-VІ.

Тема 5 Контроль і ревізія грошових коштів та банківських операцій План

1. Завдання, джерела і нормативні акти ревізії

2. Інвентаризація каси

3. Контроль і ревізія операцій на рахунках в банку

Основними завданнями контроль операцій з грошовими коштами є:

• перевірка стану збереження готівки в касі;

• вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

• перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день проведення контроль за даними виписок банку і за балансом підприємства;

• виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною установою;

• перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

Предметом контролю операцій з грошовими коштами, іншими активами та стану розрахунків є господарські процеси та операції, пов’язаних грошових коштів та інших активів, а також відносини, що виникають при цьому на підприємстві та за його межами.

Виходячи з цілей, які необхідно досягти контролю під час проведеним дослідження операцій з грошовими коштами формуються об'єкти контроль (рис.1).

Джерелами інформації для контролю грошових коштів є:

• первинні документи з обліку грошових коштів;

• облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів;

• акти та довідки попередніх ревізій, контрольних висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

• Головна книга;

• звітність.

Основним нормативним документом, що регулює здійснення об­ліку грошових коштів у касі, є Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Під час ревізії касових операцій залишок на початок звітного періоду слід порівняти з залишком попереднього звіту, у журналі № 1 з рахунка 30 "Каса", Головній книзі й балансі.

Залишок на кінець звітного періоду аналогічно порівнюється з залишком, виведеним у наступному звіті касира, журналі № 1, Головній книзі. Проти кожного звіреного запису (щодо номера доку­мента, дати, змісту операції, суми) ставиться відмітка.

У кожному звіті касира слід перевірити дотримання порядкової нумерації прибуткових і видаткових касових документів, їх дати, відповідність нумерації тому періоду, за який складено звіт, з'ясувати, чи нема підчисток дат (можна вилучити з архіву квитанцію на здачу виторгу в банк, на пошту, документи на оплату робіт за навантажен­ня, розвантаження, ремонт тощо).

Рис.1. Об’єкти контролю операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків

Вилученню не підлягають документи пожовтілі, вицвілі, пом'яті, з проколами від підшивки, обрізані, з іншим почерком, чорнилами, з підробленими підписами, довідками, цифрами.

У разі неможливості встановити фальшивку ревізор на основі письмового розпорядження судово-слідчих органів, які мають на те право, знімає копії з сумнівних документів, оригінали вилучає відпов­ідно до акта і направляє прокурору для розгляду питання про мож­ливість провести криміналістичну експертизу.

При виявленні таких документів не слід одразу ставити до відо­ма касира, тому що вони можуть бути прикладені й до інших звітів, і особи, які допустили зловживання, можуть вжити запобіжних за­ходів (знищити такі документи або регістри, підпалити, узгодити з співучасниками лінію поведінки під час розслідування зловживань, вдатися до приховування майна). У таких випадках необхідно дове­сти ревізію до кінця і лише після завершення одночасно вилучити всі документи і зажадати пояснень від посадових осіб. Однак у таких

випадках необхідно заздалегідь попередити органи прокуратури або внутрішніх справ. Якщо під час перевірки звітів касира й прикладе­них до них документів розходжень не виявлено, то проти рядка, у якому записаний касовий ордер, ревізор ставить відмітку ("V").

І, навпаки, якщо встановлено розбіжності, ревізор фіксує пору­шення в журналі ревізії або відомості порушень і з'ясовує причини, встановлює винних осіб.

Порівнюючи дані журналі № 1 з Головною книгою, реві­зор встановлює реальність сум залишків каси шляхом перевірки записів з дебету і кредиту рахунка 30 "Каса", зроблених на основі прибуткових і видаткових касових ордерів. Адже можна механічно зменшити сальдо з рахунка каси (у всіх регістрах бухгалтерського обліку, касовій книзі й балансі) і одночасно зменшити або сальдо нере­альної кредиторської заборгованості, або сальдо власного капіталу, або сальдо рахунка 285 "Торгова націнка".

В окремих випадках, навпаки, збільшують сальдо в дебіторів, ви­трат та на інших рахунках.

Інколи сальдо каси зменшують за рахунок механічного збільшення підсумку кредиторської сторони рахунка 30 "Каса" в журналі № 1 у дебет рахунків витрат, розрахунків, власного капіталу тощо.

Особливу увагу ревізор приділяє перевірці своєчасності оприбут­кування одержаних за чеком грошей з банку, на суму яких у день одержання виписується прибутковий касовий ордер. Одночасно реві­зор знаходить корінець чека, на підставі якого одержані гроші, і відмічає на ньому: "Оприбутковано".

Є кілька випадків, коли механічно збільшують загальний підсу­мок розрахунково-платіжної відомості при нарахуванні заробітної плати (рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці").

У момент виписки видаткових касових ордерів інколи рядки "пропи­сом" не заповнюються, а після видачі грошей дописуються потрібні цифри.

Під час перевірки правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані у відомість особи фактично працювали на підприємстві, чи не було серед них підстав­них, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення.

Такі факти можна встановити шляхом зіставлення даних відо­мості на заробітну плату із записами в особових справах працівників і табелях, з наказами про зарахування на роботу та звільнення, з дани­ми документів (довідок) про нарахування заробітної плати.

Таблиця .1.

Схема послідовності контролю і ревізії касових опе­рацій при журнально-ордерній формі

Документи і регістри бухгалтерського обліку	Процедури контролю
Прибуткові й видаткові касові ордери Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей. Звіт касира (касова книга). Журнал №1 до рахунка 30 "Каса" Головна книга й баланс до рахунка 30 "Каса"	Перевірка фактичної наявності коштів, цінних паперів та інших цінностей каси (інвентаризація) Перевірка повноти оприбутку­вання й обґрунтованості витра­чання готівки за цільовим призначенням Перевірка відповідності даних звітів касира й прикладених до них документів записам журналі № 1, Головної книги й балансу за рахунком 30 "Каса"

Можливі факти крадіжок готівки з каси. У таких випадках ревізор в обов'язковому порядку застосовує прийом зустрічної перевірки опе­рацій. Рахунок 30 "Каса" порівнюється з рахунком 31 "Рахунки в бан­ках", 33 "Інші кошти", 37 "Розрахунки з різними дебіторами" тощо.

Крім того, на підставі корінців чеків можна встановити, скільки і з якою метою одержано грошей (на оплату праці, на господарські потреби, на відрядження). Така необхідність виникає у зв'язку з ви­падками неоприбуткування грошей каси, одержаних із банку шля­хом підробки шифру у виписці банку, коли суму, одержану на основі чека, аби не було розходжень між оборотом кредиту рахунка 31 "Рахунки в банках" і таким самим оборотом дебету виписок з ра­хунків у банках, відносять на дебет тих рахунків, де є нереальна кредиторська заборгованість, на витрати. Гроші, одержані в балку за чеками, мають бути використані за їх цільовим призначенням. Для цього необхідно зіставити суми виписок банку за видатковою части­ною й відповідним рахунком за кодом операції "03" із записами у звіті касира та прибутковими касовими ордерами на певну дату і корінцями чекових книжок на отримання готівки. Крім того, вико­ристання грошей за цільовим призначенням перевіряється шляхом зіставлення фактично витрачених сум готівки, відображених у звіті касира на основі видаткових касових ордерів, із сумами, вказаними на корінцях чекових книжок і на прибутковому касовому ордері та з встановленим банком лімітом коштів на відповідні цілі.

Операції на рахунках у банку підприємства підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для контролю операцій на рахунках у банках є ви­писки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відоб­ражених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не га­рантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмис­не зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відпо­відність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками бан­ку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важ­ливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок вста­новлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням за­лишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в по­передній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність ви­писки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних випис­ки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знахо­диться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентични­ми) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або при­кладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправиль­ну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігають­ся у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність корес­понденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зло­вживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесен­ням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком ревізора є також перевірка правильності та обґрун­тованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачаль­никами і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повно­ту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групува­ти в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші пла­тежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за без­товарними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється"

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залиш­ки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бух­галтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма роз­рахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних ціннос­тей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і нелімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір зав­даного підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату пе­ревірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній ва­люті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банку деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одер­жувачами в банк до оплати.

Грошовими документами, які знаходяться в касі, є поштові мар­ки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, бу­динки відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. Насамперед, слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синте­тичного обліку з рахунка 33 "Інші кошти". За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбутку­вання грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок 33 "Інші кошти".

Контроль грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своє­часність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в на­ціональній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосе­редньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього ро­бочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Завдання ревізора – перевірити повноту і своєчасність зараху­вання на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на ра­хунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" (з мину­лим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з докумен­тами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит – із випис­кою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інка­саторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, пере­віряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, резуль­тати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці роз­ходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти. Операції на рахунках у банку підприємства підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для контролю операцій на рахунках у банках є ви­писки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відоб­ражених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не га­рантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмис­не зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відпо­відність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками бан­ку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важ­ливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок вста­новлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням за­лишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в по­передній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність ви­писки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних випис­ки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знахо­диться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентични­ми) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або при­кладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправиль­ну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігають­ся у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність корес­понденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зло­вживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесен­ням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком ревізора є також перевірка правильності та обґрун­тованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачаль­никами і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повно­ту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групува­ти в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші пла­тежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за без­товарними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється"

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залиш­ки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бух­галтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма роз­рахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних ціннос­тей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і нелімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір зав­даного підприємству збитку і винних осіб.

За порушення норм чинного законодавства передбачені штрафні санкції(див.рис.2)

Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату пе­ревірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній ва­люті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банку деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одер­жувачами в банк до оплати.

Грошовими документами, які знаходяться в касі, є поштові мар­ки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, бу­динки відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта.

Підприємство	Пере	Контролюючі органи	Інфор	Державна податкова служба
	віряє		мує
Д опустило порушення норм щодо регулювання готівкового обігу		Виявляють порушення норм щодо регулювання готівкового обігу		Накладає та стягує до державного бюджету штрафи
Види порушень				Розмір штрафу
Перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі				У двократному розмірі сум виявленої понадлімітної го­тівки за кожний день
Н еоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки				У п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми
В итрачання готівки з виручки, отриманої від реалі­зації продукції (робіт, послуг) та інших касових над­ходжень, на виплату заробітної плати, матеріально­го заохочення, допомог усіх видів, компенсації за наявності податкової заборгованості				У розмірі здійснених виплат
П еревищення встановлених строків використання виданої в підзвіт готівки, а також за видачу готівкових коштів у підзвіт без повного звіту про раніше видані грошові кошти				У розмірі 25% виданих у підзвіт сум
П роведення готівкових розрахунків без представ­лення отримувачем грошових коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового доку­мента), який підтвердив би сплату покупцем готів­кових коштів				У розмірі сплачених грошо­вих коштів

Рис. 2. Застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки

Насамперед, слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синте­тичного обліку з рахунка 33 "Інші кошти". За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбутку­вання грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок 33 "Інші кошти".

Контроль грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своє­часність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в на­ціональній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосе­редньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього ро­бочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Завдання ревізора – перевірити повноту і своєчасність зараху­вання на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на ра­хунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" (з мину­лим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з докумен­тами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит – із випис­кою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інка­саторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, пере­віряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, резуль­тати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці роз­ходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти.